Справа № 500/1643/23
30 травня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування винесеної начальником відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови № 324953 від 04.04.2023,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування винесеної начальником відділу Державного нагляду(контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови №324953 від 4 квітня 2023 року згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2023 інспекторами Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автодороги Н-03 Хмельницька область, було здійснено габаритно-ваговий контроль належного фізичній особі ОСОБА_1 транспортного засобу МЕРСЕДЕС БЕНЦ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом № 349382 від 22.02.2023, у якому зазначено, що перевезення вантажу здійснювалось без наявності документів, передбачених ст..48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме, товарно-транспортної накладної, протоколу про перевірку і адаптацію тахографа, індивідуальної контрольної книжки водія, графіку змінності водіїв.
За результатами розгляду акту №349382 від 22.02.2023 начальником Відділу було винесено постанову №324953 про застосування адміністративно - господарського штрафу до позивача у сумі 17 000 грн.
Позивач не погоджується із винесеною постановою, оскільки вона є власником зазначеного вище автомобіля як фізична особа, не є автомобільним перевізником, тобто, суб'єктом господарювання, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах та який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом. Відтак, не будучи автомобільним перевізником, позивач не повинна забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, зокрема, ОСОБА_2 , який до того ж не перебуває з нею в трудових чи договірних відносинах, а лише здійснював перевезення належного ОСОБА_1 вантажу (дерев'яних виробів) належним їй автомобілем на її прохання на невелику відстань з с. Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області до м. Камянець-Подільськ Хмельницької області (відстань 42, 5 км, тривалість поїздки 48 хвилин). З тих же підстав, вона не могла складати на перевезення належного їй вантажу товарно-транспортної накладної. Крім того, у водія ОСОБА_2 була при собі видаткова накладна №ПП-000793 від 21 жовтня 2021 року про придбання ОСОБА_3 у приватного підприємця ОСОБА_4 пиломатеріалів (дерев'яних балок та лаття), однак, цей документ перевіряючими не був взятий до уваги.
За таких обставин, на думку позивача, спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11.05.2023 до суду найшов відзив на позовну заяву від відповідача в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не спростовують факту порушення ним вимог Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт", яким передбачено що автомобільний перевізник зобов'язаний мати і пред'явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, реєстраційні листки праці та відпочинку водіїв. Під час перевірки у позивача були відсутні товарно-транспортна накладна, або інший визначений законодавством документ на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальна контрольна книжка водія та копія графіку змінності водія ОСОБА_2 . Тому вважає спірну постанову правомірною.
Твердження позивача про те, що він не являється перевізником, так як не являється суб'єктом господарювання, в силу вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставні
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що незалежно від того, які вантажні перевезення виконує перевізник, він повинен дотримуватись усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі щодо використання діючого та повіреного тахографу.
З огляду на викладене, оскаржувану постанову винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 22.02.2023 інспекторами Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автодороги Н-03 Хмельницька область, було здійснено габаритно-ваговий контроль належного фізичній особі ОСОБА_1 транспортного засобу MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом № 349382 від 22.02.2023, у якому зазначено, що перевезення вантажу здійснювалось без наявності документів, передбачених ст..48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме, товарно-транспортної накладної, протоколу про перевірку і адаптацію тахографа, індивідуальної контрольної книжки водія, графіку змінності водіїв.
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №349382 від 22.02.2023 водій ОСОБА_2 , у графі “Пояснення водія про причини порушення”, зазначив: “- Відсутні дані документи які вказані в акті”.
Про розгляд акту №349382 від 22.02.2023 позивача було інформовано листом-повідомленням №14115/37/24-23 від 06.03.2023, розгляд акту призначили на 04.04.2023 у Відділі державного нагляду (контролю) у Тернопільській області по вул. Тролейбусна 12 м. Тернопіль, що підтверджується фіскальним чеком AT “Укрпошта”, відправлення №4602702967125 від 07.03.2023. Згідно трекера даного відправлення із веб сайту “Укрпошти” зазначено, що 11.03.2023 “Відправлення вручено: особисто”.
За результатами розгляду акту №349382 від 22.02.2023, що відбувся 04.04.2023 у Відділі державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, на підставі акту і матеріалів справи, начальником Відділу було винесено постанову №324953 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ОСОБА_1 у сумі 17 000 грн. за порушення вимог пункту 6.1 Положення №340, пункту 3.3 Інструкції №385 та статі 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статі 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”, а саме за відсутність будь яких визначених законодавством документів на вантаж під час перевезення вантажу та відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до абз.1 п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення..
Згідно абз.2 п.27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно із частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно вимог статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Пунктом 2 Порядку № 1567 передбачено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Так, відповідно до п.1.3 наведеного Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
За змістом п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п.6.2 Положення №340).
Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом міністерства транспорту та зв'язку №385 від 24.06.2010 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Інструкція №385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом
Отже, у даному випадку, законодавець в обов'язковому порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа або ж у разі його відсутності наявності індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв.
За наявності тахографа водій повинен мати при собі також, у тому числі, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Як встановлено судом, позивач є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (спеціалізований внтажний-бортовиий)
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №349382 від 22.02.2023 зафіксовано відсутність у водія транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 товарно-транспортної накладної на вантаж, яка є обов'язковою для здійснення вантажних перевезень та відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу
Вказане позивачем у позовній заяві не заперечуються.
Щодо твердження позивача, про те що під час перевірки 22.02.2023 водій ОСОБА_2 надавав для перевірки документи на вантаж, а саме видаткову накладну №ПП-000793 від 21.10.2021, суд зазначає, що згідно акта проведення перевірки №349382 від 22.02.2023 у графі “Пояснення водія про причини порушень”, водій ОСОБА_2 надав пояснення: “Відсутні дані документи які вказані в акті”, чим підтвердив факт наявності виявленого порушення, причому в акті відсутні відомості про наявність у нього будь яких документів на вантаж; водій з актом ознайомлений, що засвідчено його підписом в акті; - також водій зазначив, що отримав копію даного акту засвідчивши це своїм підписом.
Суд звертає увагу, що статтею 48 Закону №2344-ІІІ чітко передбачає обов'язок перевізника та, зокрема, водія пред'являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення.
Враховуючи, що водієм під час проведення перевірки не було виконано вимог, передбачених вказаною нормою, суд дійшов висновку про відсутність порушень при складанні відповідачем згаданого акта.
При цьому, як вбачається із позовної заяви, основним аргументом позивача, яким він обґрунтовує неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, є те, що порядок облаштування транспортного засобу тахографом або індивідуальною контрольною книжкою водія поширюється лише на осіб, які надають послуги з перевезення, а не на нього.
Суд зазначає, що норми Положення №340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.
Окрім того, в контексті визначення позивача як суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах варто зазначити наступне.
З урахуванням змісту норм Закону №2344-ІІІ слідує висновок, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами (у тому числі визначення автомобільного перевізника у статті 1 Закону № 2344-III).
Зокрема, приписи статі 60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності - автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).
Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Окрім того, слід наголосити на тому, що позивач, обґрунтовуючи неправомірність прийняття оскаржуваної постанови, посилається те, що відповідач не повідомив його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позбавив позивача права надати пояснення щодо встановленого порушення.
З приводу цього, суд вказує, що матеріалами справи встановлено, що про розгляд акту №349382 від 22.02.2023 позивача було інформовано листом-повідомленням №14115/37/24-23 від 06.03.2023, що підтверджується фіскальним чеком AT “Укрпошта”, відправлення №4602702967125 від 07.03.2023. Згідно трекера даного відправлення із веб сайту “Укрпошти” зазначено, що 11.03.2023 “Відправлення вручено: особисто”.
Вказане свідчить, що відповідачем дотримано вимоги законодавства в частині належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.
При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача). Відправник не знає і не може знати хто саме та за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі. У зв'язку з цим, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16.
Отже, враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, відповідно до якої відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №324953 від 04.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
При цьому, судом не беруться до уваги також інші твердження позивача, з огляду на встановлені обставини.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Щодо судових витрат, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, такі не підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови № 324953 від 04.04.2023 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 травня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с.Дзвинячка,Чортківський район, Тернопільська область,48755, РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.