Справа № 465/9166/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/611/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
29 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
В обґрунтування заявленого позову покликалась на те, що 17 липня 2014 року вони з відповідачем уклали шлюб, який зареєстрували 17 липня 2014 року у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис №1480.
Вказувала, що за час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2018 рокушлюб між ними розірвано.
Зазначала, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, який вона самостійно забезпечити не може, тому відповідач, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 12000,00 грн. кожного місяця до досягнення дитиною повноліття.
Стверджувала, що відповідач інших осіб на утриманні немає, отримує неофіційні доходи у розмірі 30000,00 грн. на місяць, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров'я дозволяє відповідачу працювати, а тому позивач вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів.
Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 12000,00 грн. щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця за поточний місяць, починаючи з 15 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 09 лютого 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч гривень) грн. 00 копійок щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, з 18 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн. 00 копійок.
У решті вимог - відмовлено
Допущено до негайного виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на відсутність фінансової можливості для сплати аліментів у визначеному судом розмірі, оскільки на його утриманні є також дитина від іншого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також звертає увагу, що суд першої інстанції, не задоволивши клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив їх процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи для надання можливості написання відзиву на позовну заяву.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2023 року змінити в частині визначення розміру стягнення аліментів та присудити аліменти в розмірі 1415,50 грн, тобто 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 травня 2023 року, є дата складення повного судового рішення - 29 травня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 17 липня 2014 року сторони зареєстрували шлюб у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис №1480, який рішенням Франківського районного суду м.Львова від 17 липня 2018 року у справі №465/2799/17 розірвано,.
За час перебування у шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції здійснено актовий запис про народження 2228, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 липня 2015 року.
Як вбачається з листа Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 10 листопада 2022 року, в реєстрі зареєстрованих осіб інформація на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з січня 2014 по вересень 2022 року відсутня.
Листом Головного управління ДПС у Львівській області від 22 листопада 2022 року надано відповідь, в якій вказано, що згідно з даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку з 11 липня 2022 року в ГУ ДПС у Львівській області, як фізична-особа підприємець.
Відповідно до даних інформаційної системи податкового органу сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 з моменту проведення державної реєстрації (11 липня 2022 року) по 22 листопада 2022 року не проводилась. Станом на 22 листопада 2022 року заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду платежу /71040000/ відсутня. Додатково повідомлено, що станом на 22 листопада 2022 року наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб по коду платежу /18050400/ в сумі 1496,00 гривень.
Інформація про доходи з Державного реєстру платників податків фізичних осіб ОСОБА_1 за період 2014 рік - 2017 рік відсутня, за 2018 рік у загальному розмірі 29 085, 50 грн., за 2019 рік відсутня, за 2020 рік у загальному розмірі 122,35 грн., за 2021 рік - у загальному розмірі 20 975,53 грн., за лютий та квітень 2022 року - 7 297,48 грн.
Домовленості (договору) щодо розміру сплати аліментів на утримання дитини, як вбачається із матеріалів справи між сторонами не досягнуто, весь тягар щодо утримання дітей лежить на позивачу, тому у нього є підстави для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.
На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 180 Сімейного кодексу України обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Судом враховано, що регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
Згідно зі ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов'язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував вік дитини та потреби на його утримання, стан здоров'я сина сторін, те, що відповідач є молодою працездатною особою, отримує неофіційний дохід, а також однаковий обов'язок обох батьків утримувати дітей та дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч гривень) грн. 00 копійок щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, з 18 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Якщо обидвоє батьків будуть виділяти із своїх доходів по 5 000 гривень на утримання сина то даних коштів, з урахуванням віку дитини та його потреб, буде достатньо для його фізичного, духовного і морального розвитку, та забезпечення йому належних умов для життя.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 народилась дитина від іншого шлюбу не спростовують висновків суду першої інстанції щодо батьківського обов'язку забезпечення спільного з позивачкою сина.
Апелянтом не подано доказів того, що народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в іншому шлюбі погіршить його матеріальне становище і він не зможе виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі визначеному судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.