Справа № 297/588/23
Закарпатський апеляційний суд
19.05.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Фазикош Г.В., розглянувши в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою його захисника - адвоката Шкорки І.М. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28.02.2023,
Постановою судді Берегівського районного суду від 28.02.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП - перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади , з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн судового збору.
В оскарженій постанові судді від 28.02.2023 вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.
27 лютого 2023 року, близько 15 год. 25 хв., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 198 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Дийда на відстані близько 800 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано громадянина ОСОБА_1 при спробі незаконного перетинання ДКУ з України в Угорщину поза пунктом пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9,12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі, поданій через систему електронного суду 10.03.2023, захисник Шкорка І.М. просить зазначену вище постанову судді від 28.02.2023 скасувати, а провадження у даній справі закрити (а.с.20).
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що перевірка зібраних в адміністративній справі доказів проведена суддею неповно і однобічно, без належного з'ясування фактичних обставин справи, і висновку судді про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення є передчасним. З огляду на те, що постановлене у справі судове рішення не відповідає вимогам закону, воно підлягає скасуванню.
В судовому засіданні, яке було призначено на 12.05.2023 ОСОБА_1 та захисник Шкорка І.М. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. В судове засідання, яке було призначено на 19.05.2023 ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання повівдомлення від 12.05.2023. Від захисника Шкорки І.М. 19.05.2023 надійшла заява про продовження розгляду справи без аудіо-відеофіксації.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню по суті, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно із положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст.9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п.6 ч.1 ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 був затриманий помічником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з адміністративно-юрисдикційної діяльності лейтенантом ОСОБА_2 27 лютого 2023 року, близько 15 год. 25 хв.,на напрямку 198 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Дийда на відстані близько 800 метрів від лінії державного при спробі незаконного перетинання ДКУ з України в Угорщину поза пунктом пропуску через державний кордон. Цієї обставини він не заперечував ні під час затримання, ні під час розгляду справи в апеляційному суді. При оформленні матеріалів він надав письмові пояснення, в яких назвав себе «тимчасово безробітним», а своє перебування біля 198 прикордонного знаку пояснив необізнаностю місцевості та бажанням погуляти на природі. В судовому засіданні в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він навчається одразу у кількох навчальних закладах, один з яких у м. Берегові, на облік як внутрішньо переміщена особа був взятий у м. Івано-Франківськ.
ОСОБА_1 визнав, що 21.02.2023 він намагався перетнути державний кордон у пункті пропуску «Лужанка», йому було відмовлено за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану, однак наголошував, що діяв у законний спосіб. Щодо обставин затримання 27.02.2023 пояснив, що хоча й був туман, продовжив прогулянку, чому не перебував на навчанні не пояснював. Вважає, що підстав для притягнення його до відповідальності немає. Спробу перетнути державний кордон поза межами пропуску (тобто незаконно) заперечив.
Апеляційний суд констатує, що відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень порушника ОСОБА_1 та захисника Шкорки І.М. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки такі спростовуються доказами по справі, у їх сукупності.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 248434 від 27.02.2023 (а.с.2), відповідно до якого 27 лютого 2023 року, близько 15 год. 25 хв., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 198 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Дийда на відстані близько 800 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано громадянина ОСОБА_1 при спробі незаконного перетинання ДКУ з України в Угорщину поза пунктом пропуску через державний кордон;
- протоколом про адміністративне затримання від 27.02.2023 (а.с.1);
- протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.02.2023;
- поясненнями ОСОБА_1 від 27.02.2023 (а.с.3);
- рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України, громадянину України, який досяг 16-річного віку (а.с. 10), згідно якого на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-УШ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1Х, Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні», а також пунктів 2, 2-6 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено у праві виїзду з України за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій йому мові, доповнень та зауважень не має, що підтверджується його особистим підписом (а.с.2).
До пояснень ОСОБА_1 про те, що він у місці затримання «гуляв» без наміру перетнути державний кордон, апеляційний суд відхиляє як такі, що узгоджуються із іншими його поясненнями. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є громадянином України призивного віку (1987 року народження), постійної роботи немає, з Київського національного університету імені Тараса Шевченка був відрахований у 2020 році, зарахований у листопаді 2022 року до Закарпатського угорського інституту імені Ференця Ракаці ІІ на денну форму навчання, зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_2 . Зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_3 . За тиждень до затримання ОСОБА_1 намагався перетнути державний кордон у пункті пропуску «Лужанка», де йому було відмовлено. Затриманий був на околиці населеного пункту Дийда Берегівського району за 800 м від лінії державного кордону, де наявні відповідні попереджувальні знаки. Твердження ОСОБА_1 про те, що він цих знаків не бачив, апеляційний суд відхиляє, як нелогічні для особи відповідного віку з огляду на його рівень освіти та попередню поведінку.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення - спроба незаконного перетину державного кордону України.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з адміністративно-юрисдикційної діяльності лейтенант ОСОБА_2 діяв неправомірно при затриманні ОСОБА_1 , при проведенні перевірки та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч.1 ст.204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу захисника Шкорки І.М. залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Шкорки І.М. залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.02.2023 про визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.204-1 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Фазикош