29 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/399/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом (в новій редакції) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області, пенсійний орган, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 032450005853 від 05.10.2022 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати його звернення, а саме 29.09.2022; стягнути з асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.09.2022 року. Відповідачем 2 прийнято рішення № 032450005853від 05.10.2022 про відмову у призначенні пенсії з тих підстав, що позивачу не було зараховано до загального стажу роботу з 08.10.2003 по 28.03.2005 відповідно до трудової книжки, оскільки відсутні відомості про підприємство, куди ОСОБА_1 був прийнятий на роботу, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості за даний період відсутні.
ОСОБА_1 , уважаючи рішення пенсійного органу, яким йому відмовлено у призначенні пенсії протиправним, та таким, що порушує його права та законні інтереси на соціальний захист звернулася до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву № 0300-0902-7/7154 від 17.02.2023 представник ГУ ПФУ у Волинській області позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачу до страхового стажу не враховано період роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 відповідно до трудової книжки, оскільки при внесенні запису про прийняття на роботу відсутні відомості про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу.
Вказує, що відповідно до форми ОК-5 (Індивідуальні відомості про застраховану особу) Реєстру застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про ОСОБА_1 за спірний період відсутні, з огляну на що оскаржуване позивачем рішення прийнято правомірно.
Додатково повідомив, що навіть за умови зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005, такого стажу буде недостатньо для призначення пенсії.
Заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь позивача, вказуючи що такі є неспівмірним з наданими послугами (арк. спр. 48 - 50).
ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві на позовну заяву №2500-0802-7/24618 від 13.04.2023 року позовних вимог не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та повідомило, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до норм законодавства встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії, включаються періоди роботи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску), які мають імперативний характер, є обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Як убачається з індивідуальних відомостей застрахованої особи ОСОБА_1 (форма ОК-5), відсутні відомості про сплату страхових внесків (єдиного внеску) за спірний період з 08.10.2003 по 28.03.2005.
З наведеного вбачається про правомірність дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків (єдиного внеску).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити пенсію за віком, вказує, що призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, відтак суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача (арк. спр. 74 - 77).
Після усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 18 січня 2023 року (арк. спр. 31), ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 42).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року визнано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області неналежним відповідачем та замінено неналежного відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця П'ятницька, 83, код ЄДРПОУ 21390940) (арк. спр. 66 - 67).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 29.09.2022 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від № 032450005853 від 05.10.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 відповідно до трудової книжки, оскільки відсутні відомості про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості за даний період відсутні (арк. спр. 14).
Позивач, не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від № 032450005853 від 05.10.2022, просить його скасувати та зарахувати до страхового стажу спірний період роботи, а також призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.09.2022 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як установлено судом за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення від 05.10.2022 №032450005853 про відмову у призначенні пенсії. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 відповідно до трудової книжки, оскільки відсутні відомості про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості за даний період відсутні.
Суд зазначає, що згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до вимог пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із пунктом 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункт 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як установлено судом, згідно записів трудової книжки від 15.07.1983 року позивач з 08.10.2003 по 28.03.2005 працював водієм за трудовим договором № 879 у підприємця ОСОБА_2 (арк. спр. 10).
Трудовий договір, укладений між підприємцем ОСОБА_2 та позивачем по справі, на підставі якого до трудової книжки внесено цей запис зареєстрований Нововолинським міським центром зайнятості 08.10.2003 та присвоєно договору № 879 (арк. спр. 19 - 20).
Суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці відповідають вимогам заповнення трудової книжки та не спростовують наявного страхового стажу, який набутий за трудовим договором, що зареєстрований в державному органі.
Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» передбачає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
На думку суду, посилання пенсійного органу у рішенні, яке позивач оскаржує в судовому порядку, на відсутність відомостей про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів роботодавця, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо пенсійного забезпечення.
Вказані висновки суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
На думку суду, неврахування пенсійним органом спірного періоду страхового стажу, набутого ОСОБА_1 , що підтверджено записами в трудовій книжці та трудовим договором, зареєстрованим у Нововолинському МЦЗ з метою призначення йому пенсії, з посиланням на несплату позивачем страхових внесків не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже відсутність даних про сплату страхових внесків, за умови належного підтвердження працевлаштування позивача, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу спірних періодів його роботи.
Така правова позиція зазначена в у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а) та враховується судом при прийнятті рішення в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру та визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №220/989/17.
Наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року справі №127/9055/17.
Відтак за змістом вищевказаних вимог, позивачем належними доказами підтверджено період його роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 у підприємця ОСОБА_2 , а тому вказаний період повинен бути зарахований до страхового стажу.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача 2 про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 за наслідками розгляду його заяви про призначення пенсії від 29.09.2022 періоду роботи з 08.10.2003 по 28.03.2005 у підприємця ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є протиправними.
Оскільки, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача 2 у частині не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, разом з тим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказаного періоду.
Виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірний період потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу, тому позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи на посаді водія у підприємця ОСОБА_2 з 08.10.2003 по 28.03.2005.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачі не довели правомірність оскаржуваного в даній справі рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 032450005853 від 05.10.2022 про відмову в призначенні пенсії.
Отож, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов підлягає до задоволення частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ а Чернігівській області (яким винесено рішення про відмову у призначенні пенсії) необхідно стягнути судовий збір в сумі 537,00 грн. (п'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до чеку (платіж № 1137354268) від 11.01.2023 (арк. спр. 6) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 30).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 26.10.2022, за умовами пункту 3 якого позивач зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору (арк. спр. 25 - 26) та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 45 від 26.10.2022 на суму 4000 грн., яка сплачена на підставі: «договір про надання професійної правничої допомогу» (арк. спр. 27).
Суд акцентує увагу, що відповідно до вказаної квитанції не слідує, що оплачена позивачем сума 4000 грн. здійснена саме на виконання умов договору про надання правової допомоги від 26.10.2022.
Як передбачено умовами договору оплата за надані послуги здійснюється в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору, які позивачем суду не надані.
Відтак, суд позбавлений можливості ідентифікувати, що сплачена позивачем сума відповідно до прибуткового касового ордеру № 45 від 26.10.2022 здійснена саме на виконання умов договору про надання правової допомоги від 26.10.2022.
Крім того, суд зауважує, що позивач просить стягнути заявлену суму судових витрат на правову допомогу з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області, тоді як при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення, цим пенсійним органом права позивача порушені не були.
З наведених підстав на користь позивача підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області виключно витрати по сплаті судового збору в сумі 537,00 грн. (п'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця П'ятницька, 83, ідентифікаційний код юридичної особи 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 032450005853 від 05 жовтня 2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 вересня 2022 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на посаді водія у підприємця ОСОБА_2 з 08 жовтня 2003 року по 28 березня 2005 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 537,00 грн. (п'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович