30 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7985/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Любешівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивачі) до Любешівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Любешівський сектор УДМС України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов'язання оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця проживання відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі звернулися до Любешівського сектору УДМС України у Волинській області з приводу видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Проте, відповідач листом від 18.04.2023 відмовив у видачі паспорта у формі книжечки, мотивуючи виключно із застосуванням вибіркових статтей підзаконних актів.
ОСОБА_1 вважає, що своєю відмовою відповідач порушує право її дочки на отримання документа, що посвідчує особу, а рішення відповідача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки законодавством передбачена можливість видачі паспорта як у формі картки, так і у формі книжечки. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.10).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.05.2023 №0701.6-2337/0701.6.3-23 позовних вимог не визнає, вказує на те, що паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Вказує, що згідно накладної (вимоги) №17-3 від 13.04.2017 року усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані до УДМС України у Волинській області для знищення. Жодних правових підстав для оформлення паспорта у формі книжечки немає, оскільки прийом заяв на видачу паспортів зразка 1994 року припинено і не має технічних можливостей (а.с.13).
Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.01.2007 (а.с.6).
Позивачі звернулися із письмовою заявою до Любешівського сектору УДМСУ у Волинській області, в якій просили видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки.
Листом №0720-92/0720.2-23 від 18.04.2023 Любешівський сектор УДМСУ у Волинській області повідомив позивачів, що за відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с.7).
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивачі звернулись до суду з даним позовом.
При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Положенням статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким, чином Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується з Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
«Приватне життя» охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру (пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (пункт 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2001 у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» («Pretty v. United Kingdom», заява №2346/02).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (п.45 рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» («Elsholz v. Germany», заява № 25735/94).
Враховуючи вищенаведене, особа не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено паспорт громадянина України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 року (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 14 Закону 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина перша статті 21 Закону №5492-VI).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частиною третьою статті 13 Закону №5492-VІ передбачено, що, зокрема, паспорт громадянина України, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Відповідно до пунктів 3, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до підпунктів 1, 5 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); непридатності паспорта для подальшого використання.
03.04.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 1 пункту 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 456 визначено, що обмін паспорта здійснюється в разі: зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження. Для обміну паспорта заявник подає, зокрема, рішення суду.
Отже, суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Крім того, при вирішенні цієї справи суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом ОСОБА_5 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Любешівського сектору УДМСУ у Волинській області щодо не оформлення та видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, та зобов'язання Любешівський сектор УДМСУ у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
З огляду на те, що законний представник неповнолітньої звільнена від сплати судового збору в силу вимог пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, а доказів понесення інших витрат не надано, тому підстав для присудження судових витрат за частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, немає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Любешівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Любешівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо не оформлення та видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Зобов'язати Любешівський сектор Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Любешівським РВ УМВС у Волинській області 26 листопада 1998 року).
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Любешівський сектор Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (44201, Волинська область, смт. Любешів, вулиця Монастирська, будинок 90а).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський