30 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1087/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорії) та постійно проживає на території Камінь-Каширського району Волинської області, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106 (далі - Постанова № 106) входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
13.01.2023 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 4 ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Проте, ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки позивач навчалась в Єльненському сільськогосподарському технікумі у період з 01.09.1984 по 27.06.1987 та працювала у м. Луцьку, тому період проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше трьох років.
Позивач вважає дії щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку неправомірними, оскільки має статус особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, а також зазначає, що періоди роботи та навчання на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, лише доводять те, що вона працювала і навчалась, а не проживала там.
Позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (згідно довідки від 11.01.2023 № 38) та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з часу звернення до органу Пенсійного фонду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 33).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.02.2023 № 0200-0902-8/15616 (а. с. 37-39) представник відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області Нетребченко Ю.В. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні, оскільки позивач станом на 01.01.1993 не прожила або не відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки, позаяк у період з 01.09.1984 по 27.06.1987 навчалась в Єльненському сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання, а також працювала у м. Луцьку, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.02.2023 № 0300-0902-9/7109 (а. с. 44-49) представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Калитюк І.В. позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскільки позивач станом на 01.01.1993 не прожила 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення, тому не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 14).
13.01.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а. с. 53-56).
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 21.01.2023 № 032950007732 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Рішення мотивоване тим, що до періодів проживання у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання в РФ, а також періоди роботи у м. Луцьку (а. с. 29-30).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали / не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи до 01.01.1993 (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17, та підтримані в подальшому у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 565/841/17, від 21.03.2019 у справі № 287/68/16-а, від 16.05.2019 у справі № 357/9973/16-а).
Як вбачається із довідки від 11.01.2023 № 38, виданої Бузаківським старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради (а. с. 15), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в с. Мельники-Мостище Камінь-Каширського району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії (а. с. 15). Згідно із довідкою від 10.01.2023 № 10, виданою Раковоліським старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради, ОСОБА_1 з 06.04.1992 по даний час зареєстрована та постійно проживає в с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії (а. с. 16).
Водночас, суд звертає увагу, що у період з 01.09.1984 по 27.06.1987 ОСОБА_2 навчалася в Єльнинському сільськогосподарському технікумі (РФ), що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 (а. с. 17). Крім того, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 04.08.1987 по 17.07.1995 працювала в установах, розташованих у м. Луцьку (а. с. 18-20).
Тобто, доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу позивача у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Частинами третьою та четвертою статті 15 Закону № 796-XII встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
У спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватися у загальному порядку на 1 рік за 2 роки проживання, а тому відповідно до вимог Закону № 796-XII та Закону № 1058-ІV позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у 59 років (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 357/9973/16-а).
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням від 21.01.2023 № 032950007732, яке було прийняте ГУ ПФУ у Вінницькій області відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності, та належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправними дій є саме цей територіальний орган ПФУ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки до позивача не застосовується у зв'язку з відсутністю доказів постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, тому позивач у віці 54 роки не має права на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням від 21.01.2023 № 032950007732 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ необхідно відмовити.
Крім того, враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 21.01.2023 № 032950007732 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, тому у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ також належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх