Справа № 346/782/23
Провадження № 33/4808/328/23
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Васильєв
25 травня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
та його захисника адвоката Федорук Ю.І.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,
Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2023 року о 19:35 год. в м. Коломия, по вул. Василя Петрука, Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mersedes-Benz 180 C», номерний знак " НОМЕР_1 ", та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2023 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також просить витребувати з Коломийської ЦРЛ документацію, яка завершена Висновком від 12.02.2023 року (20:50-21:00) Коломийської ЦРЛ, який здійснено в присутності працівника СКП Коломийського РВП ст. лейтенанта поліції Пелих Д. щодо результатів його медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилається на те, що 12.02.2023 року о 19 год. 35 хв. в м. Коломия по вул. Василя Петрука його автомобіль було безпричинно зупинено патрульними поліції, у зв'язку з чим виник певний конфлікт. При цьому, він повідомляв патрульним поліції, що є військовослужбовцем, виконує службові обов'язки, а тому складати протокол про адміністративне правопорушення щодо нього може тільки Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Стверджує, що працівники патрульної поліції не пред'явили своє посвідчення на підтвердження повноважень, поводили себе зухвало, словесно його принижували, у зв'язку з чим, він викликав за номером телефону 102 слідчо-оперативну групу. Після приїзду, працівники слідчо-оперативної групи його допитали, показання записали в протокол заяву та відвезли, на його вимогу, на медичне освідування. Так, Висновок щодо результатів медичного огляду від 12.02.2023 року (20:50-21:00) Коломийської ЦРЛ, проведено в присутності працівника СКП Коломийського РВП ст. лейтенанта поліції Пелих Д. та в межах трьох годин з часу зупинки його транспортного засобу - 12.02.2023 р. 19:35 год., та підтверджує те, що він не мав алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, не перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважає, що суддя першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про наявність у нього ознак сп'яніння: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Федорук Ю.І., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на упередженість дій працівників поліції, неправомірність вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, відсутність доказів, які свідчать про його відмову пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та встановлення факту його перебування у тверезому стані шляхом проходження відповідного огляду у медичному закладі.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 190895 від 12.02.2023 року; даними переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника поліції.
Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, вважає за належне повторно дослідити наявні в матеріалах справи докази.
Перевіряючи доводи апелянта ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №190895 від 12.02.2023 року, о 19 год. 35 хв. в м. Коломия, по вул. Василя Петрука, Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mersedes-Benz 180 C», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Протокол складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП Коломийського РВП сержантом поліції Будейчуком М.М., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою.
Від ознайомлення зі змістом протоколу, надання письмових пояснень по суті порушення протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень.
Даними долучених відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутого звинувачення, з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з інформацією про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді (а.с. 10).
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи».
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
З оглянутих відеозаписів вбачається, що обставин, які б свідчили про існування передумов для відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень, не було: працівники поліції діяли в межах службових повноважень - незаконного тиску, примушувань до надання пояснень, тощо не було. На думку апеляційного суду, обставини, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення, чітко вимагали письмових пояснень ОСОБА_1 щодо підозри, яку було висунуто йому працівниками поліції щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, однак останній розпорядився процесуальними правами на власний розсуд та відмовився від надання письмових пояснень по суті порушення у відповідній графі протоколу.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Згідно долученого до матеріалів справи рапорту поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції В. Білейчука, 12.02.2023 близько 19:34 в м. Коломия по вул. Василя Петрука було виявлено та зупинено транспортний засіб марки Mersedes-Benz 180 C, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідав вимогам ТЗ, а саме при натисканні на педаль гальмування, не горів задній лівий стоп-сигнал, порушив вимоги п.31.4.3.а ПДР України. У ході спілкування із громадянином було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер 6820» на місці зупинки ТЗ, на що останній відмовився, а також запропоновано проїхати до КНП «Коломийська центральна районна лікарня КМР» для проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що водій теж відмовився. На громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААд №190895 за ст. 130 ч. 1 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №222988 за ст. 121 ч.1 КУпАП (а.с. 8). Аналогічний за змістом рапорт складено поліцейським СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції М. Будейчуком (а.с.9).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Обставини, які зазначені в рапортах працівників поліції стосовно правових підстав для зупинки транспортного засобу повністю узгоджуються із даними оглянутих та досліджених в ході апеляційного перегляду відеозаписів та іншими матеріалами провадження.
Так, за даними відеозаписів (а.с. 10), які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що транспортний засіб марки Mersedes-Benz 180 C, д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції у зв'язку із виявленими порушеннями вимог ПДР України. Працівник поліції підійшов до водія вказаного автомобіля та повідомив причини зупинки транспортного засобу, а саме: на транспортному засобі не горів лівий стоп-сигнал і попросив надати для перевірки документи на автомобіль та посвідчення водія. Під час спілкування із водієм у працівників поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію транспортного засобу було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або в медичному закладі. Водій ОСОБА_1 зазначив що не вживає спиртного, а тому відмовився проходити такий огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також те, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим на водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення. У відповідь ОСОБА_1 сказав, що йому зрозуміло. Після чого працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оголошено ОСОБА_1 зміст протоколу, порядок його розгляду у суді.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння та відмовився на законну вимогу патрульних поліцейських від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціалізованому медичному закладі.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Правових підстав вважати долучені до матеріалів провадження відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами в апеляційного суду немає.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №222988 від 12.02.2023 року, винесена поліцейським СРПП Коломийського РВП ГУНП сержантом поліції Білейчуком В.Л. про те, що 12.02.2023 року 19 год 35 хв. в м. Коломия по вул. Петрука водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mersedes-Benz 180 C, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не горів лівий задній габаритний ліхтар, чим порушив п.п.31.1, 31.6 «б» ПДР України. Таким чином, апеляційній доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням, не відповідають дійсності
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів.
Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
Апеляційний суд вважає, що суд повинен сприяти сторонам у виконані ними своїх процесуальних обов'язків та реалізації наданих ним прав і допомагати їм отримати докази, які мають істотне значення для розгляду справи.
Разом з тим, апелянтом не надані належні та допустимі докази, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що на правомірну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння у відповідності до вимог законодавства як на місці зупинки транспортного засобу з допомогою газоаналізатора «Драгер», так і в спеціалізованому закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. Відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, зафіксована на відеозаписах, долучених до матеріалів провадження, повністю узгоджується з даними протоколу про адміністративне провадження та іншими матеріалами провадження.
При цьому, вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах. Доводи апелянта щодо неправомірності дій патрульних поліцейських безпідставні та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, зі змісту доводів особи, яка притягається до відповідальності, та його захисника адвоката Федорук Ю.І., вбачається, що вони також посилаються на те, що після приїзду працівників слідчо-оперативної групи, ОСОБА_1 на підставі відповідного направлення працівника поліції пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі внаслідок чого було встановлено, що він не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вищевказані доводи ОСОБА_1 та його захисника повністю підтверджуються долученим до матеріалів справи Висновком Коломийської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.02.2023 року було встановлено, що у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.
Судом апеляційної інстанції перевірялись вищевказані доводи та обґрунтованість вищевказаного висновку лікаря медичного закладу.
Зокрема, судом було встановлено, що вищевказаний огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 було проведено у порядку , який встановлено ст.266 КУпАП, за відповідним направленням працівника поліції та у його присутності, про що зазначено у вищевказаному висновку медичного закладу.
Для перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом було витребувано копію Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Коломийської ЦРЛ за №13 від 12.02.2023 року.
З даного акту обстеження вбачається, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем ОСОБА_2 12.02.2023року о 21 год. 00 хв., менше ніж через півтори години після часу, який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та який свідчить про наявність певних правових підстав для проведення такого огляду.
Зі змісту медичного акту вбачається, що лікарем медичного закладу була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, зазначені результати зовнішнього огляду та інші дані, які давали підстави прийти до висновку про відсутність у водія ознак сп'яніння, що свідчить про обґрунтованість вказаного висновку та можливість його використання в якості допустимого доказу.
Зі змісту акту медичного огляду та результату токсикологічного дослідження №383 від 15.02.2023 року вбачається, що в результаті дослідження біологічного матеріалу( крові) водія транспортного засобу ОСОБА_1 було виявлено відсутність етанолу в крові.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mersedes-Benz 180 C», номерний знак " НОМЕР_1 ", 12.02.2023 року о 19:35 год. в м. Коломия, по вул. Василя Петрука, Івано-Франківської області не перебував у стані сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що встановлення вищевказаного факту істотно знижує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_1 щодо порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України та відмови пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що істотне зниження ступеню суспільної небезпеки правопорушення безумовно впливає на вирішення питання про розмір стягнення, оскільки суд повинен врахувати не тільки , особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а і характер вчиненого правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.
Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення є не обов'язком, а дискреційними повноваженнями юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними відповідно до вимог ст. 24 КУпАП на стадії розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим зазначений орган або посадова особа зобов'язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його вчинення, наслідки, що настали, переконатися, що цим правопорушенням не заподіяно значної шкоди суспільству, державі або окремим громадянам. Також слід ураховувати особистість правопорушника, обставини, що обтяжують чи пом'якшують його вину, наявність інших умов, що дозволяють досягти виховної і превентивної мети усного зауваження.
При вирішанні цього питання апеляційний суд приймає до уваги особу правопорушника ОСОБА_1 , який відповідно до наявних у справі документів, проходив військову службу та приймав безпосередню участь у бойових діях, а на даний час є волонтером ГО Волонтерського центру «Для Перемоги» та відповідає за доставку гуманітарного вантажу та амуніції для потреб ЗСУ по Україні.
За наведених виключних обставин, апеляційний суд вважає за можливе визнати вчинене ОСОБА_1 правопорушення малозначним та застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та обмежитись усним зауваженням.
На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, з врахуванням особи правопорушника, буде необхідним та достатнім для досягнення виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, та оголосити йому усне зауваження.
Закрити провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Повний текст постанови буде проголошено 30 травня 2023 року о 15.00 год. в приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв