29 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/406/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Волковицька Н.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" (далі - скаржник)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023
у справі № 904/406/22
за позовом Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект"
до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,
третя особа Фізична особа-підприємець Романець Олександр Миколайович,
про стягнення 4 115 667,40 грн,
Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 03.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою № 01-03-05/2023 від 03.05.2023, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22; ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 09.05.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/406/22 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Волковицька Н.О.
До Верховного Суду надійшли заперечення від Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в яких Відповідач просить суд: залишити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження поданого Позивачем без задоволення; відмовити Позивачу у відкритті касаційного провадження у справі № 904/406/22; cтягнути солідарно в дохід державного бюджету з адвоката Герман М.М. та Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" штраф за зловживання процесуальними правами. Вказане заперечення мотивоване тим, що у клопотанні Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" причини пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також, Відповідач вказує, що повторне звернення адвоката Герман М.М. з третьою касаційною скаргою № 01-03-05/23 від 03.05.2023, яка повністю дублює зміст касаційної скарги № 03-18-04/23 від 28.04.2023, яку Верховним Судом не прийнято до розгляду та повернуто, спрямовані на введення суду в оману задля нового автоматизованого розподілу скарги між суддями, що в свою чергу містять ознаки зловживання процесуальними правами.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 ГПК України, враховуючи доводи, викладені у запереченнях щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/406/22 ухвалено - 21.02.2023, повний текст її складено - 06.03.2023, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України з урахуванням вихідних днів, припадає на 27.03.2023.
Отже, касаційна скарга Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване запровадженням на території України воєнного стану, що є поважною причиною пропуску строку. При цьому, скаржник вказує, що протягом з 09.03.2023 по 02.05.2023 у Дніпропетровській області було оголошено більше ніж 158 повітряних тривог, які створюють фізичні перешкоди у поданні касаційної скарги у строки, встановлені ГПК України.
На підтвердження вказаних доводів, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано роздруківку з веб-сайту https://air-alarms.in.ua, в якій зазначено статистику повітряних тривог у Дніпропетровській області.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування частини першої статті 119 ГПК України є сталою та послідовною, висловленою Верховним Судом неодноразово, про що свідчить судова практика.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Стосовно доводів скаржника, що ведення на території України воєнного стану є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22)
Водночас, будь яких аргументованих доводів пропуску строку на касаційне оскарження, внаслідок введення на території України воєнного стану та обставин, що унеможливили подати касаційну скаргу в межах строків на касаційне оскарження, скаржником у клопотанні не зазначено.
При цьому, Верховний Суд враховує, що протягом строку з 09.03.2023 по 02.05.2023, на який скаржник посилається в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з численними повітряними тривогами у Дніпропетровській області, Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" 22.03.2023 вперше звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою № 03-23-03/23 від 20.03.2023 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22, яку залишено ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 без руху, та 19.04.2023 вдруге з касаційною скаргою в новій редакції № 01-18-04/23 від 18.04.2023, яку не прийнято до розгляду та повернуто ухвалою суду від 28.04.2023 на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Водночас, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником не зазначено належного обґрунтування причин неможливості оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог статті 290 ГПК України, з урахуванням залишення вперше поданої касаційної скарги без руху та поверненням судом вдруге поданої касаційної скарги на виконання вимог ухвали суду.
Отже, за таких обставин, посилання скаржника на численні повітряні тривоги у Дніпропетровській області, не підтверджують відсутність можливості здійснення та обмеження реалізації процесуальних прав та обов'язків скаржника, зокрема щодо оскарження судового рішення в передбаченому ГПК України порядку, враховуючи, що скаржник двічі звертався до Верховного Суду з касаційними скарги, які були оформленні з порушенням вимог статті 290 ГПК України.
Приписами частини четвертої статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України", суд зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не наведено достатнього аргументованого обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, колегія суддів визнає наведені в клопотанні підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних інших доказів.
Окрім цього, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
У касаційній скарзі № 01-03-05/2023 від 03.05.2023 скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України оскаржує судові рішення у даній справі з підстав, передбачених частиною третьої статті 310 цього Кодексу. Разом з тим, скаржник вказує, що за приписами частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо судом не досліджено зібрані у справі докази, відхилено клопотання сторони щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Судом встановлено, що касаційна скарга № 01-03-05/2023 від 03.05.2023 Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22 є повністю ідентичною за формою, змістом та підставами касаційного оскарження раніше поданої касаційної скарги № 01-18-04/23 від 18.04.2023, яку повернуто ухвалою Верховним Судом від 28.04.2023 на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, у зв'язку з тим, касаційна скарга № 01-18-04/23 від 18.04.2023 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що у разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які зібрані у справі докази судом не досліджено, та які обставини встановленого судом на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, вони є недопустимими, а також, які саме норми процесуального закону у зв'язку з цим порушено судом.
При цьому, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України скасування судового рішення через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Водночас, скаржником у касаційній скарзі № 01-03-05/2023 від 03.05.2023 не зазначено підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, з огляду на його необґрунтованість.
Крім того, скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом відхилено клопотання сторони щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, проте, скаржник не зазначає, яке саме клопотання відхилено судом та щодо встановлення, яких саме обставин справи, що також свідчить про необґрунтованість скарги в цій частині.
Окрім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що системний аналіз частини другої статті 287 та вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції застосовані і покладенні в основу рішень норми права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме статті 837, 843, 875 Цивільного кодексу України, а Закон України "Про публічні закупівлі" взагалі не застосований, проте, на порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно її форми та змісту.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, "Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95).
За таких обставин, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги № 01-03-05/2023 від 03.05.2023 на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів;
2) касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України;
3) доказів надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам даної справи.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з доданням доказів матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Також Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання касаційної скарги в новій редакції з доказами надіслання її копії іншим учасникам даної справи матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/406/22 - залишити без руху.
2. Надати Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016., або через підсистему "Електронний суд".
3. Роз'яснити Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
Н. Волковицька