"18" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2949/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,
секретар судового засідання - Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Пронюк В.Я.;
від відповідача: Негара Р.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452);
до відповідача: Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314);
про стягнення 710961,08 грн.
1. Суть спору.
Позивач - ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - НУ “ОЮА”, в якому просить суд стягнути з останнього основний борг - 542011,23 грн, пеню - 81626,01 грн, 3% річних - 8147,63 грн. інфляційні втрати - 79176,21 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору на постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ в об'ємі 13,059 тис. куб. м. в період з листопада 2021 року по серпень 2022 року.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 було відкрито провадження у справі №916/2949/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.11.2022.
28.11.2022 до суду від ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 26827/22).
Судове засідання, призначене на 28.11.2022 не відбулось у зв'язку з аварійними відключеннями енергопостачання у м. Одесі, зокрема в адміністративні будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 14.12.2022 було призначено судове засідання для розгляду справи на 26.12.2022.
У судовому засіданні 26.12.2022 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 30.01.2023.
17.01.2023 до суду від ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 2718/23).
30.01.2023 до суду від Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 2941/23).
У судовому засіданні 30.01.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 06.03.2023.
06.03.2023 до суду від Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” надійшли відзив на позовну заяву (вх. № 7144/23) та клопотання про зменшення розміру пені, процентів річних та інфляційних втрат (вх.№ 7142/23).
У судовому засіданні 06.03.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 03.04.2023.
20.03.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” надійшли заперечення (вх. № 8849/23).
Ухвалою суду від 03.04.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 916/2949/22 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 17.04.2023.
У судовому засіданні 17.04.2023 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/2949/22 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв'язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до 18.05.2023.
18.05.2023 до суду від Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” надійшли пояснення (вх. № 16545/23).
В судове засідання, призначене на 18.05.2023, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, також з'явився представник відповідача, який просив суд зменшити розмір, заявлених позивачем до стягнення, пені, процентів річних та інфляційних втрат до 1 грн.
У судовому засіданні 18.05.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи ТОВ “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”.
ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Позивач зазначає, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Як вказує позивач, відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.
На виконання зазначеного пункту оператором ГРМ було надано позивачу вказаний реєстр за формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 р. № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 29.09.2020 №ТОВВИХ-20-11085.
Таким чином, як наголошує позивач, згідно з формою № 10 відповідач був зареєстрований в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Позивач посилається на пункт 2 Постанови КМУ № 1102 та зазначає, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого відповідачем, який є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України), з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як зазначає позивач, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 та не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Позивач, посилаючись на підпункт 4.2. договору, зазначає, що об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Позивач вказує, що на виконання вимог пункту 4.4. договору, позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.
Згідно тверджень позивача, він поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 13,059 тис. куб. м. на загальну суму 542 011,23 грн. (з урахуванням вартості транспортування).
Отже, як зазначає позивач, з огляду на несплату спожитого газу, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 542 011,23 грн.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 81626,01 грн.
Крім того, позивач посилається на п. 2 ст. 625 ЦК України та зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 79176,21 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 8147,63 грн.
При цьому позивач заперечував проти застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій.
3.2. Доводи Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”.
Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що на переконання відповідача у справі, не є підтвердженим факт підключення до портфеля постачальника «останньої надії».
Відповідач у справі наголошує, що він не був повідомлений про підключення до постачальника «останньої надії», примірник договору не отримував, а наданий позивачем примірник Типового договору не містить дати та номеру (не здійснено його реєстрацію) та містить підпису Споживача - Національного університету «Одеська юридична академія».
Разом з цим, Національний університет «Одеська юридична академія» зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з проханням надати договір постачання природного газу для підписання, проте, примірника зазначеного договору для підписання Національному університету «Одеська юридична академія» надано так і не було.
Водночас відповідач зазначає стосовно неврахування позивачем підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Так відповідач, з огляду на положення п. 10.1 та п. 10.3 Типового договору, а також враховуючи, що Торгово-промислова палата України, оприлюднивши лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, засвідчила, що військова агресія є форс-мажорною обставиною, стверджує, що заявлені позивачем штрафні санкції задоволенню не підлягають.
Крім того відповідач, керуючись положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір пені, процентів річних та інфляційних втрат до 1 гривні.
В обґрунтування необхідності зменшення заявлених позивачем у справі штрафних санкцій відповідач зазначає, що Відповідач у справі, Національний університет «Одеська юридична академія», є закладом освіти, який є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань , інтересів і здібностей. Здійснення зазначених видів діяльності має вкрай важливе значення в умовах становлення суверенної, незалежної, демократичної та правової Українською держави.
Згідно з п. 2.2. Статуту університет здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості. Тобто, Відповідач у справі, Національний університет «Одеська юридична академія», є неприбутковою організацією. Метою діяльності та пріоритетними напрямками діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» є освітня та наукова діяльність, а також пов'язані з ними види діяльності. Здійснення цих видів діяльності не спрямовується на отримання прибутку.
Крім того, відповідач зазначає, що він не був повідомлений про споживання природного газу від Позивача у справі як постачальника «останньої надії», а також не отримував примірника договору про постачання природного газу, актів або інших розрахункових документів, які б свідчили про споживання зазначеного природного газу та наявність заборгованості.
Додатково відповідачем зазначено, що спірні правовідносини між сторонами припали на введення і дію на всій території України правового режиму воєнного стану, ведення активних бойових дій, у тому числі на території Одеської області, постійні обстріли тощо. За таких умов відповідач зазначає, що він опікувався передусім питаннями безперебійного здійснення своєї основної діяльності - надання освітніх послуг, а також збереження життя здобувачів освіти, професорсько- викладацького складу та інших працівників, а тому додаткове покладання на відповідача штрафних санкцій ускладнює здійснення основних видів діяльності, що є неприпустимим.
4. Обставини справи, встановлені судом.
В матеріалах справи наявний типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (а.с.13-16), затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501, відповідно до п.1.3 якого останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання газу ПОН від 29.10.2021 (а.с.22-23).
Згідно довідки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 29.09.2022 (а.с.22) ціна природного газу, що постачався Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" для споживачів, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенних підприємств та/або державних установ тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальних некомерційних підприємств та/або комунальних установ, та/або спільних комунальних підприємств тощо) становила:
у період з 1 по 31 жовтня 2021 року - 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ,
у період з 1 по 30 листопада 2021 року - 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ,
у період з 01 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року і надалі ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021р. №1102.
Також у матеріалах справи наявні дані щодо архіву тарифів за жовтень 2021 року - вересень 2022 року (а.с.23-35) та роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за жовтень 2021 року - вересень 2022 року (а.с.39-53).
Крім того, у матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (а.с.56-60), адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Національним університетом “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” (ЕІС-код 56XS0000КРХ8Q00Т) за період з 01.10.2021 по дату видачі відповіді.
Листом від 27.09.2020 за вих. № ТОВВИХ-22-10353 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (а.с.61-71) зазначив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000КРХ8Q00Т був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 30.01.2022, з 01.02.2022 по 23.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022, з 02.04.2022 по 31.05.2022, з 02.06.2022 по 31.07.2022, з 02.08.2022 по 30.09.2022 та станом на день надання цього листа.
Обсяг природного газу, використаний споживачем у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 29.10.2021 по 31.10.2021 -0,00 м3; з 01.11.2021 по 30.11.2021 -3 860,00 м3; з 02.12.2021 по 31.12.2021 -2 947,59 м3; з 01.01.2022 по 30.01.2022 -2 839,06 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 967,81 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 1 444,75 м3; з 02.04.2022 по 30.04.2022 - 0,04 м3; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0,00 м3; з 02.06.2022 по 30.06.2022 - 0,00 м3; з 01.07.2022 по 31.07.2022 -0,00 м3; з 02.08.2022 по 31.08.2022 - 0,00 м3.
В матеріалах справи наявний витяг з інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10) (а.с.84), з якого вбачається, що Національний університет “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” (ЕІС-код 56XS0000КРХ8Q00Т) було споживачем природного газу.
Вказану форму №10, подану ТОВ "Оператор ГТС України" разом з листом за вих.№ 10261/16.3.2/7-20 від 30.09.2020, погоджено НКРЕКП без зауважень (а.с.87).
Згідно рахунку на оплату (природний газ) №34302 за розрахунковий період 1-31 листопада 2021 року (а.с.88), сума поставленого природного газу становила 64848,00 грн з ПДВ.
Як вбачається з рахунку на оплату (природний газ) №2194 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року (а.с.94-95), сума поставленого природного газу становила 169705,70 грн з ПДВ.
Відповідно до рахунку на оплату (природний газ) №6295 за розрахунковий період 1-31 січня 2022 року (а.с.100-101), сума поставленого природного газу становила 121768,70 грн з ПДВ.
Згідно рахунку на оплату (природний газ) №9976 за розрахунковий період 1-28 лютого 2022 року (а.с.105-106), сума поставленого природного газу становила 78746,12 грн з ПДВ.
Відповідно до рахунку на оплату (природний газ) №13075 за розрахунковий період 1-31 березня 2022 року (а.с.112-113), сума поставленого природного газу становила 106940,42 грн з ПДВ.
Згідно рахунку на оплату (природний газ) №15779 за розрахунковий період 1-30 квітня 2022 року (а.с.118), сума поставленого природного газу становила 2,29 грн з ПДВ.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи зазначені рахунки направлялися на юридичну адресу відповідача.
Крім того, згідно списку поштових відправлень та опису вкладення цінного листа з повідомленням, скріплених печаткою АТ "Укрпошта" (а.с.127-130), 20.09.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії"(а.с.125-126), у якому останній вимагає сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) у сумі 542 011,23 грн до 03.10.2022 на поточний рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Проте доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Пунком 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 передбачено, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Тобто договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання, що у свою чергу спростовує наведені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача в частині: неповідомлення відповідача про підключення до постачальника «останньої надії», відсутність на примірнику Типового договору дати та номеру (не здійснення його реєстрації), а також той факт що для того, щоб вважати договір укладеним необхідний підпис споживача - Національного університету «Одеська юридична академія».
Водночас позивач у справі стверджує, направлення копії типового договору на адресу НУ «Одеська юридична академія» здійснювалось, на підтвердження чого до матеріалів справи додано список згрупованих поштових відправлень скріплених печаткою АТ "Укрпошта" та квитанції поштової установи (а.с. 17-21).
При цьому щодо тверджень відповідача, що він не був обізнаний про наявність у нього заборгованості за спожитий природний газ від позивача у справі як постачальника «останньої надії» та у зв'язку з цим не міг вжити заходів щодо його виконання, суд зазначає, що дане твердження спростовується Листом відповідача від 12.09.2022 (а.с.218), у якому відповідач зазначає про отримання рахунку на оплату спожитого природного газу № 15779 від 10.05.2022, а також зазначає, що із отриманого рахунку йому було відомо про наявну заборгованість за організацією відповідача у розмірі 542011,23 грн станом на 10.05.2022.
Так, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р позивач є постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Національним університетом “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” виникли в силу договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Відповідно до п.1.3 договору, останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Як встановлено судом, у матеріалах справи наявні роздруківки з сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що містять архів цін газу за спірний період. Крім того, ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача від 29.09.2022, дослідженою судом.
Згідно з п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, на підставі визначеного позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Як встановлено судом, у період з листопада 2021 року до квітня 2022 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 542011,23 грн та виставлені (надіслані) рахунки на оплату.
Отже, взяті на себе зобов'язання за укладеним договором позивачем виконано у повному обсязі та у порядку та строки, передбачені договором.
Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму у розмірі 542011,23 грн.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати спожитого природного газу з листопада 2021 року по квітень 2022 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” основного боргу в розмірі 542011,23 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 8147,63 грн та інфляційних нарахувань за період у розмірі 79176,21 грн, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та відповідно суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10.1 Типового договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс- мажорних обставин).
Згідно з п. 10.2 Типового договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору.
При цьому, в п. 10.3 Типового договору передбачено, що строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який наразі також триває.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати України”).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обс тавини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта г( сподарської діяльності за собіварі іс тю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавленій особі необхідно довести факт їх виникнення та те, що обставини є непереборними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їхню надзвичайність і невідворотність.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 р. №904/3886/21, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Саме лише посилання сторони у справі на наявність непереборних обставин та надання підтверджуючих доказів не можуть вважатися безумовним доведенням відповідних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів повинен встановити, чи справді обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними та незворотними, та об'єктивно зробили належне виконання стороною зобов'язання неможливим.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18.
З листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеного на офіційному сайті ТПП України, вбачається, що військова агресія "є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами... по зобов'язанням, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".
Суд звертає увагу, що військова агресія російської федерації проти України може бути визнана форс-мажорною обставиною у разі наявності між нею та неможливістю виконання зобов'язань причинно-наслідкового зв'язку.
Тобто, форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов'язання, яке повинно було бути виконано в період, коли форс-мажорні обставини діяли, а не від відповідальності за подальше прострочення зобов'язання, яке повинно було бути виконаним заздалегідь до виникнення форс-мажорних обставин. Крім того, факт визнання обставин форс-мажорними не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань чи їх зміни або припинення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До того ж, як встановлено судом, відповідач не виконував зобов'язання з оплати спожитого природного газу ще до початку військової агресії, а саме щодо сплати вартості спожитого у листопаді та грудні 2021 природного газу.
За таких обставин, суд вважає помилковими та недоведеними посилання відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що свідчать про неможливість виконання зобов'язання за договором, на підставі чого суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені.
Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 81626,01 грн суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення заявлених сум пені, процентів річних та інфляційних втпрат, суд зазначає таке:
За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” та зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки такі компенсаційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під “іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.
Так, позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Наразі суд враховує, що Національний університет «Одеська юридична академія», є закладом освіти, який є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Здійснення зазначених видів діяльності має вкрай важливе значення в умовах становлення суверенної, незалежної, демократичної та правової Українською держави.
Водночас, Національний університет «Одеська юридична академія», є неприбутковою організацією, метою діяльності та пріоритетними напрямками діяльності якої є освітня та наукова діяльність, а також пов'язані з ними види діяльності. Здійснення цих видів діяльності не спрямовується на отримання прибутку.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що несплата Національним університетом “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” вартості спожитого газу призвело до нанесення суттєвих та значних збитків Товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 1 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв'язку зі зменшенням суми пені.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 24091,07 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце на день відкриття провадження у справі, та без урахування зменшеного розміру пені, що узгоджується також з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” основний борг у розмірі 542011/п'ятсот сорок дві тисячі одинадцять/грн 23 коп., пеню у розмірі 1/одна/грн 00 коп., 3% річних у розмірі - 8147/вісім тисяч сто сорок сім/грн 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 79176/сімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят шість/грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10664/десять тисяч шістсот шістдесят чотири/грн 42 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 29 травня 2023 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська