65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"24" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/686/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКМАН"; (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 30)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (вул. Шенгелія, буд.3-А,Херсон,73000)
про стягнення 5843187,66 грн
за участю представників
від позивача -Мельничук Б.В.
від відповідача - Чайка О.Ю.
До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" про стягнення 5843187,66 грн заборгованості за договором поставки від 23.01.2020, з яких - 5604212,54 грн основного боргу, 136391,66 грн пені, 80646,20 грн втрат від інфляції та 21937,26 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023 об 11-30.
Ухвалу про відкриття провадження було надіслано судом на поштову адресу відповідача та на його електронну пошту tools@electro.kherson.ua 21.02.2023.
Ухвалою від 22.03.2023 відкладено розгляд справи на 07.04.2023, відправку ухвали відповідачу здійснено так само як зазначено вище.
29.03.2023 судом залучено до елетронної справи представника відповідача - адвоката Малюка Є.В. відповідно до його заяви від 28.03.2023 (а.с. 26).
Ухвалою від 07.04.2023 суд відклав розгляд справи за клопотанням представника відповідача адвоката Малюка Є.В. та відмовив в задоволенні його клопотання про витребування доказів.
07.04.2023 після засідання через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення позивача.
12.04.2023 до суду повернулась ухвала про відкриття провадження, надіслана на адресу відповідача, з відміткою пошти від 24.03.2023 "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на вищевикладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи 24.03.2023.
Таким чином, останнім днем для подання відзиву є 10.04.2023.
18.04.2023 через підсистему Електронний суд надійшла заява представника відповідача адвоката Чайки О.Ю., якою вона просить залучити її до електронної справи та відкласти розгляд справи для можливості їй ознайомитись з матеріалами справи, оскільки попередній представник призваний до Збройних Сила України.
20.04.2023 канцелярією суду адвоката Чайку О.Ю. було залучено до електронної справи відповідно до відмітки відповідальної особи на заяві (а.с. 182).
Ухвалою від 19.04.2023 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 24.05.2023. Представник відповідача адвокат Чайка О.Ю. отримала зазначену ухвалу в електронному кабінеті 20.04.2023, що підтверджується довідкою (а.с. 191).
28.04.2023 (вже після закриття підготовчого провадження) від відповідача через підсистему Електронний суд надійшла заява, якою він на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України просить витребувати у позивача оригінали видаткових накладних (згідно переліку), накладних на повернення, договору поставки № 64 від 23.01.2020, протокол розбіжностей до договору поставки № 64 від 23.01.2020 та акт звірки за 9 місяців 2022 року. Відповідач посилається на те, що під час окупації Херсону відбулось заволодіння майном підприємства, в т.ч. всією документацією бухгалтерського та фінансового обліку, і по даному факту було відкрито кримінальне провадження 120022230000002888.
За поясненнями відповідача, він не може перевірити розрахунки позивача, а деякі копії видаткових накладних доданих до позову не містять дані щодо особи, яка підписувала накладні зі сторони відповідача, не містять читабельного відбитку печатки, акт звірки розрахунків за 9 місяців 2022 року не за весь період дії договору; накладних на повернення товару не надано позивачем.
Суд враховує, що клопотання про витребування доказів подано вже після закриття підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідачем не доведено поважності причин пропуску строку для подання клопотання про витребування доказів, тому суд залишає зазначене клопотання без розгляду.
24.05.2023 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову. А також 24.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та зустрічного позову.
24.05.2023 через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення позивача, у яких він просить відмовити відповідачу у поновленні строку для подання відзиву та зустрічного позову та відмовити в задоволенні його клопотання про витребування доказів.
Суд розглянув та відмовив в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та зустрічного позову, про що судом зазначено в ухвалі від 24.05.2023 про повернення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, оскільки відповідач подав відзив з пропуском строку, і суд відмовив у поновленні строку для його подання, то суд не бере до уваги відзив та розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
23 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» (надалі - Постачальник або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (надалі - Покупець або Відповідач) було укладено Договір поставки №64 (далі - Договір) із урахуванням Протоколу розбіжностей до нього від 23 січня 2020 року (а.с. 32-36).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар, на умовах визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна, загальна вартість, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
Строк дії договору з моменту підписання і до 23.01.2023 (п. 11.5).
На виконання умов , Постачальник багаторазово передавав у власність на підставі видаткових накладних Товар, а Покупець приймав його.
Для наочності бачення картини господарської діяльності Позивача і Відповідача позивачем складено таблицю «Зведена таблиця поставок і оплат по Договору поставки 64 від 23 січня 2020 року» у формі Додатку №1 до Позовної заяви (а.с. 29-31).
У цьому додатку відображено поставки згідно видаткових накладних, їх суми і дати, повернення товару до видаткових накладних, оплати Відповідача та інше.
Таким чином у процесі діяльності по Договору, Постачальник на постійній основі передавав у власність Товар, а Покупець його оплачував, проте у певний момент Покупець перестав здійснювати оплати по Договору, таким чином у нього виникла заборгованість за Товар, загальна неоплачена вартість якого станом на день подачі позову складає 5 604 212,54грн.
Вказана заборгованість у розмірі 5 604 212,54 грн. складається із Видаткових накладних за вирахуванням повернень Товару згідно Накладних на повернення Товару.
Детальний опис і перелік накладних, за якими склалась заборгованість у розмірі 5604212,54 грн. для зручності суду викладено у формі таблиці «Зведена таблиця Видаткових накладних із урахуванням повернень, а також оплати і заборгованість ТОВ «СТРОЙ ОПТ»» у Додатку №2 до Позовної заяви (а.с. 23-24).
Крім того до Позовної заяви додано перелік оплат Покупця Постачальнику по Договору у формі таблиці «Реєстр платіжних доручень ТОВ «СТРОЙ ОПТ» по Договору № 64 від 23.01.2020 р.» у Додатку №3 до Позовної заяви (а.с. 27-28).
Також враховуючи специфіку Договору і його умови, а саме те, що Договір на умовах реалізації, Покупець по Договору здійснював повернення нереалізованого Товару. Тому для зручності відображення повернень по Договору усі повернення по накладним для зручності суду викладено у формі таблиці «Зведена таблиця накладних повернення по Договору поставки 64 від 23 січня 2020 року» у Додатку №4 до Позовної заяви (а.с. 25-26).
На підтвердження поставки товару позивачем додано до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з 04.02.2021 по 04.06.2021 (а.с. 48-125). Всі вони підписані відповідачем та скріплені його печаткою.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").
Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Відповідач частково розрахувався за вищезазначений товар, а частково повернув товар, через що станом на день складання позову основний борг відповідача відповідно до розрахунку позивача (а.с. 23-24) становить 5604212,54 грн.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Відповідно до п. 3.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей) у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою протягом 90 календарних днів з моменту поставки, покупець має право повернути його в період дії договору. Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних з моменту пред'явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар, та/або замінити його. Постачальник зобов'язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
Згідно з п. 7.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець зобов'язаний щотижня кожного четверга надати постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та в інший спосіб.
Однак, як зазначає позивач, відповідач таких звітів не подавав.
Відповідно до п. 7.11 договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець проводить оплату на умовах реалізації щотижня протягом 3 банківських днів з моменту пред'явлення постачальнику звіту про залишки товару, або з моменту виникнення у покупця обов'язків з подання такого звіту. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Сторонами було підписано акт звірки розрахунків за 9 місяців 2022 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становила 5 611 493,85 грн (а.с. 46).
Позивач направляв відповідачу претензії від 12.01.2023 та від 10.02.2023 (а.с. 37-44) з вимогою сплатити заборгованість, але відповідач не сплатив боргу.
Суд враховує, що останні поставки були здійснені позивачем ще в червні 2021 року, тобто задовго до введення воєнного стану в країні (24.02.2022).
Відповідач не скористався своїм правом повернути позивачу нереалізований товар протягом 90 днів з моменту поставки відповідно до п. 3.7 договору, тому у відповідача виник обов'язок розрахуватися за отриманий товар.
Відповідач доказів перерахування боргу в сумі 5604212,54 грн за отриманий товар станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 5604212,54грн основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення сплати відповідачем вартості отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача 80646,20 грн втрат від інфляції та 21937,26 грн 3% річних.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 21) суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, тому позовні вимоги про стягнення 80646,20 грн втрат від інфляції та 21937,26 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 136391,66 грн пені, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, строк позовної давності для стягнення пені становить 1 рік (ст. 258 ЦК України).
Згідно з п. 8.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені позивача (а.с. 21) суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, тому позовні вимоги про стягнення 136391,66 грн пені підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач сплатив платіжною інструкцією № 8896 від 16.02.2023 87735,09 грн судового збору.
Суд враховує, що позов подано через підсистему Електронний суд, тому за даний позов має бути сплачено 87647,81 грн судового збору.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 87647,81 грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (код 41481333,вул. Шенгелія, буд.3-А, м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКМАН" (код 43374186, 02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 30) 5604212,54 грн основного боргу, 136391,66 грн пені, 80646,20 грн втрат від інфляції та 21937,26 грн 3% річних та 87647,81 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 30 травня 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова