23 травня 2023 року Справа № 915/1846/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
представник відповідача - Галицький С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Херсонського міського центру зайнятості (73027, вул. Стрітенська, 7-А, м. Херсон; код ЄДРПОУ 35219574, електронна пошта: kherson.dir@kheocz.gov.ua)
до відповідача: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (54020, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 43315529; електронна пошта: info@mk.minjust.gov.ua)
про: стягнення 16554,78 грн.
Херсонський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2120/06/4034/21 від 15.12.2021 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить стягнути з відповідача суму допомоги по безробіттю у розмірі 16554,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості, як безробітний перебував ОСОБА_1 та отримав матеріальне забезпечення, а саме: за період 15.06-01.11.2016 отримав 7926,67 грн.; за період 13.07-01.09.2019 - 8628,11 грн. Наказом Міністерства юстиції України від 13.01.2020 №177/К, на виконання постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №821/858/16, ОСОБА_1 з 27.05.2016 поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом від 18.10.2021 №25375/05.6-07 повідомило, що з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток: за час вимушеного прогулу за період з 27.05.2016 по 23.11.2016 та за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення особи за період 24.11.2016 - 31.11.2018. Центр зайнятості на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рекомендованою кореспонденцією направлено лист від 16.11.2021 №2120/06/3746/21 про повернення коштів та запропоновано добровільно повернути кошти Херсонському міському центру зайнятості. Станом на день подачі позову Центру зайнятості грошові кошти в сумі 16554,78 грн. відповідачем добровільно не повернуті.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2021 позовну заяву №2120/06/4034/21 від 15.12.2021 Херсонського міського центру зайнятості залишено без руху. Вказаною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю “ІНКУБА” надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
13.01.2022 до суду, засобами електронного зв'язку, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №2120/06/164/22 від 13.01.2022 з додатками.
17.01.2022 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №2120/06/164/22 від 13.01.2022 з додатками.
Ухвалою суду від 19.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 15 лютого 2022 року об 13 год. 30 хв.
Відповідач 14.02.2022 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якій проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 № 3088/к ОСОБА_1 було звільнено з посади. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 наказ про звільнення скасовано та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання. 07.12.2016 було видано виконавчий лист. На виконання постанови Верховного суду від 05.09.2019 по справі №821/858/16, Міністерством юстиції України видано наказ від 13.01.2020 № 177/К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. За затримку виконання рішення суду в період з 23.11.2016 по 31.07.2018 в судовому порядку рішенням по справі № 2140/1510/18 вже було стягнуто з відповідача Міністерства юстиції України 183 957,76 грн. середнього заробітку. Зазначає, що оскільки Міністерство юстиції України наказом від 25.05.2015 №1674/к призначило ОСОБА_1 на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та звільнило його з посади наказом від 26.05.2016 № 3088/к за приписами підпункту 15 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 в редакції від 28.01.2015 та 22.03.2016, та пункту 10 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 в редакції від 30.01.2015, Міністерство юстиції України є роботодавцем ОСОБА_1 , якого було призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Вказує, що вимоги щодо стягнення коштів за надані соціальні послуги безробітному ОСОБА_1 у сумі 16554 грн 78 коп. не можуть бути пред'явлені до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки роботодавцем та платником по рішенням судів було Міністерство юстиції України та вважає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не є належним відповідачем по даній справі. Вважає неприпустимим одночасне стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки це фактично є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення. Вказує, що ОСОБА_1 , недобросовісно не повідомив позивача про отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який було виплачено Міністерством юстиції України за рішенням у справі № 2140/1510/18. Вказує, що належним відповідачем по даній справі повинен бути саме ОСОБА_1
15 лютого 2022 року позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив в якій вказує, що твердження відповідача що саме Міністерство юстиції України є роботодавцем ОСОБА_1 є хибним і таким, що не відповідають дійсності, оскільки в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», роботодавцем ОСОБА_1 є Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області. З посиланням на ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» зазначає, що було постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, в тому числі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - 29.10.2019 внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); - 23.12.2020 внесено запис про припинення юридичної особи -Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, тому вважає, що кошти в сумі 16 554,78 грн., отримані ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю, відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підлягають поверненню Південним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Одеса). Вважає безпідставними доводи відповідача що задоволення даного позову призведе до подвійної відповідальність за одне й те саме порушення, оскільки, види юридичної відповідальності відповідача перед незаконно звільненим працівником ОСОБА_1 та Центром зайнятості є різними. Так, виплачена допомога по безробіттю ОСОБА_1 , стягнення якої є предметом даного спору, підлягає відшкодуванню відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В той час як, середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнений за рішенням суду з відповідача на користь ОСОБА_1 на підставі ст. 235 Кодексу законів про працю України та на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.
Ухвалою суду від 15.02.2022 занесену до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 28 лютого 2022 року о 13 год.30 хв.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 28 лютого 2022 року о 13 год. 30 хв., не відбулось у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.
Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року суд повідомив учасників справи, що судове засідання у даній справі відбудеться “23” травня 2023 року о 12 год. 20 хв.
18 травня 2023 року позивач засобами електронного зв'язку надав до суду заяву в якій просить суд розглядати справу за відсутності представника Херсонського міського центру зайнятості. Вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 23.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.44-45).
На підставі поданої заяви, відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість", згідно з наказом від 17.06.2016 №НТ160617 ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 15.06.2016
Наказом від 22.06.2016 №НТ160622 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 22.06.2016 по 16.06.2017.
Також наказом від 22.06.2016 №НТ1606, скорочено виплату допомоги по безробіттю з 22.06.2016 по 19.09.2016.
Наказом від 20.09.2016 №НТ160920 ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 20.09.2016.
Згідно наказу від 02.11.2016 №НТ161102 ОСОБА_1 з 01.11.2016 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з припиненням реєстрації безробітного відповідно до п.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп 1), 2) п.37 Порядку від 20.03.2013 №198 та у зв'язку з початком зайнятості особи відповідно до пп.1 п.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», пп.1 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (а.с.46).
У період перебування на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості, а саме з 15.06.2016 по 01.11.2016 відповідно до Відомості виплат матеріального забезпечення (а.с.47) та Додатку 4 до Персональної картки Нарахування допомоги по безробіттю та платежі (а.с.43) ОСОБА_1 отримав 7 926,67 грн. допомоги по безробіттю.
13.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.50-51).
На підставі наказу від 19.07.2017 №НТ170719 ОСОБА_1 з 13.07.2017 було надано статус безробітного.
Наказом від 20.07.2017 №НТ170720 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 20.07.2017 по 04.03.2018.
Також наказом від 20.07.2017 №НТ170720 ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 20.07.2017.
Згідно наказу від 01.09.2017 №НТ170901 ОСОБА_1 з 01.09.2017 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з припиненням реєстрації безробітного відповідно до п.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп 1), 2) п.37 Порядку від 20.03.2013 №198 та у зв'язку з початком зайнятості особи відповідно до пп.1 п.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», пп.1 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (а.с.52).
У період перебування на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості, а саме з 13.07.2017 по 01.09.2017 відповідно до Відомості виплат матеріального забезпечення (а.с.53) та Додатку 4 до Персональної картки Нарахування допомоги по безробіттю та платежі (а.с.48-49) ОСОБА_1 отримав 8 628,11 грн. допомоги по безробіттю.
Судом встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №821/858/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів №3088/к та №1244/1 від 27.05.2016 р., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у задоволенні позову відмовлено.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №821/858/16 - постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3088/к від 26 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №1244/1 від 27 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27 травня 2016 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880 гривень, з відрахуванням обов'язкових платежів.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №821/858/16 залишено без змін.
У подальшому, згідно наказу Міністерства юстиції України від 13.01.2020 №177/к «Про поновлення» на виконання Постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №821/858/16 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59276197 від 12.06.2019:
- скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 травня 2016 року №3088/к
«Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 з 27 травня 2017 року на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
- зобов'язано ОСОБА_1 подати ліквідаційній комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області трудову книжку для внесення відповідних записів, з метою виконання статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.54).
У відповідності до наказу №2/2 від 20.01.2020 Головного територіального управління юстиції у Херсонській області «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 13.01.2020 №177/к «Про поновлення»:
- оголошено наказ Міністерства юстиції України від 13.01.2020 №177/к про поновлення ОСОБА_1 з 27 травня 2016 року на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
- вважати ОСОБА_1 таким, що фактично приступив до роботи з 20 січня 2020 року.
- скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 27.05.2016 №1244/1 (а.с.55).
Херсонський міський центр зайнятості з посиланням на приписи частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з листом від 16.11.2021 №2120/06/3746/21 в якому просив сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 16 554,78 грн. безробітному ОСОБА_1 .
Проте, вказане звернення відповідачем залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон).
Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, ключовою ознакою роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв'язку із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у т. ч. на випадок безробіття, зокрема для цілей відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в порядку статей 34, 35 вказаного Закону, є самостійне ведення таким суб'єктом розрахунків із застрахованими особами (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 927/171/17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне теритріальне управління юстиції у Херсонській області та уктворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, в тому числі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
Згідно п.3 вказаної постанови, територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; - міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції у м. Севастополі, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області;
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 23.12.2020 внесено запис про припинення юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Херсонській області
Частиною 1 ст.104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відтак, виходячи з положень статей 91, 92, 96 та 104 ЦК України юридична особа, що реорганізується, відповідає за своїми майновими зобов'язаннями самостійно до моменту припинення і переходу майна, прав і обов'язків до правонаступників в результаті реорганізації.
У даному випадку Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому на управління покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку в службі зайнятості, а саме з 15.06.2016 по 01.11.2016 та з 13.07.2017 по 01.09.2017, ОСОБА_1 була виплачена допомогу по безробіттю в загальній сумі 16 554,78 грн. (7 926,67 грн. + 8 628,11 грн.)
Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаченій сумі забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в сумі 16 554,78 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (54020, вул. 8 Березня, 107, м.Миколаїв; код ЄДРПОУ 43315529; електронна пошта: info@mk.minjust.gov.ua) на користь Херсонського міського центру зайнятості (73027, вул. Стрітенська, 7-А, м.Херсон; код ЄДРПОУ 35219574, електронна пошта: kherson.dir@kheocz.gov.ua) суму допомоги по безробіттю у розмірі 16 554,78 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.05.2023
Суддя Н.О. Семенчук