вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/273/23
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7, код: 30019335)
до
Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Укроборонекспорт» (03170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Ф, код: 30021024)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Циба Р.А.;
від відповідача: Пухальська І.С., Казадой В.І.;
До Господарського суду Київської області 26.01.2023 надійшла позовна заява Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (надалі по тексту - позивач/ДП «Спецтехноекспорт») про стягнення з Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Укроборонекспорт» (надалі по тексту - відповідач/ДП «Укроборонекспорт») заборгованості за договором комісії від 29.01.2021 № STE-22-15/Д/К-21 у розмірі 970276,39 гривень та 412572,15 доларів США, з яких: 970276,39 гривень витрат пов'язаних з виконанням договору комісії; 167772,15 доларів США комісійна плата за договором комісії; 240000,00 доларів США основний борг за додатковою угодою № 2 до договору комісії; 4800 доларів США винагорода за надання коштів в рамках додаткової угоди № 2 до договору комісії; три проценти річних від сум основного боргу (240000,00 доларів США) та винагороди (4800 доларів США) за додатковою угодою № 2 з розрахунком на дату ухвалення рішення суду у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору комісії від 29.01.2021 № STE-22-15/Д/К-21 та укладених в межах цього договору додаткових угод, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/273/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.03.2023.
До суду 20.02.2023 від позивача, а 02.03.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення.
На адресу суду 02.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечує пред'явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову.
03.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.
Від відповідача 10.03.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, а 14.03.2023 клопотання, в якому відповідач просить суд зобов'язати позивача надати до суду належним чином засвідчену копію: зовнішньоекономічного контракту від 11.11.2020 з усіма додатковими угодами, які стосуються його чинності, або письмові пояснення щодо строку його дії; дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародної передачі по Контракту, якщо такий отримувався, або письмові пояснення щодо оформлення позивачем такого дозволу.
На адресу суду 15.03.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача.
За результатом розгляду поданого відповідачем клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та безпідставність, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 15.03.2023, із занесенням до протоколу судового засідання.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 15.03.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2023, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 10.05.2023.
В судове засідання 10.05.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Факти, встановлені судом.
1. Договір комісії.
29.01.2021 позивачем (Комісіонер, Аплікант) та відповідачем (Комітент) укладено договір комісії № STE-22-15-Д/К-21 (надалі - договір комісії), згідно умов якого:
· в порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов'язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити один або декілька правочинів щодо поставки (продажу) запасних частин до бронетехніки (надалі - Продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в специфікації (додаток № 1 до цього договору) в рамках зовнішньоекономічного контракту № 01(2019)А/15436/10(І)/STE/T-90/PPO-3/STE-1-48-K/KE-20 від 11.11.2020 (надалі - Зовнішньоекономічний контракт) на постачання запасних частин до танку типу Т-90, укладеного комісіонером з Міністерством оборони Республіки Індія (надалі - Покупець) (п. 1.1.);
· Комісіонер зобов'язується (п. 2.1.):
- за дорученням та за рахунок Комітента здійснити заходи щодо оформлення дозволу Державної служби експортного контролю України (Держекспортконтроль) на здійснення міжнародної передачі (експорту) Продукції Покупцю (п. 2.1.10.);
- не пізніше 15 числа наступного місяця, в якому були здійснені комісіонером будь-які фінансові операції за цим договором, надати Комітенту звіт Комісіонера (п. 2.1.11).
· Комітент зобов'язується (п. 2.2):
- передати на комісію відповідно до умов цього договору Продукцію в упаковці згідно із розділом 10 цього договору разом із технічною експлуатаційною документацією протягом 120 днів з дати набуття чинності цього договору (п. 2.2.1);
- з метою оформлення дозволу Держекспортконтролю на експорт Продукції, в триденний строк після підписання цього договору, надати комісіонеру документи (п. 2.2.3.): довідку щодо належності (неналежності) товарів (груп товарів) до матеріальних носіїв секретної інформації… (п. 2.2.3.1); довідку …попередньої ідентифікації Продукції (п. 2.2.3.2); довідку про походження продукції (п. 2.2.3.3);
- сплатити Комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 6 цього договору (п. 2.2.5);
- відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за цим договором на умовах, визначених розділом 8 цього договору, в тому числі, але не виключно (п. 2.2.6.): витрати пов'язані із виконанням Зовнішньоекономічного контракту (п. 2.2.6.1.); витрати пов'язані з передачею Продукції відповідно до умов розділу 4 цього договору (п. 2.2.6.2.); витрати на виконання п. 2.1.5.-.2.1.10. договору (п. 2.2.6.3.); витрати на оплату комісій та послуг банківських установ (п. 2.2.6.4.); витрати на завантаження, розвантаження …продукції… (п. 2.2.6.5.);
· передача продукції на комісію здійснюється Комітентом Комісіонеру в місці передачі… у строк 30 (тридцять) днів з дати отримання Комітентом повідомлення Комісіонера про готовність прийняти Продукцію, але не пізніше строку визначеного п. 2.2.1. договору (п. 4.2.);
· загальна погоджена Комітентом ціна продажу продукції за цим договором, наведена у Додатку № 1 (специфікація) до цього договору та складає 3355443,00 доларів США (п. 5.2. в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.04.2021 до Договору комісії);
· за виконання доручення, зазначеного в даному договорі Комісіонер отримує комісійну плату…, у розмірі 5% від загальної погодженої Комітентом ціни продажу продукції за цим договором, і складає 167772,15 дол. США (п. 6.1. в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.04.2021 до Договору комісії);
· право на комісійну плату у Комісіонера виникає з моменту укладення контракту з Покупцем (п. 6.2.);
· усі витрати Комісіонера, … відшкодовуються Комітентом та відображаються в звіті Комісіонера, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують ці витрати, та дотриманням конфіденційності (п. 8.1.);
· якщо Комітент має заперечення по звіту Комісіонера, він зобов'язаний повідомити про них Комісіонера протягом 30 (тридцяти) днів з дня направлення (надання) Комісіонером звіту Комітенту. За відсутності заперечень направлених у встановлений строк на адресу Комісіонера, звіт Комісіонера вважається прийнятим Комітентом без зауважень (п. 8.2.);
· із коштів, що надійдуть від покупця, Комітент доручає Комісіонеру утримати кошти на оплату: витрат пов'язаних із виконанням Зовнішньоекономічного контракту; витрат, пов'язаних з передачею продукції відповідно до умов розділу 4 цього договору; витрат згідно п. 2.2.6. договору (п. 8.3.);
· комітент надає Комісіонеру право … утримувати з валютних коштів, що надходять до Комісіонера від Покупця, кошти на витрати, пов?язані із виконанням Комісіонером доручень комітента та зазначені у п. 8.3. цього договору … та доручає Комісіонеру … продати за посередництвом уповноваженої фінансової установи на міжбанківському валютному ринку частину валютних коштів. Комісіонер набуває права власності на кошти, утримані в якості компенсації понесених Комісіонером витрат виключно у національній валюті України (п. 8.5.);
· цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 17.1.).
2. Додаткова угода № 2 (щодо делькредере).
24.05.2021 позивачем (Комісіонер) та відповідачем (Комітент) укладено додаткову угоду № 2 про делькредере до договору комісії № STE-22-15-Д/К-21 від 29.01.2021, згідно умов якої:
· … Комісіонер приймає на себе зобов'язання (делькредере) щодо перерахування Комітенту зазначених коштів у розмірі 240000 доларів США… . Зазначені кошти будуть перераховані на поточний рахунок Комітента в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування… . Перераховані Комісіонером грошові кошти зараховуються як частковий платіж Комітенту за даним договором комісії, та в подальшому утримуються Комісіонером у доларах США з коштів, що надійдуть від Покупця за Контрактом, разом з винагородою за виконання Комісіонером зобов'язання по делькредере у розмірі визначеному в п. 4. Даної угоди (п. 2);
· за надання делькредере Комісіонер отримує від Комітента винагороду в розмірі 2% від загальної суми наданого делькредере, що включає ПДВ (п. 4);
· … Комітент зобов'язується повернути Комісіонеру суму забезпечення за делькредере в повному обсязі, … не пізніше 01 жовтня 2021 року. Повернення … суми забезпечення за делькредере відбувається незалежно від того, чи надійдуть кошти від Покупця за Контрактом (п. 6);
· ця угода про делькредере…, є невід'ємною частиною Договору комісії… (п. 10).
3. Договір контргарантії.
3.1. 09.03.2021 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»/Банк) та позивачем (Аплікант) укладено договір про надання контргарантії № 21-IGR0056 (надалі - договір контргарантії), за умовами якого Банк взяв на себе зобов'язання виступити гарантом виконання позивачем його зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом № 01(2019)А/15436/10(І)/STE/T-90/PPO-3/STE-1-48-K/KE-20 від 11.11.2020 перед Міністерством оборони Індії та банком що його обслуговує в межах суми 576739,80 доларів США, а позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити на користь Банку оплату комісії у розмірі, що визначено п.п. 4.1.1. договору контргарантії (0,25% від суми гарантії разово) та 4.1.2. цього договору (4,25% річних від суми контргарантії).
3.2. За твердженням позивача договір контргарантії був необхідним для виконання зазначеного вище Зовнішньоекономічного контракту. Понесені позивачем витрати на оплату комісії на користь Банку становлять 970276,39 гривень, які були понесені позивачем та відображені ним у звітах комісіонера, що надсилалися на адресу відповідача разом із доказами їх фактичного понесення.
4. Виконання договору комісії.
4.1. Сторонами не заперечується того факту, що договір комісії, в частині його кінцевої мети, - поставка продукції на користь Міністерства оборони Індії, виконано не було. Суперечливими в перебігу розгляду справи були твердження сторін про те, з вини кого саме така поставка не відбулася.
4.2. Згідно Додаткової угоди № 2 (щодо делькредере) 17.06.2021 позивач перерахував на користь відповідача 3243300 гривень та 28.07.2021 позивач перерахував 3228720 гривень, що за курсом НБУ за 1 долар США станом на дату відповідного платежу (27,0275 та 26,9060 відповідно), загалом становить 240000 доларів США.
4.3. В матеріалах справи наявні звіти позивача за період червень-вересень, листопад-грудень 2021 року та за період січень-жовтень 2022 року, які надсилалися на адресу відповідача та в яких відображено витрати позивача на оплату послуг контргарантії на загальну суму 970276,39 гривень та до яких долучено копії платіжних доручень про оплату зазначених послуг (контргарантії).
При цьому, звіти за червень та липень 2021 року підписані директором відповідача, що в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувалося, як не заперечувався і факт отримання інших звітів. Проте, відповідач стверджував про неналежний спосіб їх направлення (було направлено електронною поштою).
4.4. Позивач 16.09.2022 надіслав на електронну адресу відповідача претензію, згідно якої вимагав повернути грошові кошти, (1) сплачені у якості делькредере у розмірі 240000 доларів США, (2) сплатити винагороду за користування делькредере у розмірі 4800 доларів США, (3) сплатити комісійну плату оскільки поставка продукції не відбулася з вини відповідача, (4) відшкодувати витрати, (5) сплатити штрафні санкції та (6) сплатити 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
4.5. 30.09.2022 у відповідь на претензію, відповідач надіслав листа, в якому зазначив про отримання ним претензії лише 30.09.2022, а також повідомив, що через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням яких є лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, він не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій, а продукція, що мала бути поставлена на користь покупця, перебуває на території України, але через настання форс-мажорних обставин, не може бути доставлена до покупця.
5. Аргументи сторін.
5.1. Доводи позивача, що викладено в позові.
Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та зазначив, що оскільки договір комісії не було виконано з вини відповідача, адже він не передав на комісію продукцію, визначену цим договором з метою її поставки за Зовнішньоекономічним контрактом на користь Міністерства оборони Індії, визначена умовами договору комісійна плата має бути сплачена відповідачем на загальних умовах. Крім того, понесені позивачем супутні витрати, пов'язані з виконанням договору комісії, зокрема щодо оплати банківських послуг (сплата комісії за обслуговування контргарантії) також мають бути відшкодовані відповідачем. Крім того, оскільки відповідач не повернув суму делькредере у розмірі 240000 доларів США та не сплатив плату за користування цими грошовими коштами вони мають бути стягнуті з відповідача у примусовому порядку. До того ж, з відповідача мають бути стягнуті 3% річних, нарахованих на суму делькредере та на суму винагороду за користування ним.
5.2. Заперечення відповідача, що було викладено у відповідних заявах по суті справи.
5.2.1. Щодо витрат комісіонера:
- розділ 8 договору комісії, як і будь-який інший пункт вказаного договору, в тому числі п. 2.2.6.4., не передбачають доручення відповідача на отримання позивачем банківської контргарантії;
- договір контргарантії укладено для забезпечення зобов'язань позивача за Зовнішньоекономічним контрактом, який укладено за 2,5 місяці до укладення договору комісії, а тому він (Зовнішньоекономічний контракт) укладався не на виконання доручення відповідача, а є загальним, по якому позивач міг виконувати доручення і інших комітентів;
- наявність звітів комісіонера спростовується змістом ст. 1022 Цивільного кодексу України, оскільки відповідний звіт надається після вчинення за дорученням комітента відповідного правочину, коли як договір контргарантії, укладений за 2,5 місяці до укладання договору комісії;
- поведінка позивача є суперечливою та непослідовною, адже він обґрунтовуючи вимоги про стягнення витрат в позові посилається на п.п. 2.2.6.4. та розділ 8 договору комісії, а у відповіді на відзив в цій частині посилається на п.п. 1.1. та 2.1.9. договору комісії;
- положення п. 1.1. та п. 2.1.9 договору комісії не можуть трактуватися таким чином, що передбачають надання відповідачем доручення на укладання договору контргарантії;
- строк дії контргарантії визначено до 11.11.2024, коли як строк передачі продукції на комісію сплив 29.05.2021, що скоріше може свідчити про те, що договір контргарантії було укладено з метою виконання зобов'язань позивача по Зовнішньоекономічному контракту, ніж з метою забезпечення виконання господарської операції по договору комісії;
- факт непідписання звітів позивача є свідченням невизнання відповідачем витрат, про які в цих звітах зазначено.
5.2.2. Щодо комісійної плати:
- позивач не дотримався вимог п. 4.2. договору комісії щодо надання повідомлення про готовність прийняти продукцію на комісію, а тому позивачем не доведено наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 1011 Цивільного кодексу України для отримання комісійної плати. Невчинення позивачем дій щодо повідомлення відповідача про готовність прийняти продукцію на комісію в силу приписів ст. 613 Цивільного кодексу України позбавило відповідача можливості виконати його обов'язки з передачі продукції на комісію, тобто наявне прострочення кредитора, на період якого відстрочується виконання зобов'язання боржником;
- повідомлення комісіонера про готовність прийняти продукцію не є формальною процедурою, адже від моменту направлення такого повідомлення відповідач може усвідомлювати, що позивач отримав дозвіл Держекспортконтролю з метою поставки Продукції на користь Покупця. До отримання від позивача відповідного повідомлення передання продукції на комісію було позбавлено економічного ефекту та могло призвести до невиправданих додаткових витрат;
- бездіяльність позивача щодо виконання договору комісії не може накладати на відповідача обов'язок здійснити власні ініціативні дії та така логіка позивача позбавляє сенсу отримання позивачем комісійної плати у розмірі 167772,15 доларів США.
5.2.3. Щодо делькредере:
- оскільки сума делькредере була перерахована в національній валюті України вимога позивача про стягнення суми делькредере у розмірі 240000 доларів США є безпідставною, а повернення суми делькредере має відбуватися у тій самій валюті, в якій вона була отримана та в тому розмірі, в якому вона була перерахована на користь відповідача;
- з цих же підстав відповідач заперечує проти позову в частині стягнення винагороди по делькредере у розмірі 4800 доларів США;
- додаткова угода № 2 є невід'ємною частиною договору комісії, а тому до положень цієї угоди мають застосовуватися і положення п. 7.1. договору комісії;
- поверненню підлягає сума делькредере у розмірі, що надійшов на рахунки відповідача в гривнях і визначення зобов'язання відповідача в цій частині у прив'язці до курсу долара США не відповідає умовам договору. Такого зобов'язання відповідач на себе додатковою угодою № 2 не приймав, а право позивача отримати грошові кошти в доларах США передбачена лише у разі отримання цих коштів від Покупця.
- повернення суми делькредере у розмірі, визначеному як еквівалент до суми у доларах США призведе до невиправданого збагачення позивача за рахунок відповідача.
5.2.4. Щодо нарахування 3% на суму делькредере та суми винагороди за делькредере:
- оскільки позивачем безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з повернення делькредере у доларах США, позивачем безпідставно визначено і базу для нарахування 3% річних. Крім того, вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними оскільки, через недоведення позивачем факту направлення 16.09.20200 на адресу відповідача претензії (відповідач не визнає правомірність факту направлення претензії електронною пошту з адреси приватної особи), визначення настання строку повернення делькредере з 24.09.2022 також здійснено позивачем безпідставно.
5.3. Заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив.
5.3.1. Щодо витрат комісіонера:
- за змістом п. 1.1. договору комісії, яким на позивача покладено обов'язок вчинити один або декілька правочинів щодо поставки продукції в рамках Зовнішньоекономічного контракту, презюмує обізнаність відповідача про те, що останній доручає позивачу вчинити необхідні правочини (поставити продукцію) саме за цим Зовнішньоекономічним контрактом;
- п. 2.1.9 договору комісії на позивача покладено обов'язок укладення інших (допоміжних) правочинів, спрямованих на забезпечення виконання доручення відповідача, а укладання договору банківської гарантії є звичайною практикою для зовнішньоекономічних відносин;
- договір контргарантії містить посилання на реквізити Зовнішньоекономічного контракту, на який, в свою чергу наявне посилання в п. 1.1. договору комісії та договір контргарантії укладений вже після укладення договору комісії та на його виконання;
- підписуючи деякі звіти позивача та не висловлюючи заперечень щодо інших звітів, відповідач позбавляється права заперечувати відомості, що в цих звітах відображені, адже вони в силу приписів ч. 2 ст. 1022 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими. А невизнання витрат, відображених в цих звітах під час судового розгляду справи є свідченням недобросовісної, непослідовної та суперечливої поведінки відповідача.
5.3.2. Щодо комісійної плати:
- аналіз пунктів 4.2. та 2.2.1. договору комісії свідчить про те, що сторони узгодили безумовний строк передачі відповідачем продукції на комісію до 29.05.2021 (120 днів від дати набрання чинності договором комісії), а тому саме відповідач прострочив передання продукції і цей строк не залежить від направлення позивачем повідомлення про готовність прийняти продукцію. Таке повідомлення не направлялось через розуміння позивачем факту неготовності відповідача передати продукцію, інакше сам відповідач мав би вчинити ініціативні дії з метою власного повідомлення про готовність передати продукцію. Отже, підстави посилатися на прострочення кредитора у відповідача не має;
- довідка щодо належності (неналежності) товарів до матеріальних носіїв секретної інформації, яка згідно п. 2.2.3.1. є необхідною для оформлення дозволу Держекспортконтролю була виготовлена відповідачем лише 07.07.2021, тобто вже після спливу строку протягом якого продукція мала бути передана на комісію.
5.3.3. Щодо делькредере:
- відповідач помилково ототожнює різні за змістом визначення - (1) валюта виконання та (2) грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а позовні вимоги в цій частині повністю узгоджуються із положеннями ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.
- факт надсилання претензії з електронної пошти юрисконсульта позивача на офіційну електронну адресу відповідача не спростовує самого факту отримання такої претензії саме 16.09.2022, на яку, відповідач надав відповідь листом від 30.09.2022, а тому заперечення відповідача щодо способу направлення претензії є беззмістовними.
6. Застосовані судом норми права.
Положення Цивільного кодексу України:
Стаття 1011: За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Стаття 1013: 1. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. 2. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. 3. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. 4. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. 5. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.
Стаття 1016: 1. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. 2. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. 3. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). 4. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Стаття 1022: 1. Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. 2. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Стаття 1024: Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
Стаття 524: 1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Стаття 533: 1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Стаття 613: 1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. 2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
7. Оцінка суду.
7.1. Щодо позовних вимог про стягнення суми делькредере, винагороди за користування ним та 3% річних нарахованих на суму основного зобов'язання та на суму винагороди.
7.1.1. Сутність проведеного позивачем платежу згідно Додаткової угоди від 24.05.2021 № 2 - «сума забезпечення за делькредере» у розмірі, що дорівнює гривневому еквіваленту на дату відповідного платежу сумі у розмірі 240000 доларів США, відповідає змісту ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, з якої вбачається, що комісіонер може поручитися за виконання договору з боку третьої особи, в даному випадку Покупця за Зовнішньоекономічним контрактом.
7.1.2. За змістом Додаткової угоди № 2 зазначена сума зараховується у якості часткового платежу покупця та в подальшому відшкодовуються позивачу у спосіб утримання цієї суми (240000 доларів США) у доларах США з коштів, що надійдуть від Покупця за Зовнішньоекономічним контрактом, разом з винагородою за виконання зобов'язання за делькредере (п. 2 Угоди). Якщо ж грошові кошти від Покупця на рахунок позивача не надійдуть, останній набуває право вимоги повернення зазначених коштів від відповідача та в будь-якому випадку такі грошові кошти мають бути повернуті до 01.10.2021 (п. 6 Угоди).
7.1.3. Відповідач не заперечує самого факту отримання грошових коштів за Додатковою угодою № 2, не заперечує і факту настання строку їх повернення. Спірним, в цій частині, є вимоги повернути зазначену суму (240000 доларів США) за курсом НБУ станом на день проведення платежу на повернення, коли як за твердженням відповідача, оскільки відповідні грошові кошти було сплачено на його користь у гривнях, то поверненню підлягає та сама сума у гривнях, яка ним отримана, тобто відповідач заперечує проти повернення еквіваленту 240000 доларів США за актуальним курсом.
7.1.4. Надаючи доводам сторін, в цій частині, належну юридичну оцінку, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач 17.06.2021 перерахував на користь відповідача 3243300 гривень та 28.07.2021 3228720 гривень, що за курсом НБУ за 1 долар США станом на дату відповідного платежу (27,0275 та 26,9060 відповідно), загалом становить 240000 доларів США, приймаючи до уваги положення ст. 533 Цивільного Кодексу України, поверненню на користь позивача підлягає сума, що також буде еквівалентною сумі у розмірі 240000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на відповідну дату.
7.1.5. При цьому судом враховано положення п. 2 Додаткової угоди № 2, яка передбачає можливість утримання цих коштів за рахунок коштів, що надходитимуть від Покупця на користь позивача, як комісіонера, та як вбачається, таке утримання мало б відбуватися саме у доларах США, із наступним продажем цих валютних цінностей за дозволом відповідача, який оформлено в п. 8.5. договору комісії та зарахування на користь позивача суми у гривнях, відбуватиметься за курсом долара США, який буде визначено станом на дату відповідної операції.
7.1.6. Тобто, посилання відповідача не несправедливість вимог позивача повернути 240000 доларів США по курсу станом на дату платежу (на дату повернення) судом відхиляються, як безпідставні, з огляду на саму сутність договору комісії та презюмовану ним можливість відрахування від сум, що надходитимуть на користь відповідача у доларах США, з подальшим відчуженням їх за актуальним курсом.
7.1.7. Повернення суми за делькредере, яка фактично надійшла на користь позивача у гривнях, без її перегляду по відношенню до курсу долара США станом на дату їх повернення позбавлятиме відповідну операцію фінансової логіки та сутності господарського обороту, адже ставитиме позивача у невизначене та несправедливе становище. Відповідач, отримуючи від Покупця (напряму або через позивача) грошові кошти в доларах США, жодним чином не перебував би у невигідному становищі, повернувши позивачу грошові кошти за актуальним курсом, коли як з іншого боку, позивач сплативши за відповідним курсом на дату платежу на користь відповідача 240000 доларів США, при настанні строку їх повернення має ризики отримати менше, ніж зазначена сума.
7.1.8. Таким чином, як з огляду на зміст укладених сторонам договору комісії в цілому та додаткової угоди № 2 від 24.05.2021, так і з огляду на принципи справедливості, розумності та добросовісності, суд дійшов висновку, що поверненню на користь позивача підлягає сума у гривнях, що є еквівалентною 240000 доларів США, разом із винагородою (за п. 4 Додаткової угоди) у розмірі, що дорівнює 4800 доларів США, проти самого факту нарахування якої відповідач не заперечував.
7.1.9. Поряд із цим, позивач вимагає стягнення зазначеної суми у доларах США (240000+4800) за курсом НБУ станом на дату відповідного платежу. Проте, судове рішення не має породжувати невизначеності у спірних правовідносин та з огляду на неможливість встановити який курс долару США існуватиме станом на день проведення відповідачем відповідного платежу з метою виконання цього рішення, суд вважає, що відповідна сума у доларах США підлягає стягненню у гривнях за курсом НБУ станом на день ухвалення судом рішення.
7.1.10. Оскільки станом на 10.05.2023 курс НБУ за 1 долар США становить 36,5686 гривень з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума забезпечення за делькредере у розмірі 8776464 гривень (еквівалент 240000 доларів США) та 175529,28 гривень (еквівалент 4800 доларів США).
7.2.11. Щодо стягуваної суми 3% річних нарахованих на суму основного зобов'язання за делькредере та на суму винагороди, у розмірі 8995,07 доларів США та 39,06 доларів США, відповідно, за курсом НБУ на дату платежу, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих позовних вимог.
Щодо суми основного зобов'язання за делькредере (240000 доларів США) 3% річних нараховані за період з 02.10.2021 по 31.12.2022, що відповідає умовам Додаткової угоди № 2 про те, що сума делькредере мала бути повернута до 01.10.2021, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.
3% річних, на суму винагороди за делькредере (4800 доларів США) нараховані позивачем з 24.09.2022 по 31.12.2022. Початковий період для нарахування 3% річних на суму винагороди визначений позивачем відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, відрахувавши 7 днів від дати отримання відповідачем претензії від 16.09.2022. В цій частині суд виходить із того, що сума винагороди за делькредере мала бути сплачена відповідачем не пізніше настання строку повернення основної суми за делькредере (01.10.2021), тобто сума винагороди мала бути виплачена разом із поверненням суми винагороди, адже обов'язок з виплати винагороди нерозривно пов'язаний із обов'язком повернути суму за делькредере, а тому застосування до вимог, в цій частині, правила, передбаченого ст. 530 Цивільного кодексу України не вимагалося, тобто позивач міг здійснити нарахування 3% річних на суму винагороди також починаючи з 02.10.2021.
Проте, з огляду на принцип диспозитивності господарського процесу, суд виходить із визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, нарахованих на суму винагороди за делькредере, та позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Застосовуючи той же підхід, що визначено судом у п.п. 7.1.9-7.1.10. цього рішення, суми 3% річних нараховані на суму основного зобов'язання за делькредере та на суму винагороди у розмірі 8995,07 доларів США та 39,06 доларів США, відповідно, підлягають стягненню з відповідача за курсом НБУ станом на день ухвалення цього рішення (1 долар США - 36,5686), що, загалом становить 330365,49 гривень (8995,07 доларів США + 39,06 доларів СШАх36,5686 гривень).
Щодо прохання позивача про здійснення нарахування сум 3% річних по день прийняття судом рішення, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки таке прохання не було належним чином обґрунтоване та судом самостійно підстав для здійснення такого нарахування поза межами розміру позовних вимог не встановлено. Не відповідає зазначене прохання і вимогам, що ставляться до нарахування відсотків, визначеним ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (до моменту виконання рішення).
7.2. Щодо відшкодування витрат позивача.
7.2.1. Стягуваний розмір витрат позивача (970276,39 гривень) складається виключно з витрат, понесених позивачем на оплату банківських послуг, а саме комісії банку за обслуговування банківської контргарантії за договором контргарантії.
7.2.2. З наданих позивачем звітів комісіонера та долучених до них доказів проведення щомісячної оплати зазначеної комісії за період червень-вересень 2021 року та листопад 2021-жовтень 2022 років заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат повністю підтверджується.
7.2.3. Заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем не доведено, що понесені ним витрати на оплату послуг банківської контргарантії, пов'язані із укладеним сторонами договором комісії, оскільки з договору контргарантії вбачається, що його укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за Зовнішньоекономічним контрактом, який був укладений за 2,5 місяці до укладання договору комісії, а тому такі витрати не охоплюються предметом правового та предметного регулювання договору комісії.
7.2.4. Судом вбачається, що укладений сторонами договір комісії передбачає не вільне укладення позивачем правочинів щодо постачання продукції, належної відповідачу на зовнішньому ринку, а організацію та проведення такого постачання продукції в межах саме Зовнішньоекономічного контракту, що прямо випливає зі змісту п. 1.1. договору комісії та п. 1 додаткової угоди № 2, в яких міститься пряме посилання на реквізити зазначеного Зовнішньоекономічного контракту в межах, якого позивач мав забезпечити проведення постачання продукції, визначеної договором комісії.
7.2.5. Тобто, лише той факт, що Зовнішньоекономічний контракт було укладено за 2,5 місяці до укладання договору комісії, не може вважатися обставиною, що звільняє відповідача від відшкодування понесених позивачем витрат на оплату банківської комісії, адже зміст наведених положень договору комісії та додаткової угоди № 2 презюмує обізнаність та схвалення відповідачем Зовнішньоекономічного контракту, як угоди, в межах якої позивачем мало бути проведено постачання продукції, визначеної договором комісії на користь Покупця.
7.2.6. Крім того, договір контргарантії, в межах якого позивачем і було понесено стягувані витрати за обслуговування контргарантії було укладено 09.03.2021, тобто вже після укладання договору комісії, а наявні в матеріалах справи звіти, надані позивачем на користь відповідача, за червень та липень 2021 року, які були підписані керівником відповідача, та які містять відомості про понесені позивачем витрати на оплату банківської комісії за обслуговування банківської контргарантії, безумовно підтверджують обізнаність та схвалення відповідачем понесених витрат, адже підписанням таких звітів та відсутністю письмових заперечень проти їх змісту, відповідач прийняв понесені витрати позивача за цей період, як належні та такі, що підлягають відшкодуванню.
7.2.7. Решта звітів позивача, направлених на адресу відповідача, хоча і не підписані з боку останнього, втім, не заперечуючи самого факту їх отримання, відповідачем не було висунуто письмових заперечень проти їх змісту, що з урахуванням вимог п. 8.2. договору комісії та ст. 1022 Цивільного кодексу України є підтвердженням прийняття звітів позивача без зауважень.
7.2.8. Відсутність заперечень проти змісту наданих звітів та зміст п. 8.2. договору комісії спростовує і інші заперечення відповідача в цій частині, про те, що витрати на оплату послуг банківської контргарантії прямо не були передбачені умовами договору комісії, як такі, що необхідні для його виконання.
7.2.9. Крім того, положення п.п. 2.2.6.1. та 8.3. договору комісії прямо передбачають обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати понесені у зв'язку із виконанням Зовнішньоекономічного контракту. Необхідність понесення позивачем таких витрат (на оплату послуг контргарантії) відповідачем спростована не була, як не була спростована і сама необхідність укладання договору контргарантії. Коли як, сутність господарської операції з поставки продукції на зовнішніх ринках, з більшою вірогідністю, вимагає укладання договорів гарантії/контргарантії, для того, щоб відповідний зовнішньоекономічний контракт було вчинено.
7.2.9. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених на виконання позивачем умов договору комісії у розмірі 970276,39 гривень є належним чином доведеними, узгоджуються із положеннями договору комісії та ст. 1024 Цивільного кодексу України та підлягають задоволенню.
7.3. Щодо комісійної плати.
7.3.1. Позовні вимоги в частині стягнення суми комісійної плати, у розмірі обумовленому умовами договору, обґрунтовані позивачем тим, що не дивлячись на те, що поставка продукції здійснена не була, втім невиконання договору комісії сталося з вини саме відповідача, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 1013 Цивільного кодексу України позивач вправі розраховувати на отримання всієї суми комісійної плати незалежно від того, що договір комісії фактично не було виконано.
7.3.2. Заперечення відповідача, в цій частині, зводяться до того, що договір комісії не було виконано з вини позивача, який в порушення умов договору не повідомив відповідача про готовність прийняти продукцію на комісію (п. 4.2. договору комісії) та не отримав дозвіл Держекспортконтролю (п. 2.1.10 договору комісії), що є необхідними передумовами для передачі продукції на комісію.
7.3.3. Сторони не заперечують того, факту, що договір комісії фактично виконано не було та розбіжності позицій сторін полягають в тому, з вини кого саме він не був виконаний.
7.3.4. Зі змісту договору комісію можна встановити певну послідовність дій сторін, якою мала супроводжуватися процедура виконання умов договору комісії.
По-перше, зі змісту п. 4.2. договору комісії вбачається, що позивач мав повідомити відповідача про готовність прийняти продукцію на комісію, та протягом наступних 30 днів, після отримання зазначеного повідомлення позивача, відповідач мав передати продукцію на комісію. При цьому, в будь-якому випадку продукція мала бути передана на комісію не пізніше строку визначеного п. 2.2.1. договору комісії (120 днів з моменту набуття чинності зазначеного договору). Тобто присічний строк для передачі продукції на комісію (виконання обов'язку відповідача) встановлено до 29.05.2021.
По-друге, передачі продукції на комісію має передувати отримання позивачем дозволу Держекспортконтролю на здійснення міжнародної передачі (експорту) продукції (п. 2.1.10 договору комісії). Проте, виконання цього обов'язку позивача перебуває в залежності від виконання відповідачем обов'язку, визначеного умовами п. 2.2.3. договору комісії, щодо передачі позивачу, з метою оформлення зазначеного дозволу, певного пакету документів (п.п. 2.2.3.1.-2.2.3.3. договору комісії) в триденний строк після підписання цього договору.
7.3.5. Отже, протягом загального строку відведеного на передачу продукції на комісію - 120 днів або до 29.05.2021, відповідач мав забезпечити позивача необхідними документами для отримання дозволу Держекспортконтролю, та, як вбачається, відповідач свого обов'язку в цій частині не виконав, відповідні документи позивачу не передав та позивач, відповідно, не отримав зазначений дозвіл. Відтак, позивач не повідомив відповідача про готовність прийняти продукцію на комісію, а останній не передав продукцію на комісію в строк до 29.05.2021.
7.3.6. Отже, конкуруючі аргументи сторін які зводяться до взаємних звинувачень у недотриманні умов договору (неповідомленні про готовність прийняти продукцію, неповідомленні про готовність таку продукцію передати, неоформлені дозволу Держекспортконтролю) та фактичні обставини справи свідчать про те, що умови договору комісії не були в необхідній мірі виконані обома сторонами, що вимагає від суду встановлення того, дії чи бездіяльність кого саме призвели до фактичного невиконання договору комісії, у сенсі його кінцевої мети - постачання продукції на користь Міністерства оборони Індії.
7.3.7. В цьому питанні суд виходить із того, що загальне розуміння договору комісії, як договору, в якому в більшій мірі зацікавлений відповідач, як постачальник продукції, що заінтересований у її реалізації, суд вважає, що положення ч. 4 ст. 1013 Цивільного кодексу України (право на отримання комісійної плати у разі невиконання договору комісії з вини комітента) накладають саме на відповідача обов'язок довести, що договір не було виконано не з його вини для цілей звільнення від обов'язку сплатити комісійну плату.
7.3.8. З огляду на це, відповідач мав довести, що не отримання ним повідомлення позивача про готовність отримати продукцію призвело до того, що така продукція відповідачем не була передана на комісію. Власне на це, відповідач і посилається заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення комісійної плати.
7.3.9. На переконання суду, відповідач, бажаючи досягти кінцевої мети укладеного договору комісії, здійснення відчуження його продукції на зовнішньому ринку, маючи інформацію про потенційного покупця та з огляду на узгодження номенклатури та купівельної ціни такої продукції, мав діяти більш ініціативно для того, щоб зазначена мета була досягнута, а договір комісії було виконано.
7.3.10. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач передав позивачу необхідний перелік документів, необхідних для отримання дозволу Держекспортконтролю, про претензії відповідача до позивача, щодо ненаправлення повідомлення про готовність прийняти продукцію, про нагадування позивачу про закінчення строків (120 днів), відведених договором на повідомлення про готовність отримати продукцію, та відповідно для передачі продукції з боку відповідача, вчинення інших дій претензійного характеру з боку відповідача, які могли б трактуватися судом як дії управненої сторони, готової до виконання свого обов'язку, чому перешкоджає невчинення позивачем дій формального характеру щодо направлення повідомлення про готовність прийняти продукцію.
7.3.11. Судом також взято до уваги зміст відповіді відповідача (від 30.09.2022) на претензію позивача (від 16.09.2022), в якій на твердження позивача, щодо невиконання умов договору комісії з вини відповідача, останній обмежився лише посиланням на існування форс-мажорних обставин, що звільняє відповідну сторону від відповідальності від виконання зобов'язання. У відповіді також зазначено, що продукція знаходиться на території України, але не може бути поставлена на користь покупця через дію зазначених обставин. В цьому аспекті суд звертає увагу, що відповідачем у відповіді на претензію не зазначалося, що невиконання умов договору стало наслідком дій самого позивача. Про ці обставини відповідач зазначає лише заперечуючи проти позову.
7.3.12. Жодного листування з ініціативи відповідача протягом строку відведеного для передачі продукції на комісію - до 29.05.2021, та навіть після цього, в якому відповідач посилався б на неможливість виконати умови договору комісії внаслідок невиконання обов'язків позивача в матеріалах справи не має.
7.3.13. Суд також звертає увагу на ту обставину, що строк для передачі продукції на комісію сплив ще 29.05.2021, тобто до початку збройної агресії з боку російської федерації та до моменту введення воєнного стану та до запровадження інших обмежувальних заходів, а тому загальне посилання у відповіді на претензію 30.09.2022 на існування форс-мажорних обставин, як причини невиконання умов договору комісії, є вочевидь недостатньо для висновку про те, що його не було виконано з об'єктивних, зрозумілих для позивача та суду, причин.
7.3.14. Суд також враховує, що укладаючи додаткову угоду № 1 19.04.2021 до договору комісії, в якій було зменшено номенклатуру продукції та, відповідно, загальну ціну продажу продукції та розмір комісійної плати, враховуючи наближення кінцевого строку для передачі продукції на комісію, відповідач не ініціював продовження зазначених строків, що дає підстави для висновку, що станом на 19.04.2021 відповідач не вбачав існування для нього обставин, що унеможливлюють виконання договору комісії. Підписуючи Додаткову угоду № 2 від 24.05.2021 щодо делькредере (за п'ять днів до закінчення строку для передачі продукції), сторони також не подовжили відповідних строків та відповідач також не сформулював свої претензії до позивача, тобто виходив із того, що перешкод для виконання умов договору комісії, станом на цю дату, також не має.
7.3.15. Наведене зумовлює висновки суду про недоведеність з боку відповідача тверджень про наявність обставин, що звільняють його від обов'язку з оплати комісійної плати - невиконання договору комісії з причин, які не залежали від нього, та, навпаки, свідчить про те, що договір комісії не був виконаний з причин, які залежали саме від відповідача, що за приписами ч. 4 ст. 1013 Цивільного кодексу України є необхідною умовою для покладення на відповідача обов'язку з оплати комісійної плати.
7.3.16. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача комісійної плати підлягають задоволенню. Позивач вимагає стягнення з відповідача суми комісійної плати у розмірі 167772,15 доларів США, що становить 5% від ціни продажу продукції за курсом НБУ на дату платежу. Стосовно такого способу визначення гривневого еквіваленту стягуваної суми, суд вже визначився у п. п.п. 7.1.9-7.1.10. цього рішення, а тому, з тих же підстав, стягненню на користь позивача підлягає 6135192,64 гривень, що за курсом НБУ станом на 10.05.2023 - 36,5686 гривень за 1 долар, відповідає стягуваній сумі комісійної плати у розмірі 167772,15 доларів США.
8. Висновки суду.
Оскільки договір комісії, у сенсі його кінцевої мети - постачання продукції на користь Міністерства оборони Індії за Зовнішньоекономічним контрактом, не було виконано з причин, які залежали від відповідача, що останнім в перебігу розгляду справи спростовано не було, в силу приписів ч. 4 ст. 1013 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача суми комісійної плати у розмірі 6135192,64 гривень. А також підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на виконання умов договору комісії (послуги банківської контргарантії) у розмірі 970276,39 гривень, адже необхідність їх понесення для цілей виконання умов договору комісії відповідачем також не спростована, сума забезпечення за делькредере згідно Додаткової угоди № 2 у розмірі 8776464,00 гривень, винагорода за надання коштів за делькредере у розмірі 175529,28 гривень, а також 3% річних нараховані на суму заборгованості за делькредере та на суму винагороди за ним у розмірі 330365,49 гривень. У задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення відповідних сум за курсом НБУ на дату відповідного платежу, а також в частині здійснення власного нарахування судом 3% річних по день ухвалення рішення, суд відмовляє.
9. Судові витрати.
Оскільки часткове задоволення позовних вимог не впливає на порядок розподілу понесених позивачем витрат на оплату судового збору, загальна сума сплаченого ним судового збору у розмірі 245817,42 гривень, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Укроборонекспорт» (03170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Ф, код: 30021024) на користь Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7, код: 30019335) 970276,39 гривень витрат пов'язаних з виконанням договору комісії, 6135192,64 гривень комісійної плати за договором комісії, 8776464,00 гривень боргу за додатковою угодою № 2 до договору комісії, 175529,28 гривень винагорода за надання коштів в рамках додаткової угоди № 2 до договору комісії, 330365,49 гривень 3% річних та 245817,42 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2023.
Суддя Р.М. Колесник