ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2023Справа № 910/1596/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій"
про стягнення 21 800,82 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" про стягнення заборгованості у сумі 21 800, 82 грн. за житлово-комунальні послуги у вигляді внесків.
Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 02.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 02.02.2023 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493598682, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", жодних клопотань про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
26.04.2023 позивач подав заяву про надання інформації про стан розгляду справи.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.06.2007 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут" (позивача), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 295935857749 від 19.12.2022.
Як вбачається з указаного витягу видами економічної діяльності позивача є: комплексне обслуговування об'єктів (основний), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.
Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 30.07.2007 ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» передало на баланс позивачу багатоквартирний будинок за адресою: м. Київ, пр-т М.Бажана, 1-М.
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами співвласників позивача (протоколи від 30.12.12020, 30.12.2021) були затверджені кошториси на 2021 та 2022 роки, встановлено внески на утримання будинку на 2021 рік в розмірі 6,86 грн. за 1 м2, на 2022 рік - 6,97 грн., на ремонтний фонд (2021, 2022 роки) у розмірі 1 грн. за 1 м2, внесків на консьєржів на 2021 рік у розмірі 130 грн. з однієї квартири, на 2022 - 143 грн.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (відповідач) з 12.01.2021 по 25.11.2022 був власником квартир № 142, загальною площею 88,3 м2, яка знаходяться в багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, пр-т М.Бажана, 1-М.
Це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 321201191 від 26.01.2023.
У позовній заяві позивач вказує, що відповідач протягом 01.02.2021 по 31.10.2022 не виконує свої обов'язки із внесенням встановлених внесків на утримання будинку, на ремонтний фонд та внесків на консьєржів внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 17 531,93 грн.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється.
У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону).
Відповідно до статті 15 Закону співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина перша статті 20 Закону).
Згідно з частинами п'ятою та восьмою статті 22 Закону у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.
Особа, яка є власником приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна незалежно від членства в об'єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11 листопада 2015 року у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15) та від 27.01.2016 року у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15)).
Стаття 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлює, що відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, сама по собі відсутність договору між відповідачем, як членом ОСББ та самим ОСББ щодо утримання житлового будинку та прибудинкової території та сплата житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території умови документального підтвердження ОСББ відповідних витрат, спрямованих на управління, утримання та збереження як власне самого будинку, так і прибудинкової території та від встановленого законом обов'язку оплати житлово-комунальних послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України також визначено, що власність зобов'язує, а в ст. 322 ЦК України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому, будучи власником майна, відповідач зобов'язаний його утримувати.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не подано суду доказів оплати ним внесків співвласників квартир на утримання будинку, на ремонтний фонд та внесків на консьєржів за період з 01.02.2021 по 31.10.2022.
Враховуючи вищевказані норми, та затвердження розміру та строків сплати внесків співвласників квартир на утримання будинку, на ремонтний фонд та внесків на консьєржів за спірний період, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 17 531,93 грн. несплачених вищевказаних внесків.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 788,87 грн. інфляційних втрат, 480,02 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3 788,87 грн. інфляційних втрат, 480,02 грн. 3% річних х, судом задовольняються вказані вимоги оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того позив просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правничої (правової) допомоги № АД-12/22 від 01.12.2022, додаткову угоду № 5 до цього договору від 24.01.2023, платіжну інструкцію № 2890 від 25.01.2023, звіт про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт від 27.01.2023, акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 032 від 27.01.2023.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 5 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (01004, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 13, офіс 413, код 40662938) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут" (02140, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 1-М, код 35198764) 17 531 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 93 коп. боргу, 3 788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 2 коп. 3% річних, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак