номер провадження справи 15/45/23
08.05.2023 Справа № 908/718/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», 65048, м. Одеса, вул. Осипова, будинок 10,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ІНСТИТУТІВ ПО ПРОЕКТУВАННЮ «ГІПРОПРОМ БУД», 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 84, приміщення 74,
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
06.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», м. Одеса, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ІНСТИТУТІВ ПО ПРОЕКТУВАННЮ «ГІПРОПРОМ БУД» ,м. Запоріжжя, про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 333 921,60 грн, з яких: 190 000,90 грн основного боргу, 57 065,82 грн інфляційних втрат, 80 905,36 грн пені, 5949,52 грн 3% річних.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, справу № 908/718/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 09.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/718/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/45/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 09.03.2023 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 08.04.2023 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 24.04.2023 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 08.05.2023 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 08.04.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що на виконання умов договору про постачання матеріалів будівельного призначення на адресу відповідача позивачем було поставлено будівельні матеріали. Відповідач частково оплатив отриманий товар. На час вирішення спору в суді відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 190 000,90грн, яку позивач разом пенею, 3% річними та інфляційними втратами просить стягнути з відповідача.
Відзив на позовну заяву та заперечення від відповідача, а також відповідь на відзив від позивача до суду не надходили.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі одержана відповідачем 23.03.2023 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
04.04.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.
10.04.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів справи на електронну адресу. У клопотанні зазначено про те, що відповідач проти позову заперечує повністю та бажає надати відзив.
14.04.2023 судом клопотання представника відповідача задоволено та надіслано на електронну адресу від скановані документи матеріалів справи № 908/718/23
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-які заяви по суті справи та докази в обґрунтування заяв до суду від відповідача не надходили.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ІНСТИТУТІВ ПО ПРОЕКТУВАННЮ «ГІПРОПРОМ БУД» (покупець) укладено договір № ЗП-0122/02 про постачання матеріалів будівельного призначення від 12.01.2022, а також додаткова угода до договору № 1 від 250.01.2022.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник, на підставі замовлення покупця, зобов'язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно з п. 2.2. договору на підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2 (двох) банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру.
Відповідно до п. 2.4. договору у випадку погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку-фактурі покупець зобов'язаний, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виписки рахунка-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі, провести оплату, в розмірі та на умовах зазначених в п. 3.4. даного договору.
Згідно з п. 2.6. договору датою поставки товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній постачальника.
Відповідно до п. 3.2. договору ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Транспортні витрати, у випадку доставки товару постачальником за адресою вказаною покупцем, також включаються у вартість товару. Ціни вказуються у рахунках-фактурах і накладних, а в необхідних випадках. Також у відповідних протоколах узгодження цін (специфікаціях). У випадку підписання сторону протоколу (специфікації), він стає невід'ємною частиною даного договору. Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним договором, визначає вартість кожної окремої партії товару в цілому. Усі видаткові накладні підписані сторонами починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.
Керуючись п. 3.4. згідно із додатковою угодою покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії. Умови надання відстрочки платежу, не розповсюджуються на товар, зазначений у п.3 .5 договору. Товар під замовлення відпускається на умовах 100% передплати.
Пунктом 3,7. договору визначено, що зобов'язання покупця з оплати товару (п. 3.4. даного договору) вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 4.4. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання та п. 4.5. постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін.
ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» вистав рахунок-фактуру ЖЗ-ПД-006553 від 12.01.2022 на загальну суму 1 237 319,82 грн, рахунок-фактуру ЖЗ-ПД-000259 від 25.01.2022 на загальну суму 2 393,68 грн, рахунок-фактуру №3-ПД-000379 від 02.02.2022 на загальну суму 76 845,02 грн, відповідно до яких здійснював поставки товару, чим свої зобов'язання перед ТОВ ТІП «ГІПРОПРОМ БУД» згідно Договору №ЗП-0122/02 про постачання матеріалів будівельного призначення від 12.01.2022 виконав належним чином і в повному обсязі, згідно з видаткових накладних, а саме: № З-ПД-006553/01 від 18.01.2022 на суму 63 439,92 грн (сплачено); № З-ПД-006553/02 від 27.01.2022 на суму 412 164,79 грн (оплата за платіжними дорученнями № 693 від 14.01.2022 на суму 300 000,00 грн, № 824 від 07.03.2022 на суму 50 000,00 грн, № 1094 від 14.09.2022 на суму 16 874,00 грн, № 546 від 16.01.2023 на суму 10 000,00 грн); № З-ПД-06553/03 від 02.02.2022 на суму 7139,95 грн; № З-ПД-006553/04 від 14.02.2022 на суму 4981,54 грн; № З-ПД-000379/01 від 08.02.2022 на суму 35 048,42 грн; № З-ПД000379/02 від 15.02.2022 на суму 13 680,00 грн; № З-ПД-000379/03 від 15.02.2022 на суму 4008,60 грн; № З-ПД-000379/04 від 15.02.2022 на суму 24 108,00 грн; № З-ПД-000259/01 від 02.02.2022 на суму 2393,68 грн.
На час звернення позивача до суду за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 190 000,90 грн.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як зазначено в ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання Сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, ст. 712 ЦК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Боржник у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України). Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Таким чином, сума основного боргу є обґрунтованою та позовна вимога в цій частині обґрунтованою.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню в сум 80 905,36 грн за загальний період з 18.02.2022 по 31.01.2023.
Відповідно до п. 5.5 додаткової угоди при порушенні покупцем терміну оплати товару, визначеного в п. 3.4. даного договору, покупець на першу вимогу постачальника, повинен сплатити Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня від вартості нєоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, та сплатити всю суму боргу.
Керуючись п. 5.7. додаткової угоди відповідно до п. 1 ст. 259 ЦК України сторони досягли згоди про зміну строків позовної давності за вимогами, що пов'язані з виконанням цього договору: строк позовної давності за вимогами постачальника про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає три роки.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: (…);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд вважає його виконаним частково правильним.
У розрахунку пені наведеному позивачем за період з 07.03.2022 по 13.09.2022 визначено суму заборгованості - 125 514,71 грн, тоді як при розрахунку враховується сума боргу за період з 07.03.2022 по 02.06.2022 - 216 872,28 грн, та за період з 03.06.2022 по 13.09.2022 - 125 514,00 грн. При перевірці розрахунку пені судом взято до уваги період з 07.03.2022 по 13.09.2022 на суму боргу 125 514,71 грн, як правильно визначено позивачем у таблиці боргових періодів, і відповідно сума пені за цей період становить 22 661,30 грн. Також при перерахунку пені за період з 14.09.2022 по 15.01.2023 нас уму 108 640,00 грн розмір пені становить 18 305,00 грн, замість наведеного позивачем 18 453,92 грн. За період з 16.01.2023 по 31.01.2023 на суму боргу 189 998,28 грн розмір пені становить 4164,35 грн.
Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає присудженню з відповідача становить 46 765,68 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5949,52 грн за загальний період з 18.02.2022 по 31.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 57 065,82 грн за період з березень 2022 року по січень 2023 року.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошової & зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в них нормативних актах.
Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 статті 13 цього закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей» з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю».
З огляду на проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу Касаційний суд роз'яснив, що при зменшенні суми боргу в конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «X», помножена на індекс інфляції її цьому місяці (для прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «X» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ», де «X» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці па 100 гривень - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основною боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці та часткового погашення боргу в цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який множиться на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості в поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») множиться послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості з остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням вказаної послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведені позивачем, суд вважає його виконаним правильно.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем не надано докази належного виконання зобов'язання із повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи наведені в позовній заяві доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ІНСТИТУТІВ ПО ПРОЕКТУВАННЮ «ГІПРОПРОМ БУД» (вул. Незалежної України буд. 84, прим. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 38839386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (поштова адреса: вул. Прохорівська 75 а, м. Одеса, 65005, Україна, юридична адреса: вул. Осипова 10, м. Одеса, 65048, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 35116943) суму основного боргу у розмірі 190 000,90 грн (сто дев'яносто тисяч гривень 90 коп.), пеню в розмірі 46 765,68 грн (сорок шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 68 коп.), 3% річних у розмірі 5949,52 грн (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 52 коп.), інфляційні втрати у розмірі 57 065,82 грн (п'ятдесят сім тисяч шістдесят п'ять гривень 82 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ІНСТИТУТІВ ПО ПРОЕКТУВАННЮ «ГІПРОПРОМ БУД» (вул. Незалежної України буд. 84, прим. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 38839386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (поштова адреса: вул. Прохорівська 75 а, м. Одеса, 65005, Україна, юридична адреса: вул. Осипова 10, м. Одеса, 65048, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 35116943) судовий збір у розмірі 4496,73 грн (чотири тисячі чотириста дев'яносто шість гривень 73 коп.). Видати наказ.
Відмовити у позові в частині стягнення пені в розмірі 34 139,68 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 травня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов