номер провадження справи 15/47/23
08.05.2023 Справа № 908/699/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРМАТУРА УКРАЇНИ», 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, будинок 4,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАПОРІЖЖЯ НАШ ДІМ», 69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, будинок 5, офіс 137,
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
06.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРМАТУРА УКРАЇНИ», м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАПОРІЖЖЯ НАШ ДІМ», м. Запоріжжя про стягнення 35 649,44 грн боргу за договором поставки, з яких: 18 708,20 грн основного боргу, 4871,26 грн пені, 3741,64 грн штрафу, 1288,53 грн 3% річних, 7039,81 грн інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, справу № 908/699/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 09.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/699/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/47/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 09.03.2023 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 10.04.2023 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 24.04.2023 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 08.05.2023 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 10.04.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що відповідачем не в повному обсязі виконано зобов'язання за договором поставки, в частині оплати за отриманий товар. Позивач просить стягнути суму основного бору з урахуванням пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.
Відповідач заперечив щодо позову з тих підстав, що відсутні первинні документи та акти звіряння відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Документація на бухгалтерському обліку підприємства не перебуває. Просить у позові відмовити повністю.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
13 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРМАТУРА УКРАЇНИ» (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАПОРІЖЖЯ НАШ ДІМ» (покупець) укладено договір поставки № 13.01.2021/1 (надалі «договір»).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця за його заявками товарно-матеріальні цінності, в подальшому «товар», а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах, визначених цих договором.
Асортимент, кількість та вартість товару вказується у видаткових накладних та (або) у специфікаціях, які після оформлення є невід'ємною частиною цього договору, (п. 1.2. договору).
Ціна на товар вказана у рахунках-фактурах та (або) специфікаціях до договору у національній валюті України, п. 2.1. Договору.
Відповідно до п. 3.4. договору покупець зобов'язаний прийняти товар у постачальника за дорученням, згідно видаткової накладної, виданої на кожну окрему партію товару, а також оплатити товар згідно умов, викладених в розділі 5 цього договору.
Поставка товару здійснюється за умови 100% передплати товару згідно рахунків-фактур, наданих постачальником. Постачальник має право, на свій розсуд, відпустити товар покупцю на умовах часткової передплати, яка має бути не меншою ніж 20% вартості поставленого товару, за умови подальшої повної оплати покупцем поставленого товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання ним товару, п. 5.1. договору.
Датою поставки за цим договором вважається дача передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки, п. 3.4. Договору.
Відповідно до п. 3.5. договору, право власності переходить до покупця при передачі товару (кожної його частини, партії) постачальником у місці поставки. Передача права власності на товар оформляється шляхом підпису у видатковій накладній уповноваженої особи покупця. Повноваження осіб, які здійснили прийомку товару від імені покупця, підтверджуються разовою довіреністю або оформленням довіреностей на невизначений строк.
Па виконання умов договору ТОВ «ТД «АРМАТУРА УКРАЇНИ» було поставлено покупцю товар: 10 березня 2021 року за видатковою накладною № РА-0000123 від 10.03.2021 на суму 2165,11 грн з ПДВ; 11 березня 2021 року за видатковою накладною № РА-0000126 від 11.03.2021 на суму 23 280,98 грн з ПДВ; 17 березня 2021 року за видатковою накладною № РА-0000151 від 17.03.2021 на суму 15 135,17 грн з ПДВ; 18 березня 2021 року за видатковою накладною № РА-0000158 від 18.03.2021 на суму 599,09 грн з ПДВ; 23 березня 2021 року за видатковою накладною № РА-0000174 від 23.03.2021 на суму 28 682,89 грн з ПДВ.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач в порушення договірних зобов'язань оплату за вказаний поставлений товар здійснив не у повному обсязі, а саме:
09.03.2021 здійснено 100 % передплати товару за рахунком-фактурою АСФ-002260 від 03.03.2021, за видатковою накладною № РА-0000123 від 10.03.2021 на суму 2165,11 грн;
16.03.2021 здійснено 100 % передплати товару за рахунком-фактурою АСФ-002353 від 15.03.2021, за видатковою накладною № РА-0000158 від 18.03.2021 на суму 599,09 грн;
09.06.2021 здійснено повний розрахунок за рахунком-фактурою АСФ-002195 від 22.02.2021, за видатковою накладною № РА-0000126 від 11.03.2021 на суму 23 280,98 грн;
18.11.2021 здійснено повний розрахунок за рахунком-фактурою АСФ-002350 від 15,03.2021, за видатковою накладною РА-0000151 від 17.03.2021 на суму 15 135,17 грн.
За видатковою накладною № РА-0000174 від 23.03.2021 на суму 28 682.89 та рахунком-фактурою АСФ-002369 віл 16.03.2021 відповідач частково здійснив оплату поставленого товару в розмірі 9974,69 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, викопати роботу, надати послугу - сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання маг виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду, ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України.
З урахуванням наведеного відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 526. 530 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № РА-0000174 від 23.03.2021 року в розмірі 18 708,20 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4871,26 грн за період з 30.07.2022 по 30.01.2023 та штраф у розмірі 20% - 3741,64 грн.
Відповідно до 5.4. договору, у разі затримки оплати за товар покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 5.5 договору, за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою постачальника сплатити останньому штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє покупця від сплати пені, передбаченому пунктом 5.4 цього договору.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: (…);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені та штрафу, суд вважає їх виконаними правильно.
Додатково позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.03.2021 по 30.01.2022 у розмірі 1288,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 7039,81 грн за період з 01.04.2021 по 31.12.2022.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, па вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму борг) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що розрахунок 3% річних наведений позивачем у позові виконано правильно.
Щодо нарахування інфляційних втрат.
При визначенні інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 року. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошовою доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи п не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У кредитора, згідно з частиною вказаної другою статті ЦК України, є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення із оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати па суму основного боргу, збільшену па індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в них нормативних актах.
Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 статті 13 цього закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей» з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю».
З огляду на проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу Касаційний суд роз'яснив, що при зменшенні суми боргу в конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «X», помножена на індекс інфляції її цьому місяці (для прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «X» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ», де «X» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці па 100 гривень - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основною боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці та часткового погашення боргу в цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який множиться на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості в поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») множиться послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості з остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням вказаної послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позові, суд вважає його виконаним правильно.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем не надано докази належного виконання зобов'язання із повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи наведені в позовній заяві доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАПОРІЖЖЯ НАШ ДІМ» (вул. Козача буд. 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 43037039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТУРА УКРАЇНИ» (Північне шосе буд. 4, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 36246614) суму основного боргу у розмірі 18 708,20 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісім гривень 20 коп.), пеню в розмірі 4871,26 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят одну гривню 26 коп.), штраф у розмірі 3741,64 грн (три тисячі сімсот сорок одну гривню 64 коп.), 3% річних у розмірі 1288,53 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 53 коп.), інфляційні втрати у розмірі 7039,81 грн (сім тисяч тридцять дев'ять гривень 81 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЗАПОРІЖЖЯ НАШ ДІМ» (вул. Козача буд. 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 43037039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТУРА УКРАЇНИ» (Північне шосе буд. 4, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 36246614) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 травня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов