Справа № 484/3500/22
Провадження № 2/484/115/23
30 травня 2023 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сіраченко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Вялова Ірина Михайлівна, до Національного військово-історичного музею України, третя особа: директор Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицький Сергій Олександрович, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган та наказу про звільнення; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
у відсутність сторін, третьої особи та їх представників, -
ОСОБА_1 14.10.2022 року (дата поштового відправлення /т.1 а.с.25/) звернулась до суду із позовом до Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, Національного військово-історичного музею України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган № 46 від 08.08.2022 року «Про результати проведення службового розслідування» та № 49 від 25.08.2022 року «Про порушення вимог статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України «Про оплату праці» працівникам фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення та усунення недоліків», а також наказу № 130 від 14.09.2022 року, яким її звільнено з роботи з посади головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби за втратою довір'я на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 20 767 грн. 34 коп. за період з 15.09.2022 року по 14.10.2022 року; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6 607 грн. 72 коп. за період з 15.09.2022 ро 23.09.2022 року, а також про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Позовна заява надійшла до суду 17.10.2022 року /т.1 а.с.2-6/.
Ухвалою суду від 21.10.2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків. 07.11.2022 року позивачка усунула недоліки позовної заяви і подала її в уточненому вигляді /т.1 а.с.35/.
Позовна заява мотивована тим, що 08.04.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу головним бухгалтером - начальником фінансово-економічної служби Філії Національного військово-історичного музею України - музею ракетних військ стратегічного призначення (далі - Філія). Наказом директора Філії від 08.08.2022 року №46 «Про результати проведення службового розслідування» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни за неналежне виконання функціональних обов'язків, що обґрунтовано тим, що при звільненні інженера ОСОБА_3 були виявлені порушення строків нарахування та виплати сум, належних до виплати при звільненні, тобто допущено неналежне виконання функціональних обов'язків бухгалтером фінансово-економічної служби з нарахування заробітної плати ОСОБА_4 та неналежне виконання функціональних обов'язків головним бухгалтером - начальником фінансово-економічної служби ОСОБА_1 .
Наказом Директора Філії від 25.08.2022 року № 49 «Про порушення вимог статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України «Про оплату праці» працівниками фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею ракетних військ стратегічного призначення та про усунення недоліків» головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану за слабкий контроль за діяльністю працівників фінансово-економічної служби Філії, що призвело до порушення зазначених положень нормативно-правових актів, та колективного договору Філії на 2022-2024 роки.
Наказом №130 від 14.09.2022 року ОСОБА_1 - головного бухгалтера, начальника фінансово-економічної служби звільнено з роботи з 14 вересня 2022 року за втратою довір'я на підставі п.2 статті 41 КЗпП України.
З такими наказами про накладення дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 не погодилась, вважає їх незаконними і просить скасувати, посилаючись на те, що накази не відповідають вимогам трудового законодавства, в них не зазначено суть порушення та фактичні обставини, за які ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. У наказі №46 від 08.08.2022 року не конкретизовано, в чому саме полягало невиконання функціональних обов'язків, коли такий факт мав місце, відсутнє посилання на нормативно-правовий акт. У наказі № 49 від 25.08.2022 року не конкретизовано, в чому полягав слабкий контроль за діяльністю працівників фінансово-економічної служби, що саме призвело до порушення статті 110 КЗпП та Закону «Про оплату праці».
Наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України може бути звільнено працівника у разі доведення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього власника або уповноваженого ним органу. Позивачка не відноситься до кола таких працівників. А у наказі не зазначено про жодні її винні дії, які б слугували підставою для втрати довір'я.
З наведених підстав позивачка просила скасувати зазначені вище накази, поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера, начальника фінансово-економічної служби Філії та на підставі ст. 235 КЗпП стягнути з Філії на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 767 грн. 34 коп. за період з 15.09.2022 року по 14.10.2022 року, а також на підставі ст. 237-1 КЗпП стягнути на її користь з Філії на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., оскільки через неправомірні дії такого відповідача вона пережила душевні хвилювання, страждання, змінився звичайний уклад її життя, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, втратила заробіток.
26.04.2023 року /т.2 а.с.73/ ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги. Посилаючись на те, що філія Музею є відокремленим структурним підрозділом Національного військово-історичного музею України відповідно до наказу Міністра оборони України від 16.07.2010 року № 374 і не має статусу юридичної особи, тобто не має цивільної процесуальної правосуб'єктності і не може виступати позивачем чи відповідачем в цивільній справі, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з відповідача - Національного військово-історичного музею України - музею ракетних військ стратегічного призначення. При цьому позивачка не виключила філію музею з числа відповідачів у справі, тобто вимоги позовної заяви про визнання незаконними і скасування наказів директора Філії про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення, а також про поновлення на роботі фактично пред'явлені до обох відповідачів.
Ухвалою від 08.11.2022 року прийнято до розгляду надану позовну заяву та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи. Роз'яснено право подати відзив, відповідь на відзив, заперечення проти такої відповіді, а також право надати суду клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні з викликом сторін; порядок доказування в цивільній справі; надання письмових доказів; у відповідача 1 витребувано докази. Роз'яснено третій особі право надати пояснення /т.1 а.с.1/.
На виконання вимог ухвали представником відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, адвокатом Панченком С.В. надано витребуваний судом доказ та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін з метою допиту свідка /т.1 а.с.64/.
Ухвалою суду від 01.12.2022 року таке клопотання задоволено, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та роз'яснено порядок і строки подачі заяви про виклик свідків /т.1 а.с.67/.
07.12.2022 року до суду надійшов відзив відповідача 2 - Національного військово-історичного музею України, в якому представник відповідача директор Ільєнко А.Б. просив виключити Національний військово-історичний музей України як відповідача 2 з провадження по справі, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не перебувала з відповідачем 2 у трудових відносинах, а перебувала з відповідачем 1 - Філією Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, яка є відокремленим структурним підрозділом, має відокремлений грошовий баланс, окремі кошторисні призначення, свої бланки, свою печатку, ведення самостійної господарської діяльності, право приймати та звільняти працівників, має окремий код в ЄДРПОУ, а керівництво філії наділено всіма юридичними правами та обов'язками щодо самостійного представництва в усіх державних органах, в тому числі і в суді. Вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору /т.1 а.с.72-74/.
08.12.2022 року до суду надійшов відзив відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення /т.1 а.с.76-84/, в якому представник Панченко С.В. просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що всі оскаржувані накази законні, винесені безпосередньо після виявлення допущених ОСОБА_1 порушень, після ретельних перевірок і з'ясування всіх обставин справи, що підтверджується відповідними доказами. Крім того, в основу звільнення, крім наказів № 46 від 08.08.2022 року та № 49 від 25.08.2022 року, які позивачка оскаржує, покладено і наказ № 22 від 01.04.2022 року, який оскаржено позивачкою, але рішення судом ще не прийняте, а також № 41 від 27.02.2022 року та № 44 від 27.02.2022 року, які вона не оскаржила і вони на даний час дійсні. Оскільки вважає необґрунтованими основні позовні вимоги, також просив відмовити і в задоволенні похідних позовних вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Судове засідання 13.12.2022 року було відкладено на 12.01.2023 року у зв'язку з неявкою учасників /т.1 а.с.207/.
Ухвалою суду від 21.12.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка ОСОБА_5 /т.1 а.с.219/.
Судове засідання 12.01.2023 року було відкладено на 21.02.2023 року у зв'язку з хворобою позивачки /т.1 а.с.232/.
21.02.2023 року до початку розгляду справи до суду через електронну пошту надійшли письмові пояснення представника позивачки адвоката Вялової І.М., до яких вона додала письмові докази, а також клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 21.02.2023 року без участі її та позивачки через хворобу /т.1 а.с.239-242/.
Також до початку розгляду справи 21.02.2023 року через електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивачки адвоката Вялової І.М. про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з тим, що відповідач добровільно здійснив розрахунок /т.1 а.с.249/.
Представник відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення - адвокат Панченко С.В. до початку розгляду справи по суті надав клопотання про виключення зі складу учасників справи третьої особи ОСОБА_2 , мотивоване тим, що ОСОБА_2 зазначений позивачкою в позовній заяві як третя особа, однак він зазначений як фізична особа; не зазначено, чи заявляє він самостійні вимоги на предмет спору; позивачка не подавала заяву про залучення такої особи як третьої особи і не зазначила відповідних підстав в позовній заяві, а суд не виносив ухвалу про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи до участі у справі /т.1 а.с.250/.
Ухвалою суду від 21.02.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача 2 Національного військово-історичного музею України - директора Ільєнка А.Б. про виключення Національного військово-історичного музею України з провадження у справі - відмовлено.
Клопотання представника відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення - адвоката Панченка С.В. про виключення з числа учасників справи третьої особи ОСОБА_2 - задоволено. Визнано неналежною третьою особою в наданій справі та виключено з числа учасників в наданій справі фізичну особу ОСОБА_2 . Залучено до участі в наданій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору директора Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицького Сергія Олександровича, надіслано третій особі копію позову, додатків до позову, ухвали про відкриття провадження у справі; роз'яснено право надати пояснення з викладенням своїх аргументів і міркувань, а також право подати докази.
Клопотання представниці позивачки адвоката Вялової І.М. про залишення без розгляду частини позовних вимог задоволено. Залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, Національного військово-історичного музею України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні /т.2 а.с.3-5/.
Розгляд справи відкладено на 22 березня 2023 року для виклику свідка ОСОБА_5 .
До початку розгляду судом справи по суті, 10.03.2023 року, електронною поштою від представника відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення - адвоката Панченка С.В. надійшло клопотання про залишення позову без руху, мотивоване тим, що позовні вимоги сформульовані таким чином, що не можливо зрозуміти, до якого відповідача або третьої особи вони адресовані, що не відповідає п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України і порушує принцип правової визначеності, не дає можливості належно підготувати захист /т.2 а.с.16-18/.
Ухвалою суду від 22.03.2023 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено /т.2 а.с.45/.
Під час оголошення ухвали представник відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення - адвокат Панченко С.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, без попередження суду вийшов з відеоконференції, тобто фактично без дозволу суду залишив судове засідання. При цьому на зв'язок не виходив, причини такої поведінки суду не пояснив. За даними системи відеоконференцзв'язку ОСОБА_6 в цей час знаходився в іншій конференції, що підтверджується фотозображенням зали судового засідання /т.2 а.с.40/.
За наведених обставин в судовому засіданні була оголошена перерва до 26.04.2023 року.
27.03.2023 року до суду електронною поштою надійшла заява представника відповідача 1 - Філії Національного військово-історичного музею України - адвоката Панченка С.В. про відвід головуючому у справі - судді Маржиній Т.В. /т.2 а.с.52/.
Ухвалою суду від 27.03.2023 року відвід визнано необґрунтованим, передано заяву про відвід до канцелярії суду для визначення в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншого судді для розгляду заяви про відвід /т.2 а.с.55/.
Ухвалою судді Панькова Д.А. від 28.03.2023 року у задоволенні заяви про відвід судді Маржиної Т.В. відмовлено /т.2 а.с.59/.
25.04.2023 року представник відповідача - філії Національного музею Панченко С.В. повідомив суд про припинення своїх повноважень /т.2 а.с.68/.
26.04.2023 року адвокат Кучера В.Л. повідомив суд про вступ у справу в якості представника відповідача - Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення /т.2 а.с.70/.
Ухвалою суду від 30.05.2023 року закрито провадження в наданій справі в частині позовних вимог до філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України /т.2 а.с.97/.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Судове засідання 26.04.2023 року відкладено на 29.05.2023 року у зв'язку з подачею позивачкою уточненої позовної заяви.
В судове засідання 29.05.2023 року позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вялова І.М. не явилися, надали суду заяву, в якій просили розглянути справу в їх відсутність, повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представники відповідача - Національного військово-історичного музею України - директор Ільєнко А.Б. та адвокат Кучера В.Л. в судове засідання не явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином. Представник ОСОБА_7 надав заяву, в якій просив розглянути справу в їх відсутність.
Директор Філії Національного військово-історичного музею України Рахлицький С.О. в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, пояснень і доказів суду не надав.
Неявка зазначених осіб, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, в якому проведення судового засідання обумовлене лише необхідністю допиту свідка ОСОБА_5 за клопотанням представника відповідача 1 - філії музею.
В судовому засіданні 22.03.2023 року свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює інспектором з кадрів у Філії музею. 22.07.2022 року вона передала до бухгалтерії наказ №97 від 21.07.2022 року про звільнення ОСОБА_3 . Передала бухгалтеру ОСОБА_4 . Напередодні вона їй подзвонила і сказала, що є заява про звільнення і є наказ. Вона попросила роздрукувати довідку ОК-7 з реєстру пенсійного фонду про утримання з працівника сум. У тій довідці є дата. Також 22.07.2022 року вона передала табель обліку робочого часу, де завідувач експозиційного відділу ОСОБА_8 поставив свій підпис. Потім вона написала у додатку Вайбер бухгалтеру ОСОБА_4 і запитала, чи та отримала табель, на що вона відповіла, що так. ОСОБА_4 досі продовжує працювати, хоча догани щодо неї також були. ОСОБА_1 звільнена за втратою довір'я. Підставу для її звільнення визначав керівник філії - директор ОСОБА_2 . Вона ж готувала накази про догани. Перед цим було службове розслідування. ОСОБА_1 не повідомляли про це чи повідомляли - вона не знає, тому що не була членом комісії. З наказами про догани і про звільнення вона ознайомила ОСОБА_9 . Вона як працівник відділу кадрів не знає, за яких підстав можна звільняти особу за втратою довір'я. Вона готувала накази. У наказі про звільнення від 14.09.2022 року не зазначене обґрунтування звільнення, і вона не знає наразі, в чому виразилася втрата довір'я.
Заслухавши позиції сторін, повідомлені в судовому засіданні, ознайомившись з позиціями сторін та їх обґрунтуванням, викладеними в адресованих суду заявах по суті справи, дослідивши надані суду письмові докази, пояснення свідка ОСОБА_5 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Судом встановлено, що наказом директора Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення (далі філія Музею) № 50 від 08.04.2015 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу головним бухгалтером - Начальником фінансово-економічної служби 08.04.2015 року, встановлено строк випробування 2 місяці, надано право другого підпису, що підтверджується копією наказу та копією трудової книжки /т.1 а.с.16, 15/.
Наказом директора Національного військово-історичного музею України № 27 від 17.08.2022 року «Про затвердження Положення про філію Національного військово-історичного музею України - музею ракетних військ стратегічного призначення» затверджено вказане положення про філію /т.1 а.с.19/, згідно до якого філія Музею є відокремленим підрозділом Національного військово-історичного музею України відповідно до Наказу Міністра оборони України від 16.07.2010 року № 374 та не має статусу юридичної особи. Директор філії має право, в тому числі, приймати на роботу та звільняти з роботи працівників філії Музею відповідно до чинного законодавства. Посадові особи філії музею несуть відповідальність за стан бухгалтерського обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності. /т.1 а.с.20-24/. Зазначені обставини також підтверджуються довідкою № 66/14 з ЄДРПОУ /т.1 а.с.85/.
Колективним договором, узгодженим і затвердженим належним чином, додатково врегульовані трудові, соціально-економічні відносини, забезпечення соціально-трудових прав, гарантій працівників філії /т.1 а.с.99-117/.
30.12.2021 року директором філії Музею затверджена посадова інструкція головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби філії, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 30.12.2021 року /т.1 а.с.118-125/.
Наказом директора філії Музею №46 від 08.08.2022 року «Про результати проведення службового розслідування» за порушення трудової дисципліни (стаття 147 КЗпП України) за неналежне виконання функціональних обов'язків головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення ОСОБА_1 оголошено догану /т.1 а.с.17/. При цьому у наказі зазначено, що в ході проведення розслідування комісією встановлено, що при звільненні інженера ОСОБА_3 були виявлені порушення строків нарахування і виплати сум при звільненні, що є наслідком неналежного виконання функціональних обов'язків бухгалтера фінансово-економічної служби з нарахування заробітної плати ОСОБА_4 та неналежного виконання функціональних обов'язків головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_1 , яка не здійснила контроль за діяльністю працівника фінансово-економічної служби. Цим же наказом оголошено догану і бухгалтеру ОСОБА_4 .
Наказом директора філії Музею № 49 від 25.08.2022 року «Про порушення вимог статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України «Про оплату праці» працівниками фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення та усунення недоліків», виходячи з матеріалів службового розслідування та з метою недопущення у подальшому порушень КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» за слабкий контроль за діяльністю працівників фінансово-економічної служби філії, що призвело до порушень статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України «Про оплату праці», колективного договору філії на 2022-2024 роки, головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічної служби ОСОБА_1 оголошено догану; зменшено розмір доплати за підтримання постійної бойової готовності за серпень 2022 року на 10% /т.1 а.с.47/.
Наказом директора філії Музею №130 від 14.09.2022 року ОСОБА_1 , головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби, звільнено з роботи 14.09.2022 року за втратою довір'я на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України /т.1 а.с.48/.
Згідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. Працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо він їх не порушив.
У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов'язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов'язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з'ясуванню, в чому конкретно виявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 461/8132/17 та від 13 травня 2022 року в справі № 331/2395/22.
На думку суду, оскаржувані накази про накладення дисциплінарних стягнень таким вимогам закону не відповідають з огляду на такі обставини.
Так, у наказі № 46 від 08.08.2022 року зазначено як підставу для застосування дисциплінарного стягнення те, що в ході проведення розслідування встановлено, що при звільненні інженера ОСОБА_3 були виявлені порушення строків нарахування та виплати сум при звільненні, що є наслідком неналежного виконання функціональних обов'язків бухгалтера ФЕС з нарахування заробітної плати ОСОБА_4 та неналежного виконання функціональних обов'язків головного бухгалтера - начальника ФЕС ОСОБА_1 , яка не здійснила контроль за діяльністю працівника ФЕС.
Для перевірки законності такого наказу слід встановити, коли був звільнений інженер ОСОБА_3 , які суми згідно до закону йому мали бути виплачені при звільненні, у які строки; чи були такі суми виплачені і якщо так, чи вчасно вони були виплачені та чи в повному обсязі; якщо суми не були нараховані або виплачені, або нараховані чи виплачені неповністю або невчасно, слід встановити, яка посадова особа за це відповідальна. Лише в разі встановлення порушень з боку посадової особи ФЕС можна перейти до вирішення питання про те, чи є вина головного бухгалтера у такому порушенні, чи зобов'язана вона була і чи була здатна проконтролювати роботу винного працівника ФЕС у даній конкретній ситуації і в разі позитивної відповіді на таке питання з'ясувати, чи був з її боку контроль неналежним і чи має вона нести за це дисциплінарну відповідальність.
Про всі ці обставини, які є суттєвими для визначення правомірності оскаржуваного наказу, в самому наказі не зазначено.
Як видно з посадової інструкції бухгалтера по фінансовому обліку та розрахункам філії /т.1 а.с.126-131/, відповідальною особою в даному випадку є бухгалтер з нарахування заробітної плати ОСОБА_4 , яка була ознайомлена з посадовою інструкцією.
26.07.2022 року наказом директора філії №97 від 21.07.2022 року було звільнено інженера ОСОБА_3 за угодою сторін, зобов'язано бухгалтерію виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку; останнім робочим днем визначено 25.07.2022 року /т.1. а.с.170/.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За таких обставин інженеру ОСОБА_3 мала бути здійснена виплата всіх належних йому сум 26.07.2022 року - в день його звільнення, однак повний розрахунок був проведений лише 28.07.2022 року, що підтверджується реєстром бюджетних фінансових розпоряджень (одержувачів) бюджетних коштів від 27.07.2022 року № 52 /т.1 а.с.172/, платіжним дорученням № 222 /т.1 а.с.174/ та розрахунковим листом /т.1 а.с.175/.
З копії наказу про звільнення ОСОБА_3 /т.1 а.с.170/ вбачається, що бухгалтер ОСОБА_4 отримала його 26.07.2022 року, про що поставила особисту відмітку з підписом. Така обставина спростовує пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що вона як інспектор відділу кадрів філії передала наказ про звільнення ОСОБА_3 разом з довідкою ОК-7 бухгалтеру ОСОБА_4 21.07.2022 року зранку. Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні представник відповідача адвокат Панченко С.В. намагався вплинути на відповіді свідка, підказував їй жестами, киванням голови, за що отримав зауваження. Свідок, очевидно, перебувала у заляканому стані, відмовлялася відповідати на питання суду, представника позивачки і постійно дивилася на представника Філії, який приймав участь в режимі відеоконференції. За таких обставин суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_5 в цій частині і вважає їх неправдивими. Разом з тим встановлені судом обставини узгоджуються з тим, що згідно пояснень позивачки /т.1 а.с.178/, а також і свідка ОСОБА_5 , відділ ФЕС знаходиться в іншому населеному пункті, працівники їздять на роботу щодня автобусом і накази відділу кадрів передаються особисто начальником чи інспектором, про що обов'язково робиться відмітка. Враховуючи, що наказ отриманий бухгалтером лише 26.07.2022 року, розрахункові документи складені і відправлені в обробку 27.07.2022 року, обробка платежу казначейством відбулася 28.07.2022 року. Крім того, відомість розподілу витрат була сформована і підписана головним бухгалтером та директором філії 28.07.2022 року.
Враховуючи зазначені обставини, відсутня вина бухгалтера з нарахування заробітної плати ОСОБА_4 у несвоєчасному нарахуванні і виплаті інженеру ОСОБА_3 належних до виплати сум при звільненні. Ситуація виникла фактично з вини працівників відділу кадрів, які несвоєчасно передали наказ про звільнення до бухгалтерії.
Саме такі обставини були встановлені Актом проведення службового розслідування від 08.08.2022 року /т.1 а.с.179/.
Оскільки відповідальний бухгалтер ОСОБА_4 , яка була підпорядкована головному бухгалтеру ОСОБА_1 , не вчиняла дисциплінарних проступків; судом не встановлено її вини у порушення ст. 116 КЗпП України, відповідно, відсутні підстави і для притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера за неналежний контроль за роботою бухгалтера ОСОБА_4 в даному випадку. А за роботу відділу кадрів Кирилюк О.Ю. згідно до посадової інструкції не відповідала.
З огляду на такі обставини, встановлені судом, наказ № 46 від 08.08.2022 року є незаконним, оскільки не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, а також відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв'язку між її діями (бездіяльністю) та порушенням трудового законодавства. Враховуючи наведене, наданий наказ підлягає скасуванню, але лише в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , тому що суд розглядає справу лише за заявою особи щодо її прав та законних інтересів і не вправі вирішувати питання щодо інших осіб, як то ОСОБА_4 .
Що стосується наказу №49 від 25.08.2022 року, він повністю не відповідає наведеним вище вимогам закону, є формальним, не містить обставини, які є суттєвими для визначення його правомірності, з його тексту не ясно, за що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, також не зазначено, що є підставою наказу, тобто він є формальним і тому незаконним. Від ОСОБА_1 не відбирались пояснення, вона не була обізнана про службове розслідування, ознайомлена з його результатами. З огляду на такі обставини не можливо встановити, чи стосуються надані відповідачем копії документів, в тому числі результати службового розслідування, оскаржуваного наказу; за наслідками яких фактів проводилось службове розслідування, які факти виявлені, тобто надані відповідачем з цього приводу письмові докази не можна вважати належними, оскільки при винесенні самого оскаржуваного наказу було порушено принцип правової визначеності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що роботодавець не виконав належним чином свого обов'язку щодо надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачкою дисциплінарного проступку. Оскільки оспорюваний наказ не містить чітких формулювань суті порушення та викладу обставин допущеного позивачкою проступку, відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв'язку між її діями (бездіяльністю) і порушенням трудового законодавства, а містяться лише загальні посилання на порушення останньою положень нормативно-правових актів без прив'язки до певних фактів, тому не можна дійти однозначних висновків про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку і правомірності накладеного на неї дисциплінарного стягнення.
За наведених встановлених судом обставин наказ № 49 від 25.08.2022 року є незаконним і підлягає скасуванню.
Щодо звільнення позивачки суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованого звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера - начальника ФЕС філії Музею. Наказом № 130 від 14.09.2022 року вона звільнена роботи за втратою довір'я на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України /т.1 а.с.18/. Фактів, на підставі яких відбулась втрата довір'я, а також підстав звільнення в наказі не зазначено.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені ст. 40 КЗпП України. Статтею 41 КЗпП України визначені додаткові підстави розірванню трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України такою підставою визначено винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця.
Відповідно до ч.3 ст. 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 1-5 частини першої та частиною другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Статтею 43 КЗпП України передбачено, що звільнення з наведеної вище підстави можливе лише за попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, однак про існування такого органу суду не повідомлено. Також ОСОБА_1 не була у відпустці чи на лікарняному під час звільнення.
Оскільки у наказі про звільнення позивачки не зазначено, які факти вчинених нею дій чи бездіяльності призвели до втрати довір'я, суд визнає неналежними всі докази, подані відповідачем з цього приводу, оскільки суд не може встановити, чи мають відношення такі докази та наведені у них факти до втрати довір'я до ОСОБА_1 з боку роботодавця на час звільнення, чи можливо, такі підстави були вигадані роботодавцем після отримання позову.
Крім того, в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Зокрема, за п.2 ст. 41 КЗпП України можуть бути звільнені працівники, прийняті на роботу, у зв'язку з виконанням якої з ними може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їм цінностей. За цими ж підставами можуть бути звільнені працівники, на яких матеріальна відповідальність покладається відповідно до чинноного спеціального закону.
Так, у зв'язку з втратою довір'я при здійсненні винних дій можуть бути звільнені працівники, що займаються виробництвом, розвантаженням і укладанням товарів на складах. По мотивацію втрати довіри можуть бути звільнені вантажники, якщо вони зайняті транспортуванням товарних цінностей.
Однак коло працівників, які підпадають під дію п. 2 ст. 41 КЗпП України, не обмежується вищеназваними категоріями працівників. Для розірвання трудового договору за вказаною підставою не має значення, в якому розмірі на цих працівників могла бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну власнику або уповноваженому ним органу.
Факт доступу працівника до грошових, товарних чи культурних цінностей, якщо він безпосередньо їх не обслуговує, не є підставою для застосування п.2 ст. 41 КЗпП.
Вирішення питання про те, чи є працівник особою, яка обслуговує грошові або товарні цінності, залежить не тільки від найменування займаної нею посади (роботи), але і від покладених на неї трудових обов'язків. Такі посадові обов'язки можуть бути викладені в статутах, посадових інструкціях, трудових договорах, контрактах, іншій цивільно-правових договорах.
Конкретні факти, на основі яких було висловлено недовіру працівникові, повинні мати безпосереднє відношення до його трудової діяльності. При встановленні в передбаченому законом порядку факту вчинення розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень працівники, зайняті безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей, можуть бути звільнені на підставі втрати до них довір'я і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Працівник не може бути звільнений за п.2 ст. 41 КЗпП, якщо відсутні конкретні факти, що підтверджують його провину.
Підставою для втрати довір'я можуть бути і такі дії, які прямо не заподіюють матеріального збитку власнику або уповноваженому ним органу, наприклад, факти обрахунку, обміру, обважування при здійсненні покупок громадянами, завищення цін на товари, халатне ставлення до збереження довірених цінностей, а також інші дії, внаслідок яких власник або уповноважений ним орган не може довіряти працівнику грошові або товарні цінності.
Висновки власника або уповноваженого ним органу про те, що даний працівник не заслуговує його довіри внаслідок вчинення винних дій, повинні грунтуватися не на суб'єктивній думці, а на об'єктивних фактах, що доводять наявність провини працівника в заподіянні матеріальної шкоди або вчиненні інших незаконних дій. Це можуть бути, наприклад, акти ревізій, інвентаризацій, контрольних закупівель, акти перевірок тощо.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України питання про те, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд в кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Оскільки в оскаржуваному наказі не зазначено підстав його винесення, а також не вказано фактів, що стали підставою втрати довір'я до ОСОБА_1 , суд визнає, що такі підстави відсутні, а тому наказ про звільнення є незаконним і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена без належної правової підстави, тобто незаконно.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
З копії трудової книжки позивачки, наданої суду, вбачається, що вона досі не працевлаштована. Інформації про те, що вона перебуває на обліку в Центрі зайнятості населення як безробітна, суду також не надано.
Судом вже встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно і вона підлягає поновленню на роботі.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Фактично ОСОБА_1 не працює з 15.09.2022 року, оскільки в наказі про її звільнення від 14.09.2022 року зазначено, що вона звільнена з 14.09.2022 року. Табелю обліку робочого часу суду не надано, сторони такі обставини не оспорювали. Відповідно до абзацу 2 п.2.27 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Тобто оплату вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України слід провести за період з 15.09.2022 року до дня винесення рішення, тобто до 30.05.20233 року, за 184 робочих дні з врахуванням усіх вихідних днів, що припадають на вказаний період, та п'ятиденного робочого тижня, що визначений колективним договором /т.1 а.с.105/, без врахування святкових днів.
При цьому суд вважає помилковим розрахунок середнього заробітку за час прогулу, здійснений позивачкою /т.1 а.с.5 на звороті/, оскільки, на думку суду, в ньому помилково визначений розмір середньоденного заробітку.
Згідно наданої відповідачем довідки про доходи ОСОБА_1 від 25.11.2022 року /т.1 а.с.66/ позивачці була нарахована заробітна плата у липні 2022 року 26 527 грн. 37 коп., у серпні 2022 року - 14 063 грн. 13 коп. Інших доказів сторонами з даного питання не надано.
Суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року по справі № 6-419цс16, згідно якої основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за останні два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. З урахуванням абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
За таких обставин розмір середньоденного заробітку позивачки для визначення суми виплати становить 921 грн. 15 коп., виходячи з такого розрахунку: 26 527 грн. 37 коп. (за липень 2022) + 14 003 грн. 13 коп. (за серпень 2022) : 44 дні (21 робочий день у липні + 23 робочих дні у серпні 2022 року).
Кількість робочих днів вимушеного прогулу з врахуванням п'ятиденного робочого тижня становить 184 дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачці за час вимушеного прогулу, становить 921,15 * 184 = 169 491 грн. 60 коп.
Як видно з наказу про звільнення, при звільненні позивачки /т.1 а.с.18/ їй була нарахована компенсація за невикористану відпустку. Зазначена сума має бути вирахувана з суми середнього заробітку, який буде виплачений ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, в разі, якщо така сума була їй виплачена.
При цьому виплату слід провести також за мінусом податків та інших обов'язкових платежів.
В частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги також підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України в редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_1 , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до редакції вказаної норми, яка набрала чинності з 11.12.2022 року, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд погоджується з тим, що внаслідок неправомірного звільнення з роботи позивачки звичайний уклад її життя суттєво змінився і вона була змушена докладати додаткових зусиль для його організації, звертатися до суду за захистом своїх прав, перенесла моральні страждання і душевні хвилювання, тобто їй було завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності, справедливості і співмірності, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Суд враховує посаду, яку обіймала позивачка, те, що вона була керівником певного підрозділу, отримувала відповідну цій посаді пристойну заробітну плату, а також інші обставини справи, встановлені судом, в тому числі і під час судового розгляду. Зокрема, процесуальну поведінку відповідачів, які всіляко намагалися затягнути розгляд справи, уникнути відповідальності за незаконне звільнення позивачки та притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тривалий час не поновлювали її порушені права. Суд визначає компенсацію моральної шкоди у розмірі, який на думку суду є співмірним з моральними втратами позивачки, в сумі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачкою сплачено судовий збір за вимогами про винання незаконними і скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, про відшкодування моральної шкоди і про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в загальній сумі 3 969 грн. 60 коп. (станом на 2022 рік 992 грн. 40 коп. * 4) /т.1 а.с.34/.
Ухвалою суду від 21.02.2023 року /т.2 а.с.3-5/ позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без розгляду на підставі заяви позивачки, а тому за вказаною вимогою судовий збір позивачці не повертається.
В іншій частині позов задоволено, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути відшкодування понесених нею витрат по сплаті судового збору за трьома позовними вимогами (про визнання незаконними і скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про відшкодування моральної шкоди, в сумі 2 977 грн. 20 коп. (992 грн. 40 коп. * 3). За вимогами про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору за вказаними вимогами, а вони задоволені повністю.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Національного військово-історичного музею України, третя особа: директор Філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицький Сергій Олександрович, про визнання незаконними і скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.
Визнати незаконним і скасувати наказ директора філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицького Сергія Олександровича № 46 від 08.08.2022 року «Про результати проведення службового розслідування», в частині оголошення догани головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Кирилюк Оксані Юріївні.
Визнати незаконним і скасувати наказ директора філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицького Сергія Олександровича № 49 від 25.08.2022 року «Про порушення вимог статті 110 КЗпП України, статті 30 Закону України «Про оплату праці» працівниками фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення та усунення недоліків, яким головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічної служби Кирилюк Оксані Юріївні оголошено догану.
Визнати незаконним і скасувати наказ директора філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицького Сергія Олександровича № 130 від 14.09.2022 року, яким ОСОБА_1 - головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби, звільнено з роботи з 14.09.2022 року за втратою довір'я на підставі п.2 статті 41 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення.
Стягнути з Національного військово-історичного музею України, код ЄДРПОУ 22999978, адреса: вул. Михайла Грушеського, 30/1, м. Київ, індекс 01021, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.09.2022 року по день ухвалення судового рішення 30.05.2023 року включно в сумі 169 491 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 60 коп. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів, а також суми компенсації, яку вона отримала у зв'язку зі звільненням.
Стягнути з Національного військово-історичного музею України, код ЄДРПОУ 22999978, адреса: вул. Михайла Грушеського, 30/1, м. Київ, індекс 01021, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з Національного військово-історичного музею України, код ЄДРПОУ 22999978, адреса: вул. Михайла Грушеського, 30/1, м. Київ, індекс 01021, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп.
Стягнути з Національного військово-історичного музею України, код ЄДРПОУ 22999978, адреса: вул. Михайла Грушеського, 30/1, м. Київ, індекс 01021 на користь держави судовий збір в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Національний військово-історичний музей України - музей Ракетних військ стратегічного призначення, код ЄДРПОУ: 22999978, індекс 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 30/1.
Третя особа - директор філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення Рахлицький Сергій Олександрович, місце знаходження: вул. Одеська, 121, м. Первомайськ Миколаївської області, 55201.
Повний текст судового рішення виготовлено 30.05.2023.