Справа № 592/6727/23
Провадження №1-кп/592/413/23
30 травня 2023 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.304 КК України,
У провадженні Ковпаківського районного суду м.Суми знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, обґрунтувавши клопотання підставами, зазначеними у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти даного клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби.
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, а також пояснення обвинуваченого, дійшов такого висновку.
Так, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 09.03.2023 рокущодо обвинуваченого ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений 03.05.2023 року до 06.06.2023 року, за наявності ризиків, передбачених п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання щодо продовження або не продовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати чи не зменшились раніше заявлені ризики або чи не з'явились нові ризики.
Вирішуючи дане питання суд також враховує практику ЄСПЛ висловлену у своєму Рішенні від 12.02.2015 року у справі “Подвезько проти України” (заява № 74297/11) де Суд зазначив наступне:
п.20. Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин {див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява №38 717/04, п. 28, від 14 жовтня 2010 року).
п.21. Суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Прокурором в судовому засіданні було доведено, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України на даний час не зменшились і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 будучи раніше судимий 07.06.2022 за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з іспитовим строком тривалістю два роки, на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років; його вік і те, що він офіційно не працює, що свідчить про те, що він фактично не став на шлях виправлення та залишаючись на свободі продовжує бути суспільно-небезпечною особою для оточуючих.
Всі вищенаведені обставини дають суду законні підстави для висновку про наявність на даний час ризиків, передбачених п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки у випадку перебування на свободі обвинувачений за перелічених обставин зможе ухилитись від суду, а також є підстави для висновку, що зможе вчиняти нові інши кримінальні правопорушення.
Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 спливає 06.06.2023 року вище зазначені ризики на даний час не зменшились, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання його під вартою ще на 60 днів, тобто по 28.07.2023 року включно, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів за вище перелічених причин не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 2 і 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Керуючись ст.177, 331 350 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 24:00 год. - 28.07.2023 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Сумського слідчого ізолятору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом семи днів з дня її оголошення, а для обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1