1Справа № 335/3366/23 3/335/1223/2023
29 травня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області поліції відносно:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово безробітної, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №445077 від 10.03.2023 року, громадянка ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання своєї дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 05.03.2023 року був доставлений з вул. Зої Космодем'янської, буд. 10 до «Міської дитячої лікарні № 5» з діагнозом: гостре отруєння етанолом, середнього ступеня важкості, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.
В судові засідання, призначені на 08.05.2023 року та на 29.05.2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом надсилання SMS-повідомленням за номером телефону, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, в разі неявки особи, що притягується до адміністративної відповідальності в судове засідання без поважних причин, справа про адміністративне правопорушення може розглядатись без її участі.
Статтею 245 КУпАП передбачено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23 рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 184 КУпАП, передбачена відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Аналізом вказаної статті встановлено, що ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків має носити умисний та системний характер, що проявляється у бездіяльності щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не виконала своїх батьківських обов'язків щодо виховання своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 05.03.2023 року був доставлений з вул. Зої Космодем'янської, буд. 10 до «Міської дитячої лікарні № 5» з діагнозом гостре отруєння етанолом середнього ступеня важкості.
На думку суду, сам пособі цей факт не свідчить про системний та умисний характер щодо ухилення матері від виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її неповнолітньої дитини.
Пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 також жодним чином не підтверджують ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків, визначених Сімейним кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».
Крім того, з пояснень самої ОСОБА_1 не вбачається факт вчинення будь-якого адміністративного правопорушення, так як вона стверджує, що завжди дбає про свого сина і ці покази будь-якими іншими доказами не спростовано.
Що стосується дій інших осіб щодо доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, котрі зазначені в поясненнях ОСОБА_2 , то в їх діях вбачається склад адміністративного правопорушення, шо передбачений ст. 180 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення з боку ОСОБА_1 , а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП не доведена, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
Закриваючи провадження по справі, з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 суддя не стягує судовий збір, з останньої.
Керуючись ст.ст. 184, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.О. Макаров