26.05.2023
Справа № 646/2241/23
Провадження № 1-кп/646/353/2023
іменем України
26.05.2023 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
та обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 22022220000003049 від 29.09.2022 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янська Харківської області, громадянина України, освіта вища, працюючого на посаді головного інженеру у ТОВ «Куп'янський КХП», неодруженого, маючого доньку ОСОБА_6 , 2012 року народження, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 КК України,
В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 КК України.
Ухвалою суду від 25.05.2023 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Прокурор просив призначити провадження до судового розгляду, викликати в судове засідання обвинуваченого, захисника та представника потерпілого. Крім того, заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави, посилаючись на ризики, передбачені у п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та на положення ч. 6 ст. 176 КПК України.
Представник потерпілого в підготовче судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Захисник та обвинувачений вважали доцільним призначати провадження до судового розгляду. Щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, заслухавши думки з'явившихся учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, перевіривши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, зокрема, бути негайно і детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, законність, верховенство права, забезпечення права на захист.
Згідно із п. п. 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Вимоги щодо обов'язкового зазначення конкретних обставин справи, зокрема місця, часу, способу вчинення, форми вини і його мотивів стосуються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, на стадії ухвалення обвинувального вироку (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України), а на цій стадії таким вимогам відповідає виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та виклад ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом.
Практика ЄСПЛ виходить із необхідності забезпечення права обвинувачених бути докладно (детально) повідомленими про характер і підстави висунутого проти них обвинувачення, тобто про всі суттєві факти інкримінованих їм правопорушень. В даному обвинувальному акті містяться фактичні дані, які прокурор вважає встановленими, та їх правова кваліфікація з формулюванням обвинувачення. Ці дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, що дає змогу стороні захисту ефективно підготуватися для захисту від висунутого обвинувачення.
Також суд звертає увагу, що на цій стадії судового провадження судом не повинні робитись висновки про правильність кваліфікацій дій обвинуваченого, відповідності обвинувачення фактичним обставинам вчинення злочинів, доведеності вини, тощо. Зазначені висновки суд може зробити на підставі аналізу і оцінки зібраних у справі доказів, досліджених в ході судового розгляду.
Окрім цього, діючим КПК України передбачені механізми зміни чи уточнення обвинувачення у випадках, коли за результатами дослідження доказів виникне у цьому необхідність.
Таким чином, суд приходить до висновку про відповідність скерованого до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_5 вимогам Кримінального процесуального кодексу України, затверджений прокурором обвинувальний акт перебуває в матеріалах провадження і поверненню прокурору не підлягає.
Провадження за вказаним обвинувальним актом підсудне саме Червонозаводському районному суду м. Харкова.
Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 у судове засідання.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, представник потерпілого, захисник та обвинувачений.
Крім того, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено до 01.06.2023 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , прокурор посилається на те, що на теперішній час існують заявлені ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а також особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких можуть підтверджувати його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Також суд звертає увагу, що ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності, несудимий в силу ст. 89 КК України.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконного впливу на свідків, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання відносності та допустимості доказів будуть вирішуватися на іншій стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті. Встановлення того, вчинив чи не вчинив ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Таким чином, суд вважає встановленим продовження існування ризиків, щодо обвинуваченого, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконний вплив на свідків.
Судом вивчалася можливість щодо не доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи продовження існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. На теперішній час наявні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акту до суду, продовжити строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою до 23.07.2023 року включно.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 КК України.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 25.03.2020 року № 338-р на всій території України введено режим надзвичайної ситуації через поширення хвороби коронавірусу (COVID-19), у зв'язку з чим уповноваженим суб'єктам кримінального провадження потрібно використовувати можливість проведення досудового розслідування/судового провадження в режимі відеоконференції в умовах поширення хвороби коронавірусу (COVID-19).
Рішенням Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9рс - 186/20 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» на період дії карантину встановлено особливий режим роботи судів України із можливістю розгляду справ в режимі відеоконференції.
Також, 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який неодноразово було продовжено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин.
Згідно із ч. 2 вказаної статті суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_5 знаходиться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», для забезпечення оперативності судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171, 177, 181, 183, 314-316, 369 КПК України, суд -
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 КК України на 15 год. 00 хв. 29.05.2023 року.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, представника потерпілого, захисника та обвинуваченого.
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 23.07.2023 року включно, без визначення розміру застави.
Судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 КК України, призначене на 15 год. 00 хв. 29.05.2023 року, проводити в режимі відеоконференції з державною установою «Харківський слідчий ізолятор)» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99), за участю обвинуваченого ОСОБА_5 .
Зобов'язати уповноважену службову особу державної установи «Харківський слідчий ізолятор» встановити особу обвинуваченого ОСОБА_5 та вручити йому пам'ятку про його процесуальні права.
Копію ухвали надіслати адміністрації державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання в частині проведення відеоконференції.
Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя -