Справа № 569/16808/19
11 травня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши під час відкритого судового засідання в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019180000000216 від 27.07.2019 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заріцьк, Рівненського району, Рівненської області, раніше не судимого, одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, -
27.07.2019, в світлу пору доби, приблизно о 19 год 20 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи вантажним автомобілем Mercedes-Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Київська в м. Рівне, зі сторони автодороги Київ - Чоп в напрямку вул. Соборної, зі швидкістю 60-100 км/год, в порушення вимог пункту 12.1 Правила дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, поблизу електроопори №95, що навпроти кільця, навколо якого організовано круговий рух транспорту, виїхав за межі проїзної частини праворуч та допустив наїзд на електроопору, після чого зник із місця події.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир вантажного автомобіля Mercedes-Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 загинув на місці події, а інший пасажир ОСОБА_6 , отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настання суспільно-небезпечних наслідків.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, як своїми діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинило іншому потерпілому середньї тяжкості тілесні ушкодження.
Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в суді доказами, обсяг який визначений судом за погодженням з учасниками судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого правопорушення визнав повністю, щиро покаявся та показав, що 27.07.2019 будучи за місцем роботи, святкували день народження колеги І.Чорного. Святкування почали близько 16 год 00 хв, а в 19 год необхідно було їхати, бо в ОСОБА_9 було маршрутне таксі. Під час святкування пив тільки пиво, приблизно 400 мл і закушував продуктами харчування. Враховуючи те, що він був найтверезіший, то сів за кермо вантажного автомобіля Mercedes-Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаним автомобілем користувався і раніше, оскільки він був на підприємстві. Водійське посвідчення отримав в кінці 2018 року. В автомобілі разом з ним було п'ятеро осіб, троє осіб в кабіні та двоє в задній частині автомобіля. Вони виїхали в сторону Рівного і на заокруглені дороги автомобіль занесло, він не справився з керуванням та врізався в стовп. Наступне, що пам'ятає це як його знайшла поліція - за метрів 100-200 від місця події, він був під кущем і плакав. Йому одягнули кайданки, довели до карети швидкої допомоги, давали заспокійливе. Далі пам'ятає, що був у лікарні, як освідували, не пам'ятає. І наступне вже, як був у кабінеті слідчого. Свою вину визнав повністю, щиро розкаюється, на утриманні має малолітніх дітей, з потерпілими примирився та відшкодував завдану шкоду. Просить суд не позбавляти його волі.
Проаналізувавши покази обвинуваченого суд приходить до висновку, що вони неузгоджуються з показами свідків в частині вживання алкогольних напоїв.
Так, потерпіла ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні показала, що вона являється цивільною дружиною ОСОБА_9 . У день ДТП востаннє спілкувалася з чоловіком приблизно в 19 год 40 хв, по часу не більше однієї хвилини. Був сильний шум, а далі додзвонитися не могла. Про ДТП дізналася від двоюрідної сестри ОСОБА_9 . Позовні вимоги до ПАТ «Страхова компанія «ТАС» підтримує в повному обсязі, претензій до ОСОБА_3 не має, останній частково відшкодовував шкоду, а тому міри покарання просить визначити судом на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що 27.07.2019 він разом з друзями та обвинуваченим зібрались, щоб відсвяткувати день народження. Всі вживали алкогольні напої, чи вживав ОСОБА_3 він не знає. Оскільки вважали, що останній найтверезіший, то він сів за кермо автомобіля Mercedes-Benz 308D, а він сів на сидіння, що було за водієм, а збоку від нього сів ОСОБА_9 , а ззаді у фургоні автомобіля знаходились - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Автомобіль їхав орієнтовно зі швидкістю 60-80 км/год, що було далі він не пам'ятає. Жодних претензій до обвинуваченого не має.
Допитана свідок ОСОБА_12 , яка є дружиною ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що про вказану подію вона дізналася через ЗМІ. У зв'язу з цим, приїхала до Рівненської міської лікарні, кудт пізніше привезли її чоловіка. В чоловіка взяли кров з пальця, а сам він перебував у шоковому стані. Потім його патрульні поліцейські повезли в іншу лікарню, і вони їхали в різних автомобілях. В лікарні вона не бачила, які саме маніпуляції з ним проводили, а чоловік нічого не розповідав про ДТП. Зазначила, що дуже детально не може розказати події того дня, бо було давно, тому не пам'ятає.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показав, що 27.07.2019 він був в компанії разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та його братом ОСОБА_9 , де після обіду почали святкувати день народження, сиділи разом більше 2-3 годин. Вживали багато спиртних напоїв, щось схоже на розведений спирт, в тому числі і обвинувачений. Домовлялися, що викличуть таксі чи знайдуть водія, щоб їхати додому. В який момент вийшло так, що ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля Mercedes-Benz 308D, і всі інші були в ній, чому саме, пояснити не може. Він відходив, а коли повернувся, то чекали тільки його, і двигун автомобіля вже був заведений. Він заліз в задню частину автомобіля, де вже був ОСОБА_10 . Спосіб ведення машини був дуже агресивним, бо водій дуже швидко їхав. На повороті навіть водій не спробував загальмувати. Після удару втратив свідомість і прийшов до тями в лікарні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , показав, як сталася ДТП не знає, бо очевидцем ДТП не був. У нього на праві власності наявний автомобіль Мерседес Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Він його надав для своїх братів ОСОБА_13 та ОСОБА_9 у безстрокове користування для їхніх потреб. 27.07.2019 приблизно о 21 год від колег по роботі дізнався, що його автомобіль потрабив у ДТП. Приїхавши на місце ДТП, побачив свій розбитий автомобіль, та тіло покійного двоюрідного брата.
Будучи допитаний у якості свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що він працював патрульним поліцейським та 27.07.2019 здійснював виїзд на місце події та розшук ОСОБА_3 , який зник з місця ДТП. Пошук водія здійснював по навколишній території, знайшов на достатній відстані від місця ДТП. За зовнішніми ознаками водій перебував у стані алкогольного сп'яніння. Супроводжував обвинуваченого до КЗ РОЗПЗН, а також здійснював встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою апарату «Драгер». По всім ознакам, обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний у якості свідка експерт лікар суд мед експертизи ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона проводила судово-медичну експертизу № 587 на встановлення стану алкогольного сп'яніння обвинуваченого на підставі наданих документів. У випадку проведення вказаної експертизи підстав для повернення чи не виконання експертизи не було, оскільки було надано достатня кількість документів. Свій висновок підтримує в повному обсязі.
Таким чином, суд приходить до переконання, що покази свідків, експерта є послідовними та узгоджуються між собою, та спростовують покази обвинуваченого щодо не вживання ним алкогольних напоїв.
Крім показів потерпілих, свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні прокурором та перевіреними на предмет допустимості та належності письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви, протоколом огляду місця події, протоколом огляду речей, висновком експертизи, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими доказами.
Так, згідно форми вивода АРМ 102 27.07.2019 20 год 08 хв поблизу зоопарку на вул. Київській в м. Рівне сталась ДТП з потерпілими (а.к.п. 7-9);
Згідно протоколу огляду місця події від 27.07.2019 із схемою та фототаблицею, з 21 год до 23 год 30 хв оглянуто місце ДТП по вул. Київській в м. Рівне поблизу електроопори № 95 (а.к.п. 10-30);
Згідно заяви ОСОБА_14 , останній надав добровільну згоду на проникнення, огляд та проведення відповідних експертиз з його автомобілем марки Мерседес Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.к.п 31);
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.07.2019, ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.к.п 32);
Згідно копії посвідчення водія, ОСОБА_3 19.12.2018 отримав посвідчення водія з категоріями водіння В та С (а.к.п. 33);
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Мерседес Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , останній належить ОСОБА_14 (а.к.п. 34);
Як слідує з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 30.07.2019, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п.35).
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_17 від 28.07.2019 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, змив РБК із пластмасової деталі виявленого біля заднього лівого колеса вантажного автомобіля "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 та контрольний змив; змив РБК із кузова даного автомобіля (праворуч від водійських дверей) та контрольний змив; змив із рульового колеса та контрольний змив; змив із ручки коробки передач та контрольний змив; вирізка із картонної коробки "Королівський смак" із РБК; вирізка із картонної коробки "Олія" із РБК, що упаковані у окремі паперові спецпакети ГСУ НП Україна передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області по квитанції № 687, а вантажний автомобіль "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на зберіганні в м. Рівне по вул. Київська,110Є (а.к.п.36-37);
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 02 серпня 2019 року надано дозвіл на проведення огляду місця ДТП, що трапилась 27.07.2019 та вантажного автомобіля марки Мерседес Benz 308D, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.к.п.112-144);
Відповідно до клопотання слідчого та ухвал слідчого судді Рівненського міського суду від 06 серпня 2019 року надано дозвіл до медичної документації ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 (а.к.п.115-129);
Як слідує з висновку експерта № 409 від 29.07.2019 смерть ОСОБА_9 настала від масивної травми тіла, яка супроводжувалась травмою хребта, закритої травми грудей та живота, а також множинними перелома кісток скелету, і вони отримані внаслідок ДТП, кваліфікуються як тяжкі і існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між травмами і настанням смерті (а.к.п.132-135);
Відповідно до висновку експерта № 591 від 29 серпня 2019 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров'я і вони могли виникнути при даному виді ДТП, а саме перебування потерпілого в салоні автомобіля (а.к.п 139-141);
Згідно висновку експерта № 3.1-494/19 від 29.08.2019 на момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась в стані повної відмови. На момент експертного дослідження система рульового керування автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в стані повної відмови. На момент експертного дослідження ходова частина автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася в стані повної відмови. Несправності, які призвели до повної відмови робочої гальмівної системи, системи рульового керування та ходової частини досліджуваного автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди (а.к.п.162-170);
Відповідно до висновку експерта № 3.1-517/19 від 28.08.2019 в дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, водій вантажного автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху він повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних дії водія автомобіля Мерседес Benz 308D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України, при чому невідповідність дій ОСОБА_3 вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП (а.к.п.178-181);
З довідки Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 06.08.2019 №33-01-15-330 вбачається, що погодні умови 27.07.2019 - малохмарно, температура повітря 26-23 тепла, опадів та інших атмосферних явищ не спостерігалось. 27.07.2019 в Рівненській області сонце зайшло о 21 год 09 хв повна темрява настала о 21 год 51хв (а.к.п.183);
Відповідно до довідки із КЗ «Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» РОР були виклики на місце ДТП до потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 та інших невідомих, що підтверджено долученими до матеріалів провадження завіреними ксерокопіями карт виїзду ШМД (а.к.п 185-190).
Окрім того, в судовому засіданні були досліджені на предмет належності та допустимості доказів:
- висновок експерта №587 від 28 серпня 2019 року, згідно якого у ОСОБА_3 відмічено наявність у видихаємому повітрі 1,40 ‰ алкоголю за допомогою апарату Драгер та 4.0 ‰ - в сечі, встановлене газохроматографічним методом, що з судово-медичної точки зору вказує на те, що на момент дослідження 27.07.2019, 22 год 50 хв, він перебував в стані алкогольного сп'яніння, але встановити ступінь алкогольного сп'яніння неможливо, оскільки на експертизу не надано результат аналізу крові на алкоголь проведеного газохроматографічним методом, який є найбільш інформативним і достовірним для вирішення даного питання (а.к.п.155-156);
- копії медичних документів, відповідно до яких у ОСОБА_3 виявлений згідно токсилогічного дослідження №434/535 етанол в концентрації сечі 4,0 ‰ та згідно Драгера 1.4 ‰ (а.к.п. 220-224).
Також, за клопотанням прокурора на підставі тимчасового доступу суду були досліджені в судовому засіданні медичні документи щодо стану ОСОБА_3 на предмет алкогольного сп'яніння під час вчинення ДТП 27.07.2019 ( а.к.п 164-165, 183-186, 200-224, 230-235, 241-244 т. 2).
Витрати на залучення експертів за проведення судових експертиз становлять 4710 грн 30 коп.
Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.
Речові докази - змив РБК із пластмасової деталі виявленого біля заднього лівого колеса вантажного автомобіля "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 та контрольний змив; змив РБК із кузова даного автомобіля (праворуч від водійських дверей) та контрольний змив; змив із рульового колеса та контрольний змив; змив із ручки коробки передач та контрольний змив; вирізка із картонної коробки "Королівський смак" із РБК; вирізка із картонної коробки "Олія" із РБК, що упаковані у окремі паперові спецпакети ГСУ НП Україна знаходяться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області по квитанції № 687, а вантажний автомобіль "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на зберіганні в м. Рівне по вул. Київська, 110 Є.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 02 серпня 2019 року накладено арешт на вантажний автомобіль "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 та ПАТ « Страхова компанія « ТАС» про стягення з останньої матеріального збитку в сумі 4238 грн 49 коп, моральної шкоди в сумі 50 076 грн та з ОСОБА_3 449 924 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з п. 16 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» «….. кожен водій транспортного засобу повинен мати поліс обов'язкового страхування і якщо є такий поліс, то суд повинен за заявою позивача залучити до участі у справі страхову компанію, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця».
Пунктом 10 частини 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілий має право - на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
За правилами частини 1 та частини 4 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Статтею 61 КПК України визначено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Частиною 2 ст. 61 КПК України передбачено, що права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до частини 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Ухвалою суду від 12.11.2019 даний позов був прийнятий до розгляду, цивільними відповідачами визнано - ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «ТАС».
Згідно відзиву від 26.12.2019 ПАТ «Страхова компанія «ТАС» вважає позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 безпідставними та необгрунтованими (а.к.п. 50-54 т.2).
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як передбачено частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховний суд України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За правилами частини 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум ВССУ в п. 4 Постанови № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" - особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавана шкоди у відповідному розмірі.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Згідно з п. 17 Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" необхідною умовою виникнення обов'язку страховика 2 і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Як слідує із ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і укладений на користь третіх осіб Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування. Потерпілий на власний розсуд може обрати спосіб здійснення свого права на одержання страхового відшкодування (п. 62 Постанови Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 755/1806/15-ц).
Під час судового розгляду потерпілою було надано відповідні чеки про витрати на поховання чоловіка в сумі 4238 грн 49 коп, які були перевірені в ході судового розгляду та підлягають стягненню з ПАТ « Страхова компанія «ТАС» .
Крім того, суд вважає, що до задоволення також підлягають вимоги про стягнення з страхової компанії моральної шкоди в розмірі 50 076 грн.
Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.{Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону № 3261-IV від 22.12.2005}. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В ході судового розгляду було встановлено, що потерпіла зазнала фізичного болю, моральних страждань внаслідок загибелі близького чоловіка, що позначились на її негативних змінах у житті, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, насторога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, тимчасова відірваність від активного соціального життя та інше.
За таких підстав, суд виходячи з вимог справедливості та розумності вважає, що цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на її користь моральної шкоди підлягає до задоволення повністю на суму 449 924 грн.
Захисником обвинуваченого заявлено клопотання, яке підтримане обвинуваченим про визнання недопустимими висновку експерта №587 від 28.08.2019; направлення на огляд від 29.07.2019; результат токсилогічного дослідження від 29.07.2019; результат на апараті « Драгер» від 27.07.2019; копія сторіно журналу реєстрації медичних оглядів осіб від 27.07.2019.
Своє клопотання обґрунтовують тим, що при відібрання біологічних зразків у обвинуваченого на стан алкогольного сп'ягніння були порушені вимоги Інструкції про порядок виявлення у водів транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, ст. ст. 223, 241, 245 КПК України, а саме відсутня постанова прокурора про відібрання біологічних зразків, факт відібрання зразків крові в обвинуваченого не відбувався, зразки сечі відбирались за відсутності понятих, присутність яких є обов'язковою, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього). Лікар ОСОБА_19 , зазначена у висновку №587 від 28.08.2019 є не уповноваженою особою, яка б мала право у кримінальному провадженні здійснювати будь-які дії, спрямовані на збирання доказів.
Відповідно до ст. 87 КПК України - недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;3) порушення права особи на захист;4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;5) порушення права на перехресний допит;{Пункт 6 частини другої статті 87 виключено на підставі Закону № 1697-VII від 14.10.2014
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;{Частину третю статті 87 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2213-VIII від 16.11.2017 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Частину третю статті 87 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2213-VIII від 16.11.2017
Статтю 87 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014
4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
Суд, всебічно вивчивши матеріали щодо заявленого клопотання, приходить до переконання, що отримання стороною обвинувачення вищевказаних доказів з недотриманням встановлених ст. ст. 223, 241, 245 КПК України порядку є порушенням таких загальних засад кримінального провадження як законність, забезпечення доведеності вини (ст. ст. 9, 17 КПК) й істотно обмежує фундаментальне право обвинуваченого на захист.
Отже, стороною обвинувачення у судовому засіданні не було надано жодних доказів, що у обвинуваченого було відібрано біологічні зразки для проведення експертизи у встановленому КПК України та вищезазначеної Інструкції порядку, а тому висновок експерта №587 від 28.08.2019 необхідно визнати недопустими, оскільки отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією за законами України.
Таким чином, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту підлягає до задоволення, і необхідно визнати недопустимими доказами : висновок експерта № 587 від 28.08.2019; направлення на огляд від 29.07.2019; результат токсилогічного дослідження від 29.07.2019; результат на апараті «Драгер» від 27.07.2019; копія сторінок журналу реєстрації медичних оглядів осіб від 27.07.2019.
Виходячи з викладеного, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, та містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого винен останній.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди та активне сприяння розкриттю правопорушення.
Приписами ст. 91 КПК установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом в цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп'яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.
Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 372/2291/16-к (провадження № 51-138км18), від 21 листопада 2019 року у справі № 564/590/17 (провадження № 51-2532км19), від 03 грудня 2019 року у справі № 571/1436/15-к (провадження № 51-1922км19), від 11 лютого 2020 року у справі № 643/20474/15-к (провадження № 51-8622км18).
Отже, вказаний висновок можливо зробити лише за сукупності доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження та визнані належними, допустимим та були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Факт вживання алкогольний напоїв обвинуваченим підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , сам ОСОБА_3 вказував, що вживав тільки пиво, а патрульний поліцейський ОСОБА_15 , вказав, що при спілкуванні з обвинуваченим, було видно зовнішні ознаки перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд визнає вчинення правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який відноситься до тяжких, який вчинений з необережності.
Що стосується особи обвинуваченого то суд враховує, що він має постійне місце проживання, де характеризуються позитивно, по місцю роботи також характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно займається суспільно - корисною працею, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, ОСОБА_3 висловив жаль з приводу вчиненого.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
Яу встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений будучи в стані алкогольного сп'яніння, взявши чотирьох пасажирів керував транспортним засобом, тим самим поставивши під небезпеку не лише своє життя і тих осіб, які перебували з ним в автомобілі, а й інших учасників дорожнього руху, допустив ДТП в результаті якого один пассажир загинув, а інший отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 квітня 2021 року, справа № 712/4384/20, провадження № 51-548км21).
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, обставини вчинення необережного правопорушення, особу винного та обставину, що обтяжує покарання, пом'якшуючі обставини, та обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а також те, що з моменту вчинення ДТП пройшло біля чотирьох років, обвинувачений працевлаштувався, невчинив жодних правопорушень, частково компенсував шкоду потерпілим, висловлення щирого жалю з приводу вчиненого, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання з ізоляцією від суспільства в межах мінімальної санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушеннь.
Згідно Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 - каяттям є негативно забарвлене почуття, що поєднує в собі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
При цьому суд вважає, що обвинувачений дійсно розкаявся як під час досудового розслідування та судового розгляду, частково компенсуючи шкоду потерпілим, що є обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.
Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема і кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року, справа № 725/5266/20, провадження № 51-5167км21).
При призначені покарання ОСОБА_3 , суд виходить з того, що позиція потерпілих не має вирішального значення у справах про вчинення кримінального правопорушення у сфері безпеки руху.
Згідно п. 20 Постанови ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"- при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до п. 21 даної Постанови - у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Таким чином, суд вважає позбавити ОСОБА_3 права керувати транспортним засобом враховуючи те, що останній під час вчинення необережного кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді трьох (3) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 починається з моменту набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 4710 грн 30 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС", (адреса, Головний офіс: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, на користь ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 . Рівненського району) матеріальні збитки, що становить 4238 грн 49 коп, 50 076 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди на одного померлого та з ОСОБА_3 449 924 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази - змив РБК із пластмасової деталі виявленого біля заднього лівого колеса вантажного автомобіля "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 та контрольний змив; змив РБК із кузова даного автомобіля (праворуч від водійських дверей) та контрольний змив; змив із рульового колеса та контрольний змив; змив із ручки коробки передач та контрольний змив; вирізка із картонної коробки "Королівський смак" із РБК; вирізка із картонної коробки "Олія" із РБК, що упаковані у окремі паперові спецпакети ГСУ НП Україна та передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області по квитанції № 687, після набрання вироком законної сили - знищити, а вантажний автомобіль "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні в м. Рівне по вул. Київська,110Є, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_14 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 02 серпня 2019 року, на вантажний автомобіль "Мерседе-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Повернути ОСОБА_3 закордонний паспорт громадянина України.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя -