Справа №949/967/23
29 травня 2023 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про визнання дій протиправними,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та просить визнати протиправними дії Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області щодо направлення виконавчого документу, а саме постанови серії БАД №301834 від 12.02.2023 щодо застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 850 грн. до Дубровицького відділу Державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області для примусового виконання.
Крім того, просить стягнути з відповідача Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області на його користь грошові кошти в розмірі 1073,60 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 20 КАС України визначено інститут предметної юрисдикції, який розмежовує компетенцію адміністративних судів.
Так, ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Тобто законодавцем визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що його притягнуто до адміністративної відповідальності та винесено 12.02.2023 стосовно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
При цьому, позивач у позовних вимогах просить визнати протиправними дії відповідача Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області по направленню вищевказаної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби.
Отже, підставою для звернення позивача із позовом до Дубровицького районного суду Рівненської області, як адміністративного суду, стала дія суб'єкту владних повноважень - Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, яка не пов'язана із притягненням позивача до адміністративної відповідальності
Таким чином, в розумінні ч. 2 ст. 20 КАС України предметна підсудність даного спору визначає віднесення його до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням підсудності, як за місцем реєстрації позивача, так і за місцезнаходженням відповідача.
Правила предметної підсудності разом з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.
Згідно із ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюються Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 КАС України).
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, "суд, встановлений законом" є структурним елементом права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції, оскільки перебуває у тісному взаємозв'язку із такими процесуальними інститутами, як: компетенція судів щодо розгляду справ, підсудність, склад суду.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру суддів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, який не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У п.п. 23, 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року висловлено правову позицію про те, що «відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії») (…) Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції (…) судів».
КАС України не передбачає, які дії повинен вчинити суддя у випадку, коли після одержання адміністративного позову встановив, що справа подана з порушенням правил предметної юрисдикції (підсудності) і предметно не підсудна цьому адміністративному суду, а предметно підсудна окружному адміністративному суду.
Так, ст. 29 КАС України встановлено порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого у випадку порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, статтею 29 КАС України не передбачено можливості передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого відповідно до предметної юрисдикції.
Виходячи з аналізу КАС України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", вимог Конвенції про захист прав і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, приходжу до висновку про необхідність направлення даної справи для розгляду по суті за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду, якому ця справа предметно підсудна, в силу вимог ст. 20 КАС України, оскільки Дубровицький районний суд Рівненської області, не є судом, встановленим законом та повноважним судом на розгляд справи цієї категорії.
Подальший розгляд означеної справи Дубровицьким районним судом Рівненської області та ухвалення судового рішення у цій справі порушуватиме права сторін на розгляд їх спору повноважним та встановленим законом судом.
Крім того, ч. 1 ст. 318 КАС України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
З роз'яснень, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 за №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" вбачається, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді... Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Отож, розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 у справі № 855/364/19.
Виходячи з наведеного, вважаю за необхідне застосувати норми ч. 6 ст. 7 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) та застосувати до вказаних правовідносин вимоги п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України і направити матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 для розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду, якому він предметно підсудний.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 19, 20, 29, 30, 241, 248, 256, 294 КАС України,
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про визнання дій протиправними, передати на розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Отупор К.М.