Справа 556/694/23
Номер провадження 2/556/240/2023
26.05.2023
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Cоловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець, цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,-
Ярмолинецька селищна рада, як орган опіки та піклування звернулася в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача:ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, мотивуючи слідуючим:
На первинному обліку в службі у справах дітей Ярмолинецької селищної
ради перебуває малолітня дитина позбавлена батьківського піклування -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за рішенням Ярмолинецького
районного суду від 28.08.2018 року у справі № 689/863/18 була відібрана у батьків
ОСОБА_4 , 1979 року народження та ОСОБА_2 , 1986 року народження, без позбавлення їх батьківських прав у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків.
З 13.04.2018 по 14.11.2019 малолітня ОСОБА_1 , перебувала в дитячому будинку Хмельницької обласної ради. За час перебування дитини в державному закладі, мати - ОСОБА_2 відвідувала дитину п'ять разів протягом 2018 року. З 07.11.2018 мати дитину не навідувала, життям та здоров'ям її не цікавилась, не телефонувала.
За рішенням Кам'янець-Подільської міської ради від 14.11.2019 № 1216 «Про призначення ОСОБА_5 опікуном над малолітньою ОСОБА_1 ».
над малолітньою ОСОБА_1 було встановлено опіку. Проте, відповідно до рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 27.12.2019 № 1401 «Про звільнення
ОСОБА_5 від обов'язків опікуна над малолітньою ОСОБА_1 »,
ОСОБА_5 звільнено від обов'язків опікуна та малолітню ОСОБА_1
було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей
«Подолянчик».
Розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації від 24.07.2020 №219/2020-р «Про влаштування малолітньої дитини в прийомну сім'ю», малолітню ОСОБА_1 влаштували в прийомну сім'ю, мати вихователька ОСОБА_3 , жителька м. Городок, Хмельницької області, де вона і виховується по даний час.
В березні 2020 року, органом опіки та піклування Ярмолинецької
райдержадміністрації подано позов до Ярмолинецького районного суду про
позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх дитини ОСОБА_1 .
Рішенням Ярмолинецького районного суду від 26.10.2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , позбавлено батьківських прав відносно їх дитини ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.01.2021р. рішення Ярмолинецького районного суду від 26.10.2020 року, в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено органу опіки та піклування у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав . В решті рішення суду залишити без змін.
Постановою Верховного суду від 12.05.2021 у справі № 689/551/20-ц постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишено без змін.
На комісії з питань захисту прав дитини при Ярмолинецькій селищній раді,
була присутня прийомна-мати ОСОБА_3 , яка розповіла присутнім, що з липня
2020 року, коли дитину було влаштовано у прийомну сім'ю, біологічна
мати ОСОБА_2 , декілька раз телефонувала. ОСОБА_2 , жодного разу не приїздила до
дитини, не цікавилася її здоров'ям та розвитком, не передавала подарунки ні на
дні народження ні у святкові дні. Не цікавилась її успіхами у навчанні та жодного
разу не шукала зустрічі з дитиною. На думку прийомної матері, ОСОБА_2
самоусунулась від виконання батьківських обов'язків хоча вона і досі не є
позбавлена батьківських прав.
Згідно листа служби у справах дітей Городоцької міської ради № 376, за період проживання малолітньої ОСОБА_1 , в прийомній сім'ї ОСОБА_3 , біологічна мати ОСОБА_2 , жодного разу не зверталось у службу у справах дітей виконавчого комітету Городоцької міської ради щодо питання зустрічі з дитиною або про доцільність повернення малолітньої у біологічну сім'ю.
Прийомна сім'я проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку чисто, охайно, сім'я забезпечена продуктами харчування та засобами гігієни, в будинку є уся необхідна мебель та побутова техніка. Створенні умови для виховання та проживання дітей.
ОСОБА_1 навчається в Городоцькому ліцеї № 4, є ученицею 2 - Б класу. Дитина нормально навчається та відповідально відвідує навчальний заклад. Завжди охайна та доглянута. Дівчинку виховує ОСОБА_3 , вона займається вихованням та навчанням дитини, підтримує постійний зв'язок із школою та класним керівником, відвідує батьківські збори. Каріна з любов'ю та повагою відноситься до своєї матері. За час навчання у школі біологічна мама ніколи не цікавилася навчанням та вихованням ОСОБА_1 .
До служби у справах дітей Ярмолинецької селищної ради, мати ОСОБА_2 з
часу перебування дитини ОСОБА_1 , в державних закладах, а потім в сімейних
формах виховання відповідачка жодного разу не зверталась з питанням про повернення дитини чи зустрічі з нею. Починаючи з листопада 2018 року та по теперішній час, біологічна мати ОСОБА_2 , не провідувала дитину та не шукача зустрічі з нею.
Також, ОСОБА_2 , була завчасно повідомлена про засідання комісії з питань захисту прав дитини, за останнім її місцем проживання ( АДРЕСА_2 ), про те, з невідомих причин на засідання комісії не з'явилася.
А тому, Ярмолинецька селищна рада, як орган опіки та піклування, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаний позов надійшов до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області 02 лютого 2023 року.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2023 року передано справу за підсудністю на розгляд до Володимирецького районного суду Рівненської області.
Даний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 15 березня 2023 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляд та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. Відзив на позовну заяву не подано. Клопотань не заявлено.
Від органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , надійшли заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.
Належним чином повідомлена відповідачка в судове засідання не з"явилася без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2015 року.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2018 року по справі № 689/863/18 ОСОБА_1 була відібрана у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків та стягнуто з них аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 500 грн щомісячно з кожного.
На підставі розпорядження голови Ярмолинецької районної державної адміністрації №376/2018-р від 01.10.2018, ОСОБА_1 надано стутус дитини, позбавленої батьківського піклування.
З 13 квітня 2018 року по 14 листопада 2019 року малолітня ОСОБА_1 перебувала у дитячому будинку Хмельницької обласної ради і за цей час батько - ОСОБА_4 відвідав свою дитину лише один раз - 10 травня 2018 року та з того часу життям та здоров'ям доньки не цікавився. Мати - ОСОБА_2 , відвідувала дитину протягом 2018 року п'ять разів, а з 07 листопада 2018 року взагалі припинила цікавитися її життям та здоров'ям. ( довідка №774 від 15.11.2019, видана директором Дитячого будинку Хмельницької обласної ради)
На підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 14 листопада 2019 року №1216 малолітній ОСОБА_1 було призначено опікуна - ОСОБА_5 .
Рішенням Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області №1401 27 грудня 2019 року, ОСОБА_5 звільнено від виконання обов'язків опікуна.
Після цього, малолітню ОСОБА_1 влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» що підтверджено листом Служби у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 02 січня 2020 року № 22/02-04.
Розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації від 24.07.2020 № 219/2020-р «Про влаштування малолітньої дитини в прийомну сім'ю», малолітню ОСОБА_1 , яка позбавлена батьківського піклування, влаштували в прийомну сім'ю ОСОБА_3 , жительки м. Городок, Хмельницької області.
Рішенням Ярмолинецького районного суду від 26.10.2020, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , позбавлено батьківських прав відносно їх дитини ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.01.2021 рішення Ярмолинецького районного суду від 26.10.2020, в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено органу опіки та піклування у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав . В решті рішення суду залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 з моменту ухвалення судового рішення про відібрання дитини змінила спосіб свого життя, офіційно працевлаштувалася та отримує заробітну плату, характеризується позитивно, створила належні умови для проживання дитини, намагається налагодити стосунки з дочкою. Отже, ОСОБА_2 після ухвалення районним судом рішення суду про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав змінила ставлення до своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої доньки, не відмовляється та робить спроби спілкуватися і проводити час з дитиною, намагається створити їй належні умови для проживання та навчання, облаштувала їй кімнату.
Постановою Верховного суду від 12.05.2021 у справі №689/551/20-ц постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишено без змін. Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що оскільки винної поведінки ОСОБА_2 , свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками не встановлено, а позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідності застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відповіді на запит №376 від 09.12.2022, виданої службою у справах дітей Городоцької міської ради Хмельницької області, за період проживання малолітньої ОСОБА_1 в прийомній сім'ї ОСОБА_3 , біологічна мати ОСОБА_2 жодного разу не зверталася у службу у справах дітей виконавчого комітету Городоцької сільської ради щодо питання зустрічі з дитиною або про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_1 у її сім'ю.
А як зазначено в Акті обстеження умов проживання ОСОБА_3 , від
05.12.2022, складеного службою у справах дітей виконавчого комітету Городецької міської ради, прийомна сім'я проживає за адресою:
АДРЕСА_1 . В будинку чисто, охайно, сім'я забезпечена продуктами харчування, засобами гігієни, в будинку є уся необхідна мебель та побутова техніка. Створенні умови для виховання та проживання дітей.
Згідно характеристики Городоцького ліцею № 4, ОСОБА_1 є ученицею 2 - Б
класу. Дитина нормально навчається та відповідально відвідує навчальний заклад. Завжди охайна та доглянута. Дівчинку виховує ОСОБА_3 , вона займається вихованням та навчанням дитини, підтримує постійний зв'язок із школою та класним керівником, відвідує батьківські збори. Каріна з любов'ю та повагою відноситься до своєї матері. За час навчання у школі біологічна мама ніколи не цікавилася навчанням та вихованням Каріни.
А як зазначено в листі - повідомленні №152 від 23.12.2022, виданому начальником служби у справах дітей Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_2 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дітей при Ярмолинецькій селищній раді, де розглядалося питання про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_1 . Засідання проводилося 19 січня 2023 року.
Відповідно до Витягу з протоколу комісії №1, засідання комісії з питань захисту прав дітей при Ярмолинецькій селищній раді від 19 січня 2023 року, ОСОБА_2 не була присутня на даному засіданні, де було вирішено вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини ОСОБА_1 .
Рішенням Ярмолинецької селищної ради Хмельницької обалсті №31 від 26.01.2023 затверджено Висновок органу опіки і піклування щодо про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини ОСОБА_1 .
Вище наведене свідчить, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 155 СК України).
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд має встановити усі фактичних обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).
Судом встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу життям дочки не цікавилася, участі у вихованні не бере, не піклується про фізичний і духовний розвиток останньої, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, з дитиною не спілкується.
Таким чином, суд належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, встановивши усі фактичні обставини для правильного вирішення справи, дійшов до висновку про те, що органом опіки та піклування наведені підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення матері батьківських прав. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, не надала суду доказів щодо заперечення позову, відзив на позовну заяву не подала, не вказала, що має намір на відновлення відносин з дочкою, не надано суду доказів, що здійснює дії, спрямовані на налагодження спілкування зі своєю дитиною, хоча постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.01.2021р. рішення Ярмолинецького районного суду від 26.10.2020 року, в частині позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено органу опіки та піклування у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав . В решті рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного суду від 12.05.2021 у справі № 689/551/20-ц постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишено без змін. Однак відповідачка не скористалася своїми правами, свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому суд вважає, що слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дочки ОСОБА_1 , як крайній захід, і таке рішення, на думку суду, ухвалене в інтересах дитини.
В той же час, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.
На підставі наведеного, суд вважає, що позов Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, слід задовольнити
На підставі наведеного, керуючись Конвенцією про права дитини, Законом України "Про охорону дитинства",ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд ,-
Позов Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: Котик Л.О.
Сторони:
Позивач: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради, місцезнаходження: смт. Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець,1, 32100;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_1 .