Справа № 524/5569/22
Провадження № 2/524/367/23
30.05.2023 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Гончаренка В.О. секретаря судового засідання Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтовано тим, що 09 грудня 2021 року близько 16 год. 20 хв. на перехресті вулиці Горького та вулиці Сумської, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO Lanos» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху по вул. Горького другорядною смугою під час здійснення ним виїзду на головну смугу по вул. Сумській, не зупиняючись та не впевнившись у безпеці свого руху проїзду здійснив ушкодження належного ОСОБА_1 , транспортному засобу «HYUNDAI Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по головній смузі по вул. Сумській. В результаті даної ДТП належний позивачу автомобіль «HYUNDAI Accent» державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження лівої двері зі сторони водія, а також лівої пасажирської задньої двері. Після ДТП водії склали Європротокол, згідно якого відповідач визнав вину повністю. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант». На сьогодні шкоду від ДТП позивачу не відшкодовано ні Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант», ні відповідачем. Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 6000грн., моральну шкоду у розмірі 10000грн. та упущену вигоду у розмірі 10000грн.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука відкрито провадження в справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не прибув, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Третя особа, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання представник третьої особи не прибув, причини своєї неявки суду не повідомив.
Ураховуючи те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.
За ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 2ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 4ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 09.12.2021 року о 16:20 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAEWOO Lanos» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху по вул. Горького другорядною смугою під час здійснення ним виїзду на головну смугу по вул. Сумській, не зупиняючись та не впевнившись у безпеці свого руху проїзду, здійснив ушкодження належного ОСОБА_1 , транспортному засобу «HYUNDAI Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно п. 14 Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідач вину визнав повністю.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля HYUNDAI Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 .
Учасники ДТП скористались правом, визначеним п. 33.2 ст. 33 Закону ОСЦПВВНТС, та після зіткнення на підтвердження факту ДТП сторони склали на місці події повідомлення про ДТП («європротокол»).
Європротокол є спрощеним способом оформлення ДТП та спеціальним бланом повідомлення про її настання. Європротокол заповнюється водіями-учасниками безпосередньо на місці аварії, потім надається страховику та є підставою для виплати страхового відшкодування постраждалому.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в Акціонерному товариству «Страхова компанія «Мега-Гарант» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 2381436.
На виконання вимог Закону про ОСЦПВВНТЗ позивач звернувся до страховика з повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування, яке йому не було сплачено страховиком. Проте згідно угоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування від 22.12.2021 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант» і позивачем, сторони оцінили розмір шкоди «HYUNDAI Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 за результатом ДТП 09.12.2021 року у сумі 6000грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав (такі правової позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17, від 20.04.2018 у справі № 910/7200/17 та від 06.07.2018 у справі 924/675/17).
На думку суду, матеріальна шкода від ДТП у сумі 6000грн. відповідає критерію розумності та співмірності.
Позивач також просить відшкодувати моральну шкоду, в розмірі 10 000 грн.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:
1) характеру правопорушення;
2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;
3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;
4) інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, відповідно до п.3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В судовому засіданні доведено, що з вини відповідача заподіяна шкода майну позивача.
Внаслідок дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях та муках, занепокоєності за те що сталося ДТП, внаслідок якої пошкоджено належне його майно. Зазначені події внесли незручності та потребували додаткових зусиль для організації його життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений.
Узагальнюючи вимоги закону, рекомендації Пленуму ВСУ, можна виділити критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зокрема характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого (неістотні, істотні).
Враховуючи вищенаведене, виходячи з засад розумності та справедливості суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має становити 2 000 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 10000грн., оскільки напередодні ДТП планував продати свій транспортний засіб та отримав від покупця ОСОБА_3 в рахунок авансу за продаж автомобіля 10000грн. згідно розписки.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.
ВС наголосив, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести те, що доходи, які він міг отримати не є абстрактними, а дійсно не були ним отримані внаслідок порушення його прав третьою особою.
На думку суду, запланований позивачем продаж транспортного засобу не перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням і не є упущеною вигодою згідно положень цивільного законодавства, до того ж цей факт належними і допустимими доказами позивачем не доведений.
При подачі позову позивач сплатив 992,40 судового збору, які згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до суми задавлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 6000грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду, у розмірі 305 грн. 35 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», місцезнаходження: м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8.
Суддя О.В. Гончаренко