Справа № 500/1474/23
29 травня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Баб'юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Коцюби Надії Ярославівни, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Тернопільській області, у якому просив:
визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-7001-54 у видані 09.08.2019 та 15.02.2021 років у сумі 5508, 36 грн та 32280,38 грн;
зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі у сумі 5508, 36 грн та 32280,38 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 02.04.2008 був зареєстрований як фізична особа підприємець, разом з тим жодної підприємницької діяльності з моменту реєстрації позивач не здійснював та жодного прибутку не отримував. Про наявність оскаржених вимог дізнався 03.04.2023 після отримання відповіді із Відділу держаної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
До цього оскаржені вимоги не отримував, оскільки вони прийняті без належного вручення та повідомлення позивача, що позбавило його можливості списати штрафні санкції зі сплати ЄСВ.
Позивач не погоджується з правомірністю нарахування йому Головним управлінням ДПС в Тернопільській області заборгованості по єдиному внеску, а тому звернувся до суду з цим позовом
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановивши строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
08.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Свою позицію мотивує ти, що відповідно до інформації щодо позивача яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач був зареєстрований, як фізична особа - підприємець органами державної реєстрації 02.04.2008 та взятий на податковий облік, як платник податків з 04.04.2008 за кодом ВЕД 45.45.0 «інші роботи з завершення будівництва» та стан платника: « 0».
На дату формування оскаржуваних вимог, позивач не перебував в стані припинення підприємницької діяльності та не був знятий з обліку як платник єдиного соціального внеску.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повідомлено платника, шляхом виставлення та надіслання відповідних вимог про сплату боргу (недоїмки) про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.
Оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції №449, та містить підставу їх формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме "дані інформаційної системи органу доходів і зборів". Оскільки чинним законодавством передбачено обов'язок платниками податків сплачувати ЄСВ не залежно від факту отримання доходу, позивачем не долучено доказів, що могли б підтвердити право на звільнення від сплати ЄСВ, а в охоплений вимогою, що оскаржується період не було зупинено право на здійснення підприємницької діяльності, то законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
17.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив позов задовольнити.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач з 02.04.2008 зареєстрований як фізична особа підприємець та перебуває на обліку в Головному управління ДПС в Тернопільській області. Разом з тим позивач вказує, що з моменту реєстрації підприємницької діяльності не здійснював та прибутку не отримував.
В березні місяці 2023 року при знятті коштів з рахунку, які надходять позивачу від Управління соціального захисту населення у Теребовлянському районі як соціальна виплата учаснику ліквідації ЧАЕС, позивачу стало відомо, що на його рахунок накладено арешт.
03.04.2023 представником позивача отримано відповідь, надіслану на адвокатський запит, від начальника Відділу держаної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) оформлену листом від 30.03.2023 №32980.
Змісту вказаного листа вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження:
виконавче провадження №66703681 з виконанням вимоги №ф-7001-54у видану 15.02.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області про стягнення коштів на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 32280,38 грн;
виконавче провадження №70326542 з виконанням вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-7001-54у видану 09.08.2019 Головним управління ДПС у Тернопільській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмку, штрафи, пеню) з єдиного внеску в користь Головного управління ДПС у Тернопільській області кошти в сумі 5508,36 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю нарахування йому Головним управління ДПС в Тернопільській області заборгованості по єдиному внеску, оскільки оскаржені вимоги не отримував, що позбавило його можливості списати штрафні санкції зі сплати ЄСВ, а тому звернувся до суду з цим позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003р. №755-ІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон №755).
Державна реєстрація проводиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 2464-VI), для фізичних осіб-підприємців обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації підприємцями та припиняються з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону № 755).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону №2464-VI).
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників; зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.
У осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VІ, Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (далі - Порядок №435).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).
Так, відповідно до інформації щодо позивача яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач був зареєстрований, як фізична особа - підприємець органами державної реєстрації 02.04.2008 та взятий на податковий облік, як платник податків з 04.04.2008 за кодом ВЕД 45.45.0 «інші роботи з завершення будівництва» та стан платника : « 0». (а.с.43-46)
Статтею 3 Закону №2464 встановлено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, зокрема збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону №2464-VІ обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону №77-VІІІ від 28.12.2014 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України №1774-VІІІ від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ внесено зміни, замінивши у першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно" словом "зобов'язаний".
Крім того, Законом №2148-VІІІ від 03.10.2017 в абзаці другому пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VІ слова "році" та "року" замінено відповідно словами "кварталі" та "кварталу".
В силу приписів частини четвертої статті 8 Закону №2464-VІ порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI та Інструкції №449 на платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VІ встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пунктів 1-3 Розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Приписами статті 25 Закону №2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з фіскальним органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягомдесяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного фіскального органу або оскаржити вимогу до фіскального органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (пункт 4 Розділу VI Інструкції).
Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов'язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464-VІ) податковий орган вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є саме сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний».
Тобто, якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464). Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
На дату виникнення недоімки, позивач не перебував в стані припинення підприємницької діяльності та не був знятий з обліку як платник єдиного соціального внеску.
Таким чином, не здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та не отримання прибутку не свідчить про її припинення.
Суд вказує на те, що обов'язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності.
Щодо тверджень позивача про неотримання оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п.5 розділу VI Інструкції № 449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
За приписами пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи-платника податків серед іншого вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПКУ).
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Позивач, в порушення приписів пункту 70.7 статті 70 ПК України, не повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси.
Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-7001-54 від 09.08.2019 та 15.02.2021, враховуючи відсутність повідомлення від позивача про зміну податкової адреси, надіслані позивачу за адресою визначеною в інформаційній базі даних відповідача та повернуті контролюючому органу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
За таких обставин відповідно до приписів до п.4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається врученою платнику належним чином.
Крім того, суд зазначає, що позивач будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець повинен перевіряти наявності заборгованості з податків і зборів, а не лише чекати повідомлення від контролюючого органу. При цьому, повинен вчасно подавати звітність контролюючому органу, в тому числі, щодо нарахування ЄСВ.
Щодо твердження позивача позбавлення його можливості списати штрафні санкції зі сплати ЄСВ, суд зазначає наступне.
03.06.2020 опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-ІХ, яким законодавець визнав дискримінаційними норми закону про ЄСВ, стосовно нарахування та сплати єдиного соціального внеску фізичними особами-підприємцями, які не отримують дохід (далі - Закон №592-ІХ), та вніс наступні зміни до пункту 2 частини першої статті 7 Закону, а саме: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ вбачається, що його прийняття обумовлено, зокрема тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Крім цього, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-УІ (у редакції Закону №592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Законом України від 04.12.2020 №1072-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 04.12.2020 №1072-ІХ внесено зміни до п. 9 прим. 15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Цими змінами процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону України від 13.05.2020 №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» продовжені до 01.03.2021.
Відповідно до внесених Законом №1072-ІХ змін підлягають списанню у порядку, визначеному Законом №2464-VІ, несплачені станом на 01.12.2020 суми недоїмки, нараховані фізичним особам - підприємцям (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 01.01.2017 до 01.12.2020, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо дотримано такі умови:
- такими платниками у відповідних місяцях періоду з 01.01.2017 до 01.12.2020 не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;
- якщо до 01.03.2020 подано необхідні документи, а саме:
а) для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування):
- заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, яка подається державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця (якщо така заява не подавалася раніше);
- заяву про списання заборгованості;
- звітність відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону №2464-VI за період з 01.01.2017 до 01.12.2020, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалася раніше або була подана з помилками).
Отже, законодавець визначив, що фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування і не отримували доходу, дискримінували по відношенню до фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та не отримували доходу.
Таким чином законодавчо вирішено списати зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску фізичних осіб-підприємців, за визначених законодавцем умов і процедурою.
Тобто, передумовою для списання несплаченої суми недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску, є звернення платника із відповідною заявою до контролюючого органу, а також подання державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності.
Таким чином, норми вказаного законодавства передбачають здійснення певних активних дій з боку суб'єкта господарювання спрямованих на реалізацію вказаних положень.
Позивач не перевірив наявність у нього недоїмки, не подав відповідну заяву та звітність з нарахування ЄСВ самостійно, у зв'язку з чим не скористався зазначеною можливістю щодо списання зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску фізичних осіб-підприємців.
При цьому, рішення про списання такої недоїмки приймається контролюючим органом після аналізу та перевірки поданих суб'єктом господарювання документів, а тому твердження про безумовне списання позивачеві такої заборгованості є лише його припущенням.
Враховуючи, що позивачем не виконувалось жодних дій передбачених чинним законодавством, в тому числі подання звітності та нарахування ЄСВ самостійно, суд дійшов переконання, що виносячи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-7001-54 від 09.08.2019 та 15.02.2021 у сумі 5508,36 грн та 32280,38 грн Головне управління ДПС у Тернопільській області діяло обґрунтовано, правомірно та у межах своїх повноважень.
Від так у суду відсутні правові підстави для її скасування.
Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління ДПС у Тернопільській області видалити з інтегрованої картки платника податків дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі у сумі 5508, 36 грн та 32280,38 грн, є похідною від попередньої позовної вимоги, то і в задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 травня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.