29 травня 2023 року Справа № 480/670/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/670/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області щодо не врахування при призначенні пенсії за віком, довідок стосовно заробітної плати виданих ОСОБА_1 архівним управлінням адміністрації міста Липецька від 16.11.2021 №С-667 та №С-668 за період роботи з 01.06.2005 по 19.10.2015 року у ТОВ «ВСО СтройМеханізація»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих архівним управлінням адміністрації міста Липецька від 16.11.2021 №С-667 та №С-668 за період роботи з 01.06.2005 по 19.10.2015 року у TOB «ВСО СтройМеханізація», з часу призначення пенсії, а саме з 29.04.2022.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вважає, що ГУ ПФУ в Сумській області ухвалюючи рішення про призначення пенсії позивачу безпідставно не враховано довідки заробітної плати за період з 01.06.2005 по 19.10.2015. Такі дії вважає неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки, довідки про заробітну плату, які надані позивачем при зверненні до відповідача є дійсними, відсутні відомості про їх скасування уповноваженими органами або визнання нечинними, а періоди зазначені у довідках, узгоджуються із записами у трудовій книжці.
Ухвалою суду від 01.02.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія даної ухвали була направлена відповідачу через систему "Електронний суд" та отримана ним 01.02.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідачем до суду не надало.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №480/4098/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 03.05.2022 №183450018345 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09.09.1982р. по 07.1984р., з 01.10.2000р. по 31.12.2000р., 24.03.2003р. по 08.05.2003р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та періоди роботи на території Російської Федерації з 01.06.2005 по 01.05.2006, з 07.07.2006 по 25.10.2008, з 09.03.2009 по 11.01.2011, з 23.08.2011 по 28.10.2011, з 11.11.2011 по 10.10.2012, з 27.05.2013 по 28.11.2013, з 25.03.2014 по 16.12.2014, з 18.12.2014 по 19.10.2015 у ООО «ВСО СтройМеханизация» згідно записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2022 про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем призначено позивачу пенсію за віком з 29.04.2022.
У січні 2023 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за період роботи в російській федерації з 2005 по 2015 роки, на підставі наданих довідок за відповідні періоди та проханням повідомити причини не врахування вказаних довідок при призначенні пенсії.
Листом від 12.01.2023 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №480/4098/22 була повторно розглянута заява ОСОБА_1 та призначена пенсія за віком з 29.04.2022. Зобов'язань до головного управління про зарахування заробітної плати за періоди роботи на території Російської Федерації судом не визначено. У зв'язку з цим, підстави для її врахування відсутні. Також повідомлено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додав довідки про заробітну плату, видані архівним управлінням Адміністрації міста Липецька від 16.11.2021 № С-667 та № С-668 за періоди роботи з 01.06.2005 по 19.10.2015 у ТОВ «ВСО Строй Механізація». Проте, врахувати їх при обчисленні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії підстави відсутні, оскільки у них відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважаючи таку відмову протиправною, а довідки такими, що підтверджують отримання позивачем відповідної заробітної плати з 2005 по 2015 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 62 Закону №1058-ІV документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід). Підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати в такому випадку є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Водночас, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Так, обґрунтовуючи правомірність неврахування довідок про заробітну плату позивача, яку він отримував, працюючи на території російської федерації за період з 2005 року по 2015 рік відповідач вказує про відсутність у них інформації про плату страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-IV (далі - Закон №2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відтак, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 та була чинною на момент вирішення питання про призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Однак на момент вирішення відповідачем питання про призначення позивачу пенсії зазначена угода була чинною, а її норми підлягали застосуванню відповідачем.
Також, згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем до пенсійного органу надавалися довідки про заробітну плату за період роботи з 2005 по 2015 роки від 16.11.2021 № С-667 та № С-668, видані архівним управлінням Адміністрації мста Липецьк.
Досліджуючи вказані довідки судом з'ясовано, що позивач за час роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВСО «СтройМеханізація» отримував заробітну плату, обчислену в російських рублях.
Зміст вказаних довідок свідчить, що такі видані на основі первинних документів.
Крім того, виходячи з аналізу відомостей зазначених у довідках про заробітну плату, та беручи до уваги положення Порядку №22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд приходить до висновку, що такі довідки відповідають вимогам законодавства.
Водночас слід відмітити, що позивач для реалізації свого права на пенсію звертався до відділення пенсійного фонду російської федерації по Ліпецькій області щодо відрахування страхових внесків, яке листом від 02.05.2022 повідомило, що всю інформацію про відрахування страхових платежів можна отримати через «особистий кабінет громадянина», але, як наголошую ОСОБА_1 , оскільки він не є громадянином РФ, то відповідно не може авторизуватися на російський електронних сервісах.
Також необхідно звернути увагу, що факт роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації з 01.06.2005 по 01.05.2006, з 07.07.2006 по 25.10.2008, з 09.03.2009 по 11.01.2011, з 23.08.2011 по 28.10.2011, з 11.11.2011 по 10.10.2012, з 27.05.2013 по 28.11.2013, з 25.03.2014 по 16.12.2014, з 18.12.2014 по 19.10.2015 у ТОВ «ВСО СтройМеханизация» підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №480/4098/22, яке набрало законної сили та яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати відповідні періоди роботи позивача до його страхового стажу.
При цьому, як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Таким чином, судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках про заробітну плату, видані архівним управлінням Адміністрації мста Липецьк від 16.11.2021 № С-667 та № С-668.
Водночас, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Відтак, доводи відповідача щодо відсутності підстав для врахування заробітної плати позивача за періоди його роботи з 2005 по 2015 роки на вищезазначеном підприємстві, у зв'язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків, є безпідставними.
Окрім цього, суд звертає особливу увагу на те, що на теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами чи плати страхових внесків за спірні періоди роботи, є неможливим, оскільки, з 24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Поряд з цим, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства, оцінюючи в сукупності встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні розміру пенсії позивача заробітну плати (дохід), яку він отримував за період праці у ТОВ «ВСО «СтройМеханізація» з 01.06.2005 по 19.10.2015, згідно довідок про заробітну плату від 16.11.2021 № С-667 та № С-668, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно дост. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області щодо не врахування при призначенні пенсії за віком, довідок стосовно заробітної плати виданих ОСОБА_1 архівним управлінням адміністрації міста Липецька від 16.11.2021 №С-667 та №С-668 за період роботи з 01.06.2005 по 19.10.2015 року у ТОВ «ВСО СтройМеханізація».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих архівним управлінням адміністрації міста Липецька від 16.11.2021 №С-667 та №С-668 за період роботи з 01.06.2005 по 19.10.2015 року у TOB «ВСО СтройМеханізація», з часу призначення пенсії, а саме з 29.04.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець