29 травня 2023 року № 320/4757/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльність,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведені перерахунку та виплати пенсії, а саме виду надбавки, як інваліду війни 3-групи (25%) з 25.11.2020;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 25.11.2020 перерахунок та виплату надбавки до пенсії, а саме як інваліду війни 3- групи (25%).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перерахунку пенсії на виконання рішення суду, відовідачем протиправно не було враховано виплату надбавки до пенсії йому, як інваліду війни ІІІ-групи.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 02.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 , перебуває на обліку як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років як особа з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до посвідчення інваліда серія НОМЕР_1 від 17.11.2014 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов?язаного з виконанням обов?язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
04.10.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив Пенсійний фонд України м. Києва зробити перерахунок пенсії та здійснити виплату щодо видів надбавок, а саме: перерахунок та виплату надбавки до пенсії як інваліду війни 3-групи (25%) з 25.11.2020.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 02.11.2022 №23802-22315/К-02/8-2600/22 повідомлено, що пенсія виплачується з обмеженням максимальним розміром..
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом о суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 4 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна (стаття 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Відповідно до пункту 2 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов?язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» встановлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов?язків військової служби (службових обов?язків) чи пов??язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з?єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, крім того позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №320/14014/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головною управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведені перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі нової довідки Служби безпеки України від 03.11.2020 № 21/3/2-9/878-1541 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри: посадовий оклад у розмірі 9020,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1480,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 5250,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1353,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (44%) - 6930,00 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 8400,00 грн., надбавка за спортивні звання (5 %) - 451,00 грн., преміювання ( 10 %) - 902,00 грн., всього 33786,00 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% сум грошового забезпечення з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 03.11.2020 №21/3/2-9/878-1541 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу і а деяких інших осіб", виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри: посадовий оклад у розмірі 9020,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1480,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 5250,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1353,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (44%) - 6930,00 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 8400, 00 грн., надбавка за спортивні звання (5 %) - 451,00 грн., преміювання (10 %) - 902,00 грн., всього 33786,00 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених раніше виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року, з врахуванням проведених раніше виплат. Рішення набрало законної сили.
На виконання рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25% згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381«Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» та підвищень до пенсії, як інваліду війни.
Однак, відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2602021813 для пенсіонера ОСОБА_1 - підсумок пенсії з (надбавками), становить 39 680, 89 грн., а фактично виплачується пенсія в розмірі 27 443, 05 грн.
Вищевказана надбавка в автоматизованій системі розрахунку нарахована, але до виплати пенсії позивача не включена і це вказує на безпідставне порушення пенсійного законодавства України, та суперечить рішенню Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 у справі №320/14014/20, в якому зазначається нарахування пенсії та надбавок, які проводяться без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених раніше виплат.
Суд з цього приводу зазначає таке.
За змістом ст.19 Конституції України, органи державної влади. їх посадові особи повинні діяти виключно в межах, визначених відповідними видами правових норм.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Отже, права призупиняти дію рішень судів органами пенсійного фонду ні Конституцією України, ні законами України не передбачено. Отже, безпідставне призупинення органами пенсійного фонду рішень судів, які задовго до цих протиправних дій, не тільки набрали законної сили, але цими органами були виконані призначення з 01.12.2021 розміру пенсії меншого, ніж позивачка отримувала до цього, свідчить про порушення, передбаченого ст. ст. 41, 46 Конституції України права позивачки на соціальний захист та принципу непорушності права приватної власності.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з частиною 1 статті Положення, частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі І Першого протоколу до цієї Конвенції, кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєі власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правова позиція з аналогічних питань була викладена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №523/4930/15-а K/9901/1120/18), від 24.04.2018 (справа №686/12623/17 K/9901/849/17).
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов?язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтовані.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведені перерахунку та виплати пенсії, а саме виду надбавки, як інваліду війни 3-групи (25%) з 25.11.2020.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити з
25.11.2020 перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) , а саме як інваліду війни 3-групи (25%).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.05.2023