29 травня 2023 року № 320/10005/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх. від 16.01.2023 №1648)):
- визнати протиправними та скасувати положення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 №26 «Про виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану» з Додатком 2, якими позбавлено ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 12 по 31 серпня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виданні наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу на період дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди за період з 16.08.2022 по 31.08.2022, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та яка полягає у невиплаті позивачу на період дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди за період з 16.08.2022 по 31.08.2022, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виплату позивачу на період дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди за період з 16.08.2022 по 31.08.2022, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 15483,84 гривень, та виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 16.08.2022 по 31.08.2022, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 15483,84 гривень;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача щомісячну додаткову винагороди на період дії воєнного стану за період з 16.08.2022 по 31.08.2022, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 15483,84 гривень.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено про проходження ним з 16.08.2022 по даний час військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , яка, як він вважає, повинна була виплатити йому за період з 16.08.2022 по 31.08.2022 щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». За посиланням позивача, Постанова №168 не передбачає окремого порядку і умов виплати додаткової винагороди та відсутні накази Міністерства оборони України з цього приводу. Крім того, позивачем наголошено на тому, що у законодавстві відсутні випадки та підстави не виплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 щомісячної додаткової винагороди за серпень 2022 року та зменшення її розміру. Також позивачем зауважено, що протягом серпня і вересня 2022 року відсутні факти накладення на нього дисциплінарних, адміністративних стягнень або вчинення ним порушень законодавства тощо, а Указом Президента України від 24.08.2022 №614/2022 «Про відзначення державними нагородами України» позивача нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, що в силу закону звільняє його від дисциплінарного стягнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 витребувано від відповідача:
- накази, розрахунково-платіжні відомості, видаткові касові ордери, реєстри зарахування коштів на карткові (поточні) рахунки, накопичувальну картку обліку заробітної плати, картку особового рахунку військовослужбовця та інші документи, відомості, які містять інформацію щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за серпень 2022 року;
- накази про призначення позивача на посади, про зарахування до списків особового складу, про виключення із списків особового складу, про зарахування на грошове забезпечення та виключення з грошового забезпечення, які видавались під час проходження військової служби з 01.08.2022 по даний час.
На виконання вимог ухвали від 07.12.2022 відповідачем 05.01.2023 подано до суду витребувані матеріали.
У візиві на позовну заяву, який надійшов до суду 20.01.2023 відповідачем проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечено, зазначивши при цьому, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №168, не виплачувалась позивачу за період з 16.08.2022 по 31.08.2022 у Військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку з його перебуванням під час несення служби у нетверезому стані, що доведено матеріалами службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_2 та наказом командира цієї частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.08.2022 №68, тобто командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ, що стосується виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Відповідачем наголошено на помилковості доводів позивача щодо відсутності у законодавстві випадків і підстав не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зменшення її розміру, оскільки Міністерством оборони України 25.03.2022 було прийнято телеграму, яка регулює випадки і підстави не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зменшення її розміру.
Також відповідачем вказано на те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.22 №68 на ОСОБА_1 у серпні 2022 року було накладено дисциплінарне стягнення за систематичне вживання алкогольних напоїв та перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння. Посилання позивача на те, що його нагороджено державною нагородою, на думку відповідача, є передчасним, оскільки станом на момент подання відзиву на позовну заяву державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження ОСОБА_1 до військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 не надходили і така нагорода та документ, що посвідчує нагородження позивачу не вручалися.
Таким чином, на переконання відповідача, відсутні будь які підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі.
У поданій до суду 23.01.2023 відповіді на відзив позивач не визнає викладених у відзиві заперечень відповідача. Щодо посилань відповідача на телеграму від 25.03.2022 №248/1298, яка визнає порядок і умови виплати додаткової винагороди, позивачем зауважено, що пункту 2-1 Постанови №168 та його норми не були передбачені в цьому нормативно-правовому акті станом на момент складання можливої телеграми від 25.03.2022, а посилання відповідача на вказану телеграму є неправомірними, оскільки вона не є наказом Міністерства оборони України або іншим нормативно-правовим актом.
Крім того, на думку позивача, відповідач не мав повноважень і підстав використовувати обставини вживання алкогольних напоїв і перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння у липні 202 року та у зв'язку з цим притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2022 №68 для невиплати ОСОБА_1 за серпень 2022 року додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№168.
Відповідачем у своїх письмових запереченнях, які надійшли до суду 10.02.2023, зазначено також про те, що додатковою підставою для не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі 30000,00 грн. за серпень 2022 року ОСОБА_1 стала наявність постанов про притягнення позивача до відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, які надійшли до Військової частини НОМЕР_1 саме у серпні 2022 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 поновлено позивачу строк та прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх. від 16.01.2023 №1648) в адміністративній справі №320/10005/22.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №320/10005/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у справі №320/10005/22 відмовлено.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та письмові заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2022 №5 солдата ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, Військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 14.08.2022 №42-РС на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС-100182; 3177211877, визнано таким, що з 16.08.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з 9 тарифним розрядом 3170 грн. на місяць.
Абзацом 4 вказаного наказу визначено виплачувати позивачу премію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, телеграми Міністерства оборони України від 25.02.2022 №3164/з в розмірі 212% від посадового окладу.
Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.9.2022 №26 та Додатку №2 до нього ОСОБА_1 позбавлено додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. в розрахунку на місяцть пропорційно часу проходження служби за період з 12 по 31 серпня 2022 року.
Вважаючи, що позивача протиправно було позбавлено додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 12 по 31 серпня 2022 року, останній звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов'язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Правила поведінки та обов'язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2022 №68 за систематичне вживання алкогольних напоїв та перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, порушення вимог статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та статей 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командира 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене статтями 48 та 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «сувора догана».
Зазначений наказ, у відповідній частині позивачем не оскаржується та є чинним.
Пунктом 2 наказу від 06.09.2022 №26, який є предметом розгляду у цій справі, позивача позбавлено виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 12 по 31 серпня 2022 року.
Підставою для позбавлення виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 12 по 31 серпня 2022 року, слугувало невиконання службових обов'язків військової служби та порушення дисципліни позивача, зокрема, зловживання алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби.
У додатку 2 до наказу від 06.09.2022 №26 вказано підставу позбавлення додаткової грошової винагороди позивача за період з 12 по 31 серпня 2022 року - наказ Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2022 №68.
Хоч і наказ від 10.08.2022 №68 був прийнятий командиром Військової частини НОМЕР_2 , а наказ від 06.09.2022 №26 прийнятий командиром Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що позбавлення позивача додаткового грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 12 по 31 серпня 2022 року відбулось стосовно позивача як військовослужбовця Збройних Сил України (командира 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдата).
Як убачається з матеріалів справи, заступником командира 2 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_2 , згідно з Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, відповідно до наказу командира Війської частини НОМЕР_2 від 01.08.2022 №157, було проведено розслідування за фактом знаходженя в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов''зків військової служби командиром 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдатом ОСОБА_1 (30.07.2022 та 31.07.2022).
Під час проведення службового розслідування було встановлено, що 30.07.2022 командир 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби перебував у стані алкогольного сп'яніння та порушив військову дисципліну, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, щодо командира 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 було встановлено, що факти перебування в алкогольному сп'янінні були і раніше, а саме 04.07.2022, 19.07.2022 відносно нього були складені протоколи про військові адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, вживання алкогольних напоїв під час несення військової служби командиром 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти солдатом ОСОБА_1 носить системний характер.
Постановами Ірпінського міського суду Київської області від 08.07.2022 по справі №373/2134/22, від 25.07.2022 по справі №367/2423/22 та від 05.08.2022 по справі №367/2616/22 ОСОБА_1 визнанно винним у вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння не заперечується ним та підтверджується матеріалами справи.
Суд враховує, що військовослужбовець повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в будь-який інший час, що передбачено вимогами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно Збройних Сил України та спричинити суспільний резонанс.
Досліджуючи питання відповідності дій відповідача щодо позбавлення позивача додаткової винагороди за період з 12 по 31 серпня 2022 року критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 зазначеної постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
За приписами пункту 5 розділу XVI Порядку №260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, 25.03.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, яке того ж дня Телеграмою №НР248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Ккрім того, 23.06.2022 Міністром оборони України прийнято Окреме доручення №912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, підпунктом 9.8 пункту 9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника).
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно позбавив позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 12 по 31 серпня 2022 року.
Стосовно посилань позивача на те, що протягом серпня і вересня 2022 року відсутні факти накладення на нього дисциплінарних, адміністративних стягнень або вчинення ним порушень законодавства тощо, суд зазначає що службове розслідування відносно позивача було проведено та завершено у серпні 2022 року, за результатами якого прийнято наказ від 10.08.2022 №68, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за систематичне вживання алкгольних напоїв та перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння. Вказаний наказ був реалізованих шляхом позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 12 по 31 серпня 2022 року, у зв'язку з чим суд вважає такі дії відповідача правомірними, а наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 №26 «Про виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану» з Додатком 2 такими, що відповідають положенням законодавства.
Також суд вважає помилковими твердження позивача стосовно того, що Телеграма Міністерства оборони країни №НР248/1298 від 25.03.2022 носить інформаційний характер та не має застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки на виконання пункту 17 Порядку №260, під час дії воєнного стану при нарахуванні військовослужбовцю грошової винагороди, військові частини зобов'язані застосовувати рішення Міністра оборони України.
З приводу тверджень позивача про те, що Указом Президента України від 24.08.2022 №614/2022 «Про відзначення державними нагородами України» його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, що в силу закону звільняє його від дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 статті 26-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо його нагороджено державною нагородою.
Статтею 3 Закону України «Про державні нагороди України» державними нагородами, зокрема, є орден.
Згідно абзацу 7 статті 7 Закону України «Про державні нагороди України» в Україні, зокрема, встановлюється орден «За мужність» І, ІІ, ІІІ ступеня.
У тексті Указу Президента України від 24.08.2022 №614/2022 «Про відзначення державними нагородами України» вказано, зокрема, нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня ОСОБА_1 (солдата).
Разом з тим, абзацом 2 статті 5 Закону України «Про державні нагороди України» передбачено, що нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.
Матеріалами справи не підтверджено а судом не встановлено, що станом на момент прийняття рішення у цій справі державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею ОСОБА_1 до відповідача надходили і така нагорода та документ, що посвідчує нагородження безспосередньо вручалися позивачу, що свідчить про не дотримання повного порядку вручення державної нагороди та документу, що посвідчує нагородження у розумінні положень Закону України «Про державні нагороди України» та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Таким чином у відповідача були підстави для позбавлення виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та премії за період з 12 по 31 серпня 2022 року, за невиконання позивачем службових обов'язків військової служби та порушення дисципліни позивача, зокрема, перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби.
На переконання суду, вчинені позивачем порушення військової дисципліни, суперечать покладеним на нього обов'язкам та змісту військової присяги, підриває довіру та авторитет Збройних Сил України, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: 08645, Київська обл., Обухівський р-н, с. Кодаки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.