26 травня 2023 року № 320/190/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- зобов'язати Державну податкову службу України провести розрахунок середнього заробітку (ст. 113 Кодексу законів про працю України) ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, за січень - лютий 2022 року;
- стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (ст. 113 Кодексу законів про працю України) ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України (щомісяця), за час простою з 24.02.2022 по 16.01.2023, з урахуванням вже виплачених коштів за час перебування у простої.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до моменту його звільнення з державної служби він працював на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України. Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій Державної податкової служби України він у період з 24.02.2022 до моменту звільнення 16.01.2023 перебував у простої. При цьому, відповідно до вимог абзацу 3 статті 113 Кодексу законів про працю України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя та здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Позивач зазначає, що зважаючи на те, що пунктом 2 наказу Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби та її територіальних органах" визнано встановлений простій таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров'ю, то відповідач мав розрахувати середній заробіток працівників, які перебувають у простої та сплачувати оплату за час простою у розмірі середнього заробітку протягом всього часу простою.
Однак, Державна податкова служба України в порушення вимог абзацу 3 статті 113 Кодексу законів про працю України встановила інші виплати посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану", що спричинило неправильний обрахунок його середнього заробітку та стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов зазначив, що пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII. Так, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.
Відповідач зазначає, що з початку введення воєнного стану в Україні, місто Київ неодноразово піддавався ракетним та бомбовим ударам, що унеможливило можливість забезпечення працівникам ДПС безпечних умов роботи та стало підставою для затвердження наказу ДПС № 243-о від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі ДПС та її територіальних органів». Рішення про встановлення та припинення простою у ДПС приймається Головою або особою, яка виконує його обов'язки, шляхом видання відповідного наказу. Вказані повноваження є дискрецією Державної податкової служби України.
Стверджує, що посилання позивача на норму абзацу 3 ст. 113 КЗпП є помилковими, оскільки на офіційному сайті Національного агентства України з питань державної служби, що є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби та забезпечує функціональне управління державною службою в державних органах, в форматі питання-відповідь вказано, що оплата праці під час простою в період воєнного стану не здійснюється відповідно до частини 3 статті 113 КЗпП через наявність постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану».
Таким чином, на думку відповідача, застосувавши до обрахунку заробітної плати за час простою положення постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221, Державна податкова служба України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив податкового органу.
Державною податковою службою України подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 21.12.2012 по 16.01.2023 працював в апараті Державної податкової служби України на різних посадах.
Наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах", на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", керуючись положеннями статті 34 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України "Про оплату праці", статті 6 Закону України "Про охорону праці" та з метою збереження життя і здоров'я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, зазначених у додатку 1.
Пунктами 2, 3 вказаного наказу визнано встановлений п. 1 цього наказу простій Державної податкової служби України та її територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров'ю. Визначено строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів.
Відповідно до підпунктів 4.4., 4.6 пункту 4 вказаного наказу дозволено працівникам Державної податкової служби України та її територіальних органів у яких встановлено простій не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; збережено у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.
Наказом Державної податкової служби України від 16.03.2022 №263-о "Про внесення змін до наказу ДПС від 24.02.2022 №243-о" у зв'язку із службовою необхідністю, а також з метою забезпечення дотримання принципів законності, рівності, ефективності, упередження будь-яких проявів необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг, а також відповідно до Закону України "Про оплату праці" підпункт 4.6 пункту 4 наказу Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах" викладено в наступній редакції:
"4.6 забезпечити в межах кошторису для працівників, які підпадають під дію простою виплати посадового окладу, надбавок за вислугу років на державній службі та ранг державного службовця".
Наказом Державної податкової служби України від 08.09.2022 №1277-о "Про внесення змін до деяких наказів ДПС" на виконання доручення в.о. Голови Державної податкової служби України від 05.08.2022 №107-д (10) до доповідної записки Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 05.08.2022 №385/99-00-10-04-01-13 та відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" внесено зміни в наказ Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах" (зі змінами) виклавши підпункт 4.6 пункту 4 в такій редакції:
"4.6 встановити з 01.08.2022 у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої".
12.09.2022 позивач звернувся до в.о. Голови Державної податкової служби України із заявою в якій, зокрема, просив відкликати мобілізаційний підрозділ апарату ДПС з простою в найкоротший термін та надати можливість працівникам відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України перейти до інших департаментів апарату ДПС або до інших органів влади, у разі якщо керівництво Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення не вважає за потрібне запропонувати працівникам відділу посади у підрозділах за новою організаційно - штатною структурою Департаменту.
Розглянувши звернення позивача, Державна податкова служба України, листом від 05.10.2022 №12318/6/99-00-01-03-06, фактично відмовила позивачу у відкликанні мобілізаційного підрозділу апарату ДПС з простою з посиланням, зокрема, на Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Наказом ДПС від 14.01.2022 № 22 "Про введення в дію Структури апарату ДПС та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС" введено в дію нову редакцію Структури апарату ДПС.
Відповідно до підпунктів 4.7.1 та 4.7.2 підпункту 4.7 пункту 4 вказаним наказом Департамент інфраструктури та бухгалтерського обліку реорганізовано шляхом поділу та на його базі утворено Департамент фінансового забезпечення та Департамент інфраструктури та господарського забезпечення. У Департаменті інфраструктури та господарського забезпечення утворено самостійний відділ мобілізаційної роботи та охорони праці чисельністю 6 одиниць.
З метою забезпечення ефективності функціонування структурних підрозділів апарату ДПС наказом ДПС від 31.05.2022 № 278 "Про внесення змін до наказу ДПС від 14.01.2022 № 22" внесено зміни до організаційної структури та штатної чисельності Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення, зокрема відділ мобілізаційної роботи та охорони праці реорганізовано у відділ мобілізаційної роботи та цивільного захисту, скоротивши його чисельність на 1 одиницю (підпункт 1.6.4 підпункту 1.6 пункту 1 вказаного наказу).
Відповідно до наказу ДПС від 16.01.2023 № 38-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " 16 січня 2023 року припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку ДПС, у зв'язку з скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС без скорочення чисельності та штату державних службовців, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Пунктом 2 наказу ДПС від 16.01.2023 № 38-о зобов'язано Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку виплатити ОСОБА_1 компенсацію за щорічні основні відпустки за період роботи з 25.06.2021 по 24.06.2022 тривалістю 12 календарних днів; за період роботи з 25.06.2022 по 16.01.2023 тривалістю 17 календарних днів; щорічні додаткові оплачувані відпустки як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 29 років за період роботи з 21.11.2021 по 20.11.2022 тривалістю 15 календарних днів; як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 30 років за період роботи з 21.11.2022 по 20.11.2023 тривалістю 15 календарних днів; вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
З відзиву на позов вбачається, що розрахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 проводився відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 .02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Відповідно до розділу II пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до розділу II пункту 3 Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Так, відповідач зазначив, що останні 2 календарних місяці роботи ОСОБА_1 , що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата - листопад, грудень 2022 року. У листопаді та грудні 2022 року ОСОБА_1 відпрацював 0 робочих днів. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто вересень-жовтень 2022 року. У вересні-жовтні 2022 року ОСОБА_1 відпрацював 0 робочих днів. Отже, розрахунок проводиться з установленого посадового місячного окладу.
Не погоджуючись з таким обрахунком його середнього заробітку та вважаючи, що відповідач мав розрахувати середній заробіток працівників, які перебувають у простої та сплачувати оплату за час простою у розмірі середнього заробітку протягом всього часу простою, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Крім того, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
З метою упорядкування трудових відносин у період воєнного стану, збереження кадрового потенціалу та стимулювання економіки країни в умовах кризи було прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, зокрема:
- Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
- постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану»;
- постанову Уряду від 12.04.2022 № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану»;
- постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».
Тобто, суд зазначає, що внаслідок суттєвої зміни низки суспільних процесів, державою вжито заходи щодо врегулювання питань забезпечення трудових прав осіб в умовах воєнного стану та постійної загрози життю, здоров'ю.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України "Про державну службу" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.
Згідно пункту 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 500 (далі - Положення), Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).
Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення, оприлюднює на офіційному веб-сайті НАДС узагальнені роз'яснення з питань застосування Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
З метою належної організації роботи державних службовців під час воєнного стану НАДС надано роз'яснення від 04.03.2022 р. № 149-р/з "Щодо нез'явлення державних службовців на роботу та надання їм відпусток під час воєнного стану, а також оформлення відносин із державними службовцями, яких зараховано до територіальної оборони".
Відповідно до наданих у роз'ясненні рекомендацій, функціонування державних органів та режим роботи їх працівників має бути організований з огляду на безпекову ситуацію у конкретному регіоні. Забезпечення ефективної роботи державного органу в цей період вимагає гнучкості та швидкої адаптації до подій, що відбуваються навколо.
Також вказано, що державний службовець може виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу у випадках та порядку, передбаченому Типовими правилами внутрішнього службового розпорядку, затвердженими наказом НАДС від 03 березня 2016 року № 50, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 457/28587, та Правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу. Дистанційний формат роботи дозволить більшою мірою убезпечити працівників державного органу від збройної агресії чи загрози нападу, допоможе зменшити небезпеку їх життю або здоров'ю, а також сприятиме дотриманню обмежень перебування на вулицях та в інших громадських місцях, зокрема у комендантську годину.
Однак, у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, що викликане, зокрема, військовим станом, доцільно оформити простій для конкретних державних службовців або структурних підрозділів відповідно до законодавства про працю.
Відповідно до абзацу 1 статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (далі - Положення), Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 2 Положення ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно пункту 9 Положення ДПС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Судом встановлено, що наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах", на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", керуючись положеннями статті 34 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України "Про оплату праці", статті 6 Закону України "Про охорону праці" та з метою збереження життя і здоров'я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, зазначених у додатку 1.
Пунктами 2, 3 вказаного наказу визнано встановлений п. 1 цього наказу простій Державної податкової служби України та її територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров'ю. Визначено строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів.
Тобто, даним наказом ДПС, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначив порядок роботи державних службовців та працівників структурних територіальних органів, які входять до апарату ДПС.
Таким чином, наказ Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах" прийнято правомірно та в межах наявних повноважень.
При цьому, суд зазначає, що 07.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану", відповідно до якої надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (п.1), а також рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (п.2).
Таким чином, керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" щодо встановлення у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої, Державна податкова служба України діяла в межах чинного законодавства.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.