ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" травня 2023 р. справа № 300/1201/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
судді Могили А.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Заречної В.К.,
представника позивача Назалевича Б.Я.,
представника відповідача Гавадзина М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2020,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00138070412 від 30.11.2020, яким зобов'язано сплатити штраф в сумі 2530,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, контролюючим органом 30.11.2020 винесено податкове повідомлення-рішення №00138070412, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 2530,60 грн. Вважає що контролюючим органом протиправно застосовано штрафні санкції, позаяк порушення строків сплати грошового зобов'язання в сумі 12653 грн. з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування нею не допущено. Вказана сума сплачена 28.04.2015, про що свідчить квитанція №4.153.1/46153. Свій обов'язок щодо своєчасної сплати податку позивач виконала, однак кошти на відповідний рахунок не надійшли, поскільки працівником податкового органу помилково надано реквізити рахунку по іншому платежу. Майже три роки вказані кошти перебували на обліку ДПІ в Косівському районі, як «невизначений платіж». Лише в серпні 2018 року, контролюючий орган здійснив перекидку коштів на вірний рахунок. Вважає, що відповідач безпідставно поклав свою відповідальність за нібито несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб через бездіяльність і неналежне виконання своїх повноважень. Окрім того, податкової вимоги позивач не отримувала, так як відповідачем таку направлено на адресу, де вона не проживає понад 10 років.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 12.04.2023. Свою позицію обґрунтовує тим, що при проведенні камеральної перевірки встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток. Згідно з витягом з облікової картки платника податків ОСОБА_1 , сума штрафних санкцій з 2020 року складала 2530,60 грн. Сплата податку відбулася 29.04.2015 в сумі 12653 грн., проте дана сплата зарахована не на той код бюджетної класифікації. Податкова вимога надіслана позивачу на податкову адресу, жодних заяв щодо зміни податкової адреси позивачем до контролюючого органу подано не було. Просили в задоволенні позову відмовити (а.с.28-30).
Згідно ухвали суду від 14.04.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
У відповіді на відзив, який надійшов 18.04.2023, представник позивача вказав, що позивач не є фізичною особою-підприємцем та не пов'язана обов'язком повідомляти контролюючий орган про зміну свого місця перебування. Відповідач був обізнаний про те, що кошти, сплачені ОСОБА_1 облікувалися з 2015 по 2018 рік, як «невизначений платіж» і мав можливість повідомити платника про необхідність подання заяви про скерування коштів на вірний рахунок (а.с.49-51).
Відповідач 05.05.2023 подав додаткові письмові пояснення. Зазначив, що ОСОБА_1 здійснила сплату 12653 грн. по коду платежу (11010100), що відповідає «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати», проте мала здійснити плату по коду платежу (11010500) «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування». Оскільки позивачем здійснено платіж за помилковим кодом платежу, то за сплином терміну сплати, який настав 31.07.2017, нараховано штрафну санкцію. Податкова вимога направлена позивачу за її податковою адресою, поштове відправлення повернуто «за закінченням терміну зберігання». З врахуванням норм статті 42 Податкового кодексу України така вимога вважається врученою платнику податків. Просили в задоволенні позову відмовити (а.с.59-62).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, пояснення свідка, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складено акт №2006/09-19-04-12/ НОМЕР_1 від 27.11.2020.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов переконання, що позивачем порушено п.179.7 ст.179 податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (а.с.7).
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2020 №00138070412, яким за затримку на 1113 календарних днів сплати грошового зобов'язання на суму 12653 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2530,60 грн. (а.с.6).
Незгода позивача із вказаними податковим повідомленням-рішенням зумовила її звернення до суду з цим позовом, при вирішення якого суд виходить з такого.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, окрім іншого, стверджує про надання представником ДПІ в Косівському районі їй невірних реквізитів рахунку на який необхідно було сплатити податок на прибуток, в зв'язку із чим ініційована нею до сплати сума податкового зобов'язання не була зарахована як податкове надходження.
В свою чергу, відповідач вважає, хоча і сплата податку мала місце в 2015 році, однак з урахуванням надходження такої суми на інший код бюджетної класифікації, вважає, що позивачем все ж порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток. За затримку на 1113 днів, контролюючим органом правомірно зобов'язано позивача сплатити штраф.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначив, що працював податковим інспектором ДПІ в Косівському районі. Підтвердити чи спростувати надання позивачу працівниками податкового органу невірних рахунків для сплати грошового зобов'язання не може, оскільки з того моменту минуло багато часу. Звернення позивачки до ДПІ в Косівському районі та отримання від її працівників реквізитів для сплати податку, допускає.
Спірним питанням у цій справі, зокрема, є встановлення наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за вчинення податкового правопорушення у розумінні вимог статті 109 Податкового кодексу України з огляду на встановлені у цій справі обставини та своєчасного, в повному обсязі зараховання коштів до Державного бюджету.
Податковий кодекс України, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пункт 162.1 статті 162 Податкового кодексу України).
У відповідності до абзаців 1,2 пункту 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно підпунктів "в", "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Так, згідно пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Надаючи оцінку висновкам відповідача щодо порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, визначаючись щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №00138070412 від 30.11.2020, яким за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12653 грн. позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від вказаної суми, а саме 2530,60 грн., суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Саме керуючись наведеною нормою та вважаючи, що позивачем допущено прострочення сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на належний рахунок, податковий орган і застосував до позивача штрафні санкції.
Водночас, суд враховує наступне.
Відповідно до положень частин 2-5 ст.45 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, та власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 45 Кодексу).
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року за №594/6882 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Згідно з п.2.1 розділу 2 зазначеного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивачем під час перерахування до Державного бюджету податку на доходи фізичних осіб було допущено технічну помилку в частині зазначення коду бюджетної класифікації (11010100), що відповідає «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати», проте оплату слід було здійснити по коду бюджетної класифікації (11010500) «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
Тобто, зазначені кошти своєчасно та в повному обсязі зараховано до Державного бюджету, але за іншим кодом бюджетної класифікації, що підтверджується квитанцією №4.153.1/46153 від 29.04.2015 (а.с.8).
Отже, висновки акту перевірки про несплату та про несвоєчасність перерахування позивачем до Державного бюджету податку на доходи фізичних осіб є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються дослідженими в ході розгляду справи доказами.
Дійсно, за загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник. Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, неодноразово вказував, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Позивач посилалася на те, що перешкодою для сплати грошових зобов'язань на вірний рахунок стали дії працівника контролюючого органу, які полягали в наданні їй невірних реквізитів коду бюджетної класифікації.
Контролюючий орган щодо наявності підстав для застосування до позивача положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України в аспекті сплати узгоджених зобов'язань вчасно проте за іншим кодом бюджетної класифікації, обмежився лише констатацією факту відсутності коштів на відповідному рахунку.
Зміст заперечень суб'єкта владних повноважень вказує на те, що при прийнятті спірного в цій справі рішення відповідач фактично не надавав жодної оцінки доводам позивача про те, що у неї була абсолютна впевненість щодо перерахування відповідних коштів для виконання обов'язку щодо сплати податків та зборів.
Крім того, позивач стверджувала та надала відповідні докази того, що вона виконала усі дозволені законодавством способи сплати податку на вірний рахунок, а саме в 2018 році, відразу після повідомлення працівника контролюючого органу, нею подано заяву про скерування сплаченої нею суми самостійно задекларованого зобов'язання на вірний рахунок.
Вказане свідчить про вчинення платником податку усіх залежних від нього дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 112.2 статті 112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Поряд з цим, приймаючи рішення про нарахування штрафних санкцій, відповідач не довів обставини, які свідчать, що ОСОБА_1 удавано, цілеспрямовано створила умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Представник податкового органу, ні в заявах по суті позовних вимог, ні в судових засіданнях не вказав обґрунтованих причин неможливості застосування пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, зокрема погашення податкового боргу за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів. Про можливість погашення податкового боргу з іншого платежу (податку на доходи, що сплачуються фізичними особами-підприємцями) контролюючий орган повідомив позивача лише в 2018 році, тобто майже через три роки від здійснення позивачем платежу.
До того ж, контролюючим органом, вважаючи, що у позивача наявний податковий борг, 18.10.2017 винесено податкову вимогу форми «Ф» №20300-17/908 на 12653 грн. (а.с.10).
Що стосується направлення контролюючим органом цієї вимоги, то позивач вказує, що такої не отримувала, по скільки її було надіслано на адресу де вона понад 10 років не проживає.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначений статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.
Судом встановлено, що контролюючий орган направляв податкову вимогу №20300-17/908 від 18.07.2017 не за місцем реєстрації платника, а на вказану в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Поштова кореспонденція повернулася без вручення адресату з відміткою «за терміном зберігання».
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 31.01.2000 ОСОБА_1 змінила адресу місця проживання (реєстрації) з АДРЕСА_1 (а.с.69).
Тобто, станом на дату прийняття податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
В постанові від 10.06.2021 по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
За таких підстав, оскільки податкова вимога направлалася на адресу, за якою позивач не зареєстрована, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а позивач ОСОБА_1 , вважається не повідомленою про наявність податкового зобов'язання.
Стосовно посилання позивача на обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну місця реєстрації, суд зазначає таке.
У постанові від 04.06.2020 за результатом розгляду справи № 826/11455/15 Верховний Суд вказав, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Як уже зазначалося вище, 27.11.2020 Головним управління ДПС в Івано-Франківській області проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету. В акті перевірки адреса платника податку ОСОБА_1 вказана с.Микитинці Косівський район (а.с.7).
Тобто контролюючий орган достеменно володів інформаціє про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Жодних пояснень щодо вказаних невідповідностей відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не зазначено.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт того що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, тобто, зазначені кошти своєчасно та в повному обсязі зараховано до Державного бюджету, але за іншим кодом бюджетної класифікації, і як зазначено судом вище могли і повинні були бути скеровані, в силу норм статті 87 Податкового кодексу України, контролюючим органом на рахунок по вірному коду бюджетної класифікації.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення №00138070412 від 30.11.2020, в зв'язку з чим таке підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №00138070412 від 30.11.2020, яким зобов'язано ОСОБА_1 сплатити штраф в сумі 2530,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с.Микитинці, Косівський район, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три)грн. 60коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.
Рішення складене в повному обсязі 29 травня 2023 р.