26 травня 2023 року Справа № 280/2391/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область та рішення щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії 20.03.2023 №057250004268, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.02.2023 року зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 р. № 202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , періоди роботи з 04.03.1993 по 18.05.1993, з 19.05.1993 по 01.12.1994, з 18.01.1995 по 27.02.1996, з 28.02.1996 по 21.07.2000, з 22.07.2002 по 22.02.2004, з 09.11.2004 по 30.03.2007, з 20.10.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 09.07.2009, з 07.09.2009 по 23.10.2009, з 26.10.2009 по 18.01.2015, з 19.01.2015 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 16.07.2018, з 18.07.2018 по 09.02.2023.
Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 09.02.2023 року, через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України надав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 20.03.2023 №057250004268 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років. Позивач наголошує, що в спірному рішенні відповідач зазначив, що його пільговий стаж становить 23 роки 11 місяців 10 днів. До пільгового стажу роботи період роботи з 09.11.2004 по 30.03.2007 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.08.1992, оскільки відсутні довідки про пільговий характер роботи відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, час перебування в учбовому пункті, та дні «Т.Н.» згідно довідок від 01.11.2021 № 363, та від 01.02.2023 № 02/89. Періоди роботи з 20.10.2007 по 31.12.2007 (Список № 1) зараховано до пільгового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того позивач наголошує, що відповідно до чинного законодавства України основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, та посилається на позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, звертаючи увагу на те, що згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 загально пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею який передбачений Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202, та діє право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 26 років 04 місяці 25 днів. З огляду на викладене позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 09.02.2023 року, через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №158 (далі - Закон №1058). Рішенням від 20.03.2023 №057250004268 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 статті 114 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 52 роки 3 місяці 14 днів, в тому числі пільговий стаж за Постановою № 202 - 23 роки 8 місяців 10 днів.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
09.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через Веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії від 09.02.2023 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення № 057250004268 від 20.03.2023 року.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057250004268 від 20.03.2023 року встановлено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 , до пільгового стажу роботи за який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону №1058 не враховано періоди роботи з 09.11.2004 по 30.03.2007, періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, час перебування в учбовому пункті, та дні «Т.Н.» згідно довідок від 01.11.2021 № 363, та від 01.02.2023 № 02/89, періоди роботи з 20.10.2007 по 31.12.2007 (Список № 1) зараховано до пільгового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З записів трудової книжки серії НОМЕР_2 Суд, встановив наступні періоди роботи;
№№ 3-6 - з 04.03.1993 по 18.05.1993 переведений учнем гірник підземного, та направлений на курсове навчання, проходження виробничої практики за фахом, звільнений з шахти на підставі ст.36 КЗпП в зв'язку з призовом до Армії.
№ 7 - з 19.05.1993 по 01.12.1994 служба в Армії.
№№ 8-9 - з 18.01.1995 по 27.02.1996 гірник підземний.
№ 10-13 - з 28.02.1996 по 21.07.2000 прохідник підземний з повним робочим днем в шахті.
№№ 20-22 - з 22.07.2002 по 22.02.2004 майстер взривник з повним робочим днем в шахті.
№№ 25-26 - з 09.11.2004 по 30.03.2007 машиніст підземних установок з повним робочим днем під землею.
№№ 29,30 - з 20.10.2007 по 31.12.2007 гірник підземний з повним робочим днем на підземних роботах.
№№ 31-34 - з 01.01.2008 по 09.07.2009 гірник підземний з повним робочим днем під землею.
№№ 35,36 - з 07.09.2009 по 23.10.2009 гірник підземний з повним робочим днем під землею.
№№ 37,38 - з 26.10.2009 по 18.01.2015 майстер взривник підземний з повним робочим днем під землею.
№№ 39-42 - з 19.01.2015 по 31.07.2016 гірник підземний з повним робочим днем в шахті.
№№ 43,44 - з 01.08.2016 по 16.07.2018 електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті.
№№ 45,46 - з 18.07.2018 по 09.02.2023 (день звернення до ПФУ) електрослюсар підземний з повним робочим днем на підземних роботах.
Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Розділом 1 Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджувальних шахт для видобутку вугілля.
З аналізу трудової книжки вбачається, що позивач у спірні періоди працював повний робочий день в шахті на посадах Списку робіт які дають право на призначення пенсії незалежно від віку затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 розділами І, та ІІ.
Судом перевірено кількість пільгового стажу роботи за записами трудової книжки позивача та такий таж роботи складає 26 років 4 місяці 25 днів.
Судом також досліджено розрахунок стажу РС право, з якого вбачається невідповідність записам трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Частиною 5 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», унормовано, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої та третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також визначено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до п.п. в абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п.п. «к» п. 109 постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції; перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.
Тобто п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Оскільки позивач до та після проходження військової служби працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до його спеціального стажу, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути зарахований період проходження військової служби.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд, приходить до висновку, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи 09.11.2004 по 30.03.2007, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як записи трудової книжки позивача повністю підтверджують умови праці та характер виконуваної роботи.
Щодо не врахування перебування у відпустках без збереження заробітної плати, час перебування в учбовому пункті, та дні «Т.Н.» згідно довідок від 01.11.2021 № 363, та від 01.02.2023 № 02/89.
За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі ст.4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
За листом Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Частиною першою статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Пунктом "д" частини третьої та частиною шостою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Таким чином, законодавцем прямо визначено, що період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.
Відповідач не довів Суду, що час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, не були пов'язані в виробничою необхідністю, а тому такі періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році в тому числі і час перебування в учбовому пункті, та дні «Т.Н.».
Крім того, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо періоди роботи з 20.10.2007 по 31.12.2007 (Список № 1), який відповідачем зараховано до пільгового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Суд, вважає слушними доводи Позивача, що Професія гірника підземного передбачена у Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 розділом ІІ, четверта у списку, а тому вказаний період повинен бути зараховано саме до цього списку робіт.
Щодо наявності у позивача права на пенсію за віком незалежно від віку (стажу 25 років на підземних роботах).
З дослідженої Судом, книжки серії НОМЕР_2 встановлено наявність стажу роботи із шкідливими умовами праці, повний робочий день під землею більше 25 років.
Отже, на час звернення із заявою про призначення пенсії 09.02.2023 позивач мав право на призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно, відповідач повинен був призначити йому пенсію.
Таким чином, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2023 року №057250004268, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Отже, Суд під час розгляду справи оцінивши надані докази та перевіривши наявний пільговий стаж роботи вважає його достатнім для наявності права позивача на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону № 1058, та зобов'язання відповідача за достатньої його наявності призначити пенсію із врахуванням такого стажу роботи, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, та виключає можливість повторного порушення прав позивача з тих самих підстав відповідачем.
Більш того, саме такий спосіб захисту прав позивача (зобов'язання призначити пенсію) був застосований Верховним Судом у постанові від 21.04.2021, зміненій лише в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Висновки Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи те, що цим рішенням суду встановлено право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності рішення відповідача про відмову в призначенні такої пенсії, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача-3, який першим допустив порушення прав позивача, призначити позивачу таку пенсію (з дня звернення за пенсією).
При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії.
На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.03.2023 №057250004268 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , періоди роботи з 04.03.1993 по 18.05.1993, з 19.05.1993 по 01.12.1994, з 18.01.1995 по 27.02.1996, з 28.02.1996 по 21.07.2000, з 22.07.2002 по 22.02.2004, з 09.11.2004 по 30.03.2007, з 20.10.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 09.07.2009, з 07.09.2009 по 23.10.2009, з 26.10.2009 по 18.01.2015, з 19.01.2015 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 16.07.2018, з 18.07.2018 по 09.02.2023.
Зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.02.2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.05.2023.
Суддя А.В. Сіпака