Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.05.2023 м. ХарківСправа № 922/41/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД.КОМ"
простягнення коштів
за участю представників:
позивача - Шалигіна Л.А.
відповідача - Слівінський В.О.
Головне управління Держгеокадастру у Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЛЕНД.КОМ" про стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості наданих неякісних послуг на площу 6574,7319 га у сумі 149.788,57 грн та штрафу у розмірі 7% від вартості наданих неякісних послуг на площу 4010,5837 га в сумі 31.979,84 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2023 у справі №922/41/23 позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківської області залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/41/23 та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/41/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.
В судовому засіданні від 18.04.2023 у справі №922/41/23 було оголошено перерву на 23.05.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.04.2023.
В судовому засіданні від 23.05.2023 у справі №922/41/23 було оголошено перерву на 23.05.2023 на 16:00 год.
Присутній у судовому засіданні 23.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2023 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (замовник) та ТОВ «ЛЕНД.КОМ» (виконавць) був укладений Договір надання послуг з розроблення технічної документації від 11.11.2021 №09/11-Д/371 (далі - Договір). Згідно з його умовами замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з розроблення технічної документації з проведенням державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області (ДК 021:2015 71350000-6 «Науково-технічні послуги в галузі інженерії») загальною площею відповідно до Технічного завдання, викладеного в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених даним Договором. Обсяг надання послуг - 11.412,284 га, який може бути зменшеним залежно від реального фінансування видатків (пункти 1.1., 1.2. Договору).
Положеннями пункту 3.1. Договору передбачено, що вартість послуг за цим Договором відповідно до кошториса з надання послуг складає 1.300.000,00 грн в т.ч. ПДВ 216.666,67 грн.
Строки надання послуг з розроблення технічної документації з проведення державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області - до 10.12.2021 (пункт 5.2. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов'язань (пункт 11.1. Договору).
До Договору були погоджені: технічне завдання - додаток №1; технічні, якісні та інші вимоги до послуг - додаток №2; кошторис на надання послуг - додаток №3; календарний план - додаток №4.
Додатковими угодами від 09.12.2021 №2/09/11-Д/371/428, від 17.12.2021 №3/09/11-Д/371/439, від 22.12.2021 №4/09/11-Д/371/453 строки надання послуг з розроблення технічної документації продовжені до 23.12.2021.
Як свідчать наявні матеріали справи відповідачем ТОВ «ЛЕНД.КОМ» на виконання умов Договору були надіслані на адресу позивача листи щодо затвердження технічної документації із землеустрою від 16.12.2021 вих. №№1168, 1169, 1183, 1184, 1186, 1188, 1191, 1192, 1193, 1194, 1195, 1198, 1200, 1201, 1202, 1203, 1204, 1205, 1210, 1211, 1212; від 24.12.2021 вих. №№1299, 1300, 1301, 1302, 1303, 1304, 1305, 1306, 1307, 1309, 1310; від 29.12.2021 вих. №1328, 1329.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.12.2021 №№10-ІЗ, 11-ІЗ, 12-ІЗ, 13-ІЗ, 14-ІЗ, 15-ІЗ, 16-ІЗ, 17-ІЗ, 18-ІЗ, 19-ІЗ, 20-ІЗ, 21-ІЗ, 22-ІЗ, 24-ІЗ, 27-ІЗ, 28-ІЗ, 29-ІЗ, 31-ІЗ, 35-ІЗ, 37-ІЗ, 39-ІЗ, 40-ІЗ, 41-ІЗ, 42-ІЗ, 43-ІЗ, 44-ІЗ, 48-ІЗ відмовлено ТОВ «ЛЕНД.КОМ» в затверджені документації із землеустрою.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.12.2021 №№7-ІЗ, 8-ІЗ, 9-ІЗ; від 22.12.2021 №№23-ІЗ, 25-ІЗ, 26-ІЗ, 30-ІЗ, 32-ІЗ, 34-ІЗ, 36-ІЗ, 38-ІЗ, 45-ІЗ затверджена розроблена ТОВ «ЛЕНД.КОМ» документація із землеустрою на загальну площу 826,9684 га.
Між позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі наданих послуг з розроблення технічної документації з проведення державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області від 22.12.2021 №№1, 2, 3; від 24.12.2021 №№4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 на загальну суму 94.201,90 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Платіжними дорученнями від 24.12.2021 №№2026, 2025, 2023, 2022, 2021, 2020, 2019, 2018, 2017, 2016, 2015, 2014 на загальну суму 94.201,90 грн позивач оплатив надані відповідачем послуги на підставі вищевказаних актів приймання-передачі.
Як зазначає позивач у позовній заяві, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині надання неякісних послуг на площу 6.574,7319 га та прострочення строків надання таких послуг на площу 4.010,5837 га.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що позивач як замовник передав ТОВ «ЛЕНД.КОМ» вихідні дані не на всю площу земельних ділянок 11.412,284 га як було передбачено Договором. Також відмова в погодженні технічної документації постійними землекористувачами унеможливила її затвердження.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Позивач у позові, як на підставу визначення підсудності саме у м. Харків, посилається на норми частини п'ятої статті 29 ГПК України.
При цьому, стаття 29 Господарського процесуального кодексу України визначає правила підсудності справ за вибором позивача, тобто альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Отже, головною ознакою цього виду підсудності є воля позивача у справі під час визначення конкретного господарського суду для вирішення спору по суті в межах правил, встановлених процесуальним законом.
Альтернативна територіальна підсудність зумовлена необхідністю або доцільністю надання позивачеві права вибору суду, який розглядатиме справу. При цьому, суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді, адже право позивача на альтернативну підсудність є абсолютним і не може бути обмежене, оскільки процесуальний закон не передбачає виключень з нього.
Так, частиною п'ятою статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Крім того, статтею 30 ГПК України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справи, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.
Частина третя статті 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №911/2390/18).
Предметом спору у справі є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій, спричинених неналежним виконанням умов Договору в частині розроблення технічної документації з проведенням державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області.
Так, приписами статті 29 ГПК України, на яку посилається позивач у позові в обґрунтування підсудності, визначена підсудність справ за вибором позивача. Однак, частина перша 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Отже, в даному випадку застосуванню підлягають саме правила виключної підсудності справи, встановлені ст. 30 ГПК України.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17, від 16.08.2019 у справі №916/142/19).
Отже, суд дійшов висновку, що спір у цій справі підсудний господарському суду за місцем знаходження нерухомого майна (земель державної власності на території Харківської області) у зв'язку з чим спір підлягає розгляду у Господарському суді Харківської області.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно з положеннями статей 4, 173-175 і частини першої статті 193 ГК України, до цих відносин повинні застосовуватися відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із загальними вимогами до виконання зобов'язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов'язання має виконуватись належним чином. Однією з умов належного виконання зобов'язання є виконання його у встановлений строк. Так, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За припасами частини першої, третьої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами пункту 8.1. Договору в разі порушення виконавцем умов зобов'язання щодо якості надання послуг стягується штраф у розмірі 20% від вартості наданих неякісних послуг; за прострочення строків визначених договором термінів надання послуг понад 30 днів додатково до пені стягується штраф у розмірі 7% від вартості ненаданих послуг.
Позивач стверджує, що відповідачем були надані за Договором неякісні послуги на площу 6.574,7319 га, а також невиконані (ненадані) послуги на площу 4.010,5837 га, у зв'язку з чим ним на підставі пункту 8.1. Договору нарахований штраф у розмірі 149.788,57 грн - за неякісні послуги та 31.979,84 грн - за невиконані (ненадані) послуги.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.
По-перше, умовами пункту 6.1. Договору передбачено, що для надання послуг за цим Договором замовник, не пізніше 10 календарних днів після укладення цього Договору, надає виконавцю вихідні дані, перелік яких наведено в Технічному завданні (додаток №1) по кожному району або його частини. Факт приймання передачі даних посвідчується сторонами шляхом складання відповідно акту приймання-передачі документів.
Також, підпунктом 7.1.2. пункту 7.1. Договору визначено, що замовник зобов'язаний протягом 10 календарних днів після підписання цього Договору, передати виконавцю вихідні дані, передбачені технічним завданням.
Втім, матеріали справи не містять, а позивачем відповідно не надано до суду доказів надання відповідачеві всіх вихідних даних на несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11.412,2840 га. Навпаки, з наданих ТОВ «ЛЕНД.КОМ» документів вбачається, між позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі вихідних даних на земельні ділянки площею в розмірі 9.580,7905 га. (том 4 арк. спр.65-78). Також, зміст листа ТОВ «ЛЕНД.КОМ» від 15.11.2021 вих. №856/1 свідчить, що позивачем було надано додаткові викопіювання та державні акти на 8 земельних ділянок площею 120,9044 га.
Тобто, всього позивачем було передано відповідачем вихідних даних на земельні ділянки площею 9.701,6949 га. Доказів на спростування викладених вище обставин позивачем до суду не надано. А отже, відсутні підстави стверджувати про виконання позивачем свого обов'язку, як то передбачено пунктом 6.1., щодо передачі вихідних даних за Договором у повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 05.06.2019 №476 інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.
Отже, ненадання вихідних даних у повному обсязі, а значить - неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, порушує не тільки засади добросовісності господарської діяльності, а й принципи плановості, достовірності та повноти даних та, як наслідок, умови Договору зі сторони позивача.
Посилання представника позивача в судовому засіданні від 23.05.2023 на ту обставину, що вихідні дані надаються структурними підрозділами Головного управління Держгеокадастру у Харківської області судом відхиляються. Оскільки саме позивач, а не його структурні підрозділи, є замовником за Договором та саме на замовника відповідно до положень Договору п. 7.1.2. та Технічного завдання (Додаток №1 до Договору) покладений обов'язок із надання вихідних даних виконавцю ТОВ "ЛЕНД.КОМ".
По-друге, положеннями пункту 6.4. Договору передбачено, що в разі наявності зауважень або виявлення недоліків в наданих послугах, замовник має право відмовитися від підписання Актів приймання-передачі наданих послуг, отриманих від виконавця. В цьому випадку замовник письмово повідомляє виконавця про наявність будь-яких недоліків. Протягом трьох робочих днів з моменту отримання виконавцем повідомлення про виявлені недоліки, сторони зобов'язуються скласти двосторонній Акт з переліком недоліків і строками їх усунення. Протягом строку на усунення недоліків, узгодженого сторонами, виконавець не несе відповідальність, передбачену пунктом 8.1. цього Договору.
Тобто, умови пункту 6.4. Договору свідчать про встановлення обов'язкової процедури виявлення та усунення будь-яких недоліків в наданих виконавцем послугах. У разі їх наявності - замовник письмово повідомляє виконавця про їх виявлення, в подальшому замовник та виконавець обов'язково складають Акт з переліком недоліків і строками їх усунення. При цьому, на час усунення виконавцем відповідних недоліків до нього не застосовуються штрафні санкції, передбачені пунктом 8.1. Договору. А отже, відповідальність за неякісно надані послуги настає в тому випадку, якщо замовник у визначений сторонами строк не усуне виявлені замовником відповідні недоліки.
Доказів письмового повідомлення відповідача про виявлені позивачем недоліки в технічній документації із землеустрою матеріали справи не містять, а позивачем під час розгляду даної справи такі докази надані не були, про їх наявність позивач також не зазначає.
Суд критично оцінює надані позивачем накази про відмову ТОВ «ЛЕНД.КОМ» в затверджені документації із землеустрою як доказ наявності недоліків у наданих відповідачем послугах, оскільки: 1) відсутні докази їх надсилання відповідачеві; 2) зі змісту деяких наказів неможливо встановити площу земель щодо яких відмовлено в затверджені технічної документації. Крім того, як вже було зазначено умовами договору сторони передбачили порядок, щодо виявлення та усунення будь-яких недоліків в наданих виконавцем послугах. А саме у разі їх наявності - замовник письмово повідомляє виконавця про їх виявлення, в подальшому замовник та виконавець обов'язково складають Акт з переліком недоліків і строками їх усунення. Проте, позивачем не надано доказів звернення позивача до відповідача про усунення недоліків. Окрім того, листами від 23.12.2021 вих. №№1294, 1295, 1296/1, 1296/2, 1296/3, 1296/4; від 28.12.2021 №№1313, 1319, 1320 відповідач додатково надсилав Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Таким чином, суд констатує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачем неякісних послуг на площу земельних ділянок у розмірі 6.574,7319 га.
По-третє, відсутність у матеріалах справи доказів передачі позивачем усіх вихідних даних на земельні ділянки площею 11.412,2840 га, а також відсутність доказів надання відповідачем неякісних послуг на площу земельних ділянок у розмірі 6.574,7319 га, унеможливлює підтвердити ту обставину, що відповідачем невиконані (ненадані) послуги з розробки технічної документації на земельні ділянки площею 4.010,5837 га, яку позивач зазначає в позовній заяві.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої, пункту п'ятого частини другої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Суд також звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Водночас оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (подібні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Згідно з частиною 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене положення ГПК України, суд зазначає, що позивачем під розгляду даної справи належними та допустимими доказами не доведений заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 149.788,57 грн (за неякісно надані послуги) та 31.979,84 грн (за ненадані послуги), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.726,53 грн залишаються за позивачем.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ). продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022р. № 757/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стан) в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ. та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
На підставі вищевикладеного, а також у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в Україні, суд розглядає справу в межах розумного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "29" травня 2023 р.
Суддя Н.С. Добреля