"18" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2266/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Склезь Ю.В.
розглянувши заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Компані Україна” про розподіл судових витрат у справі № 916/2266/22
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Компані Україна” /ЄДРПОУ 30307207, адреса - 01001, м. Київ, пр. Спортивна, БЦ “Гулівер”, буд. 1-А, пов. 15, адреса листування - 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, пов. 6, e-mail: svitlana.Teteria@everlegal.ua/
до відповідача: приватного агропромислового підприємства “ДЗВІН” /ЄДРПОУ 30787900, адреса - 48510, Тернопільська обл., Чортківський р., с. Звиняч, вул. Паркова, 22, e-mail: dzvin.chortkiv20@gmail.com/
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 967 706,00 грн
за участю представників:
від позивача: адвокат Тетеря С.І. на підставі ордеру АІ № 1352151 від 16.02.2023 року;
від відповідача: адвокат Куцевол Д.В. на підставі ордеру АЕ № 1086118 від 09.08.2021 року.
Господарським судом Одеської області розглядалася справа №916/2266/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» до приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 967 706,00 грн.
09.05.2023 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення до судових дебатів /вх. № 15367/23/, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 173 250,87 грн, з яких: 74 515,59 грн - судовий збір, 87 764,70 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 10 970,58 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 10.05.2023 року по справі судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 916/2266/22 про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна», а саме стягнуто з приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» штраф за договором поставки № К2102-5523 від 03.02.2021 року у розмірі 2 483 853,00 грн. В даному судовому засіданні судом узгоджено зі сторонами дату судового засідання для розгляду заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про розподіл судових витрат у справі № 916/2266/22, а саме 18.05.2023 року о 12:20 год.
16.05.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача ТОВ “Луї Дрейфус Компані Україна” про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-675/23/, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 49 367,64 грн.
17.05.2023 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача /вх. № 16367/23/ щодо розміру судових витрат, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не підтверджено витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не надано доказів відповідних оплат. Відповідач зауважує на необґрунтованості та неспівмірності задекларованих витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення та просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 49 367,64 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення щодо розміру судових витрат.
Дослідивши матеріали справи в частині вимог позивача про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві, датованій 05.09.2022 року, позивачем визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат в загальному розмірі 162 280,29 грн, з яких: 74 515,59 грн - судовий збір; 87 764,70 грн - витрати на професійну правничу допомогу у суді І інстанції.
Судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 28.05.2019 року між АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено договір № 19/05-03 про надання правової допомоги, за умовами якого розмір винагороди об'єднання за надання правової допомоги та порядок її оплати клієнтом, а також компенсації клієнтом фактичних витрат об'єднання, пов'язаних із наданням правової допомоги, визначається у додатках до договору. Оплата вартості правової допомоги, передбаченої цим договором, є беззаперечним доказом її належного надання об'єднанням та прийняття клієнтом /п.п. 3.1, 3.2 договору/.
15.12.2021 року між АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено додаткову угоду № 21/12/15-1 до договору про надання правової допомоги № 19/05-03 від 28.05.2019 року, якою продовжили дію договору до 31.12.2023 року.
19.07.2022 року між АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено додаткову угоду № 22/07/19-3 до договору про надання правової допомоги № 19/05-03 від 28.05.2019 року, якою доповнили договір додатком № 22/07/19-3, згідно якого об'єднання зобов'язалось надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі з ПрП «ДЗВІН» про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки №К2102-5523 від 03.02.2021 року. Розмір винагороди становить 3 000,00 дол США. За результатами наданих послуг/виконаних робіт сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг.
Судом встановлено, що представництво АО «ЕВЕРЛІГАЛ» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Тетерею С.І. на підставі ордеру АІ № 1272244 від 30.08.2022 року.
Матеріали справи містять рахунок на оплату № 89 від 19.07.2022 року, виставлений АО «ЕВЕРЛІГАЛ» позивачу на сплату коштів у розмірі 87 764,7 грн за юридичні послуги. Судом також досліджено платіжне доручення № 31614783 про сплату позивачем вказаних коштів /том 1 а.с. 135/. Також наявна виписка з банківського рахунку про перерахування вказаних коштів.
26.12.2022 року між АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено додаткову угоду № 22/12/26-1 до договору про надання правової допомоги № 19/05-03 від 28.05.2019 року, якою доповнили договір додатком № 22/12/26-1, згідно якого об'єднання зобов'язалось надати клієнту професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали від 16.11.2022 року у справі № 916/2266/22. Розмір винагороди становить 300,00 дол США.
24.01.2023 року АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» підписали акт № 22/12/26-1 приймання-передачі наданих послуг у межах правничої допомоги за договором № 19/05-03 від 28.05.2019 року.
Матеріали справи містять рахунок на оплату № 182 від 26.12.2022 року, виставлений АО «ЕВЕРЛІГАЛ» позивачу на сплату коштів у розмірі 10 970,58 грн за юридичні послуги. Судом також досліджено меморіальний ордер № 31766519 про сплату позивачем вказаних коштів /том 3 а.с. 23-24/. Також наявна виписка з банківського рахунку про перерахування вказаних коштів.
Окрім того, судом досліджено детальний опис наданих послуг у процесі надання правничої допомоги, згідно якого загальна сума здійснених витрат становить 98 735,28 грн /87 764,7 грн + 10 970,58 грн грн/.
10.05.2023 року АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» підписали акт № 22/07/19-3 приймання-передачі наданих послуг у межах правничої допомоги за договором № 19/05-03 від 28.05.2019 року.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи співмірність заявленої до стягнення суми судових витрат, господарський суд враховує, що вказана справа відносить до категорій складних справ, оскільки не є малозначною справою та справою незначної складності, розгляд справи проведено за правилами загального позовного провадження. При цьому господарський суд не залишає поза увагою поведінку відповідача у ході розгляду справи внаслідок подання низки процесуальних клопотань та заяв, а саме: неодноразові клопотання про зупинення провадження, заява про повернення позовної заяви, заява про порушення підсудності, подання зустрічної позовної заяви та оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви. Вказані обставини зумовили неодноразове відкладення розгляду справи, у зв'язку із збільшена кількість судових засідань за участі представника позивача та необхідність надання позивачем відповідних процесуальних заяв у відповідь на заявлені клопотання відповідача.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності позивачем заявлених витрат, оскільки діючим законодавством України встановлено, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Ця позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).
Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати витрат на надання правої допомоги не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами. У зв'язку із чим суд відхиляє заперечення відповідача у цій частині. Окрім того, вказані доводи відповідача спростовані дослідженими матеріалами справи.
Оцінивши відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості та реальності, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 49 367,64 грн. /50 % від 98 735,28 грн/. У зв'язку із чим, заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Компані Україна” про розподіл судових витрат у справі № 916/2266/22 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Компані Україна” про розподіл судових витрат у справі № 916/2266/22 - задовольнити.
2. Стягнути з приватного агропромислового підприємства “ДЗВІН” /ЄДРПОУ 30787900, адреса - 48510, Тернопільська обл., Чортківський р., с. Звиняч, вул. Паркова, 22, e-mail: dzvin.chortkiv20@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Компані Україна” /ЄДРПОУ 30307207, адреса - 01001, м. Київ, пр. Спортивна, БЦ “Гулівер”, буд. 1-А, пов. 15, адреса листування - 01001, м. Київ, пров. Рильський, 4, пов. 6, e-mail: svitlana.Teteria@everlegal.ua/ судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 367,64 грн /сорок дев'ять тисяч триста шістдесят сім гривень 64 копійки/.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення суду складено 29.05.2023 року.
Суддя Н.Д. Петренко