19 травня 2023 року Справа № 915/22/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua)
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Овчарук О.О.
від відповідача: Іщенко Н.С.
встановив:
10.01.2022 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31/01-2091 від 24.12.2021 до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", в якій просить стягнути з відповідача 27762,90 грн. пені, 24046,96 грн. штрафу, 200336,34 грн. інфляційних втрат та 63457,15 грн. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2012 у межах справи №5016/1002/2011(3/70) Мирової угоди, укладеної 27.06.2012 між стягувачем - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та боржником - Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/22/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 14.01.2022 судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 14 лютого 2022 року о 10:30 год.; встановити сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
07.02.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на те, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано суму оплати, що здійснена 23.10.2019. Заборгованість відповідача, з якої позивач розраховував штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати вказано не вірно, що призвело до невірного нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач також зазначає, що несвоєчасний розрахунок за Мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2012 викликаний рядом об'єктивних обставин. Основною метою діяльності ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго". ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільні заклади та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даною Мировою угодою є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Відповідно до діючого законодавства тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі протягом останніх років тарифи, є збитковими, що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та накопичення кредиторської заборгованості перед кредиторами.
11.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив.
Позивач вважає, що ним вірно здійснено розрахунок, відповідач не надає жодного контр розрахунку, відсутні підстави для звільнення відповідача від нарахування та сплати на користь позивача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, що ґрунтуються на нормах Договору, судових рішень (ухвал) та положеннях Цивільного та Господарського кодексів України.
Позивач з позицією відповідача не погоджується, оскільки відповідач посилається на існування об'єктивних та суб'єктивних обставин, що вплинули на розрахунки, однак не додає жодного доказу існування таких обставин, тому таке твердження є необґрунтованим та безпідставним. Вказує, що по суті, відзив відповідача зводиться до недостатності (відсутності) грошових коштів. Відповідач, як на момент укладання договору, як на момент винесення рішення про стягнення заборгованості, так і на дату винесення ухвали про затвердження мирової угоди знав про те, як встановлюються тарифи і на сьогоднішній день також отримує газ для своєї діяльності, отже погоджується із такою ситуацією та здійснюючи на сьогодні господарську діяльність - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов'язки та відповідно - має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства.
14.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 14.03.2022 о 10:30 год.
Судове засідання у справі, призначене на 14.03.2022 о 10:30 год., не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено до 20.05.2023 включно.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Рішенням Ради Суддів України від 24.02.2022 №9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Судом вживаються заходи до пошуку та відновлення господарських справ.
Ухвалою від 20.01.2023 судом постановлено: продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання у справі призначити на 22.02.2023 об 11:00 год.
22.02.2023 від відповідача до Господарського суду Миколаївської області надійшли додаткові пояснення.
Відповідач зазначає, що борги між зазначеними підприємствами накопичилися не внаслідок їх несумлінного виконання своїх зобов'язань, а внаслідок об'єктивних причин, що не дозволяли їм своєчасно і в повному обсязі виконувати свої договірні зобов'язання. Серед причин, що безпосередньо впливають на розрахунки підприємств перш за все, визначено недосконалу тарифну політику держави. Щодо причин виникнення заборгованості за природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію. Не зважаючи на те, що підприємства, що виробляють теплову енергію для населення, отримують імпортований природний газ за ціною значно нижче закупівельної - тарифи на теплову енергію, що встановлювались місцевими органами влади в більшості регіонів не покривали навіть вартість природного газу в загальній собівартості виробництва теплової енергії, і відповідно не забезпечували джерел для розрахунків за нього. При цьому підприємства повинні були своєчасно виплачувати заробітну плату, утримувати виробничі об'єкти та виконувати свої поточні податкові зобов'язання. За останні роки проблема компенсації різниці в тарифах так і не була вирішена в повному обсязі, що позбавляє підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію будь-якої можливості розрахуватися за природний газ. Загальна заборгованість різниці в тарифах перед зазначеними підприємствами внаслідок встановлення занижених тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування станом на 1 квітня 2011 року складає 5,8 млрд. грн. Крім того, згідно Закону України від 13.11.96 №486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за невчасне внесення плати за житловокомунальні послуги" і облгазам і тепло і енергопостачаючим підприємствам з 1996 року до 2011 року було заборонено нараховувати пеню і штрафи для населення за невчасну оплату за газ і теплову і електричну енергію, тоді як цим підприємствам пені і штрафи за невчасні розрахунки за спожиті енергоресурси нараховувалися в повному об'ємі.» Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону №3319 він діяв до 30.06.2012. Проте, враховуючи той факт, що станом на 2016 рік продовжувала існувати необхідність врегулювання комплексу нагальних проблем підприємств житловокомунального господарства та погашення кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за спожитий природний газ та електричну енергію, що виникла в умовах неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за теплову енергію, спожиту підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, а також заборгованості із сплати вищезазначеними підприємствами штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за спожиті енергоносії в період правової неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги було прийнято Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII (далі - Закон №1730). Відповідно до абзаців 4, 5 частини 1 статті 1 Закону №1730 заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду): кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування. Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України" за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу, укладеними з учасниками процедури врегулювання заборгованості, а також за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу, укладеними з учасниками процедури врегулювання заборгованості, право вимоги заборгованості за якими набуто НАК "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України" шляхом заміни кредитора у зобов'язанні (абз.12 ч.1 ст.1 Закону №1730). Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, послуги з розподілу та транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (абз.13 ч.1 ст.1 Закону №1730). З огляду на зазначені вище положення Закону №1730 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Міністерства розвитку громад та територій України із заявою від 21.10.2021 № 3458/17, до якої було додано серед іншого підписаний з боку Позивача акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2021. За результатами розгляду зазначеної вище заяви ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» від 01.11.2021 №282 внесено відповідні зміни до Реєстру. Відповідно до запису в реєстрі №37.2 Додатку до Наказу від 01.11.2021 №282 включено заборгованість ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за кредитором ДК «Газ України» «НАК «Нафтогаз України»: обсяг заборгованості, утвореної станом на 1 червня 2021 р., що підлягає реструктуризації, станом на 1 червня 2021р. - 8 872 904,91 грн; залишок станом на дату подання заяви підприємством - 8 679 348,76 грн. Обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нарахованих на заборгованість, утворену станом на 1 червня 2021р.: станом на 1 червня 2021р. - 0 грн; залишок станом на дату подання заяви підприємством - 0 грн. Про зазначені вище обставини ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повідомлено листом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2021 №7/10.1/16583-21. Відповідно до акту звіряння станом на 31.05.2021 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2021 становить 8 872 904,91 грн та складається з наступної заборгованості: за Договором 09-10/БО/-36 (2010) в сумі 193 556,15 грн; за Договором 10-11/БО/-36 (2010) в сумі 3 875 167,85 грн; за Договором 10-11/ТЕ/-36 (2010) в сумі 4 804 180,91 грн. (відповідає заборгованості за мировою угодою, якою було реструктуризовано зазначену заборгованість, зазначеному в розрахунку боргу, доданому Позивачем до позовної заяви). Відповідно до довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, наданої Міністерству розвитку громад та територій з супровідним листом від 28.10.2021 №3570 залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на дату подання заяви підприємством становить 8 679 348,76 грн (зменшено на суму заборгованості за Договором 09-10/БО/-36 (2010) в сумі 193 556,15 грн у зв'язку із отриманням від Позивача інформації про укладання договору про відступлення права вимоги від 29.09.2021р. № 13/21-58 з НАК «Нафтогаз України»). Враховуючи вищевикладене, заборгованість за Договором 10-11/ТЕ/-36 (2010) в сумі 4 804 180,91 грн, погашення якої було розстрочено мировою угодою, затвердженою 30.07.2012 Господарським судом Миколаївської області у справі № 5016/1002/2011(3/70) підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730 шляхом її реструктуризації. Рішенням Миколаївської міської ради «Про погодження реструктуризації заборгованості ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" за спожитий природний газ перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"» від 08.09.2022 №14/53 було погоджено укладення договору реструктуризації за Договором № 10-11/ТЕ/-36 (2010) від 14.10.2010 в розмірі 4 804 180,91 грн, а 29.09.2022 між Позивачем, Відповідачем та Миколаївським міським головою (від імені Миколаївської міської ради) укладено Договір №11.2/22-43 про реструктуризацію такої заборгованості відповідно до умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017р. № 222. Графік погашення за договором про реструктуризацію є відмінним від графіку погашення за мировою угодою (щомісячні суми є більшими, а період виконання меншим), а отже в будь-якому разі дотримання умов мирової угоди призведе до порушення договору про реструктуризацію і навпаки. Стягнення неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань за мировою угодою за умови виконання договору про реструктуризацію нівелює мету Закону №1730, покликаного забезпечити стале функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій шляхом здійснення комплексу організаційних та економічних заходів, та суперечить положенням ст. 7 Закону №1730, а вразі порушення умов договору реструктуризації до подвійного стягнення санкцій - і за мировою угодою, і за первісним договором. Крім того, розрахунок інфляції та відсотків річних Позивачем здійснено серед іншого і на суму основного боргу, яка вже є сплаченою з порушенням умов мирової угоди, проте в строки визначені ст.7 Закону №1730, що також є підставою для списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних.
22.02.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 22 березня 2023 року об 11:40 год.
15.03.2023 позивачем подано до господарського суду заперечення.
Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач вважає, що доводи відповідача не спростовують законності та обґрунтованості нарахувань, що заявлені позивачем до стягнення в межах даної справи. Нормами чинного законодавства передбачено, що фактично стягнення присудженої судом заборгованості не відбудеться поки боржник буде в реєстрі, а в реєстрі боржник буде поки виконує вимоги договору реструктуризації.
21.03.2023 відповідачем подано до суду клопотання про поновлення (встановлення додаткового строку) для подання та доручення до матеріалів справи доказів, приєднаних до додаткових пояснень від 22.02.2023, визнати їх належними та допустимими, розглядати справу з урахуванням наявних додатково наданих доказів.
22.03.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про часткове задоволення клопотання відповідача від 21.03.2023, поновлення відповідачеві строку для подання та доручення до матеріалів справи доказів, приєднаних до додаткових пояснень від 21.02.2023, в решті клопотання - відмовити.
Судове засідання у справі, відкрите судом 22.03.2022 об 11:40 год., не закінчено оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 23.03.2023 судове засідання у справі відкладено на 19 квітня 2023 року об 11:00 год.
19.04.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 19 травня 2023 року о 12:20 год.
У судовому засіданні 19.05.2023 представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи, додаткових поясненнях та запереченнях.
У судовому засіданні 19.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.06.2011 року у справі №5016/1002/2011 (3/70) частково задоволено позовні вимоги Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 17 000 169, 31 грн. Стягнуто з відповідача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором № 10-11/ТЕ-36 суму основного боргу- 10 725 053,26 грн., інфляційних збитків - 134 049, 32 грн., 3% річних -65 964, 61 грн., пені -171 236,60 грн.; за договором № 10-11/БО-36 суму основного боргу -6 275 116,05 грн., інфляційних збитків -72 546,69 грн., 3% річних -45 266,65 грн., пені -117 969,89 грн., 25 500 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на ІТЗ.
21.06.2011 року на виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області був виданий наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2012 в межах справи №5016/1002/2011 (3/70), яка у встановленому порядку набрала законної сили, затверджено мирову угоду, укладену 27.06.2012 між стягувачем Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 31301827) та боржником ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄРПОУ 31319242).
Зі змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70) вбачається, що станом на 31.12.2011 заборгованість боржника перед стягувачем за Договором №10-11/ТЕ/-36 від 14.10.2010 становить 6870558,00 грн, що підтверджується Актом звірки розрахунків від 27.01.2012.
Згідно з п.3 вказаної мирової угоди, враховуючи вимоги п.2.6 ст.2 Закону України" Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 6870558,00 грн.
У відповідності до п.4 Мирової угоди, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 3 цієї Мирової угоди, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Стягувача у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Згідно п.9 Мирової угоди, за відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців відповідно до п. 4 цієї Мирової угоди, Боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав.
У випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Стягувач зараховує кошти, що надійшли від Боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Пунктом 11 Мирової угоди визначено, за невиконання умов цієї Мирової угоди Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 4 цієї Мирової угоди, Боржник зобов'язується сплатити Стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Позивач у позовній заяві зазначає, оскільки відповідачем періодичні платежі згідно мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2012, здійснювались несвоєчасно, внаслідок чого виникло прострочення заборгованості, станом на 30.11.2021 у відповідача існує прострочений основний борг у сумі 1197138,53 грн, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача: 25762,90 грн. - пені; 24046,96 грн - штрафу; 200336,34 грн - інфляційних втрат; 63457,15 грн - 3 % річних.
Оцінюючи доводи сторін, які стосуються обставин, пов'язаних з обґрунтованість заявлених до стягнення сум, зокрема, постановленням Господарським судом Миколаївської області ухвали про затвердженням мирової угоди від 30.07.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70), господарський суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
У відповідності до ч. 5 наведеної статті, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Вирішення судом по суті майнового спору про стягнення заборгованості, який витікає з встановленого факту порушення цивільного зобов'язання, цього зобов'язання не припиняє.
Рішення суду про стягнення заборгованості, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. (висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц)
До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.
За приписами частини 192 ГПК України (у редакції, станом на момент затвердження мирової угоди від 30.07.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
(висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20)
Умови мирової угоди не припиняють та не змінюють цивільного зобов'язання, яке виникло між сторонами правочину.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Застосування новації як способу припинення зобов'язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявності умов про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання.
Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 по справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14) про стягнення заборгованості за договором про організацію взаєморозрахунків висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому, нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами, договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.
На відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №904/8731/17 і від 20.06.2018 у справі №913/869/14).
Таким чином, зобов'язання відповідача сплатити суму 6870558,00 грн за договором від 14.10.2010 №10-11/ТЕ-36 існувало і на період виконання сторонами домовленостей, які витікали з затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від мирової угоди від 30.07.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, наявність ухвали про затвердження мирової угоди не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Вказана правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11.
Разом з тим, відповідно до практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, укладення між сторонами мирової угод, в тому числі на умовах розстрочення, свідчить про те, що сторони змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу. (див., зокрема, постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 904/3974/18, постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 920/115/18).
За розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп'ютерної програми IpLex, з урахуванням 790,67 грн, сплачених відповідачем на виконання мирової угоди від 27.06.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70) платіжним дорученням №12399 від 23.10.2019, за визначений позивачем період 3% річних становить 63392,74 грн, інфляційні втрати - 200220,08 грн.
Відповідачем до відзиву не надано суду контр розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням суми, сплаченої платіжним дорученням №12399 від 23.10.2019.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3%річних та інфляційних втрат господарським судом задовольняються в розмірі 63392,74 грн - 3% річних та 200220,08 грн - інфляційні страти.
В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Водночас, враховуючи наведені вище міркування, мирова угода 30.07.2012 не може вважатися підставою для виникнення нових цивільно-правових зобов'язань між сторонами договору від 14.10.2010 №10-11/ТЕ-36, зокрема, зобов'язань щодо сплати штрафних платежів.
Внаслідок наведеного, господарський суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу не відповідають положенням чинного законодавства з наведених вище міркувань стосовно природи мирової угоди.
Зокрема, відповідальність боржника за невиконання грошового зобов'язання може бути встановлено виключно в Законі або правочині. Натомість суми пені та штрафу нараховано позивачем за умовами абз 2 п. 11 мирової угоди від 30.07.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70).
Факту існування такого виду відповідальності в договорі 10/11/ТЕ-36 від 14.10.2010 та порядку її застосування у разі порушення його умов позивачем належними доказами не доведено.
Стосовно обставин, пов'язаних із застосуванням до правовідносин сторін положень Закону України №1730, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства застосовуються і у питаннях господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (у редакції від 03.11.2016) процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону (у редакції від 03.11.2016) дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 наведеного Закону (у редакції від 03.11.2016) передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок № 93), який визначає механізм формування, ведення відповідного реєстру, а також користування його даними. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (в редакції Закону України № 1639-IX від 14.07.2021), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Абзацом 6 частини третьої статті 3 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1639-IX від 14.07.2021 встановлено, що підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру за певним кредитором з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.
За відомостями Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (станом на 13.06.2017р.), розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» внесено до відповідного реєстру згідно з наказом Мінрегіону від 08.06.2017 №142.
Відомостей про підставу і дату виключення відповідача з реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону) даний Реєстр не містить, в матеріалах справи такі докази відсутні.
У свою чергу частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (у редакції від 03.11.2016) передбачала, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, викладав правову позицію щодо застосування наведеної правової норми, суть якої відповідає викладеному в цьому рішенні нижче.
Водночас, 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким, у тому числі, було внесено зміни до положень вищенаведеного Закону та викладено частину першу його статті 7 у наступній редакції: "1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 N 1097 затверджено Зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, відповідно до яких, зокрема, пункт 14 Порядку № 93 доповнено новими положеннями.
Так, згідно з новою редакцією вказаного пункту у реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у тому числі, зазначаються такі дані про підприємство: обсяг кредиторської заборгованості, утвореної станом на 01.06.2021, що підлягає реструктуризації (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нарахованих на заборгованість, утворену станом на 01.06.2021 (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг не відшкодованої станом на 01.06.2021 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Таким чином, внаслідок набрання чинності наведеними законодавчими положеннями у новій редакції відбулася зміна умов, обов'язкових для можливості списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, а саме - така заборгованість повинна утворитися станом на 01.06.2021, крім того, погашення основної частини боргу повинно відбутися до 01.06.2021 або до моменту укладення договору про реструктуризацію.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
Аналіз положень Закону норми Закону №1730-VIII дає підстави дійти висновку, що встановлений законодавцем обов'язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат має на меті звільнення боржника від додаткового навантаження в умовах повного виконання основного зобов'язання задля забезпечення досягнення мети Закону №1730-VIII, а саме: забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до 01.06.2021.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у низці подібних спорів, зокрема, в постанові від 18 липня 2022 року у cправі №917/313/18
Таким чином, застосування статті 7 Закону, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях, не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем наведених умов, підстав для застосування наслідків у вигляді списання заборгованості, визначених статтею 7 Закону немає.
Внаслідок наведеного, підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у наведеному вище в цьому рішенні розмірі відсутні.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 3954,19 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua) 200220,08 грн інфляційних втрат, 63392,74 грн - 3% річних та витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3954,19 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua),
відповідач: Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com).
.
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 29.05.2023.
Суддя В.О.Ржепецький