79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.05.2023 Справа № 914/493/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім АВ”, м. Синельникове Дніпропетровської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+”, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 3 676 315,27 грн.
Представники сторін:
від позивача: Грищенко М.О. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3384 від 14.07.2017 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім АВ” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” про стягнення заборгованості в розмірі 3 676 315,27 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 р., справу № 914/493/22 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім АВ” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” про стягнення заборгованості в розмірі 3 676 315,27 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23.02.2023 року, представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2023 р., подано на електронну адресу суду заяву про усунення недоліків з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4725/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.03.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р., підготовче судове засідання у даній справі призначено на 19.04.2023 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовних матеріалів долучено клопотання про витребування доказів за вих. № 30-01/1-2 від 30.01.2023 р. В судовому засіданні 19.04.2023 року, присутній представник позивача, просив суд залишити без розгляду подане клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суду від 19.04.2023 р., клопотання позивача про витребування доказів за вих. № 30-01/1-2 від 30.01.2023 р., судом залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/493/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.05.2023 р. на 11:30 год.
Протокольною ухвалою суду від 19.04.2023 р., за клопотанням представника позивача, вирішено судове засідання, яке призначено на 24.05.2023 р. на 11:30 год. провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
24.05.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. В судовому засіданні представник позивача, до закінчення судових дебатів, зазначив, що заяву про стягнення витрат з відповідача на професійну-правничу допомогу буде подано упродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
24.05.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з'явився, вимог ухвали суду від 28.02.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414790766, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 06.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414819870, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р. про призначення підготовчого засідання на 19.04.2023 р. на 12:00, відповідачем отримано 31.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414886569, ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи № 914/493/23 по суті на 24.05.2023, відповідачем отримано 04.05.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/493/23.
В судовому засіданні 24.05.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 01.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім АВ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіон+” укладено договір поставки № 19/7. На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар (алкогольної продукції) відповідачу на загальну суму 10 352 325,90 грн. Також протягом дії вказаного Договору, покупцем було повернуто товар на загальну суму 11 743,80 грн. Позивач зазначає, що за весь період дії Договору № 19/7 01.07.2021 р., покупцем було сплачено за поставлений товар на загальну суму 7 116 154,76 грн. Позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався чужими грошовими коштами, починаючи з 19.04.2022 р. по 30.01.2023 р.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 224 427,34 грн. основної заборгованості, 64 834,28 грн. - 3 % річних, 387 053,65 грн. - втрат від інфляції та судові витрати покласти на відповідача.
У позовній заяві, позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 250 000,00 грн. Детальний розмір витрат на правничу допомогу будуть заявлені упродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 28.02.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414790766, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 06.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414819870, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р. про призначення підготовчого засідання на 19.04.2023 р. на 12:00, відповідачем отримано 31.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414886569, ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи № 914/493/23 по суті на 24.05.2023, відповідачем отримано 04.05.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, в т. ч. оригіналів, суд встановив наступне.
01.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім АВ” (за договором постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіон+” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 19/7 (надалі Договір поставки).
Відповідно до п. 2.1 Договору поставки, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар, на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі.
Згідно п. 2.2 Договору поставки, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної, товарно-супровідної та транспортно- супровідної документації на товар.
Пунктом 3.1 Договору поставки передбачено, що постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої сторонами та затвердженої печатками сторін Специфікації (Додаток № 1 до договору). Специфікація надається покупцю постачальником.
У п.8.1 Договору поставки сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар в такі строки: по закінченню 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Відповідно до п. 12.1 Договору поставки, договір набуває чинності з 01.07.2021 р. і діє до 01.07.2022 р. включно, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору - до їх повного виконання.
На виконання умов укладеного Договору поставки, позивачем було поставлено товар відповідачу у період з 31.07.2021 р. по 29.06.2022 р. на загальну суму 10 352 325,90 грн.
Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Упродовж дії Договору поставки, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 11 743,80 грн., що підтверджується реєстром видаткових накладних та накладних на повернення (додаток 1), який долучено до матеріалів справи.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 7 116 154,76 грн., що підтверджується банківськими виписками, які позивачем долучено до матеріалів справи.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 3 224 427,34 грн. (10 352 325,90 - 11 743,80 - 7 116 154,76).
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з ТОВ “Авіон+” 3 224 427,34 грн. основної заборгованості, 64 834,28 грн. - 3 % річних, 387 053,65 грн. - втрат від інфляції згідно приведених розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнення понесених судових витрат.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац другий ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткових накладних та товарно-транспортних накладних слідує, що позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 10 352 325,90 грн.
Упродовж дії Договору поставки, відповідачем було повернуто товар на загальну суму 11 743,80 грн.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 7 116 154,76 грн., що підтверджується банківськими виписками, які позивачем долучено до матеріалів справи.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 3 224 427,34 грн. (10 352 325,90 - 11 743,80 - 7 116 154,76) на час ухвалення рішення судом.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 3 224 427,34 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.
Стосовно нарахованих позивачем 64 834,28 грн. - 3 % річних та 387 053,65 грн. - втрат від інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача, у розмірі 64 834,28 грн. - 3 % річних та 387 053,65 грн. - втрат від інфляції.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки № 19/7 від 01.07.2021 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 224 427,34 грн. основної заборгованості, 64 834,28 грн. - 3 % річних, 387 053,65 грн. - втрат від інфляції, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” (79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160; код ЄДРПОУ № 40110917) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, будинок 18-В, кімната 9; код ЄДРПОУ № 40975633) 3 224 427,34 грн. основної заборгованості, 64 834,28 грн. - 3 % річних, 387 053,65 грн. - втрат від інфляції та 55 144,73 грн. понесених витрат на сплату судового збору
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 29.05.2023 р.
Суддя Долінська О.З.