79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.05.2023 Справа № 914/765/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс”, м. Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від позивача: Раб Маркіян Орестович - представник;
Від відповідача: не з'явився;
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс”, м. Львів до відповідача Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів про стягнення 219 987,21грн. заборгованості, з якої: 187 177,99грн. - основний борг, 28 240,03грн. - інфляційні втрати, 4569,19грн. - 3% річних. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 299,81грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.
Ухвалою суду від 13.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 30.03.2023 року на 11:20год. Рух справи відображено в ухвалах суду.
В судове засідання 25.05.2022 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, надав пояснення по суті справи, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.
В судове засідання 25.05.2022 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (10.05.2023 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Відповідно до відстеження поштового повідомлення про відправлення відповідачу поштової кореспонденції (ухвала від 20.04.2023року) за №7901414884434: відправлення вручено за довіреністю.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір закупівлі №02/02, згідно із яким постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити пісок будівельний просіяний, найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у специфікації до даного договору (Додаток №1). Згідно із умовами договору кількість товару, що поставляється становить: 10 000тонн.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 187 177,99 грн. Разом з цим, відповідач своїх зобов'язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 187 177,99 грн.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача 187 177,99грн. основного боргу, яка залишилась неоплачена відповідачем проте підтверджена поданими доказами.
Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 28 240,03грн. - інфляційних втрат, 4569,19грн. - 3% річних та просить їх стягнути з відповідача. Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 3299,81грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.
Аргументи відповідача.
У поданих поясненнях відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач не надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення повного пакету документів, визначеного умовами п.п. 4.1., 4.2. Договору, а тому обов'язок з оплати згідно із умовами договору відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань. Відтак відповідач стверджує що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції на зобов'язання, строк виконання якого ще не настав.
Фактичні обставини справи.
02.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір закупівлі №02/02 (надалі - Договір), згідно із яким постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - пісок будівельний просіяний, найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у специфікації (додаток №1) до даного договору.
У п. 1.2 Договору сторони погодили найменування товару пісок будівельний просіяний. Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору становить: пісок будівельний просіяний в кількості 10 000тон. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобо'язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна цього договору становить 1 649 000,00грн., в тому числі ПДВ 247 833,33 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.
Сторони погодили Специфікацію №1 до Договору, у якій передбачили предмет закупівлі - пісок будівельний просіяний у кількості 10 000тон, загальною вартістю разом з ПДВ - 1 649 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.
Згідно з розділом п.4.2. Договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару, актів приймання-передачі товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки.
Сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.
Пунктами 5.3, 5.4 Договору визначено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа філії підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на його відокремлені підрозділи, а відповідач прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 187 177,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх та які знаходяться в матеріалах справи.
Позивачем додано до матеріалів справи Акти звірки взаємних розрахунків до видаткових накладних, згідно із якими позивач передав, а відповідач прийняв товар і у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 187 177,99грн.
Судом встановлено, що під час передачі товару та товаро супроводжуючих документів позивачем відповідачу, жодних зауважень чи заперечень щодо їх змісту відповідачем висловлено не було.
В порушення умов поставки та Договору закупівлі, Відповідач за отриманий товар грошову суму у розмірі 187 177,99 грн. не сплатив, відтак основний борг Відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 187 177,99 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов'язку щодо оплати.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань. Пунктами 5.3, 5.4 Договору визначено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа філії підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.
Крім цього, факт отримання товару згідно із видатковими накладними відповідачем не заперечується, які належним чином підписані, скріплені печаткою та містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Щодо доводів відповідача про не надіслання йому повного пакету документів, як це визначено у договорі, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на таке.
Умовами Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється за умови та після отримання товару, рахунку на оплату, всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару, актів приймання-передачі товару.
При цьому згідно даного пункту Договору визначено обов'язок позивача надіслати такі документи цінним листом з описом вкладення. У випадку затримки виконання такого обов'язку, строк оплати вартості товару відстрочується до моменту виконання позивачем своїх зобов'язань.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №914/641/19.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі належних, допустимих доказів, суд дійшов висновку, що строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов'язань. Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/649/19 від 29.042020).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що згідно зі ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за видатковими накладними, які відповідно до умов Договору засвідчують реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами. Суд звертає увагу на те, що у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені Договором.
При прийманні товару покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, якість товару. Одночасно із прийманням товару за зовнішніми ознаками покупцем проводиться перевірка комплектності товару, а також відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандартів (при їх наявності), наявність сертифікатів якості/відповідності та інструкцій із застосування товару. У випадку виявлення під час приймання ушкоджень тари (при її і або при наявності ознак псування, відсутності інструкцій, сертифікатів якості/відповідності і т.п.), покупець повинен сповістити про це постачальника і зазначити виявлені недоліки, у складеному з цих підстав акті за підписами представників сторін.
Тобто виходячи із умов Розділів 1,2 Договору, покупець був зобов'язаний одночасно із прийманням товару за зовнішніми ознаками перевірити наявність інструкцій, сертифікатів якості/відповідності і т.п. і, у випадку виявлення їх відсутності сповістити про це постачальника і зазначити про виявлені недоліки у складеному з цих підстав акті за підписами представників сторін.
Однак, судом встановлено, що акт відсутності інструкцій, сертифікатів якості/відповідності складено не було. Тому, посилання відповідача на відсутність сертифікату якості є безпідставними (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 у справі №924/1107/18).
Суд наголошує на тому, що відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Відповідно до п.5.4. договору датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-уповноваженими особами, які визначені сторонами.
Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 187 177,99 грн.
Матеріали даної справи не містять, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 187 177,99 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з неналежним виконанням в частині оплати за товар, за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 28 240,03грн. - інфляційних втрат та 4569,19грн. - 3% річних.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 28240,03грн. - інфляційних нарахувань за період з травня 2022 року по лютий 2023 року включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період та зазначено правильно суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 28 240,03грн.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, враховуючи норми Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо'язання (з врахуванням п.4.2 Договору) та сума від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 4569,19грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає: 187 177,99грн. - основного боргу, 28 240,03грн. - інфляційних втрат та 4569,19грн. - 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3299,81 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3299,81 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №2020/08/24-7 від 24.08.2020 року, звіт про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги за договором від 03.03.2023 року на суму 5000,00грн., рахунок на оплату №32 від 02.03.2023 року, Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №39 від 02.03.2023 року на суму 5000,00грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Раб М.О. серія ЛВ №001962 від 24.07.2020 року та ордер на ім'я адвоката Раб М.О. серія ВС №1190587 від 03.03.2023 року. У поданому звіті про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги за договором від 03.03.2023 року міститься опис робіт (послуг), які надавалися по виконанню договору №2020/08/24-7 від 24.08.2020 року про надання правничої допомоги на суму 5000,00грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від відповідача станом на час розгляду справи заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не поступало.
В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивач надав звіт про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги за договором від 03.03.2023 року на суму 5000,00грн., рахунок на оплату №32 від 02.03.2023 року та Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №39 від 02.03.2023 року на суму 5000,00грн.
При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, принцип розумності та співрозмірності судових витрат, суд дійшов висновку що 5000,00 грн. обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу надані позивачу та підтверджені доданими до матеріалів справи документами.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 54 , код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс” (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 33, код ЄДРПОУ 41380748) 187 177,99грн. - основного боргу, 28 240,03грн. - інфляційні втрати, 4569,19грн. - 3% річних, 3299,81грн. судового збору та 5 000,00грн. витрат на правову допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2023 року.
Суддя Коссак С.М.