79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.05.2023 Справа № 914/2782/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. та секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі Яворівського району Львівської області
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі Яворівського району Львівської області
про стягнення 575024,64 грн заборгованості за Договором на розподіл природного газу №09420ZBHKTHT016 від 01.01.2016
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі Яворівського району Львівської області
до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
про визнання договору укладеним
за участю представників:
від заявника (відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним): не з'явився
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Турчиняк Я.І.
09.05.2023 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у даній справі, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
16.05.2023 на адресу суду надійшла заява (вх.№1937/23) Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс” про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн з долученням відповідних документів на підтвердження.
Ухвалою суду від 16.05.2023 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 24.05.2023.
22.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання вх.№12753/23 про зменшення витрат на правничу допомогу до 12000,00 грн. Подане клопотання обґрунтовується тим, що заявлена сума витрат в розмірі 50000,00 грн є неспівмірною з складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того, звернув увагу суду, що в долученому заявником акті наданих послуг відображена інформація про те, що адвокат відповідача забезпечив участь в судових засіданнях 10.01.1023, 24.01.2023, 07.02.2023, 21.03.2023, 09.05.2023. Проте, така інформація частково не відповідає дійсності, оскільки представник відповідача участі в судових засіданнях 07.02.2023, 21.03.2023 не брав.
Представник заявника в судове засідання 24.05.2023 не з'явився.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання з'явився, проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив, просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс” про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до заяви долучено копії Договору про надання правової допомоги №15/18 від 18.12.2018 року, Додаткової угоди №5 до Договору від 01.12.2022, Акту №1 про надану правничу допомогу до Договору від 12.05.2023.
Відповідно до п.2. Додаткової угоди №5 від 01.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №15/18 від 18.12.2018 року сторони погодили, що гонорар Виконавця за ведення справи №914/2782/22 в суді першої інстанції становить 50000,00 грн (п'ятдесят тисяч гривень).
Відповідно до Акту №1 про надану правничу допомогу до Договору від 12.05.2023 загальна вартість наданих послуг становить 50000,00 грн (п'ятдесят тисяч гривень). Клієнт не має претензій щодо якості, об'єму та строку наданих Виконавцем послуг.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі №5023/5587/12).
Разом з тим, 22.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання вх.№12753/23 про зменшення витрат на правничу допомогу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, відповідач за первісним позовом заперечив проти заяви позивача за первісним позовом, які, серед іншого, мотивував неспівмірністю розміру стягуваної суми складності справи, затраченому часу та обсягу наданих послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно Акту №1 про надану правничу допомогу до Договору від 12.05.2023, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс” на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи підлягають зменшенню до 21000,00 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до частин 2-4 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись статтями 86, 123, 129, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх.№1937/23 від 16.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс” про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (81052, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Старичі, вул. Шевченка, будинок 23; код ЄДРПОУ: 35413749) 21000,00 грн (двадцять одну тисячу гривень) витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено на підписано 29.05.2023.
Суддя Кидисюк Р.А.