79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.05.2023 Справа № 914/16/23
За позовом: Ярославицької сільської ради, с.Ярославичі Дубенського району Рівненської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м.Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 160200,66 грн. та розірвання договорів
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Ярославицька сільська рада звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», у прохальній частині якого заявлено наступні вимоги: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами про закупівлю товару №1 та №2 від 08.01.2020 у розмірі 160200,66 грн., з якої: 89247,12 грн. основного боргу, 64706,25 грн. пені, 6247,29 грн. штрафу та розірвати договора №1 та №2 про закупівлю товару, укладені між Ярославицькою сільською радою та ТОВ «Кондор Логістик» 08.01.2020 року.
Ухвалою суду від 30.01.2023 відкрито провадження у справі і підготовче засідання призначено на 01.03.2023.
З підстав, зазначених в ухвалі від 01.03.2023 судом було залишено позовну заяву Ярославицької сільської ради без руху.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач визначив спосіб захисту свого порушеного права, як стягнення 160200,66 грн. заборгованості, про що до суду подана 17.03.2023 заява (вх.№1091/23).
Виходячи із змісту заяви про усунення недоліків позовної заяви вх.№11091/23 від 17.03.2023, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд дійшов висновку, що заява про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла через відділ діловодства 17.03.2023 є заявою про зміну предмета позову, у якій виражено вимогу лише про стягнення заборгованості у розмірі 160200,66 грн., тому не підлягають поданню позивачем докази сплати судового збору за вимогами немайнового характеру, які вилучені із позовних вимог. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, як заява про зміну предмета позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви.
Ухвалою від 20.03.2023 продовжено розгляд справи в підготовчому провадженні та підготовче засідання призначено на 05.04.2023.
Ухвалою суду від 05.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.05.2023.
Позивач явки представника в судове засідання 10.05.2023 не забезпечив, подав заяву (вх.№9507/23 від 18.04.2023) про проведення судового засідання 10.05.2023 без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав.
Відповідач явки представника в судове засідання 10.05.2023 не забезпечив.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 30.01.2023, від 09.03.2023, від 04.05.2023), які надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутстафінгова компанія «Трудові ресурси» повернулася на адресу суду з відмітка «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем 08.01.2020 було укладено договори №1 та №2 про закупівлю товарів, на виконання умов яких позивач здійснив передоплату за поставку товару у вигляді талонів на паливо (бензин та дизельне паливо). Однак, позивачу в отриманні товару на загальну суму 89247,12 грн було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 89247,12 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 89247,12 грн не повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 89247,12 грн, 64706,25 грн пені, 6247,29 грн штрафу та судові витрати.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
Обставини справи.
08.01.2020р. між Ярославицькою сільською радою Млинівського району Рівненської області (надалі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор-Логістик» (надалі - Відповідач, Учасник) укладено Договора №1 та №2 (надалі - Договора), предметом яких (п.1.2. Договорів) є Бензин А-95 (картки). Дизельне паливо (картки) (ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти).
Відповідно до п.1.1. Договорів Учасник зобов'язується поставити (передати у власність) у визначені строки Замовникові Бензин автомобільний А-92 (надалі Товар). Паливо дизельне (надалі Товар), визначений в додатках №1 «Специфікація Товару» до цих Договорів, а Замовник-прийняти і оплатити його.
Одиниця вимірювання: літр (п.1.3 Договорів).
Кількість: Палива дизельного 13 700 л. Бензину автомобільного А-92 - 3 700 л.(п. 1.4 Договорів).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за картками на пальне (п. 1 5 Договорів)
Згідно п. 1.6. Договорів Постачальник гарантує, що товар не є предметом обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством, не перебуває під забороною відчуження.
П.1.7 Договорів передбачено що обсяги (кількість) закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Замовника.
Згідно п.2.1. ціна цих Договорів становить: Договору №1 (бензин автомобільний А-92) - 89466 грн., в тому числі 14911 грн. ПДВ, Договору №2 325 512 грн. (дизельне паливо), в тому числі 54 252 грн. ПДВ.
Строк поставки товару: протягом строку дії Договорів за заявкою Замовника (п.4.1. Договорів).
Відповідно до п.4.4 картки на пальне є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється відпуск Товару на автозаправних станціях (далі АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару (заправка пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості. При відпуску Товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару відповідного асортименту та кількості.
Відповідно до п.6.3.1. Договорів постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) Товару в повному обсязі та у строки, встановлені цими Договорами.
Згідно п.7.1. Договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цими Договорами Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цими Договорами.
Пунктом 7.2. Договорів передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставлених Товарів за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно п.8.1. Поставка (передача) Товару здійснюється в мережі АЗС по Україні.
АЗС здійснює відпуск Товару цілодобово (п.8.2. Договорів).
Згідно и.8.3. Перелік АЗС. на яких буде здійснюватися відпуск Товару, зазначений в додатках №2. які є невід'ємною частиною Договорів.
Договори набувають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання кожною із Сторін своїх зобов'язань за цими Договорами. (п.11.1. Договорів).
Специфікацією (Додатки №1 до Договорів) визначено, що предметом Договорів є бензин автомобільний А-92 у кількості 3700 л. за ціною 24,18грн.за 1 л. на суму 89466 грн. з ПДВ та дизельне паливо у кількості 13700 л. за ціною 23,76 грн. за 1л. на загальну суму 325 512 грн. р з ПДВ.
Вказані Договори та Додатки №1 до них підписані повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Видатковою накладною від 20.01.2020р. №200120/2 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24.18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №15 від 22.01.2022р.
Видатковою накладною від 20.01.2020р. №200120/3 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 1200л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 28512 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №5 від 22.01.2020р. №3 від 22.01,2020р. та №14 від 22.01.2020 р.
Видатковою накладною від 03.03.2020р. №30320/3 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №317 від 11.03.2020р.
Видатковою накладною від 03.03.2020р. №30320/2 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 1000л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 23760 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №311 від 11.03.2020р. №313 від 11,03.2020р. та №316 від 1 1.03.2020 р.
Видатковою накладною від 01,04.2020р. №10420/6 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 200л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 4836 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №421 від 06.04.2020р.
Видатковою накладною від 04.05.2020р. №40520/3 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 100л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 2376 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №516 від 04.05.2020р.
Видатковою накладною від 04.05.2020р. №40520/2 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 200л. за ціною 24.18грн. за 1л. на суму 4836грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №524 від 04.05.2020р
Видатковою накладною від 01.06.2020р. №10620/10 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 100л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 2376 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжним дорученням №657 від 02.06.2020р,
Видатковою накладною від 16.06.2020р. №160620/1 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24.18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №743 від 18.06.2020р.
Видатковою накладною від 03.07.2020р. №30720/11 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №865 від 08.07.2020р.
Видатковою накладною від 05.08.2020р. №50820/6 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 100л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 2376 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №1020 від 05.08.2020р.
Видатковою накладною від 05.08.2020р. №50820/5 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №103 1 від 05.08.2020р.
Видатковою накладною від 03.09.2020р. №30920/2 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 1200л. за ціною 23.76грн. за 1л. на суму 28512 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №1192 від 03.09.2020р. №1 193 від 03.09.2020р. та №1195 від 03.09.2020 р.
Видатковою накладною від 03.09.2020р. №30920/3 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24.18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №1196 від 03.09.2020р.
Видатковою накладною від 01.10.2020р. №11020/19 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 1600л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 38016 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №1391 від 07.10.2020р.
Видатковою накладною від 01.10.2020р. №11020/18 Відповідачем поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 100л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 2418грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку згідно платіжного доручення №1394 від 07.10.2020р.
Видатковою накладною від 15.10.2020р. №151020/1 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 200л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 4752 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжним дорученням №1463 від 19.10.2020р.
Видатковою накладною від 04.11.2020р. №41120/1 Відповідачем поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 2200л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 52272 грн. з ПДВ. Замовником оплачено дану поставку платіжними дорученнями: №1586 від 06.11.2020р, №1591 від 06.11.2020р. та №1602 від 06.11.2020 р.
За видатковою накладною від 10.12.2020р. №101220/5 Відповідачем мало бути поставлено паливо дизельне MUSTANG у кількості 3500л. за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 83160 грн. з ПДВ. Позивачем (Замовником) в рахунок оплати даної поставки було перераховано Постачальнику (Відповідачу) кошти по платіжних дорученнях: №1817 від 11.12.2020р. №1821 від 11.12.2020р. та №1825 від 11.12.2020р. Відповідачем поставлено тільки 273 л. дизельного палива на 6486,48 грн. Залишок недопоставленого товару складає 3227 л. на суму 76673,52 грн.
За видатковою накладною від 10.12.2020р. №101220/6 Відповідачем мало бути поставлено бензин А-92-Євро5-Е5 у кількості 500л. за ціною 24,18грн. за 1л. на суму 12090 грн. з ПДВ., однак товар поставлено не було. Позивачем (Замовником) в рахунок оплати даної поставки було перераховано Постачальнику (Відповідачу) кошти по платіжному дорученню №1826 від 11.12.2020р.
Згідно акту приймання-передачі паливних карток на пальне від 10.12.2020 згідно видаткових накладних №101220/6 та №101220/5 від 10.12.2020 Відповідач передав у власність Позивача паливні картки 7825990003300043 - 500 л А-95, 7825990003300084 - 1500 л. ДП, 7825990003300068 - 1000л. ДП, 7825990003300076 - 1000л. ДП.
Сторонами підписано акти приймання-передачі паливних карток про заміну від 30.12.2020, згідно яких Відповідач передав у власність Позивача паливні картки на заміну 7825990001890300 - 750л. ДП, 7825990001980960 - 750л. ДП, 7825990001892082 - 40л. А-92.
Залишки Позивача по паливним карткам бренду «WOG» станом на грудень 2022р. складають: 7825990003300084 - 627л. ДП; 7825990003300068 - 300л. ДП; 7825990003300076 - 800л. ДП; 7825990001890300 - 750л. ДП; 7825990001980960 - 750л. ДП; 7825990003300043 - 500л. А-92; 7825990001892082 - 20л. А-92.
Згідно Розрахунку Позивача залишку по паливних картках, залишок складає 520л. бензину А-92 за піною 24,18грн. за 1л. на суму 12573,60грн. з ПДВ та 3227л. дизельного палива MUSTANG за ціною 23,76грн. за 1л. на суму 76673,52грн. з ПДВ. Загальна сума заборгованості за оплачений та недопоставлений Товар по двох Договорах складає 89247,12 грн.
Претензією від 03.02.2021р. вих. №152 Ярославицька сільська рада зверталася до Відповідача із вимогою виконати свої зобов'язання за Договорами №1 та №2 від 08.01.2020р або сплатити суму заборгованості за оплачений та недопоставлений товар.
Відповідач у відповіді па претензію від 03.02.2020р. вих. №1160 зазначив, що в системі, що здійснює комунікацію, облік та видачу пального відбувся технічний збій, що в свою чергу спричинив обнулення транзакцій по всім карткам. Тому для відновлення цілісності системи проводились технічні роботи та частково проводяться на даний час.
На претензії: №1471 від 26.10.2021р. та №1761 від 14.12.2021 р. відповіді від Відповідача не отримано.
Листом від 18.06.2021р. вих. №3145 Відповідач повідомив Позивача про те, що лист Ярославицької сільської ради розглянуто, та зазначив, що ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» не відмовляється від виконання договірних зобов'язань та наступні поставки буде здійснено протягом серпня-грудня 2021 року, про що повідомить в телефонному режимі. Цим листом Відповідач гарантував виконання умов Договорів в повному обсязі та відпуск палива на АЗС. Однак на даний час умови Договорів не виконано.
Відтак, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на його користь 89247,12 грн. заборгованості за оплачений та недопоставлений товар, пеню в розмірі 64706,25 грн. та штраф в розмірі 6247,29 грн., що складає 7% від вартості недопоставленого товару.
Оцінка суду.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару - бензину та дизельного палива у талонах.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача паливо у талонах, що підтверджено платіжними дорученнями.
Відповідно до п. 4.4 договорів картки на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на автозаправних станціях (далі - АЗС). Картки на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання замовником товару, відповідного асортименту та кількості.
Позивач стверджує, відповідач не заперечує та не спростовує жодними доказами тієї обставини, що залишок по паливних картках складає 520л. бензину А-92 за піною 24,18грн. за 1л. на суму 12573,60грн. з ПДВ та 3227л. дизельного палива MUSTANG за ціною 23.76грн. за 1л. на суму 76673,52грн. з ПДВ. Загальна сума заборгованості за оплачений та недопоставлений Товар по двох Договорах складає 89247,12 грн.
Аналізуючи виконання відповідачем зобов'язань по договорах №№1 і 2 від 08.01.2020, з обставин справи вбачається, що станом на січень 2021 позивач не зміг реалізувати талони, оплачені раніше відповідачу, що не заперечено та не спростовано відповідачем у листуванні з позивачем. Відповідач, будучи обізнаним про судовий розгляд справи, не спростував також обставини наявності боргу по вказаних договорах в сумі 89247,12 грн.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Суд також звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання талонів, мету придбання таких - мати можливість їх пред'явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Отримання палива на АЗС за умови пред'явлення карток/талонів є достатньою підставою для відпуску палива позивачу.
Відповідач ні в процесі досудового спілкування з позивачем, ні під час розгляду справи, не довів об'єктивних обставин неможливості виконання взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі. Постійні технічні збої в системі відпуску пального, технічні роботи, визначені відповідачем у листах як підстави неможливості виконання своїх зобов'язань не є обставинами непереборної сили та не звільняють відповідача від обов'язку належного та своєчасного виконання договірних зобов'язань. Упродовж довгого часу відповідач не виконав своїх зобов'язань, адже позивач не зміг отримати оплачене пальне на АЗС по придбаних у відповідача талонах.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Як встановлено з матеріалів справи, не спростовано відповідачем, лише частина з придбаних у відповідача карток виявилась придатними для їх отоварювання. Решта карток, загальною вартістю 89247,12 грн з незалежних від позивача причин неможливо обміняти на АЗС на відповідне паливо, про що позивач систематично повідомляв відповідача. Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідач, будучи обізнаним про розгляд даної справи, також не повідомив інших обставин, ніж ті, про які стверджує позивач та підтверджує матеріалами справи.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача талонів лише частково та неможливості реалізації решти карток - на суму 89247,12 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати частину карток, придбаних у відповідача, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене у свою чергу не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару - палива по талонах, сторона (позивач) розраховувала на відпуск відповідного пального на відповідних АЗС, обов'язок забезпечення здійснення якого належить відповідачу.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом вище, та не спростовано відповідачем, із претензій позивача вбачається, що позивач, виявивши неможливість отримання палива на АЗС по талонах, вимагав у відповідача або повернення сплачених позивачем коштів, або поставку палива.
Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договорів. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 89247,12 грн як основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач нараховує по обох договорах пеню та штраф.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставлених товарів за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При перевірці розрахунку пені, проведеного позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, і за перерахунком суду розмірі пені повинен становити 64704,16 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково в сумі 64704,16 грн.
Здійснивши перерахунок штрафу, суд приходить до висновку, що такий нарахований правильно. Відтак, позовна вимога про стягнення пені в сумі 6247,29 грн. підлягає до задоволення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткового задоволення позовних позивач та про стягнення з відповідача на користь позивача 689247,12 грн основного боргу, 64704,16 грн пені, 6247,29 грн штрафу.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вул.Єфремова, буд.84 офіс1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Ярославицької сільської ради (35112, Рівненська область, Дубенський район, вул.Садова, буд.7а , ідентифікаційний код 04386901) 89247,12 грн основного боргу, 64704,16 грн пені, 6247,29 грн штрафу, 2480,97 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 22.05.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.