ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2023Справа № 910/10490/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Леонтьєв Гліб Олегович
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: Папуч О.Є.
від відповідача: Левчук А.С.
від третьої особи: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_1 .
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича ( АДРЕСА_1 ) про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "МЕТАКОН." на користь лізингодавця ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вчинений 15.07.2022 і зареєстрований в реєстрі за № 356.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом та відповідачем було допущено порушення законодавства України та умов договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020, що стало підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
20.10.2022 подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10490/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.12.2022.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича копії документів, на підставі яких ним було вчинено 15.07.2022 виконавчий напис за реєстраційним № 356.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів по справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки витребувані позивачем документи не є необхідні для правильного вирішення даного спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по справі.
30.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У судовому засіданні 06.12.2022 суд відклав підготовче засідання на 24.01.2023 у зв'язку з неявкою представника позивача.
У судовому засіданні 24.01.2023 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10490/22 до судового розгляду по суті на 07.02.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 07.02.2023 судом встановлено про необхідність залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Приписами п. 4 та п. 13 ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2023 постановив повернутися до розгляду справи №910/10490/22 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання, залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича та відкласти підготовче засідання у справі № 910/10490/22 на 14.03.2023.
У зв'язку з оголошенням 14.03.2023 у місті Києві повітряної тривоги судове засідання у справі № 910/10490/22 не відбулося.
14.03.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" надійшли заяви про те, що всі питання під час підготовчого засідання вирішені та вони дають згоду на закриття підготовчого судового засідання та переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/10490/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023.
04.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
У судовому засіданні 04.04.2023 заслухано вступні слова представників позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та на стадії дослідження доказів оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 19.04.2023.
10.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 19.04.2023 суд продовжив розгляд справи з стадії дослідження доказів, заслухав заключні слова позивача та представника відповідача, оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 17.05.2023.
Представник третьої особи в судове засідання 17.05.2023 не з'явився. Про розгляд справи по суті третя особа були належним чином повідомлена.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник позивача в судовому засіданні 17.52.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 17.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
За доводами позивача, оскільки виконавчий напис, вчинений 15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О., за реєстровим номером в реєстрі № 356, не відповідає чинному законодавству України, є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
У позовній заяві позивач посилався на те, що в силу, прямої вказівки ч. 2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова лізингодавця від договору лізингу у часі повинна передувати реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після сплати позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у строки визначені відповідачем у рахунку № 36953 від 12.07.2022, позивач дізнався наявність виконавчого напису нотаріуса. Однак, позивач вважає, що відповідач не попередив позивача про свій намір розірвати договір в односторонньому порядку та відповідно до п. 7.3. договору не повідомив про рішення щодо вилучення предмета лізингу.
Крім того, позивач посилається на те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у тому: чи розірвано лізингодавцем договір, чи повідомлено лізингоодержувача, у порядку встановленому договором, про вилучення предмету лізингу та чи закінчився, визначений п. 7.5. договору, строк на усунення лізингоодержувачем порушення, чи повідомлено лізингоодержувача про заборгованість, її розмір, чи надано лізингодавцем рахунок на оплату.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач перестав сплачувати лізингові платежі з квітня 2022 року, у зв'язку з чим відповідач направив повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання з 27.06.2022 договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020.
Відповідач стверджує, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не порушено визначений законодавством порядок вчинення таких дій.
За доводами відповідача після порушення умов договору зі сторони позивача, відповідач діями забезпечив настання усіх передумов, що визначені Законом та договором, які є для реалізації його права на одностороннє розірвання договору та вилучення предмета лізингу за договором.
Також відповідач зазначив, що останнім було подано документи, які підтверджують безспірність вимог відповідача підтверджують, що передбачені чинним законодавством України; строк, протягом якого відповідач мав право звертатись із відповідною вимогою не сплинув.
Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів факт дії обставин непереборної сили.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
13.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." (надалі - лізингоодрежувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (надалі - лізингодавець, відповідач) укладений договір фінансового лізингу №7006-AR-FL (надалі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - «предмет лізингу»), наведене в специфікації (Додаток №1 до Договору) (надалі - «Специфікація»), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
За змістом п. 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно а Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) (надалі - «Графік») та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (надалі - «Акт приймання-передачі») за формою, встановленою лізингодавцем, та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу.
У Специфікації, яка є додатком №1 до договору, сторонами погоджено предмет лізингу - автомобіля марки Реugeot 508 1.6., BlueHDi 120 S&S АКПП-6 НОМЕР_3 , 27233 НОМЕР_1 / НОМЕР_4 ; у кількості - 1; загальною вартістю 405 572,96 грн.
Згідно п. 6.1. та п. 6.2. договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, вартість, послуг за організацію фінансування, яка зазначається в Додатку №2 до договору, який є його невід'ємною частиною, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає:
6.2.1. суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;
6.2.2. винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу (надалі «Винагорода»).
Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з додатком №2 до договору (п. 6.3. договору).
Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 до договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.07.2020, лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі до 25.07.2023 у загальному розмірі 491 356,55 грн, за відповідним Графіком.
Відповідач передав позивачу предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, а саме: автомобіль марки Реugeot 508, 2017 року виготовлення, серійний номер НОМЕР_4 загальною вартістю 414 332,37 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.07.2020 до договору.
Листом вих. №52/06/ю від 16.06.2022 відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання з 27.06.2022 договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 та повернення предмета лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" направило позивачу лист вих. № 451 від 07.07.2021 про наявність у ТОВ "МЕТАКОН." заборгованості за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 у сумі 94 171,48 грн, у зв'язку з чим відповідач просив у найкоротший термін забезпечити виконання зобов'язань у порядку, що встановлений договором та законодавством.
Відповідачем складено та направлено позивачу рахунок № 36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн у строк до 25.07.2022.
На підставі рахунку № 36953 від 12.07.2022 позивач сплатив на користь відповідача кошти у сумі 94 171,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1741 від 25.07.2022, з призначенням платежу: «відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку № 7006-AR-FL/1 договір фін. лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 15695,25».
15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 356 про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "МЕТАКОН." на користь лізингодавця ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" автомобіль марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, за невиплачену в строк (прострочену) заборгованість за місячними платежами, штрафними санкціями, розмір яких станом на 14.07.2022 складав: 67 540,59 грн. Цей виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 15.07.2022.
На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову від 03.08.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 (стягувач - ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ", боржник - ТОВ "МЕТАКОН.").
За доводами позивача 04.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. складено Акт про вилучення та передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_8.
05.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_8 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 за реєстраційним № 356).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що при вчиненні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. від 15.07.2022 за реєстраційним № 356 відповідачем порушено ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки відмова відповідача від договору лізингу має передувати реалізації відповідачем права вимагати повернення предмета лізингу від позивача на підставі виконавчого напису.
У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої в пунктах 7.1.1., 7.1.9. договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд:
а) розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу;
б) застосувати штрафні санкції, передбачені договором;
в) вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором таабо законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса;
г) застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України;
д) застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
У випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингоодержувачем в договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України ( п. 7.3. договору).
Відповідно до п. 7.5. договору, якщо лізингоодержувач протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмета лізингу усуне порушення, визначені п. 7.1. (з підпунктами) цього договору, то лізингоодержувач має право на:
а) викуп предмета оренди на умовах, погоджених з лізингодавцем,
б) продовження користування предметом лізингу на умовах цього договору за умови сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності).
Позивач зазначає, що відповідачем не дотримано п. 7.3. договору та не повідомлено ТОВ "МЕТАКОН." про прийняття рішення щодо вилучення предмета лізингу, в результаті чого позивач не скористався правами, визначеними у п. 7.5. договору.
Отже, позивач вважає, що звернення відповідача до приватного нотаріуса та видача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем виконавчого напису за реєстраційним № 356 про вилучення та повернення предмета лізингу є передчасним.
Окрім того, позивач посилається на те, що в листі вих. № 451 від 07.07.2021 відповідачем визначено суму заборгованості - 94 171,48 грн, однак у виконавчому написі за реєстраційним № 356 приватним нотаріусом зазначено про заборгованість у сумі 67 540,59 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач також зазначає про наявність обставин непереборної сили, через які мало місце прострочення виконання позивачем грошових зобов'язань за договором №7006-AR-FL від 13.07.2020.
Також, позивач стверджує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О., вчиняючи виконавчий напис за реєстраційним № 356 від 15.07.2022, не переконався щодо обставин відносно розірвання відповідачем договору лізингу; повідомлення позивача про вилучення предмета лізингу, у порядку встановленому п. 7.3. договору; закінчення строку на усунення позивачем порушення, визначеного п. 7.5. договору; повідомлення позивача про заборгованість, її розмір, направлення рахунку на оплату.
З огляду на вище наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." звернулося до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "МЕТАКОН." на користь лізингодавця - ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , вчинений 15.07.2022 і зареєстрований в реєстрі за № 356.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ГПК. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.
З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Отже, боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Близьких за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2022 року у cправі № 910/7013/20.
Таким чином, при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, судом враховано наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1 ст. 292 ГК України).
За змістом частин 2 та 3 статті 292 Господарського кодексу України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" укладений договір фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування автомобіль марки Реugeot 508 1.6., BlueHDi 120 S&S АКПП-6 НОМЕР_3 , 27233 НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , загальною вартістю 405 572,96 грн, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
Спірні правовідносини між сторонами у справі, які виникли з договору фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом - Законом України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 вказаного Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
До складу лізингових платежів включаються:
1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;
3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
За приписами ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:
1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;
2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.
Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до п. 11.2. договору цей договiр може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом відповідного письмового повідомлення лізингоодержувача у випадках коли лізингоодержувач:
11.2.1 Користується предметом лізингу з порушенням умов договору або використовує предмет лізингу не за призначенням;
11.2.2. Не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу встановленого в договорi;
11.2.3. Не проводить технічне обслуговування предмета лізингу та не утримує його у належному стані відповідно до ст. 4 договору;
11.2.4. До закінчення строку дії договору укладає договори, що стосуються предмета лізингу, окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем;
11.2.5. В період дії договору щодо лізингоодержувача порушено справу про визнання його неплатоспроможним або банкрутом;
11.2.6. Порушує умови ст. ст. 2, 5 договору;
11.2.7. До закінчення строку дії договору має невиконані зобов'язання щодо інших договорів фінансового лізингу, укладених мiж сторонами;
11.2.8. Не надав забезпечення для цілей виконання своїх зобов'язань за цим договором на умовах, визначених цим договором (за їх наявності).
Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається (ч. 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Отже, суть спірного питання полягає, зокрема у доведеності/недоведеності реалізації відповідачем як лізингодавцем свого права на відмову від договору лізингу з урахуванням отримання/неотримання позивачем повідомлення та сплати лізингових платежів.
Як встановлено судом, відповідач передав позивачу предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.07.2020 до договору.
З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2022 відповідач направив позивачу рахунки на оплату: № 65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, № 2620 від 25.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, № 9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, № 14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, № 21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн та лист вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання з 27.06.2022 договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 та повернення предмета лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору посилаючись на прострочену заборгованість за договором у загальному розмірі 67 540,59 грн.
Вказане повідомлення про відмову від договору було надіслане лізингодавцем 17.06.2022 цінним листом № 0813000399605 на адресу місцезнаходження лізингоодержувача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, місто Київ, вулиця Сім'ї Ідзиковських, будинок 39.
Однак, поштове відправлення № 0813000399605 не було отримано позивачем та 06.07.2022, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, повернулось відповідачеві.
У зв'язку з цим обставини щодо належного отримання позивачем повідомлення відповідача про відмову від договору фінансового лізингу є недоведеними.
Судом враховано положення п. 11.4. договору, відповідно до якого у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення цього договору з причин зазначених у цьому договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати зазначеної в такому листі (повідомленні) лізингодавця або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за договором до дня розірвання договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення предмета лізингу протягом 3 робочих днів з дня такого розірвання договору або вилучення (повернення) предмета лізингу.
Отже, чинне законодавство та умови договору пов'язують можливість одностороннього розірвання договору фінансового лізингу саме з фактичним повідомленням лізингоодержувача про припинення такого договору.
В іншому ж випадку, лізингоодержувач не є обізнаним про необхідність повернення предмета лізингу лізингодавцю та на нього безпідставно покладаються додаткові зобов'язання у зв'язку з простроченням строку повернення предмета лізингу.
Поряд з тим, на наступний день після повернення та отримання відповідачем поштового відправлення № 0813000399605, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" направило позивачу лист вих. № 451 від 07.07.2021 про наявність у ТОВ "МЕТАКОН." заборгованості за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 у сумі 94 171,48 грн, у зв'язку з чим відповідач просив у найкоротший термін забезпечити виконання зобов'язань у порядку, що встановлений договором та законодавством.
Як вбачається зі змісту листа вих. № 451 від 07.07.2021 жодного повідомлення про те, що договір фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 розірвано в односторонньому порядку та необхідність повернення предмета лізингу відповідачем не зазначено.
Разом з листом вих. № 451 від 07.07.2021 відповідачем складено та направлено позивачу рахунок № 36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн у строк до 25.07.2022, з включенням до суми лізингових платежів за липень 2022 року.
Суд зазначає, що така поведінка відповідача у правовідносинах з позивачем є суперечливою, а отже, враховуючи подальші дії з виставлення рахунків на оплату та прийняття лізингових платежів, свідчить про зловживання відповідачем своїми правами.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунку № 36953 від 12.07.2022 позивач сплатив 25.07.2022 на користь відповідача кошти у сумі 94 171,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1741 від 25.07.2022, з призначенням платежу: «відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку № 7006-AR-FL/1 договір фін. лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 15695,25».
Таким чином, станом на 25.07.2022, тобто у строк встановлений самим відповідачем у рахунку № 36953 від 12.07.2022 заборгованість у сумі 94 171,48 грн, що включала лізингові платежі за червень 2022 року, була сплачена лізингоодержувачем.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Керуючись принципом "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), суд зауважує, що дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, оскільки, відповідач направляє 17.06.2022 повідомлення про розірвання договору, проте після повернення такого листа з відміткою про не отримання його позивачем, звертається до позивача з листом вих. № 451 від 07.07.2021, яким повідомляє про наявну заборгованість за чинним договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020 та необхідність сплати заборгованості у найкоротший термін.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі - Порядок).
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Умови вчинення виконавчих написів визначені ст. 88 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (надалі - Перелік).
Пунктом 8 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за договором лізингу, який передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леонтьєв Г.О. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 356, про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "МЕТАКОН." на користь лізингодавця ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" автомобіль марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №7006-AR-FL від 13.07.2020, за невиплачену в строк (прострочену) заборгованість за місячними платежами, штрафними санкціями, розмір яких станом на 14.07.2022 складав: 67 540,59 грн. Цей виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 15.07.2022.
За встановленими обставинами справи, спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений ним з огляду на наявність заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року у розмірі 67 540,59 грн.
Так, заборгованість позивача виникла внаслідок несвоєчасної сплати рахунків № 65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, № 2620 від 25.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, № 9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, № 14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, № 21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн.
Судом встановлено, що вищевказані рахунки були направлені на адресу позивача, як додатки до повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання договору та вилучення предмету лізингу.
Як встановлено судом, відповідач, звертаючись 14.07.2022 до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, додав до останньої оригінал договору про фінансовий лізинг №7006-AR-FL від 13.07.2020; рахунки № 65903 від 25.12.2021 у сумі 13 725,94 грн, № 2620 від 25.01.2022 у сумі 13 692,53 грн, № 9844 від 10.02.2022 у сумі 13 571,32 грн, № 14403 від 11.03.2022 у сумі 13 221,90 грн, № 21303 від 12.04.2022 у сумі 13 328,90 грн, докази направлення повідомлення вих. №52/06/ю від 16.06.2022 про розірвання договору, розрахунок заборгованості, довіреність на підписанта.
Як зазначено судом вище, поштове відправлення не було отримано позивачем, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, повернулось відповідачу.
Однак, суд відзначає, що не можливо дослідити наявність відмітки про те, що заборгованість за вищевказаними рахунками не була сплачена позивачем, як вимагає пункт 8 Переліку документів, оскільки відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо подання усіх документів, які підтверджують безспірність вимог, не надано таких доказів до матеріалів справи, а саме рахунків з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Більш того, доказів вручення таких рахунків позивачу в матеріалах справи відсутні.
При цьому, судом встановлено, що відповідач, звертаючись 14.07.2022 до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не надав приватному нотаріусу листа вих. № 451 від 07.07.2021 та рахунку № 36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у сумі 107 076,32 грн у строку до 25.07.2022.
З вищезазначеного вбачається, що відповідачем нотаріусу не було надано всіх документів, які б підтверджували наявність безспірної заборгованості.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що вчиняючи спірний виконавчий напис, приватний нотаріус, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку, не переконався у тому, чи наявна заборгованість на момент вчинення нотаріального напису, чи відповідають документи, подані відповідачем в обґрунтування наявності заборгованості, вимогам, зазначеним у Переліку (тобто чи свідчать такі документи про наявність заборгованості та розірвання договору саме на момент вчинення спірного напису нотаріуса, а не на момент звернення відповідача до позивача з повідомленням про розірвання договору та вилучення предмету лізингу).
Отже, звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису відповідач в будь-якому разі мав надати також лист вих. № 451 від 07.07.2021 та рахунок № 36953 від 12.07.2022, чого здійснено не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 виклав правову позицію, відповідно до якої безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Неподання відповідачем зазначених вище документів виключало можливість підтвердження нотаріусом безспірності заборгованості позивача.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звернення ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, заборгованість позивача за договором фінансового лізингу не була безспірна у зв'язку з суперечливою поведінкою відповідача (направлення позивачу повідомлення про розірвання договору та виставлення рахунків на оплату за чинним договором) та не надання відповідачем приватному нотаріусу всіх документів, які були направлені позивачу, а саме лист вих. № 451 від 07.07.2021 про сплату заборгованості у порядку, що встановлений чинним договором та рахунку № 36953 від 12.07.2022 на оплату коштів у строку до 25.07.2022.
Таким чином, оскільки відповідачем не було виконано, а нотаріусом не дотримано вимог пункту 8 Переліку щодо подання всіх документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Отже, судом визнаються обґрунтованими доводи позивача з приводу неналежної перевірки нотаріусом направлення рахунків на оплату позивачу, розірвання договору, повідомлення лізингоодержувача про розмір заборгованості та вилучення предмета лізингу.
Заперечення відповідача щодо надання нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості спростовуються встановленими судом обставинами.
Крім того, суд зазначає, що аналіз ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов п. 11.2., 11.4. договору дає підстави для висновку, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача відмовившись при цьому від договору лізингу. Поряд з тим, відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Таким чином, відмова від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем (відповідачем) права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача (позивача) у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Суд зазначає, що приватний нотаріус не встановив чи припинено дію договору фінансового лізингу та не переконався у тому, що на момент звернення з заявою про вчинення виконавчого напису відповідач має право вимагати від позивача повернення предмета лізингу.
З огляду на викладене, судом встановлено протиправність передачі предмета лізингу лізингодавцю шляхом вилучення його у лізингоодержувача, а тому виконавчий напис, вчинений 15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 356 є таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивач посилається на наявність форс-мажорних обставини, відтак прострочення сплати лізингових платежів відбулося у зв'язку з обставинами непереборної сили.
Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно п. 10.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання своїх зобов'язань за договором, якщо вказанi затримки виникли внаслідок обставин непереборно сили (форс мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать війна страйки, пожеж вибухи повен чи iншi стихійні лиха дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. По закінченню цих обставин непереборно сили сторони зобов'язані виконати свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 десяти днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 10.2. договору).
Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Однак, судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Крім того, позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про неспроможність виконати зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у визначений умовами договору строк, тобто не пізніше 10 десяти днів з моменту настання обставин непереборної сили.
Водночас, враховуючи встановлені вище судом обставини, підстави для настання форс-мажорних обставин не впливають на висновки суду щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставин наведених позивачем у позові відповідач належними та достатніми доказами не спростував.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вище наведене, з огляду на обставини встановлені судом та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "МЕТАКОН." на користь лізингодавця ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , вчинений 15.07.2022 і зареєстрований в реєстрі за № 356.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича ( АДРЕСА_1 ) про вилучення та повернення від лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ"Ї ІДЗИКОВСЬКИХ, будинок 39, ідентифікаційний код 41146530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126) автомобіля марки Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , вчинений 15.07.2022 та зареєстрований в реєстрі за № 356.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН." (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ"Ї ІДЗИКОВСЬКИХ, будинок 39, ідентифікаційний код 41146530) судовий збір у сумі 2481,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2023.
Суддя О.В. Гулевець