ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2023Справа № 910/4041/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Сташківа Р.Б., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Салюк Сергія Вікторовича до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 50860,91 грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - Відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Салюк Сергія Вікторовича (далі - Позивач) боргу (49740 грн) та санкцій (748,89 грн інфляційних втрат, 372,03 грн 3% річних) за договором купівлі-продажу №01111/12481 від 07.10.2022, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.03.2023 відкрив провадження у справі №910/4041/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 17.03.2023 Відповідач отримав - 24.03.2023.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав в межах наявного спору.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.10.2022 між Позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 01111/12481 (далі - Договір), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками.
Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.
Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару (пункт 5.3 Договору).
Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару (п. 5.5 Договору).
Згідно з пп. 2.3.1 пункту 2.3 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами.
Додатком №1 до Договору сторонами було узгоджено найменування та кількість товару, що поставляється; загальну вартість товару в сумі 49740 грн; умови оплати: по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів; термін поставки: протягом 60 календарних днів з дати підписання договору (Інкотермс - 2020): DDP.
Відповідно до п. 10 Додатку № 1 до Договору цей Додаток набирає сили з дати його підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
Позивач зазначає, що 04.11.2022 ним було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 49740 грн, що підтверджується видатковою накладною № СВ-0003 від 01.11.2022, копія якої долучена з позовною заявою.
Позивач стверджує, що у визначений умовами Додатку № 1 до Договору строк відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, чим порушив умови Договору.
Позивач направив відповідачу вимогу №29 від 19.12.2022 про погашення боргу , однак відповідач відповіді на вимогу не надав, вартість отриманого товару за Договором не сплатив, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору та Додатку №1 до цього Договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 49740 грн, що підтверджується видатковою накладною № СВ-0003 від 01.11.2022. У наведеній видатковій накладній вказано, що датою отримання товару є 04.11.2022.
Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем зауважень по кількості, комплектності та якості поставленого позивачем товару.
Додатком №1 до Договору сторонами було узгоджено умови оплати: по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів.
Враховуючи умови Додатку № 1 до Договору та те, що датою отримання відповідачем товару згідно вищенаведених видаткових накладних є 04.11.2022, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату товару, поставленого згідно вищенаведеної видаткової накладної, до 06.12.2022 включно.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару згідно Додатку № 1 до Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 49740 грн основного боргу, які підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 372,03 грн 3% річних та 748,89 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 372,03 грн 3% річних та 748,89 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Що ж стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем було додано копії: угоду №3/2023 від 07.02.2023 про надання юридичних послуг, рахунок на оплату №1847 від 07.02.2023 на суму 2400 грн у якому наведено перелік наданих адвокатом послуг, платіжна інструкція №@2PL965164 від 08.02.2023 на суму 2400 грн, рахунок на оплату №2195 від 19.04.2023 на суму 550 грн у якому наведено перелік наданих адвокатом послуг, платіжна інструкція №@2PL739424 від 24.04.2023 на суму 550 грн.
З наведеного вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи на суму 2950 грн.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу, а тому на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у межах даного спору у сумі 2950 грн.
Керуючись ст. 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (провулок Несторівський, будинок 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Салюк Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 49740 (сорок дев'ять тисяч сімсот сорок) грн основного боргу, 372 (триста сімдесят дві) грн 03 коп. 3% річних, 748 (сімсот сорок вісім) грн 89 коп. інфляційних втрат, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору, а також 2950 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків