ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.05.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/23/23 (909/273/23)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін в межах справи №909/23/23 про банкрутство ТОВ "Бетон Груп Трейд" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40254044) справу №909/23/23 (909/273/23) за позовом Приватного фермерського господарства "Геліос" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" арбітражний керуючий Ловас Василь Олексійович, про стягнення 248421,64 грн.
Суть спору.
Приватне фермерське господарство "Геліос" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Бетон Груп Трейд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" про стягнення 248421,64 грн., з яких: 216740,67 грн. - інфляційні втрати, 31680,97 грн. - 3% річних.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Приватне фермерське господарство "Геліос" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Бетон Груп Трейд" із заявою з позовними вимогами (яка за змістом є позовною заявою) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" про стягнення 248421,64 грн., з яких: 216740,67 грн. - інфляційні втрати, 31680,97 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2023 зазначену вище заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків останньої.
29.03.2023 до суду від представника позивача, на виконання вимог ухвали від 28.03.2023, в межах встановленого судом строку, надійшла заява (вх. № 4856/23) з додатками згідно якої усунуто недоліки позовної заяви.
30.03.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/23/23 (909/273/23); ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
З метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, з огляду на те, що рішення у цій справі стосується майна боржника, зважаючи на визначені законодавством про банкрутство обов'язки розпорядника майна боржника щодо вжиття заходів для захисту майна боржника, суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Бетон Груп Трейд" арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича та відповідно до ст. 179 ГПК встановив третій особі строк для надання суду пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову (ухвала від 05.04.2023).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, згідно вимог ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення із трек-номером 76501 0274155 2, на зазначену у позовній заяві адресу: вул. Вовчинецька, буд. 2А, с. Вовчинець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область,76491. Така ж адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження відповідача.
Однак, копію ухвали про відкриття провадження у справі повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/23/23(909/273/23) від 30.03.2023 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
В контексті викладеного суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі № 909/1164/19, яке набрало законної сили 25.10.2021 згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року у справі № 909/1164/19 задоволено позов Приватного фермерського господарства "Геліос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" про стягнення збитків у розмірі 757795,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" 757795,00 грн. збитків, 53000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи та 11366,93 грн. судового збору.
29.11.2021, Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідний наказ про примусове виконання рішення, який пред'явлено до виконання приватному виконавцю Безрукому Олегові Васильовичу.
01.12.2021 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 909/1164/19 виданого 29.11.2021 (ВП № 67727178).
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року у справі №909/1164/19 виконане відповідачем частково, у зв'язку з чим позивач, на підставі ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, які нараховані позивачем, з урахуванням здійснених проплат, на всю суму стягнуту рішенням суду - 822161,93 грн. (757795,00 грн (збитки)+ 53000,00 грн (витрати на проведення судової експертизи)+ 11366,93 грн (судовий збір).
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Відповідно до частини першої статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відповідно до частини четвертої статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи та враховує, що відповідач не заперечував щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Бетон Груп Трейд" арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича.
21.04.2023, до суду надійшли письмові пояснення (№ 1-34/23/21 від 19.04.2023; вх. № 6149/23) від розпорядника майна ТОВ "Бетон Груп Трейд" арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича в яких останній зазначає, що позов ПФГ "Геліос" є підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року у справі №909/1164/19 задоволено позов Приватного фермерського господарства "Геліос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" про стягнення збитків у розмірі 757795,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" 757795,00 грн збитків, 53000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи та 11366,93 грн. судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 зазначене вище рішення залишено без змін.
29.11.2021, Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідний наказ, який пред'явлено до виконання приватному виконавцю Безрукому Олегові Васильовичу. 01.12.2021 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 909/1164/19 виданого 29.11.2021 (ВП № 67727178).
При примусовому виконанні рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі № 909/1164/19, приватним виконавцем з боржника стягнуто кошти в сумі 72456,58 грн., а саме:
- 10.12.2021 стягнуто 656,58 грн, з яких позивачу перераховано 470,07 грн;
- 12.01.2022 стягнуто 22600,00 грн, з яких позивачу перераховано 20545,45 грн;
- 27.06.2022 стягнуто 49200,00 грн, з яких позивачу перераховано 44727,27 грн.
Інших доказів належного виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі №909/1164/21 матеріали справи не містять.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Згідно вимог статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої торони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Вказані висновки викладені в зокрема постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. І в розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
За наведених обставин та правових норм, нарахування позивачем до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання зобов'язання з відшкодування позивачу збитків в розмірі 757795,00 грн, стягнутих з відповідача рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 у справі № 909/1164/19 є правомірним.
При цьому, господарський суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат і зазначає таке.
Позивачем вірно визначено період нарахування - з 26.10.21 (25.10.2021 набрало законної сили рішення у справі № 909/1164/19) до 02.03.2023 (до моменту введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Бетон Груп Трейд" ); враховано часткове погашення боргу відповідачем при примусовому виконанні рішення суду, обставини чого викладено вище.
Проте, позивач помилково нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму витрат на проведення судової експертизи та суму судового збору, оскільки обов'язок сплатити останні не є цивільно-правовим зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, а є судовими витратами, які стягнуто з відповідача за результатами розгляду судового спору.
Відповідно до зазначеної вище норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В контексті викладеного, є неправомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат на суму стягнутого судового збору в розмірі 11366,93 грн та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 53000,00 грн.
Зазначена вище позиція відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 10 жовтня 2018 року (справа № 758/7649/16-ц, провадження № 61-11953св18, ЄДРСРУ № 77389638), від 19 грудня 2018 року (справа № 372/3542/16-ц, провадження № 61-28566св18); від 10 січня 2019 року (справа № 718/2081/17, провадження № 61-11113св18 (ЄДРСРУ № 79217206).
За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних в сумі 29072,78 грн., а саме:
- за період з 26.10.21 по 09.12.2021; кількість днів прострочки - 45; заборгованість - 757795,00 грн; сума 3% річних - 2802,80 грн;
- за період з 10.12.21 по 11.01.2021; кількість днів прострочки - 33; заборгованість - 757324,93 грн (757795,00 грн - 470,07 грн); сума 3% річних - 2054,11 грн;
- за період з 12.01.22 по 26.06.2022; кількість днів прострочки - 166; заборгованість - 736779,48 грн (757324,93 грн - 20545,45 грн); сума 3% річних - 10052,50 грн;
- за період з 27.06.2022 по 02.03.2023; кількість днів прострочки - 249; заборгованість - 692052,21 грн (736779,48 грн - 44727,27 грн); сума 3% річних - 14163,37 грн.
В частині стягнення 3% річних в сумі 2608,19 грн. позов задоволенню не підлягає.
За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в сумі 204303,47 грн, зокрема:
- за період з 26.10.21 по 09.12.2021 (листопад 2021 року); заборгованість - 757795,00 грн; сума інфляційних втрат - 6062,36 грн;
- за період з 10.12.21 по 11.01.2021 (грудень 2021 року); заборгованість - 757324,93 грн (757795,00 грн - 470,07 грн); сума інфляційних втрат - 4543,95 грн;
- за період з 12.01.22 по 26.06.2022 (січень-червень 2022 року); заборгованість - 736779,48 грн (757324,93 грн - 20545,45 грн); сума інфляційних втрат - 128277,55 грн;
- за період з 27.06.2022 по 02.03.2023 (липень 2022 року - лютий 2023 року) заборгованість - 692052,21 грн (736779,48 грн - 44727,27 грн); сума інфляційних втрат - 65419,61 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 12437,20 грн. позов задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - cтягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" 29072,78 грн. 3% річних та 204303,47 грн. інфляційних втрат; в частині позову про стягнення 3% річних в сумі 2608,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 12437,20 грн. слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2981,10 грн, що підтверджується платіжним документом № 18 від 29 березня 2023 р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2800,45 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а судовий збір в сумі 180,65 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного фермерського господарства "Геліос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" арбітражний керуючий Ловас Василь Олексійович, про стягнення 248421,64 грн., з яких: 216740,67 грн. - інфляційні втрати, 31680,97 грн. - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (вул. Вовчинецька, буд. 2 А, с. Вовчинець, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76491; ідентифікаційний код юридичної особи: 40254044) на користь Приватного фермерського господарства "Геліос" (вул. Князя Острозького, буд. 29, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46008; ідентифікаційний код юридичної особи: 34161089) 29072 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят дві) грн 78 коп. 3% річних, 204303 (двісті чотири тисячі триста три) грн 47 коп. інфляційних втрат та 2800 (дві тисячі вісімсот) грн 45 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в частині позову про стягнення 3% річних в сумі 2608 (дві тисячі шістсот вісім) грн 19 коп. та інфляційних втрат в сумі 12437 (дванадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн 20 коп.
Судовий збір в сумі 180 (сто вісімдесят) грн 65 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса, за якою можна знайти текст рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua
Суддя І.Є. Горпинюк