ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/91/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд"
(вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк"
(вул. Вітовського, 32-А, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100)
про стягнення 94 591,19 грн заборгованості за договором транспортного експедирування
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (далі - ТОВ "Лєтрейд", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№1288/23 від 31.01.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" (далі - ТОВ "Галтехнопарк", відповідач) про стягнення 94 591,19 грн заборгованості за договором №ЕВ1210/22 від 12.10.2022 транспортного експедирування, з яких:
- 81 684,00 грн основного боргу;
- 8 168,40 грн штрафу;
- 3 468,77 грн пені;
- 208,13 грн суми 3% річних;
- 1 061,89 грн інфляційних втрат.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 07.03.2023, про що представники сторін повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення та засобами електронного зв"язку.
07.02.2023 до суду через Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу (вх.№2023/23).
08.02.2023 до суду через Електронний суд від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№2102/23).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 задоволено заяву представника позивача (вх.№2102/23) про участь його представника у судовому засіданні у справі №909/92/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3091/23), до якого додано платіжні інструкції про сплату суми основної заборгованості.
13.02.2023 до суду від представника позивача надійшли на вимогу суду оригінали письмових документів (для огляду), що підтверджують позовні вимоги (вх.№2332/23).
07.03.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з'явився представник позивача, яким підтверджено погашення відповідачем суми основної заборгованості та підтримано позовні вимоги в частині штрафних санкцій; судом відкладено розгляд справи по суті на 31.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що присутній представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а відповідач - через Електронний суд.
07.03.2023 до суду через Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання/заява про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх.№3653/23).
31.03.2023 у судовому засіданні представники сторін не з'явились.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи
Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.
Ухвала суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 07.02.2023, а також надсилалася до його Електронного кабінету в Електронному суді. Дана ухвала вручена відповідачу 14.02.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 64).
Ухвала-повідомлення про судове засідання від 07.03.2023 надсилалася відповідачу до його Електронного кабінету в Електронному суді, а також за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) на адресу електронної пошти, зазначеної відповідачем у відзиві на позов.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).
Частиною 5 статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 17 гл. 1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Направлення повідомлення в електронній формі через Електронний кабінет є одним з способів належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у своїй постанові від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Згідно з довідками про доставку електронного листа №626 від 31.03.2023 та доставку електронного листа від 31.03.2023 ухвала-повідомлення про судове засідання від 07.03.2023 доставлена на електронну адресу відповідача: bnv@galvapno.com.ua 10.03.2023, а також доставлена до Електронного кабінету відповідача 10.03.2023 о 13:21.
Крім того, подання відзиву на позов свідчить про те, що відповідач був поінформований про розгляд справи, відтак мав цікавитися про подальший її процесуальний рух.
Позиції сторін
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №ЕВ1210/22 від 12.10.2022 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг своєчасно та у повному обсязі. За порушення строків оплати позивачем нараховано відповідачу штраф, пеню, суму 3% річних та інфляційні втрати.
Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилався на ст. 525, 526, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, 216, 217, 230 - 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Позиція відповідача. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості у сумі 81 684,00 грн, яка під час розгляду справи ним сплачена. Також відповідачем зазначено, що під час воєнного стану він намагається максимально вчасно виконувати взяті зобов'язання перед контрагентами та партнерами.
Обставини справи, встановлені судом
12.10.2022 між ТОВ «Лєтрейд» (експедитор) та ТОВ «Галтехнопарк» (клієнт) укладено договір №ЕВ1210/22 транспортного експедирування (далі - договір) (а.с. 22-23).
Умови договору такі.
Експедитор зобов'язується за дорученням та за рахунок клієнта організовувати та надавати транспортно-експедиторські послуги, у тому числі перевезення вантажів автомобільним рухомим складом по території України, а також в міжнародному сполученні, а клієнт у порядку та в строки, передбачені цим договором, зобов'язується приймати та оплачувати експедитору встановлену плату за надані послуги (п. 1.1 договору).
Надання транспортно-експедиторських послуг за цим договором здійснюються виключно на підставі заявок на надання транспортно-експедиторських послуг, що містять усі істотні умови транспортно-експедиторських послуг (далі за текстом - заявок), наданих експедитору клієнтом (п. 2.1 договору).
Клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані експедитором послуги та відшкодувати додаткові витрати, що виникли у експедитора при виконанні цього договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта та є документально підтвердженими (п. 3.2.5 договору).
Ціна (загальна вартість) цього договору складається із загальної ціни (вартості) транспортно-експедиторських послуг, наданих експедитором клієнту на підставі погоджених сторонами заявок протягом дії цього договору (п. 4.1 договору).
Оплата наданих послуг здійснюється клієнтом на умовах 100% відсоткової оплати на розвантаженні на підставі погодженої сторонами заявки та виставлених експедитором рахунків-фактур. При цьому рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку та його відсутність не звільняє клієнта від виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків (п. 4.3 договору).
Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок експедитора (п. 4.4 договору).
Надані послуги передаються експедитором та приймаються клієнтом за актом приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1 договору).
У випадку порушення клієнтом строків оплати наданих послуг останній зобов'язаний сплатити експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення до фактичної дати виконання оплати (п. 6.4 договору).
У випадку порушення клієнтом строків оплати наданих послуг понад 30 (тридцять) календарних днів останній зобов'язаний сплатити експедитору штраф в розмірі 10 % (десяти відсотків) від суми простроченого грошового зобов'язання (п. 6.5 договору).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється до дати виконання цього зобов'язання, при цьому штрафні санкції стягуються у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 6.6 договору).
Винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції або відшкодувати збитки, завдані стороні цього договору протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання письмової вимоги управненої сторони (п. 6.8 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 (п. 9.1 договору).
12.10.2022 сторонами було підписано замовлення №1 транспортно-експедиторських послуг, у тому числі перевезення вантажів автомобільним рухомим складом (до договору №ЕВ1210/22) на суму 81 684,00 грн (а.с. 24).
У цьому замовленні сторони погодили, що послуги з перевезення оплачуються за сканкопіями товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) - 5 банківських днів.
Позивачем надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення сірчаної кислоти за маршрутом м. Жовті Води - м. Дніпро, передбачені замовленням №1 транспортно-експедиторських послуг від 12.10.2022 та договором, що підтверджується:
- ТТН №17-000201, №17-000202 від 19.12.2022 (а.с. 26-27);
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ГОЛЄ0000312 від 20.12.2022 на суму 81 684,00 грн, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками (а.с. 25).
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.12.2022 по 19.01.2023, за бухгалтерським обліком позивача станом на 19.01.2023 обліковувалася заборгованість відповідача за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 81 684,00 грн (а.с. 29).
У зв'язку з чим, 27.01.2023 позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права, шляхом надсилання позовної заяви засобами поштового зв'язку.
06.02.2023 та 08.02.2023 відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 81 684,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3357 та №3370 (а.с. 72, 73).
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Загальні положення
Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Також пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626, 627, 628, 629 ЦК України).
Правовідносин з перевезення вантажу регулюються положеннями ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, згідно з якими за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Водночас за приписами ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до положень ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з надання транспортно-експедиторських послуг, в т.ч. перевезення вантажу по території України (внутрішніх перевезень), на підставі укладеного між сторонами договору №ЕВ1210/22 транспортного експедирування від 12.10.2022.
Отже, предметом спору у справі є заборгованість перед експедитором (перевізником) за договором про надання транспортно-експедиторських послуг (в т.ч. перевезення), а предметом позову - її стягнення.
ІІ. Щодо основної заборгованості
2.1. Щодо надання транспортно-експедиторських послуг
За приписами ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У пункті 5.1 договору сторони також погодили, що надані послуги передаються експедитором та приймаються клаєнтом за актом приймання-передачі наданих послуг.
Як встановлено судом, факт надання транспортно-експедиторських послуг експедитором (позивачем) на суму 81 684,00 грн підтверджується ТТН №17-00021 та ТТН №17-000202 від 19.12.2022, які містять відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу, а також актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ГОЛЄ0000312 від 20.12.2022, скріплених підписами та печатками як експедитора (позивача), так і замовника (відповідача).
Крім того, у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості у розмірі 81 684,00 грн, тим самим підтвердив факт надання йому послуг.
За таких обставин справи суд дійшов висновку, що на підставі договору та за замовленням №1 транспортно-експедиторських послуг, у тому числі перевезення вантажів автомобільним рухомим складом (до договору №ЕВ1210/22) від 12.10.2022 експедитором/перевізником (позивачем) були надані, а замовником (відповідачем) прийняті транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу на суму 81 684,00 грн.
2.2 Щодо оплати транспортно-експедиторських послуг
У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Згідно із ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
У силу ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Порядок сплати належної плати експедитору (позивачу) замовником (відповідачем) визначено пунктом 4.3 договору, який передбачає:
- оплата наданих послуг здійснюється клієнтом на умовах 100% відсоткової оплати на розвантаженні;
- за погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків.
Так, у замовленні №1 від 12.10.2022 сторони погодили використання іншого порядку розрахунків, а саме оплату за сканкопіями ТТН протягом 5 банківських днів.
Як вбачається з матеріалів справи, в ТТН відсутня дата отримання вантажу (розвантаження), а самі ТТН датовані 19.12.2022.
Водночас акт здачі-приймання робіт (надання послуг) складений та підписаний сторонами 20.12.2022.
Відтак, враховуючи 5 банківських днів, останнім днем оплати наданих транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу є 27.12.2022.
Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.
У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з 28.12.2022 настає прострочення виконання грошового зобов'язання (неправомірна поведінка зобов'язаної за договором особи).
2.3. Щодо закриття провадження у справі в частині стягнення основного зобов'язання
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як убачається з матеріалів справи, заборгованість у сумі 81 684,00 грн. сплачено відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями №3357 від 06.02.2023 на суму 41 684,00 грн та №3370 від 08.02.2023 на суму 40 000,00 грн.
Отже, предмет спору у справі припинив своє існування внаслідок сплати відповідачем заборгованості після звернення (27.01.2023) позивача до суду з позовом.
При цьому вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
III. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, пені та штрафу
3.1. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
Таким чином, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період 28.12.2022 по 27.01.2023 нараховано відповідачу 1 061,89 грн інфляційних втрат та 208,13 грн суми 3% річних (а.с. 7-8).
Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив таке:
1) заявлена сума 3% річних відповідає сумі, обрахованої судом.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 208,13 грн суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
2) заявлена сума інфляційних втрат є арифметично неправильною, оскільки позивач замість індексу інфляції за січень 2023 у розмірі 100,8 використав при рохрахунку індекс інфляції за січень 2022 у розмірі 101,3.
У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 653,47 грн.
3.2. Щодо стягнення пені
Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.
Також, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.4 договору у випадку порушення клієнтом строків оплати наданих послуг останній зобов'язаний сплатити експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення до фактичної дати виконання оплати.
У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з 28.12.2022 по 27.01.2023 нараховано відповідачу 3 468,77 грн пені (а.с. 10).
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені (а.с. 10), суд встановив, що заявлена до стягнення сума 3 468,77 грн пені відповідає сумі, обрахованої судом.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 3 468,77 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
3.3. Щодо стягнення штрафу
Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 6.5 договору у випадку порушення клієнтом строків оплати наданих послуг понад 30 календарних днів останній зобов'язаний сплатити експедитору штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу, суд встановив, що заявлена до стягнення сума 10% штрафу у розмірі 8 168,40 грн є арифметично правильною.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 8 168,40 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 684,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
І. Щодо судового збору
Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №297 від 23.01.2023 (а.с. 11).
Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 81 684,00 грн основної заборгованості (86,35% від первісних позовних вимог) у зв'язку з відсутністю предмета спору, судовий збір у розмірі 2 317,63 грн підлягає покладенню на відповідача в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України.
У решті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи задоволення позову частково (13,21% від первісних позовних вимог), судовий збір в цій частині покладається на відповідача у розмірі 354,56 грн.
Таким чином, на відповідача покладається судовий збір (99,56 %) на загальну суму 2 672,19 грн.
ІІ. Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи
2.1. Обставини, встановлені судом
07.02.2023 представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх.№2023/23), у якому вказав, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн, на підтвердження чого надав:
- договір-доручення №4 на надання правової допомоги (послуг) від 25.01.2023, укладений між ТОВ «Лєтрейд» (клієнт) та адвокатом Трофимовим Сергієм Олексійовичем (адвокат, виконавець) на суму 10 000,00 грн (а.с. 51);
- рахунок на оплату №04/01/23 від 30.01.2023 на суму 10 000,00 грн (а.с. 52);
- платіжне доручення №399 від 01.02.2023 про сплату позивачем адвокату суми у розмірі 10 000,00 грн (а.с. 53);
- акт №04/01/23 приймання-передачі правничих послуг до договору-доручення №4 на надання правничої допомоги (послуг) від 25.01.2023 на суму 10 000,00 грн (а.с. 54-55).
Зазначені документи підписані адвокатом і позивачем та скріплені печаткою позивача.
Умови договору-доручення №4 про надання правової допомоги (послуг) від 25.01.2023 (далі - договір №4) такі.
Клієнт доручив, а адвокат зобов'язався надати клієнту наступні види правової допомоги (послуг) за договором №4:
1. Надання юридичної консультації щодо стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за господарськими зобов'язаннями - 1 год. - 1 000,00 грн;
2. Підготовка та подання позовної заяви щодо стягнення компенсаційних виплат за порушення грошових зобов'язань за договором №ЕВ1210/22 транспортного експедирування від 12.10.2022, укладеним з ТОВ «Галтехнопарк» - 4 год. - 4 000,00 грн;
3. Комплексне супроводження провадження у господарській справі в суді першої інстанції - 1 послуга - 5 000,00 грн (п. 1 договору №4).
Сторони підтверджують, що ними досягнуто згоди щодо обсягів, ціни та загальної вартості правової допомоги (послуг) згідно з цим дорученням, яка має фіксований розмір, та винагорода (гонорар) адвоката становить 10 000,00 грн без ПДВ (п. 2 договору №4).
Сторони домовились, що винагорода адвоката сплачується на умовах передоплати протягом 5 банківських днів з дати підписання цього доручення (п. 3 договору №4).
Відповідно до акта №04/01/23 приймання-передачі правничих послуг до договору-доручення №4 на надання правничої допомоги (послуг) від 25.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги за договором №4 на суму 10 000,00 грн. При цьому сторони в акті також підтвердили, що ця сума є загальною фіксованою вартістю наданих правових послуг (гонорар).
Позивачем здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням №399 від 01.02.2023 на суму 10 000,00 грн.
Трофимов С.О. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6891/10 від 05.08.2018.
2.2. Загальні положення чинного законодавства щодо витрат на професійну правничу допомогу
2.2.1. За приписами ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Частина 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачає, що однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до cт. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
2.2.2. Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За змістом ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, гонорар може встановлюватися в однієї з двох форм: фіксованому розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
2.2.3. Приписи ч. 1 ст. 123 ГПК України до судових витрат відносять саме витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Унаслідок існування зв'язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
2.2.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).
2.3. Щодо порядку і строків подання доказів стосовно витрат на професійну правничу допомогу
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановлено судом, клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу від 07.02.2023 б/н разом з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано позивачем (07.02.2023) до закінчення судових дебатів у справі (31.03.2023), тобто з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.
2.4. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається:
1) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги;
2) на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, у даній справі позивач та адвокат погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги здійснюється у формі фіксованого гонорару, а саме у розмірі 10 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України (п. 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, у разі настання умов платежу, визначених договором про надання правової допомоги, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п. 133 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Тобто, у разі виникнення права вимоги адвоката щодо сплати йому гонорару (виконання обумовленого договором завдання та настання строку оплати), який передбачений у фіксованому розмірі, клієнт має сплатити встановлену договором суму, незважаючи на обсяг дій адвоката.
Водночас для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Тобто, при розподілі судових витрат суд має керуватися нормами процесуального закону, а не умовами договору, укладеного між адвокатом та клієнтом.
2.5. Щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу
Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, заявлено відповідачем не було.
Враховуючи принцип змагальності господарського процесу (ст. 13 ГПК України), відсутні правові підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу судом.
2.6. Щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 16.11.2022 у справі №906/513/18).
Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 у справі №903/451/20, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
На підставі ст. 74 ГПК України суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є документально підтвердженими. У зв'язку з чим, суд визнає зазначений розмір судових витрат доведеним та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а тому вони підлягають розподілу між сторонами відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, належить покласти на відповідача у сумі 9 956,00 грн.
При цьому суд враховує, що інших судових витрат сторонами заявлено до відшкодування не було.
Керуючись ст. 13, 14, 16, 73, 74, 76, 123, 126, 129, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" про стягнення 94 591,19 грн заборгованості за договором транспортного експедирування задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №909/91/23 в частині стягнення 81 684,00 грн основної заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" (вул. Вітовського, 32-А, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100; ідентифікаційний код 3459000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; ідентифікаційний код 37129399) 8 168,40 грн (вісім тисяч сто шістдесят вісім гривень 40 копійок) штрафу, 3 468,77 грн (три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 77 копійок) пені, 208,13 грн (двісті вісім гривень 13 копійок) 3% річних, 653,47 грн (шістсот п'ятдесят три гривні 47 копійок) інфляційних втрат, 2 672,19 грн (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні 19 копійок) судового збору та 9 956,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
4. В решті позовних вимог (в частині стягнення 408,42 грн пені) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.05.2023.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва