номер провадження справи 22/69/23
25.05.2023 Справа № 908/811/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Капуста А.В., довіреність № 335 від 15.12.2022
від відповідача - Волошина Є.В., довіреність № 21 від 21.12.2022
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/811/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600)
про стягнення 3 222 672,02 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
14.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 13.03.2023) Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення 2955474,41 грн. боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії; 44454,72 грн. 3% річних, нарахованих за період з 10.05.2022 по 31.01.2023; 222742,89 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня по грудень 2022 включно.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого відповідач приєднався шляхом підписання 14.12.2018 заяви-приєднання.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 24.04.2023, відхилено наведені відповідачем у відзиві доводи. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних не можуть вважатися штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею), застосовувати ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України є безпідставним та незаконним. Відтак, вимога відповідача про зменшення належних до сплати штрафних санкцій є необґрунтованою.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 10.04.2023, визнав обставини укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Не заперечив, що за договором рахується заборгованість у розмірі 2955474,41 грн. Враховуючи відсутність можливості здійснювати погашення заборгованості перед позивачем, що зумовлене зупинкою діяльності комбінату, зважаючи, що позивачем не надано доказів спричинення йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати заборгованості за договором, з огляду на перебування підприємства у стадії приватизації, просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до розміру, що дорівнює 1000,00 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/811/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/811/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2023.
Ухвалою суду від 18.04.2023, згідно з клопотанням позивача, для надання часу для підготовки відповіді на відзив, підготовче засідання відкладено на 27.04.2023.
Ухвалою суду від 27.04.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.05.2023.
У судове засідання 25.05.2023 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 25.05.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
14.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 (далі - договір розподілу) на умовах договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 (далі - договір постачання).
За умовами договору розподілу, оператор системи (Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, позивач) надає споживачу (Товариству з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, відповідач) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії (пункт 2.1).
Споживач, згідно п. 2.3, оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків».
Згідно п.п. 1.4, 1.7, 1.9 додатку № 4 «Порядок розрахунків», оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються споживачу оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. За підсумками розрахункового періоду оператор системи виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому оператором системи. Датою отримання рахунка вважається: у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача - дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним у рахунку на екземплярі оператора; у разі направленні рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його споживачу; у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5 цього додатка.
У пункті 12.8 договору розподілу визначено, зокрема, що додаток 15 до договору є публічним.
Додаток 15 до договору розподілу: «Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії». Згідно підпункту 2 пункту 2.2 даного договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 15.1 до договору).
Відповідно до п. 1 додатку 15.1, плата за надання послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії визначається оператором системи споживачу відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії.
У пункті 4 даного додатку визначено, що оплата послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії виконується споживачем на підставі рахунку, виставленого оператором системи. Сума платежу визначається виходячи з обсягів фактично спожитої та генерованої споживачем реактивної електричної енергії.
Відповідно до п. 6 додатку 15.1, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому оператором системи. Датою отримання рахунка вважається: у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача - дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним у рахунку на екземплярі оператора; у разі направленні рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його споживачу; у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5 додатка № 4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Між сторонами у справі підписано акти про спожиту електричну енергію та акти про обсяги споживання реактивної електричної енергії за період з квітня по жовтень 2022 включно (а.с. 30-97 т. 1).
ПАТ «Запоріжжяобленерго» було виставлено ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” рахунки: № 76/04РП від 30.04.2022 на суму 449942,60 грн. з кінцевим терміном сплати - 09.05.2022; № 76/04Р від 30.04.2022 на суму 139187,59 грн. з кінцевим терміном сплати - 09.05.2022 (надіслані поштою 11.05.2022); № 76/05РП від 31.05.2022 на суму 468721,68 грн. з кінцевим терміном сплати - 08.06.2022; № 76/05Р від 31.05.2022 на суму 132990,72 грн. з кінцевим терміном сплати - 08.06.2022 (надіслані поштою 07.06.2022); № 76/06РП від 30.06.2022 на суму 125029,19 грн. з кінцевим терміном сплати - 20.07.2022; № 76/06Р від 30.06.2022 на суму 217686,52 грн. з кінцевим терміном сплати - 20.07.2022 (надіслані поштою 07.07.2022); № 76/07РП від 31.07.2022 на суму 216167,76 грн. з кінцевим терміном сплати - 22.08.2022; № 76/07Р від 31.07.2022 на суму 215842,40 грн. з кінцевим терміном сплати - 22.08.2022 (надіслані поштою 04.08.2022); № 76/08РП від 31.08.2022 на суму 176265,55 грн. з кінцевим терміном сплати - 20.09.2022; № 76/08Р від 31.08.2022 на суму 229861,33 грн. з кінцевим терміном сплати - 20.09.2022 (надіслані поштою 08.09.2022); № 76/09РП від 30.09.2022 на суму 104019,32 грн. з кінцевим терміном сплати - 21.10.2022; № 76/09Р від 30.09.2022 на суму 195421,52 грн. з кінцевим терміном сплати - 21.10.2022 (надіслані поштою 28.10.2022); № 76/10РП від 31.10.2022 на суму 146561,44 грн. з кінцевим терміном сплати - 21.11.2022; № 76/10Р від 31.10.2022 на суму 137776,79 грн. з кінцевим терміном сплати - 21.11.2022 (надіслані поштою 07.11.2022).
Всього, за послуги з розподілу електричної енергії позивачем було виставлено рахунки на загальну суму 1686707,54 грн. та за послуги з забезпечення перетікання реактивної електроенергії - 1268766,87 грн., а всього - на загальну суму 2955474,41 грн.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторонами у справі визнано обставини щодо укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 2955474,41 грн.
Відповідач наявності даної заборгованості не заперечив.
Доказів оплати основного боргу відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача стягується 2955474,41 грн. боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. Відповідач проти зроблених розрахунків не заперечив, контррозрахунків не подав. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 44454,72 грн. 3% річних та 222742,89 грн. інфляційних втрат.
Відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 1000,00 грн. В обґрунтування клопотання посилався на ведення військових дій на території Запорізької області. ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” розташований в межах міста Запоріжжя та являється об'єктом підвищеної небезпеки. У зв'язку з відсутністю сировини та особливою небезпечністю 02.03.2022 було видано наказ про організацію позапланової безаварійної зупинки ТОВ «ЗТМК». Останні запаси хлору ТОВ «ЗТМК» було задіяно у технологічному процесі 03.03.2022. Наказом в.о. директора ТОВ «ЗТМК» було прийнято рішення «Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату» та, як наслідок, повне зупинення можливості виконувати свої зобов'язання щодо оплати.
Позивач проти зменшення неустойки заперечив.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала такий правовий висновок: «Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду. Суд враховує, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період з квітня по жовтень 2022. Жодної оплати за рахунками відповідачем здійснено не було. Борг за надані послуги з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії складає 2955474,41 грн. При цьому, 3% річних становлять суму 44454,72 грн., що не є неспівмірним розміром до загальної суми боргу.
Зменшення судом розміру інфляційних витрат законодавством не визначено.
Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення неустойки як необґрунтоване.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів сплати позивачу суми 44454,72 грн. 3% річних та 222742,89 грн. інфляційних втрат матеріали даної справи не містять та сторонами не подані.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 48340,08 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) 2955474 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 41 коп. боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 44454 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 222742 (двісті двадцять дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 48340 (сорок вісім тисяч триста сорок) грн. 08 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 29 травня 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко