номер провадження справи 26/5/23
18.05.2023 Справа № 908/54/23(908/930/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОВАРТГРУП”, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНД ЛОГ”, код ЄДРПОУ 37961086 (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А, офіс 127)
про стягнення 1 000 000,00 доларів США
в межах справи № 908/54/23
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “СОВАРТГРУП”, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А)
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “ALDONZA LIMITED” (зареєстроване місцезнаходження: Theklas Lysioti, 35 Eagle Star House, 5th floor, PC 3030, Limassol, Cyprus; реєстраційний № BE 276836; адреса для листування: 69035 Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кв. 31)
Представники сторін не з'явились
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СОВАРТГРУП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНД ЛОГ” про стягнення 1 000 000,00 доларів США, для розгляду в межах справи № 908/54/23 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Враховуючи клопотання позивача, відстрочено сплату судового збору у розмірі 548 529,00 грн до розгляду Господарським судом Запорізької області позову по суті. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023р. об 11-30.
Ухвалою від 20.04.2023 відкладено підготовче засідання на 04.05.2023р. о 10-15; запропоновано сторонам надати суду додаткові документальні докази по справі.
Ухвалою від 04.05.2023 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання - залишено без задоволення; закрито підготовче провадження у справі №908/54/23(908/930/23) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “СОВАРТГРУП” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНД ЛОГ”, про стягнення 1 000 000,00 доларів США, та призначити справу до розгляду по суті на 18.05.2023. о 10-20 год.
Представники сторін у судове засідання не з'явились. Сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
У зв'язку зі стислими процесуальними строками, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матерівалми, за відсутності представників сторін, відповідно до ст. 202 ГПК України.
Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Судом установлено, що 10.06.2013 року між ТОВ «ALDONZA LIMITED» (Кредитор) та ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» (Позичальник) було укладено кредитний договір №1 (надалі пор тексту - Кредитний договір), за яким (п.п.1.1.,1.2.) Кредитор взяв на себе зобов'язання передати Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8200000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути Кредитору отриману суму кредиту та сплатити проценти за його використання.
У пункті 1.4. Кредитного договору сторони погодили, що Кредитор надає суму кредиту частинами за вимогою Позичальника повернення грошових коштів проводиться шляхом їх перерахування на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.
У відповідності до п.п.2.1.,2.4. Кредитного договору кредит видається на фінансування поточної діяльності, поповнення оборотних і необоротних (основних) активів Позичальника. Кредит видається на строк до 31.12.2020 року. Позичальник зобов'язується погасити позику не пізніше 31.12.2020 року. Дата повернення позики - дата надходження грошових коштів на рахунок Кредитора або інший, вказаний ним рахунок.
На виконання взятих за Кредитним договором зобов'язань, Кредитор на протязі липня-вересня 2013 року перерахував Позичальнику грошові кошти в загальній сумі 1 000 000,00 дол. США.
Як зазначено у ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж положення містяться і в ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, Позичальник, в порушення положень п.п.1.1.,2.4.Кредитного договору та вимог ст.ст. 14, 525, 526, 530, 629, 1046, 1049 ЦК України та ст. 193 ГК України, в обумовлений строк (до 31.12.2020 року), отриману позику Кредитору не повернув, в зв'язку утворилася відповідна заборгованість.
Як зазначено у ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
У відповідності до ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
01.12.2022 року між Компанією «ALDONZA LIMITED» (Цедент) та ТОВ «СОВАРТГРУП» (Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №1/12-22 (надалі - Договір), за яким Цедент передав Цесіонарієві, а Цесіонарій набув право вимоги, належне Цедентові, і став Кредитором за грошовими вимогами Цедента до ТОВ «ЛЕНД ЛОГ».
За цим Договором Цесіонарій набув право вимагати від ТОВ «ЛЕНД ЛОГ» повернення грошових коштів, отриманих останнім за Кредитним договором №1 від 10.06.2013 року, укладеними між Цедентом та ТОВ «ЛЕНД ЛОГ», в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день укладання Договору (1 долар США - 36,5686 грн.) становило 36 568 600,00 грн. (тридцять шість мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок).
При цьому, Сторони у абз.2 п.2. Договору погодили, що з моменту його підписання до Нового кредитора (Цесіонарія) переходить зазначене вище право вимоги Первісного кредитора (Цедента) в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього Договору.
Станом на 14.03.2023 року, заборгованість у розмірі 1 000 000,00 доларів США не погашена Позичальником ні первісному кредитору - ТОВ «ALDONZA LIMITED», ні новому кредитору - ТОВ «СОВАРТГРУП».
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНД ЛОГ”, код ЄДРПОУ 37961086 (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А, офіс 127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОВАРТГРУП”, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А) суму неповернутої позики за Кредитним договором № 1 від 10.06.2013 року 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів, що еквівалентно 36 568 600 (тридцять шість мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. та 548 529 (п'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
Рішення складено та підписано-26.05.2023.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.