ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про передачу справи за підсудністю
"29" травня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/425/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород Закарпатської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Рахункової палати, м. Київ суми 1469,92 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №235651 від 01.02.2021 та 268,40 грн судового збору,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород Закарпатської області звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Рахункової палати, м. Київ суми 1469,92 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №235651 від 01.02.2021 та 268,40 грн судового збору.
Вказана заява за своїм змістом обґрунтована покликанням на неналежне виконання боржником умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №235651 від 01.02.2021 в частині оплати вартості спожитої активної електроенергії в листопаді 2021 року, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут” зазначає про наявність правових підстав для стягнення з Рахункової палати заборгованості в розмірі 1469,92 грн та суми 268,40 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу.
В обґрунтування підсудності вищенаведеної заяви Господарському суду Закарпатської області заявник посилається на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України та зазначає про те, що згідно із заявою-приєднання Рахункової палати до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, об'єкт боржника, до якого здійснюється постачання електроенергії, знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Пушкіна, 1. Наведене, на переконання заявника, свідчить про те, що місцем виконання договору вважається саме означена адреса, на якій розташований об'єкт споживача (боржника), відтак, звернення із заявою про видачу судового наказу до Господарського суду Закарпатської області узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Розглянувши матеріали вищенаведеної заяви, суд доходить до висновку, що дана справа не підсудна Господарському суду Закарпатської області з огляду на наступне.
За приписами ст. 149 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
За правилами ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено підсудність справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Так, частиною п'ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно він наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Правило ж про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Таким чином, якщо відповідачем (боржником) у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №910/1718/21, 12.01.2021 у справі №918/572/19 та від 04.02.2020 у справі №914/240/18.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду, термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках ЄСПЛ дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Як вбачається із матеріалів поданої стягувачем заяви про видачу судового наказу (справи №907/425/23), боржником за Договором про постачання електричної енергії споживачу №235651 від 01.02.2021 є Рахункова палата, із огляду на що суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України та доходить висновку про те, що в силу приписів ч. 5 ст. 30 ГПК України, справа №907/425/23 підсудна Господарському суду міста Києва.
Частина 5 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в разі, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд, не пізніше десяти днів з дня надходження заяви, постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, беручи до уваги відсутність підстав для застосування при визначенні підсудності даного спору приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України, а також враховуючи те, що боржником є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, суд дійшов висновку, що матеріали заяви про видачу судового наказу (справи №907/425/23) підлягають надісланню до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Керуючись ст. 30, 31, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Матеріали заяви про видачу судового наказу (справи №907/425/23) Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення з боржника Рахункової палати, м. Київ суми 1469,92 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №235651 від 01.02.2021 та 268,40 грн судового збору з доданими до неї документами надіслати Господарському суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44-В) за підсудністю.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 29.05.2023.
Суддя Пригара Л.І.