Справа № 461/2092/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/350/23 Доповідач: ОСОБА_2
24 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в справу за апеляційною скаргою прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_6 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 травня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
цією ухвалою задоволено клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 та закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050000239 18 січня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.
Вирішено питання з речовими доказами.
На дану ухвалу прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 травня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою та постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що 17 січня 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України; 18 січня 2019 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а 14 березня 2019 року повідомлено про оголошення додаткової підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України і складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів провадження, з якими підозрюваний ОСОБА_7 ознайомився цього ж дня.
Підкреслює, що супровідним листом, датованим 14 березня 2019 року, тобто в двох місячний строк визначений п.4 ч.3 ст. 219 КПК України обвинувальний акт з додатками, у відповідності до вимог ст. 291 КПК України скеровано до Галицького районного суду м. Львова.
Наголошує, що зі сторони прокуратури вжито всіх передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо завершення досудового розслідування та скерування обвинувального акту до суду у строки, визначені Законом.
Крім цього, звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року у справі №711/3111/19, кінцевим моментом досудового розслідування є його закінчення, яке пов'язане із фактичним направленням обвинувального акта до суду, а не отримання його судом.
Вважає, що всупереч вимогам ст. 413 КПК України судом першої інстанції було прийняте незаконне рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні на момент складання, затвердження, вручення і скерування обвинувального акту до суду не завершився.
На апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подала заперечення, в якому покликається на те, що суд першої інстанції повно та об'єктивно провів судовий розгляд дотримуючись при цьому норм кримінально-процесуального закону.
Вважає, що вимоги викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, а ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 травня 2022 року - є законною та обґрунтованою.
Стверджує, що останнім днем строку досудового розслідування було 18 березня 2019 року, однак, обвинувальний акт, поданий через канцелярію суду 25 березня 2019 року, а сам по собі супровідний лист, на думку сторони захисту, не може слугувати доказом подання обвинувального акта у значену у супровідному листі дату, оскільки належними та допустимими доказами надсилання такого до суду можуть бути, зокрема, поштова відмітка дати відправлення або відмітка канцелярії суду про його отримання.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про їх заперечення і залишення ухвали суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право в тому числі прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
У ч. 2 ст. 283 КПК України передбачено обов'язок прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Таким чином, згідно з ст.ст. 5, 110, 115, ч. 1 ст. 291 та ч. 2 ст. 283 КПК України, прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні у межах строку досудового розслідування.
Водночас, встановлені процесуальним законодавством строки являють собою своєрідний важіль дотримання правової дисципліни усіма учасниками процесу. За рахунок дотримання процесуальних строків забезпечується реалізація принципу правової визначеності і права на справедливий суд (що закріплений ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово підкреслює, що право на справедливий суд закріплює базовий принцип правосуддя - «правової визначеності». Даний принцип гарантує кожному можливість розуміти та передбачати можливість однакового застосування норм закону незалежно від органу чи особи, якої він стосується.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає і Конституційний Суд України. В широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №711/3111/19).
Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, чим в свою чергу спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора, що прецедент не є частиною українського кримінального процесуального законодавства, а посилання, які робить захисник у своєму клопотанні, не є аналогічними.
Отже, особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного - якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку - особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.
Так, строк досудового розслідування не є простою формальністю. Передбачення процесуальним законом обов'язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру, звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, передбаченого ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.
Тому застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування навіть на один або кілька днів не є зайвим формалізмом оскільки: строки досудового розслідування є граничними, положення ч. 5 ст. 294 КПК виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Велика палата ЄСПЛ у п. 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява №8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у п. 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява №2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.
Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи та кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050000239 18 січня 2019 року, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.
17 січня 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 307 КК України; 18 січня 2019 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.
В подальшому, 14 березня 2019 року повідомлено про оголошення ОСОБА_7 додаткової підозри та складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні і цього ж дня, повідомлено про завершення досудового розслідування та надано підозрюваному ОСОБА_7 доступ до матеріалів такого.
Відтак, останнім днем строку досудового розслідування було 18 березня 2019 року.
Відповідно до супровідного листа, який міститься у матеріалах провадження, обвинувальний акт у кримінального провадженні № 12019140050000239 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, скеровано до Галицького районного суду м. Львова 14 березня 2019 року.
Згідно штампу, який міститься на вказаному супровідному листі, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 надійшов до Галицького районного суду м. Львова 25 березня 2019 року.
На переконання колегії суддів, закриваючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК з підстави закінчення строків досудового розслідування, неправильно виходив з кінцевого строку його закінчення - з моменту надходження обвинувального акта щодо ОСОБА_7 до місцевого суду (25 березня 2019 року), проте законодавець пов'язує цей строк - з моменту фактичного направлення обвинувального акта на адресу суду (14 березня 2019 року), як про це обгрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Вищенаведені вимоги процесуального закону суд першої інстанції залишив поза увагою, внаслідок чого допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 415 КПК є підставою для скасування такого судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, доводи прокурора про невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованими.
При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_6 задоволити.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 травня 2022 року, якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050000239 18 січня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження №12019140050000239 від 18 січня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4