Справа № 677/678/22
Провадження № 2/677/162/23
29 травня 2023 року м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,
з участю секретаря Загаєвської С.М.,
розглянув у спрощеному провадженні в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2013 року на її користь з відповідача на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 100 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14 червня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей. Розмір аліментів, що присуджено з відповідача на утримання дітей є нижчим від мінімального розміру аліментів встановленого на даний час законодавством.
Відповідач здоровий, працездатний, інших утриманців не має, а тому фактично просить змінити спосіб стягуваних з відповідача аліментів в її користь на утримання дітей з твердої грошової суми в розмірі по 100 гривень на кожну дитину на 1/2 частину всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення ним повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій заперечив проти позову. Вказує, що утримання, забезпечення та догляд за дітьми тривалий час здійснював самостійно без участі позивача. За адресою: АДРЕСА_1 він проживав разом з дружиною та дітьми з 2013 року до моменту розлучення у 2015 році. Після розлучення між ним та дружиною виникли неприязні відносини, після чого позивач переїхала на постійне місце проживання до міста Луцька, однак діти, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 залишилися проживати зі мною у селі Прилуцьке. Дану обставину підтверджує довідка видана ЗОШ І-ІІІ ступеня села Прилуцьке від 01.11.2019 № 220/1.28/2-19, та саме засвідчує, що діти навчались у школі з 11 березня 2013 року по 09 жовтня 2019 року. Також зазначає, що навчання дітей та проживання у селі Прилуцьке підтверджує інформація викладена у листі Прилуцької сільської ради від 02 жовтня 2019 року № 01-18/543. Крім того зазначені докази були дослідженні Луцьким міськрайонним судом Волинської області під час розгляду справи № 161/511/22, встановлені та підтвердженні при винесенні рішення у даній справі. Крім того, жодної участі у вихованні найменшого сина ОСОБА_6 , його мати, ОСОБА_1 , взагалі не брала та не бере, вона самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, він самостійно доглядає та забезпечує сина. Під час проживання дітей з колишньою дружиною ОСОБА_1 , за адресами: АДРЕСА_2 , неодноразово проводились обстеження умов їх проживання працівниками служби у справах дітей Луцької міської ради, про що складені відповідні акти від 01 листопада 2018 року, 01 листопада 2019 року, 15 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року. Зазначені акти засвідчують, що мати не забезпечує дітей та не здійснює належний догляд, відсутні умови для навчання, розвитку і відпочинку дітей. Неодноразово службою у справах дітей проводились з позивачем профілактичні бесіди, рекомендовано посилити виховний вплив на дітей та визначення способу участі у їх вихованні. Діти на даний момент перебувають на обліку у службі у справах дітей Луцької міської ради.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте подала заяву в якій просила суд розглядати справу без її участі, на позовних вимогах наполягає, проти постановлення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з позивачем та перебуває на її утриманні.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2013 року на користь ОСОБА_1 з відповідача на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 100 гривень на кожну дитину щомісячно, з 14 червня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до розрахунку по аліментах Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) станом на 31 грудня 2022 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів відповідно до виконавчого листа № 161/10390/13ц від 08 квітня 2014 року становить 45986 грн.
Дані обставини підтверджуються: відомостями з позовної заяви, виконавчим листом від 16 липня 2013 року № 161/10390/13-ц виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , розрахунком по аліментах Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів сімейний та матеріальний стан позивача змінився.
На даний час у позивачки збільшилися витрати на утримання дітей, розмір сплачуваних відповідачем аліментів є меншим мінімально гарантованого розміру аліментів на одну дитину, тому наявні підстави для зміни способу їх стягнення, зважаючи на волю одержувачки аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На підставі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом повинні враховуватися такі обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України вказано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини віком від 6 років до 18 років з липня - 2744 грн.
Суд вважає, що встановлений розмір аліментів, зважаючи на збільшення витрат на утримання дітей, зростання цін на всі групи товарів для їх утримання є недостатнім і не забезпечує право дитини на належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому позивачка як одержувачка аліментів має право змінити спосіб їх стягнення, визначивши його у частці від доходу відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо доводів заяви відповідача про його не визнання позову та прохання у позові відмовити, то суд приходить до таких висновків.
Доводи заяви відповідача ОСОБА_2 спростовуються висновком та Актом обстеження умов проживання від 04 травня 2023 року наданого службо у справах дітей та сім'ї Щиборівської сільської ради, згідно якого діти позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 проживають та перебувають на утриманні позивачки, жодних компрометуючих матеріалів про сім'ю позивача ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи, те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями Сімейного кодексу України сімейний та матеріальний стан позивача, суд приходить до висновку, що слід змінити спосіб стягнення аліментів, визначених згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2013 року.
Позивач, зазначаючи про збільшення розміру аліментів, фактично формулює вимогу про зміну способу стягнення аліментів, тому саме в такому формулюванні позов підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує , що син ОСОБА_6 , проживає та перебуває на утриманні відповідача ОСОБА_2 , в утриманні якого позивач участі на даний час не приймає, тому ця обставина враховується судом для визначення розміру аліментів та забезпечення рівномірності батьків в утриманні дітей.
При подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 992,40 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 264-265 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 183, 192 СК України, суд
Позов задовольнити .
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2013 рокуз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі по 100 гривень на кожну дитину щомісячно, на 1/2 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання як тимчасово переміщеної особи: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Гладій