Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір'я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444
Справа № 669/789/22
Провадження № 2/669/30/23
25 травня 2023 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Давидюка О.І.,
з участю: секретаря судового засідання Дем'янюк Н.М.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Ніколайчук З.І.,
представника відповідачки - адвоката Іванова А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт Білогір'я в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,
25 жовтня 2022 року (з послідуючими уточненнями від 04 листопада 2022 року) ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогою захистити її право на земельну ділянку шляхом зобов'язання зняти тимчасові три будівлі (буди) та жомову яму, які частково знаходяться на її земельній ділянці, а також звести огорожу між їхніми земельними ділянками у відповідності до акту розгляду межового спору від 05 січня 2022 року.
В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на те, що 17 січня 2000 року в ОСОБА_3 вона придбала житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 .
В подальшому, 21 грудня 2006 року нею було оформлено договір-купівлі продажу і на земельну ділянку для обслуговування вищевказаного житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Зазначила, що по сусідству з нею знаходиться домоволодіння відповідачки ОСОБА_2 , з якою в неї відсутнє взаєморозуміння з приводу належного відмежування їхніх домогосподарств, зведенням відповідачкою на її земельній ділянці гаража та прибудов, а також неналежного утримання огорожі.
Вказала, що на неодноразові її зауваження відповідачка та члени її сім'ї реагують агресивно та жодних дій для належного добросусідства не вживають.
Так, 05 січня 2022 року комісія в складі начальника відділу земельних ресурсів Білогірської селищної ради Мусіюка В.В., головного спеціаліста відділу земельних ресурсів Білогірської селищної ради Богуша О.В. та старости старостинського округу № 7 ОСОБА_4 підтвердили порушення, допущені відповідачкою ОСОБА_2 , а саме недотримання останньою будівельних норм тимчасових будівель та порушення меж між сусідніми земельними ділянками, про що вказаною комісією було складено відповідний акт розгляду межового спору.
При цьому, комісією було визначено для ОСОБА_2 необхідний строк, протягом якого остання зобов'язана перемістити свої будівлі на відповідну віддаль та привести у відповідність огорожу між земельними ділянками, а її, позивачці, рекомендовано звернутися до ліцензійної організації щодо встановлення меж в натурі.
Вказала, що відповідачка не виконала вимоги по акту комісії та продовжує їй завдавати великих незручностей в повсякденному побуті, внаслідок чого вона змушена звернутися за захистом своїх прав на земельну ділянку до суду.
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ніколайчук З.І. в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві з послідуючими уточненнями, підтримали повністю, просили позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Іванов А.Б. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити. Крім того, подав заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,20 га (кадастровий номер 6820382000:01:003:0065) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 січня 2000 року № 43 (АВІ № 800571), договором купівлі-продажу від 21 грудня 2006 року № 2575, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 липня 2022 року № 305960014 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 липня 2022 року № НВ-7100474682022.
Крім того, встановлено, що в користуванні відповідачки ОСОБА_2 та членів її сім'ї перебуває житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , що не заперечувалося сторонами та їх представниками в судовому засіданні.
При цьому, позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є суміжними користувачами належних їм земельних ділянок, однак право власності на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні відповідачки на даний час належним чином не оформлено, межі землекористування останньою не встановлені в натурі.
З пояснень позивачки та представника відповідачки встановлено, що тимчасові три будівлі (буди), жомова яма та дерев'яний паркан (огорожа), що розділяє господарства сторін по справі, побудовані батьками відповідачки ще в минулому столітті, тобто до 2000 року.
З Акту розгляду межового спору від 05 січня 2022 року, складеного комісією з участю начальника відділу земельних ресурсів Білогірської селищної ради Мусіюка В.В., головного спеціаліста відділу земельних ресурсів Білогірської селищної ради Богуша О.В. та старости старостинського округу № 7 ОСОБА_4 , яка проводилась вказаними уповноваженими особами в присутності позивачки та відповідачки, слідує, що остання не дотрималася будівельних норм при розміщенні тимчасових будівель (гаражів) та огорожі, які розміщені на межі між сусідніми земельними ділянками.
У відповідності до ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка ОСОБА_1 достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували, що відповідачка ОСОБА_2 самовільно здійснила захват її земельної ділянки шляхом побудови тимчасових будівель (буди), жомової ями та неналежно зведеної огорожі між суміжними земельними ділянками в сторону позивачки, суду не надала, як і не представила суду доказів, на яку ж саме відстань зміщено тимчасові будівлі, жомову яму та огорожу, по якій довжині, яка площа захопленої у неї земельної ділянки.
Показання ж свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які в судовому засіданні висловили власне бачення та різні припущення щодо розмірів тимчасових будівель, жомової ями, огорожі, площі захопленої земельної ділянки та її межі, в даному випадку без сукупності інших доказів (відповідного висновку експерта), які б вказували на порушення прав позивачки, не можуть бути взяті до уваги судом на підтвердження тих обставин, на які посилається остання в позовній заяві.
При цьому, на виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та процесуальним правам сторін.
Так, суд роз'яснював учасникам справи, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема чи має місце самовільний захват земельної ділянки позивачки, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, однак позивачка вважала витратним для неї призначення відповідної судової земельно-технічної експертизи.
Таким чином, враховуючи, що беззаперечних та достатніх доказів того, що побудовою тимчасових трьох будівель (буди), жомової ями та неналежно зведеної огорожі були порушені права ОСОБА_1 на земельну ділянку, останньою суду не надано, тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, заява представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки в позові відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою витрати по сплаті судового збору з відповідачки не стягуються.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності на земельну ділянку шляхом зобов'язання зняти тимчасові три будівлі (буди), забрати жомову яму та звести огорожу між їхніми земельними ділянками - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного судового рішення - 26 травня 2023 року.
Суддя О. І. Давидюк