Справа №601/1211/23
Провадження № 2-а/601/19/2023
29 травня 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Коротича І.А.,
за участю секретаря судового засідання: Бончик А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕАС № 6960789 від 09.05.2023, а провадження по справі закрити.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 09.05.2023 відносно ОСОБА_1 інспектором Кременецького РВ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Шмигельським В.О., була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 6960789 за частиною 3 статті 122 КУпАП (водій здійснив зупинку транспортного засобу у місті, де нанесена дорожня розмітка інвалід) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
Позивач зазначає, що патрульними поліцейськими не дотримано прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, подання доказів. Так само патрульними поліцейськими позивачу відмовлено у відібранні пояснень від осіб, яким відомі обставини справи, та відмовлено у прийнятті до розгляду клопотання захисника позивача.
Позивач вказує, що під час винесення оскаржуваної постанови не дотримано вимог статтей 245, 278, 279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повні і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Також оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені в постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
При цьому, на думку позивача, долучені до оскаржуваної постанови відеозаписи не містять доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення.
Крім того, позивач вважає, що він не порушив вимог п.15.10 ПДР України, так як являється інвалідом ІІ групи (інвалід дитинства), що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ № 675523. Вказані докази були надані на ознайомлення інспектору поліції Шмигельському В.О., який зловживаючи своїм посадовим становищем відкрито проігнорував дані обставини в присутності свідків.
За таких підстав позивач просить визнати протиправними дії відповідача, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6960789 від 09.05.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 122 КУпАП.
18 травня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 29 травня 2023 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву.
24.05.2023 представник відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області Марія Куриляк подала відзив, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 порушив п. 15.10 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, оскільки 09.05.2023 по вулиці Лосятинська, 90 в місті Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, здійснив зупинку транспортного засобу «HYUNDAI ELANTRA» НОМЕР_1 у місці, де нанесена дорожня розмітка «інвалід», чим порушив п.15.10 ПДР України - порушення стоянки та скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. Під час здійснення патрулювання інспектором капітаном Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Шмигельським В.О. було помічено даний транспортний засіб, який здійснив зупинку у місці, де нанесена дорожня розмітка «інвалід», а тому було прийнято рішення про з'ясування обставин здійснення правопорушення. На відео з боді-камери чітко зафіксований факт, де позивача попросили пред'явити документ, який посвідчує інвалідність, проте позивач вказав, що даного посвідчення в нього немає, він його забув вдома. Також поліцейський звернув увагу позивача на те, що автомобіль не обладнаний для особи з інвалідністю. Крім того, відповідач вказав, що позивач суду також не надав посвідчення інваліда другої групи, а лише довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 675523 від 08.02.2023.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, вказавши в позовній заяві, що просить розгляд справи проводити без його участі та просив позов задовольнити повністю, також стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, вказавши у відзиві поданому до суду, що просить розгляд справи проводити у його відсутності, в задоволені позову відмовити.
Вказане згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Також згідно зі ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
При цьому ст. 268 КУпАП серед іншого передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Суд встановив, що 09.05.2023 інспектором Кременецького РВ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Шмигельським В.О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6960789. Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 680 гривень. У постанові зазначено, що 09.05.2023 о 10:53:17 в місті Почаїв по вулиці Лосятинська, 90, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI ELANTRA» НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де нанесена дорожня розмітка «інвалід», чим порушив вимоги п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Щодо обґрунтованості позовних вимог до Головного управління національної поліції в Тернопільській області суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, п. 15.10 а Правил дорожнього руху передбачає, що стоянка забороняється у місцях: а) де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, полягає, зокрема, у порушенні правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з ч. 6 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з довідки № 675523 від 08.12.2023 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ, виданої Міністерством охорони здоров'я України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи (з дитинства).
Згідно відео з місця події, яке надано відповідачем, ОСОБА_1 через декілька хвилин після зупинки його транспортного засобу надав працівнику поліції довідку № 675523 від 08.12.2023 у якій вказано, що він є особою з інвалідністю. Однак, працівник поліції вважав цей документ не належним доказом наявності у особи інвалідності.
В правилах дорожнього руху не встановлено яким вимогам має відповідати документ про наявність у особи інвалідності.
Також судом встановлено, що відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки у місцях де дозволено зупинки чи стоянка водіям з інвалідністю, передбачена ч.6 статті 122 КУпАП. В даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за ч.3.ст.122 КУпАП ( за порушення загальних правил зупинки чи стоянки). З досліджених доказів судом не встановлено порушення позивачем вимог п.15.10 ПДР України.
У силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сама по собі постанова від 09.05.2023, яка винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без інших достатніх доказів не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.
Відтак постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 6960789 від 09.05.2023 по справі про адміністративне правопорушення є такою, що винесена з порушенням ст. 245, 268, 278, 279, 280 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статі 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної норми рішення суб'єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його неправомірним, оскільки така неправомірність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Разом з тим, зважаючи на те, що суд дійшов переконання про існування підстав для скасування оскаржуваної постанови через недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, то є усі правові підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області в дохід держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.
Крім того, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4статті 134 КАС України).
Водночас за змістом частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зважаючи на те, що відсутні будь-які докази (акт прийому-передачі послуг), які саме фактичні послуги були надані адвокатом і на яку суму, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат в рамках заперечень наданих відповідачем, та суд має виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 122, 245, 265-2, 268, 278, 279, 280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271-272, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити частково .
Постанову серії ЕАС № 6960789 від 09.05.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді сплати штрафу в розмірі 680 гривень за частиною 3 статті 122 КУпАП, - скасувати.
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Тернопільській області в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 гривень 80 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП відмова, паспорт № НОМЕР_2 дата видачі 02.04.2022, житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: вулиця Валова, 11, місто Тернопіль, код ЄДРПОУ 0108720.
Головуючий: І. А. Коротич