Справа №757/33014/22-а
2-а/760/728/23
25 травня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочила Анатолія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів та просив скасувати постанову серії ЕАР № 6098678 від 30.102022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2022 інспектором 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочилом А.В. було винесено постанову серії ЕАР № 6098678 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 680,00 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 30.10.2022 о 12 годині 47 хвилин у м. Києві по бульв. Лесі Українки здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8., 5.11., чим порушив п. 17.1.ПДР - на дорозі зі смугою для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11. забороняється рух і зупинка інших т/з, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором не було прийнято до уваги, що дану зупинку було вчинено вимушено у зв'язку із поганим самопочуттям позивача та неможливістю продовження руху на транспортному засобі.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2022 дану справу було передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
23.02.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.03.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
18.05.2023 представником співвідповідача був поданий відзив на позову у яких остання проти позовних вимог заперечує.
В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивачем не доведено, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.10.2022 інспектором 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочилом А.В. було винесено постанову серії ЕАР № 6098678 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 680,00 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 30.10.2022 о 12 годині 47 хвилин у м. Києві по бульв. Лесі Українки керуючи транспортним засобом Toyota Corolla НОМЕР_1 здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8., 5.11., чим порушив п. 17.1.ПДР - на дорозі зі смугою для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11. забороняється рух і зупинка інших т/з, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 8-9).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 17.1. Правил дорожнього руху визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Факт зупинки позивачем транспортного засобу Toyota Corolla НОМЕР_1 на смузі для маршрутних транспортних засобів сторонами у справі не заперечується.
Пунктом 15.14 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Питання про невиконання позивачем пунктів 9.9 - 9.11 Правил дорожнього руху після вимушеної зупинки транспортного засобу відповідачем у справі не піднімається, а тому суд вирішуючи даний спір приходить до висновку, що дані вимоги позивачем були виконанні.
Позивач зазначає, що причиною зупинки була вимушена зупинка транспортного засобу, яка виключає підстави притягнення до відповідальності, оскільки під час руху він раптово відчув погіршення свого стану здоров'я, запаморочення, що у унеможливлювало подальший безпечний та контрольований рух транспортним засобом.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, зокрема, вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
На підтвердження поганого самопочуття позивачем надано до суду оригінал фіскального чеку № 157022 ТОВ «Перша фармація Києва» на купівлю препарату «Каптопрес-Дарниця» (а.с. 12).
Із даного фіскального чеку № 157022 ТОВ «Перша фармація Києва» вбачається, що купівля зазначених вище ліків відбулася 30.10.2022 о 13:53 за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 24.
Позивач у позові вказує, що у даному фіскальну чеку міститься невідповідність щодо час купівлі ліків, яка зумовлена зміною часу («переходом на зимній час») саме 30.10.2022, а тому вірний час купівлі ліків є 12 год. 53 хв.
Дані обставини підтверджуються уточнюючої довідкою ТОВ «Перша фармація Києва», відповідно до якої препарат «Каптопрес-Дарниця» було придбано 30.10.2022 о 12 год. 53 хв. (а.с. 13).
Таким чином судом встановлено, що відразу після зупинки транспортного засобу (відповідно до оскаржуваної постанови інспектором було виявлено зупинку транспортного засобу 30.10.2022 о 12 год. 47 хв.) позивачем були придбані ліки «Каптопрес-Дарниця» 30.10.2022 о 12 год. 53 хв.
Тобто, у даному випадку співпадає час зупинки транспортного засобу, місце зупинки транспортного засобу, а також час купівлі ліків та місце купівлі ліків, що свідчить про обґрунтованість тверджень позивача та наявність підстав для здійснення вимушеної зупинки транспортного засобу.
Окрім цього, відповідно до наданої позивачем медичної документації вбачається, що 13.09.2022 та 16.09.2022 позивач звертався до сімейного лікаря, останньому була встановлена тимчасова непрацездатність та діагностовано, зокрема, коливання тиску та підвищений кров'яний тиск (а.с. 18, 19).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 останньому 13.09.2022 було встановлено повний діагноз Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, Гіпертонічна хвороба, Гострий бронхіт, та останньому було надано допомогу, зокрема, надано для вживання ліки «каптоприл», а також рекомендовано лікуватися препаратом «предуктал»(а.с. 20).
Тобто, судом під час судового розгляду було встановлено, що за місяць до винесення оскаржуваної постанови позивач звертався до сімейного лікаря зі скаргами, зокрема, на коливання тиску та підвищення кров'яного тиску, лікарем було встановлено діагноз «Гіпертонічна хвороба», а тому суд приходить до висновку, що наведенні обставини в своїй сукупності можуть свідчити про погіршення стану здоров'я позивача 30.10.2022 під час керування транспортним засобом та необхідністю здійснення вимушеної зупинки.
Окремо суд звертає увагу, що аналогічні обставини позивачем було повідомлено інспектору під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується, зокрема, письмовими поясненнями позивача викладеними 30.10.2022 (а.с. 10).
Таким чином, надані до позовної заяви докази на думку суду підтверджують вимушеність зупинки транспортного засобу позивача на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, що в свою чергу виключає наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що викладені обставини щодо вимушеної зупинки, позивачем доведені та не спростовані відповідачем у справі.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, аналізуючи постанову Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі № 742/2298/17, слід дійти висновку, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу.
Зокрема, використання формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного контролю», розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах і від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Таким чином, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 122.
Таким чином суд приходить до висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме Департамент патрульної поліції, а інспектор батальйону № 2 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочил Анатолій Валерійович є неналежним відповідачем у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частині позовних вимог до Департамент патрульної поліції.
При цьому, у задоволенні позовних вимог до інспектора батальйону № 2 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочила Анатолія Валерійовича слід відмовити, оскільки дана особа є неналежним відповідачем у справі.
З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 2 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочила Анатолія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 6098678, від 30 жовтня 2022 року, винесену інспектором батальйону № 2 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кочилом Анатолієм Валерійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.М.Букіна