Провадження № 2/760/4382/23
Справа № 760/13182/21
29 травня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» /далі - ТОВ «ФК «Фінанс Інновція»/ (код ЄДРПОУ: 41146462; адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, офіс 520), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» /далі - ТОВ «ФК «Ріальто»/ (код ЄДРПОУ: 43492595; адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4), до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
Рух справи
20.05.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 13.05.2021, за підписом представника позивача - адвоката Руденко К.В. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 200922-15545-6 від 22.09.2020 станом на 13.05.2021 у розмірі 39 340,00 грн та 8 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що відповідно до укладеного договору № 200922-15545-6 від 22.09.2020 (далі - Кредитний договір) між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі -- Позивач/Товариство/Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "ОТП БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,4 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на в сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Як вказує позивач, сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перераховується платіжну карну Відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошова коштів на платіжній карті НОМЕР_2 відома тільки Відповідачу, оскільки номер телефону який він вказав, а саме НОМЕР_3 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування, та розмір суми блокування Відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме Відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону Відповідача, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит після укладення Кредитного договору.
Позивач стверджує, що одноразовий ідентифікатор 608339 направлявся Відповідачу 22.09.2020 року о 12:28:53 год шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_3 , який вказувався при реєстрації. Кредитний договір був підписаний 22.09.2020 року о 12:29:12 год шляхом введення одноразове ідентифікатора 608339 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/. Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 22.09.2020 на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану AT "ОТП БАНК", що підтверджується чеком.
В позові вказується, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,4 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 30 днів. Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Згідно п. 3.3. Кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3. Кредитного договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5% від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк.
При цьому, як зазначає позивач, п. 3.3. Кредитного договору встановлено розмір процентної ставки, відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, на думку позивача, Позичальником сплачується чіткі та зрозумілі процентні ставки.
Як вказується в позові, Товариством не здійснюється нарахування прихованих комісій та пені по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. Товариством також враховано і норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СОVID-19)» про не нарахування штрафів та пені на період карантину.
Як стверджує позивач, відповідач не повернув своєчасно позивачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, та штрафними санкціями відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається).
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за Договором № 200922-15545-6 від 22.09.2020 станом на 13.05.2021 становить 39 340,00 грн, яка складається з:
7 000,00 грн - заборгованість за кредитом;
2 940,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,4 % за кожен день користування кредитом за період з 22.09.2020 по 22.10.20220 (включно);
-29 400,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 23.10.2020 по 19.02.2021 (включно).
При цьому, позивач вказує, що нарахування процентів за Договором № 200922-15545-6 від 22.09.2020 зупинено року відповідно до п. 4.6. Правил.
За таких обставин позивач просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Щодо клопотання про залучення правонаступника позивача
31.08.2022 до суду надійшло клопотання в якому ставиться питання про залучення до участі у даній цивільній справі правонаступника позивача ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43492595) /а.с. 44/.
В обґрунтування вимог такої заяви вказується, що 16.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 16/09/2021-Р/М (Договір про відступлення права вимоги) відповідно до якого право вимоги за Договором № 200922-15545-6 від 22.09.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» повністю виконало свої зобов'язання за Договором про відступлення права вимоги щодо перерахування грошових коштів, що підтверджується платіжним доручення № 375 від 16.09.2021, завірена копія якого додається.
Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
До заяви ТОВ «ФК «Ріальто» додано копію договору про відступлення права вимоги від 16.09.2021 № 16/09/2021-Р/М (а.с. 45-46) за змістом якого первісний кредитор: ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», код ЄДРПОУ 41146462, та новий кредитор: ТОВ «ФК «РІАЛЬТО», код ЄДРПОУ 43492595, зокрема, домовились про те, що Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) Права грошової вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників (позичальниками за Кредитними договорами), включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Первісному кредитору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані назначені в Акті прийому-передачі прав та додаткових договорах до Договору (п. 1.1). Право вимоги до Боржників (позичальників) за Кредитними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за Кредитними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за Кредитними договорами, строк платежу яких настав на дату укладення цього Договору; право нарахування процентів, неустойки, штрафів, пені; тощо (п. 1.2). Загальна сума заборгованості Боржників за Кредитними договорами становить 51 361 605,39 грн (п. 1.3). Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників (позичальників) належного виконання всіх без виключення зобов'язань за Кредитним договором, які існували та існують на момент укладення цього Договору (п. 1.4). В силу цього Договору, Первісний кредитор відступає Новому кредитору також права вимоги за всіма судовими рішенням (в т.ч. виконавчими провадженнями, виконавчими написами), щодо стягнення заборгованості на користь Первісного кредитора за Кредитним договором, а також за всіма судовими рішеннями (в т.ч. виконавчими провадженнями, виконавчими написами) щодо звернення стягнення на предмет застави/іпотеки/поруки, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором в разі їх наявності (п. 1.5).
Також, заявником долучено копію витягу з акту приймання-передачу прав № 1 від 16.09.2021 до договору відступлення права вимоги № 16/09/2021-Р/М від 16.09.2021 за змістом якого під № 2134 зазначено договір № 200922-15545-6, дата укладення - 22.09.2020, дата закінчення - 22.10.2020 сума наданого кредиту - 7 000,00 грн, ставка - 1,4%, ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , загальна заборгованість за договором - 39 340,00 грн, заборгованість за кредитом - 7 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 32 340,00 грн, пеня - 0,00 грн, претензійно-позовна робота, що проводилась з метою стягнення заборгованості - проводиться (а.с. 47).
Крім того, заявником долучено копію платіжного доручення № 375 від 16.09.2021 про сплату ТОВ «ФК «Ріальто» на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» 108 310,65 грн по договору про відступлення права вимоги № 16/09/2021-Р/М від 16.09.2021 (а.с. 48).
Враховуючи викладене, виходячи з приписів ст. 55 ЦПК України та наданих заявником доказів, суд вважає за необхідне задовольнити відповідне клопотання та залучити до участі в справі у якості правонаступника позивача ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», - ТОВ «ФК «Ріальто».
Щодо правової позиції відповідача
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби (а.с. 43) вбачається, що відповідач ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на 10.08.2018 значиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат не знайдено».
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, 23.02.2023 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 68).
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, суд враховує, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
В матеріалах справи наявна роздруківка договору від 22.09.2020 № 200922-15545-6 (далі - Кредитний договір) укладеного між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 якого, товариство надає позичальникові кошти в розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в п. 1.3 цього договору. Кредит надається не на споживчі цілі (а.с. 11-12).
За змістом п. 1.2, 1.3 Кредитного договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом - 1,4% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного п. 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 календарних днів. Строк надання кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Зі змісту додатку № 1 до кредитного договору вбачається, що кінцевою датою повернення кредиту є 22.10.2020, всього до сплати з урахуванням процентів: 9 940,00 грн, з яких сума кредиту - 7 000,00 грн, нарахована сума процентів - 2 940,00 грн (а.с. 12, зворотній бік).
Також до позовної заяви долучено відповідь АТ «Таскомбанк» від 23.0.2021 про надання підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 44 від 30.07.2018, Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме:
-дата операції: 22.09.2020;
-картка отримувача: НОМЕР_4 ;
-сума зарахування: 7 000,00 грн;
-відправник: ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (а.с. 14).
Зі змісту витягу з виписки по рахунку ОСОБА_1 наданої АТ «ОТП Банк» на виконання ухвали Солом'янського районного суду від 31.05.2021, вбачається, що 22.09.2020 на його рахунок ( НОМЕР_4 ) було зараховано 7 000,00 грн (а.с. 64).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» було видано свідоцтво 18.05.2017 про реєстрацію фінансової установи, копія якого долучена до позовної заяви (а.с. 23).
Також до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором (а.с. 15), відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 39 340,00 грн та складається з:
-7 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-2 940,00 грн - прострочена заборгованість по несплаченим процентам;
-29 400,00 грн - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3 Договору.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
При цьому, суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20): «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
16.09.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 16/09/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором від 22.09.2020 № 200922-15545-6 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановивши фактичні обставини у справі, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Крім того, позивачем надано належні та допустимі докази переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Ріальто» за договором від 16.09.2021 № 16/09/2021-Р/М, а тому вимоги про стягнення заборгованості в сумі 9 940,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 2 940,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,4 % за кожен день користування кредитом за період з 22.09.2020 по 22.10.2020 є обґрунтованими.
Надаючи оцінку щодо нарахування позивачем відсотків після закінчення строку кредитування, суд виходить з наступного.
Згідно з п.п. 1.1 - 1.4 умов Кредитного договору Товариство надає Позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору.
Процентна ставка за користування кредитом - 1,4 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору.
Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua (а.с. 18-21).
Відповідно п. 2.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
У п.п. 5.2-5.2.2 Кредитного договору позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Згідно з п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та діє з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Таким чином, встановлено, що строк дії договору від 22.09.2020 сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 договору).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, отже, договір кредиту від 22.09.2020 не був пролонгований та закінчив свою дію 22.10.2020.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом у розмірі 29 400,00 грн, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (22.10.2020), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Вимог про стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України позивачем в даному позові заявлено не було.
Слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору.
При цьому, суд бере до уваги зокрема, висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 686/18977/17-ц (провадження № 61-9498св20) за змістом яких положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення. Згідно з визначенням неустойки, що передбачена положеннями статті 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Отже, проценти, передбачені умовами п. 3.3 укладеного між сторонами Кредитного договору, які нараховуються за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 цього договору, за своєю правою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення не є такими, що підпадають під приписи ст. 625 ЦК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу (7 000,00 грн) та процентів, передбачених п. 1.2 Кредитного договору (2 940,00 грн).
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 2 270,00 грн судового збору за подання позову, що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2021 (а.с. 10);
За таких обставин, враховуючи обставину часткового задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» підлягає стягненню 567,00 грн судового збору (25% від 2 270,00 грн).
Щодо витрат на правову допомогу
Згідно положень ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача в т.ч. 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 8, зворотній бік).
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем, зокрема, долучено:
-копію договору № 01/06/2020-ФІ про надання юридичних послуг від 01.06.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 28-29);
-копію додаткового договору від 01.12.2020 № 1 до договору № 01/06/2020-ФІ про надання юридичних послуг від 01.06.2020 (а.с. 30);
-копія акту приймання-передачі наданих послуг № 46 до договору № 01/06/2020-ФІ про надання юридичних послуг на загальну суму 10 000,00 грн (а.с. 33);
-копію платіжного доручення від 03.03.2021 на суму 10 000,00 грн від (а.с. 34).
Разом з тим, зі змісту копії акту про прийняття-передачу наданих послуг до договору № 01/06/2020-ФІ про надання юридичних послуг вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надав ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» наступні послуги по боржнику ОСОБА_1 на загальну суму 10 000,00 грн (з розрахунку 1 000 грн/год), зокрема:
-письмова консультація що стосується запропонованої адвокатом стратегії захисту порушених ОСОБА_1 прав ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та наявної судової практики в аналогічних справах, роз'яснень з правових питань, що стосуються предмету позову;
-підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості;
-формування додатків до позовної заяви про стягнення заборгованості;
-складання адвокатських запитів про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 ;
-складання заяв про розгляд справи без участі та клопотань до витребування доказів;
-складання заяв про відкриття виконавчого провадження.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом з тим, суд враховує, що складання позову у дані справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без участі сторін. Надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів, які є типовими для даної категорії справ.
Водночас, відповідач своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подав, жодних заперечень з приводу розміру витрат на правову допомогу, заявленого позивачем не надав.
Окрім того, суд також бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.
Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 3 000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 55, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» про залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація») - задовольнити.
Залучити товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ: 43492595; адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4) до участі у справі як правонаступника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», код ЄДРПОУ: 41146462).
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ: 43492595; адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4):
- 9 940,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) заборгованості за договором № 200922-15545-6 від 22.09.2020;
-567,00 грн (п'ятсот шістдесят сім гривень) судового збору;
-3 000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич